Ухвала суду № 137998869, 07.07.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення без задоволення заяви про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду

07 липня 2026 року ЛуцькСправа № 140/5917/24 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні; стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 01.10.2021 по 01.05.2024 у сумі 277 318,44 грн з утриманням з присуджених сум податків та зборів та інших обов`язкових платежів, встановлених законодавством; визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 у грудні 2023 року (у місяці виплати доходу) компенсації втрати частини доходу (частини одноразової грошової допомоги при звільнені, частини компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за 2016, 2017, 2018 роки, частини грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки, частини матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань за 2016, 2017 роки), що виплачений 27.12.2023 на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.05.2023 у справі №140/4963/22 відповідно до методики наведеної в статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу (частини одноразової грошової допомоги при звільнені, частини компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за 2016, 2017, 2018 роки, частини грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки, частини матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017 роки), який виплачений 27.12.2023 на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.05.2023 у справі №140/4963/22, відповідно до методики наведеної в статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»; визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 у травні 2024 року (у місяці виплати доходу) компенсації втрати частини доходу (частини щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 01.01.2016 по 03.02.2018), який виплачений 01.05.2024 на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 у справі №140/7825/22, відповідно до методики наведеної в статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу (частини щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 01.01.2016 по 03.02.2018), який виплачений 01.05.2024 на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 у справі №140/7825/22, відповідно до методики наведеної в статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

01.07.2026 до суду, у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, надійшла заява позивача ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі № 140/5917/24, щодо перерахунку та виплати компенсації втрати частини доходу.

Заява обґрунтована тим, що відповідач нарахував позивачу компенсацію втрати частини доходів за невірною методикою у зв`язку з чим, нарахування порушують вимоги статті 3 Закону №2050-III, пункту 4 Порядку №159, та не відповідають резолютивній частині постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі № 140/5917/24, на виконання якої відповідачем вчинено оскаржувані дії.

Заявник просить визнати протиправними дії відповідача, які вчинені на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі № 140/5917/24, щодо нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у порушення вимог статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», пункту 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, та додатку до нього; зобов`язати відповідача здійснити нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі № 140/5917/24 за методикою визначеною статтею 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», пункту 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, та додатку до нього.

Частиною п`ятою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.

Відтак, заяву розглянуто в порядку письмового провадження в десятиденний строк з дня її отримання суддею.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що зазначену заяву необхідно залишити без задоволення з таких мотивів та підстав.

В силу положень часини четвертої статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

За правилами частини першої статі 373 Кодексу адміністративного судочинства України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

В свою чергу, виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, є виконавчими документами, які підлягають примусовому виконанню відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016.

Стаття 1 вказаного Закону визначає виконавче провадження як завершальну стадію судового провадження і примусове виконання судових рішень, що передбачає сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень, які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Порядок виконання рішень немайнового (зобов`язального) характеру визначений розділом VIII Закону № 1404-VIII.

В свою чергу, положеннями статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Суд встановив, що на виконання постанови суду від 14.04.2025 у справі № 140/5917/24 було видано 15.06.2026 виконавчі листи.

Доказів відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих листі від 15.06.2026 суду не надано.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.12.2021 у справі № 9901/235/20 вказала, що стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви. Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зауважує, що повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.

В такій ситуації відсутні правові та фактичні підстави для застосування механізму визначеного статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

В матеріалах справи відсутні докази вчинення держаним виконавцем всіх необхідних дій щодо примусового виконання рішення суду.

Таким чином, являються передчасними та безпідставними вимоги заяви позивача про застосування приписів статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 вчинених на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду, зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону під час виконання судового рішення.

При цьому, суд зазначає, що відмова у задоволенні відповідних вимог заявника (позивача) не являється обмеженням права останнього на ефективний судовий захист, зокрема, на стадії виконання судового рішення, а зумовлена необхідністю дотримання обов`язкових (наведених вище) норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Керуючись статтями 14, 248, 249, 256, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя А.Я. Ксензюк