Рішення № 137997570, 19.06.2026, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/11093/25 Провадження № 2/636/1096/26

Дата

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Карімова І.В.,

за участю секретаря судового засідання Ріпи І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Фінансова компанія «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення з заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

22.12.2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Гелексі» (далі - «ФК «Гелексі») в особі представника адвоката Рудзей Ю.В. звернулось до суду через підсистему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № №74518 від 08.05.2019 року в розмірі 25249,50 грн., а також понесених витрат зі сплати судового збору в сумі 2423,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «Фінансова компанія «Гелексі» (23.06.2025 року назву змінено на ТОВ «ФК «Гелексі») та відповідачкою ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено договір позики № 74518 від 08.05.2019 в електронній формі. ТОВ «ФК «Гелексі» було фінансовою установою та здійснювало діяльність на ринку фінансових послуг. З цією метою, ТОВ «ФК «Гелексі» було організовано сервіс з надання онлайн позик (https://cashinsky.ua), який забезпечував надання грошових коштів у позику з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом укладення з клієнтами електронних договорів позики відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Надання клієнтом-позичальником відповіді про прийняття (акцепт) пропозиції ТОВ «ФК «Гелексі» укласти електронний договір позики (оферти), здійснюється в декілька кроків шляхом вчинення певних дій. Так, зміст пропозиції чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій її розміщено, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею, зокрема: проставляння клієнтом чек-боксу «з умовами договору позики згоден»; підтвердження даних банківської картки; натискання кнопки «Підтвердити заявку»; введення клієнтом коду-підпису у відповідне вікно на сторінці сервісу. Введення клієнтом коду-підпису у відповідне вікно на сторінці сервісу являє собою підписання договору клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. ТОВ «ФК «Елаенс» (ТМ «Фонді») є компанією, що мала право на надання платіжних послуг. На підставі договору № 04/08-17-ПК від 04 серпня 2017 року ТОВ «ФК «Елаенс» (ТМ «Фонді») надавало ТОВ «ФК «Гелексі» послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку. Відповідно до змісту наданої платіжним оператором довідки у результаті платіжної операції на картковий рахунок позичальниці, було успішно перераховано кошти у сумі 5000,00 грн. Відповідачка довготривалий строк не виконує свої грошові зобов`язання належним чином, у зв`язку з чим на дату подання позовної заяви заборгованість відповідачки перед позивачем складає 25249,5 грн., з яких: 5000 грн. -заборгованість за позикою; 20249,5 грн., - заборгованість по процентам та комісії за користування позикою, яку позивач просить стягнути разом із понесеними судовими витратами.

Ухвалою судді Чугуївського міського суду Харківської області від 23.12.2025 справу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання.

21.04.2026 від представника відповідачки - адвоката Іванова Олексія Андрійовича через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки 5000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту; 15.00 грн. - боргу відсотків за кредитом задовольнити, в іншій частині позовних вимог відмовити в повному обсязі, мотивуючи тим, що позивач не надає детального розрахунку заборгованості. При цьому стороною відповідача зроблений власний розрахунок заборгованості по процентам за договором позики, а саме: 5000/100 * 0,01 * 30 = 15 грн. Нарахований борг з послуг комісії стягненню не підлягає. Також, позивачем не надано належних доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, а саме доказів на підтвердження виконання послуг, перелік складових наданих послуг, розрахунок вартості складових наданих відповідних послуг, у зв`язку з чим відповідачка заперечує й проти стягнення з неї на користь позивача начебто понесені судові витрати у зв`язку з отриманням правової допомоги у розмірі 5000,00 грн. Також просить стягнути з ТОВ «ФК «Гелексі» на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати, а саме витрати на оплату правничої (правової) допомоги у розмірі 10000 грн.

22.04.2026 від представника позивача адвоката Рудзея Юрія Володимировича надійшла відповідь на відзив, сформована в підсистемі «Електронний суд», у якій він просить позовні вимоги ТОВ «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та доданих додатках до неї. Зазначив, що сума витрат на професійну правову допомогу заявлена відповідачем, завищена.

Сторони у судове засідання не з`явились.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи без участі сторони позивача.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи проводити без його участі та без участі відповідачки.

У зв`язку із зазначеним та на підставі вимог ст. 279 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенням ст. 247 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 08.05.2019 між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір позики № 74518. Згідно умов договору: позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України гривні, в сумі 5000,0 грн. (п.1.1.1 договору); плата за користування позикою у вигляді процентів складає 0,01% (одна сота відсотка) в день від поточного залишку позики (п.1.1.2.1 договору); комісії складає 1,5% (п.1.1.2.2 договору) в день від початкового розміру позики відповідно пп.1.1.1. Договору; нарахування процентів та комісії за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. (п.1.1.4, п.1.1.5 договору); строк повернення позики (термін платежу): 06 червня 2019р. (п. 1.2 договору). Позика надається позичальнику в сумі, що зазначена в пп.1.1.1. Договору в безготівковій формі шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок позичальника. Строк дії договору - до повного виконання позичальником зобов`язань за договором.

Також, сторонами підписано паспорт позики, у якому зазначені аналогічні умови кредитування.

Як вбачається з наданих доказів відповідачкою ОСОБА_1 підписано договір позики № 74518 від 08.05.2019 року та паспорт позики електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором /66162620/ та отримано на вказаний нею рахунок кошти у розмірі 5000,00 грн. Зазначене підтверджується договором № 04/08-17ПК про надання послуг з переказу грошових коштів від 04 серпня 2017 року та довідкою ТОВ «ФК «Елаенс» вих. № 74518 від 01 вересня 2025 року про перерахування коштів, із зазначенням деталів транзакції (платіжної операції): 1.) платник коштів: ТОВ «ФК Гелексі» (код ЄДРПОУ 41229318) 2.) отримувач коштів: ОСОБА_1 3.) номер транзакції в системі: 1125256874 4.) номер операції: 145168982 5.) дата проведення платежу: 08.05.2019 6.) сума платежу 5000 7.) валюта платежу: гривня UAH 8.) платіжний засіб (метод): карта 9.) банк емітент платіжної картки отримувача коштів PRIVATBANK 10.) номер банківської картки отримувача коштів НОМЕР_1

Таким чином, відповідачкою було акцептовано умови договору.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст.11 вказаного Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Частиною третьою статті 11 Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з 08 травня 2019 року по 01 серпня 2025 року за договором позики №74518 від 08 травня 2019р., укладеним з ОСОБА_1 , за даними обліку наступний: заборгованість становить 27080,25 грн., з яких: 5000,00 грн. - заборгованість за позикою; 20249,5 грн., - заборгованість по процентам та комісії за користування позикою. Станом на 06.06.2019 (строк повернення позики (термін платежу): заборгованість за вказаним договором становить 7189,50 грн, з яких: 5000,00 грн. - заборгованість за позикою; 14,50 грн - заборгованість за процентами, 2175,00 грн заборгованість за комісією.

Тобто, з наданого розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем нараховувались проценти та комісія й після закінчення строку дії договору.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц зробила висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі №444/9519/12.

Як вбачається з умов п.1.1.5 договору договору позики №74518 від 08.05.2019 року термін повернення позики і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом визначений 06.06.2019 року.

Доказів про те, що договір позики був пролонгований його сторонами згідно чинного законодавства України, позивачем не надано.

У зв`язку з вище зазначеним суд вважає, що відповідачка свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем за договором позики №74518 від 08.05 2019 у розмірі 5014,50 грн, що складається з: 5000,00 грн. - заборгованість за позикою; 14,50 грн - заборгованість за процентами, яку слід стягнути на користь позивача. При цьому нарахована позивачем заборгованість у загальному розмірі 25249,50 грн. за вказаним договором, є необгрунтованою.

Щодо вимог про стягнення комісії суд зазначає наступне.

Відповідно до умов договору позики, розмір комісії передбачений п. 1.1.2.2 та складає 1,5 % від початкового розміру позики, підвищена комісійна винагорода.

Обчислення строку користування позикою та нарахування процентів та комісії за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики позичальнику (перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника) до строку повернення позики, зазначеному в п.п. 1.1.5 договору, включно (п.4.3)

Також у пункті 5.3 розділу 5 «Відповідальність сторін» сторони Договору погодили, що у випадку прострочення платежу по сплаті заборгованості, позичальник зобов`язується сплатити Позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3% в день від суми позики за кожен день прострочення.

Відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у т.ч. пункту 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Як зазначалося, що умовами пункту 1.1.2.2 договору позики передбачена комісія (комісійна винагорода) за користування позикою у розмірі 1,5% в день від поточного залишку позики, а також передбачену пунктом 5.3. договору підвищену комісійну винагороду у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, яка становить 3,0 % в день від суми позики за кожний день прострочення.

Між тим, положення Закону України "Про споживче кредитування" не передбачають сплату комісії за користування позикою, позаяк за користування позикою позичальник сплачує проценти, які в цьому випадку передбачені п. 1.1.2.1 договору позики.

Аналіз договору свідчить, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг позикодавця та/або посередника, які пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням позики, та за які позивачем встановлені комісії.

Законодавством, яке регулює спірні правовідносини, не передбачено встановлення будь-яких комісій й за порушення зобов`язань.

Тому положення договору позики щодо обов`язку позичальника сплачувати комісії за користування позикою та за прострочення платежів (порушення зобов`язань) є нікчемними відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачки комісії в розмірі 20235,00 грн. як складової заборгованості за договором позики №74518 від 08 травня 2019 року.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку що позовні вимоги ТОВ «ФК «Гелексі» підлягають задоволенню частково.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Чинне законодавство визначає критерії, які мають бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування понесених учасником справи витрат на професійну правничу допомогу.

Зокрема, відшкодуванню підлягають витрати на правову допомогу адвоката, розмір яких є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат. Процесуальний закон виключає ініціативу суду щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, якщо ці витрати не відповідають критерію співмірності.

Саме таку правову позицію висловили Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року (справа №755/9215/15-ц) та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 3 червня 2020 року (справа №211/1674/19).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду: копію Договору про надання правничої допомоги № б\н від 20.07.2025, укладеного з адвокатом Рудзей Ю.В., Акт № 74518 від 01.09.2025 наданих послуг правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги від 09 липня 2025 року з детальним описом наданих юридичних послуг на суму 5000,00 грн.

Крім того, при поданні відзиву на позовну заяву, представником відповідача зазначено орієнтовний розмір судових витрат на суму 10000,00 гривень, який він просив стягнути з позивача на користь відповідача.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачкою надано до суду: копію Договіру про надання правової допомоги від 08.04.2026, укладеного з адвокатом Івановим О.А., попередній розрахунок вартості послуг з надання правничої допомоги від 08.04.2026, довідку про оплату юридичних послуг адвоката від 08.04.2026 з попереднім (орієнтовний) розрахунком суми судових витрат, Акт виконаних робіт від 21.04.2026 на суму 10000,00 грн., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХВ № 000444, виданого 13.10.2017 Радою адвокатів Харківської області.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 15.06.2021 по справі №159/5837/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.

На теперішній час судова практика розгляду даної категорії справ є поширеною. Її вивчення, аналіз обставин справи та складання процесуальних документів, на думку суду, за наявності звичайної професійної підготовки в галузі права, об`єктивно не вимагає витрачання значного часу та зусиль адвоката.

Враховуючи фактично надані послуги адвоката Рудзей Ю.В., суд визнає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 гривень.

Суд вважає, що заявлені витрати на правову допомогу у цій справі в сумі 5000,00 грн. не є співмірними до ціни позову та складністю справи, враховуючи, що її розгляд відбувся у порядку спрощеного позовного провадження та без участі представника позивача, отже в заявленій сумі не підлягають відшкодуванню.

Таке ж правове обгрунтування суд застосовує й до вимог відповідачки про стягнення на її користь наданих адвокатом Івановим О.А. витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн., та вважає, що заявлені витрати на правову допомогу також не є співмірними до ціни позову, складністю справи, обсягом наданих послуг, та враховуючи, що її розгляд відбувся у порядку спрощеного позовного провадження та без участі представника відповідачки. У звязку із зазначеним суд визнає необхідним стягнути з позивача на користь відповідачи витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 гривень.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд бере до уваги, що позов ТОВ «ФК «Гелексі» майнового характеру заявлено з ціною 25249,50 грн. і задоволено в сумі 5014,50 грн., тому з відповідачки підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 481,20 грн. (2423,00 х 5014,50 / 25249,50 =481,20).

Керуючись ст. ст. 4, 10 - 13, 76 - 81, 141, 263 - 265, 268, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення з заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі», код ЄДРПОУ 41229318, заборгованість за договором позики №74518 від 08 травня 2019 року в розмірі 5014 (п`ять тисяч чртирнадцять) гривень 50 копійок, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 481 (чотириста вісімдесят одна) грн. 20 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі», код ЄДРПОУ 41229318, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 ( три тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» код ЄДРПОУ: 41229318; адреса: 01054, місто Київ, вулиця В`ячеслава Липинського, будинок, 10/1; Електронна адреса: glxcourt@ukr.net

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Представник відповідачки: адвокат Іванов Олексій Андрійович , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2

Суддя: І.В. Карімов