Ухвала суду № 137997533, 07.07.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/7836/26

Провадження № 2/646/4886/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року м.Харків

Суддя Основ`янського районного суду міста Харкова Чорна Б.М., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

До Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача заборгованість за договорами: №4818155 від 01.10.2021 в сумі 54 000 грн.; № 101843869 від 26.10.2021 в сумі15 487,5, судовий збір та витрати на правову допомогу.

Оглянувши матеріали позовної заяви, суд доходить висновку про залишення позовної заяви без руху з огляду на таке.

Згідно з ч.ч. 1, 4, 6 ст.14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.

Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Відповідно до ч.8 ст.14 ЦПК України реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.

Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Особливості використання електронного підпису або іншого засобу електронної ідентифікації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з ч.5, 6, 8 ст.43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 затверджене Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яке визначає порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС), зокрема підсистем «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистеми відеоконференцзв`язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у складі всіх підсистем (модулів).

Пунктом 8 Положення №1845/0/15-21 передбачено, що підсистема "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (id.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав.

Згідно з п.10 Положення №1845/0/15-21 обов`язковість реєстрації Електронного кабінету в ЄСІТС для окремих категорій суб`єктів визначається процесуальним законодавством.

Процесуальні документи та докази можуть подаватися до суду в електронній формі, а процесуальні дії - вчинятися в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС, за винятком випадків, передбачених процесуальним законом, цим положенням, а також випадків, коли суд до якого подаються документи та докази не інтегровано до ЄСІТС (п.16 Положення №1845/0/15-21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.09.2023 у справі №204/2321/22, висловила правову позицію, відповідно до якої вимога про звернення до суду через підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи є обов`язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Тобто, особи, які виконали свій обов`язок, встановлений ч.6 ст.14 ЦПК України, з реєстрації Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» можуть звернутися до суду з відповідним процесуальним документом або в письмовій формі, або в електронному вигляді з використанням сервісу «Електронний суд», розміщеного за посиланням: id.court.gov.ua, з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з використанням власного електронного підпису.

При цьому, п.24 підрозділу 2 розділу ІІ Положення № 1845/0/15-21 встановлено, що Підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

Інструкція користувача Електронного суду розробляється адміністратором ЄСІТС та розміщується на веб-сторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за веб-адресою wiki.court.gov.ua.

Згідно з вимогами пунктів 26, 27 підрозділу 2 розділу ІІ Положення електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.

До створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.

Технічні вимоги щодо форм електронних документів та їхніх додатків, обмеження щодо їхнього розміру, формату та інших характеристик встановлюються Інструкцією користувача Електронного суду.

Крім того, відповідно до ст.5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Статтею 6 вказаного Закону встановлено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ст.7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через Електронний кабінет.

Обмеження, пов`язані з використанням підсистеми Електронний суд, у тому числі щодо подачі процесуальних документів через Електронний кабінет, є легітимними, пропорційними та не перешкоджають доступу до правосуддя.

Однак з позовної заяви, поданої позивачем Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», який зареєстрований в підсистемі «Електронний суд», вбачається, що така не є сформованою безпосередньо в підсистемі «Електронний суд» із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форми документа, передбаченого Інструкцією користувача Електронного суду, та відповідно не містить дати її формування та не підписана кваліфікованим електронним підписом її підписувача.

Крім того, зі змісту позовної заяви не встановлено, в чому саме полягає неможливість формування позивачем позовної заяву в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» із застосуванням вбудованого текстового редактора. Відправлення позовної заяви як додатку до клопотання до суду не передбачено чинним законодавством та не є належним підтвердженням подачі вказаного позову через Електронний суд та не може вважатися таким для застосування вимог щодо подання позовної заяви та сплати судового збору.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 177 ЦПК України у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Приписами ч.ч. 5-8 ст. 43 ЦПК України визначено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

У разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Як вже було зазначено вище, позивачем дану позовну заяву подано до суду в електронній формі. Однак, при цьому, не виконано вимоги ч. 1 ст. 177 та ст. 43 ЦПК України, та не додано до позовної заяви докази належного надсилання позивачем на адресу відповідача копії позовної заяви та копій всіх доданих до неї документів шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Суд, зазначає, що згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270, розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимоги Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» і підтверджує факт надання послуг поштового зв`язку.

У відповідності до положень п.п. 59, 61 постанови №270 внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля.

Аналіз наведених положень Правил свідчить про те, що надсилання особою документа саме листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів, пов`язано, зокрема, зі специфікою приймання, надсилання та отримання такого виду поштових відправлень, зокрема перевіркою працівником поштового зв`язку та контролем з боку одержувача (іншого учасника справи) відповідності вкладення опису.

Таким чином, належним доказом направлення документів учасникам справи може бути лише бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв`язку із зазначенням номеру поштового відправлення, разом з фінансовим чеком про відправлення, а також з відображенням повної достовірної адреси отримувача відправлення у всіх підтверджуючих поштових документах. Тільки такі докази в їх сукупності підтверджують, які саме документи пересилаються стороною та куди (за якою адресою) здійснюється відправлення.

Позивач повинен подати докази разом із поданням позовної заяви.

При цьому, суд звертає увагу позивача, на те, що повідомлення відповідача про подачу позовної заяви до суду повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного ЦПК України. Неналежне повідомлення позивачем відповідача про подачу позовної заяви чи про дату, час та місце судового засідання є безумовною підставою для скасування рішення у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За змістом ст. 3 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно ч. 1 ст.4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено 3 328 грн. 00 коп.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з положеннями ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подачу до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.3 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Зі змісту ст.6 Закону України «Про судовий збір» слідує, що судовий збір сплачується за кожну позовну вимогу майнового та немайнового характеру, тобто за правилами даної статті судовий збір сплачується за кожну вимогу. У разі пред`явлення кількох вимог, сума судового збору може сплачуватися однією сумою, але із урахуванням сумарного складання всіх вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір», суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

У зв`язку з цим, суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додається до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу) сплачується судовий збір.

Відповідно до пункту 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах » документи на підтвердження сплати судового збору позивачем подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Перевірку зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України реалізовано за допомогою комп`ютерної програми документообігу загальних судів "Д-3". Дані, щодо підтвердження сплати (повернення) судового збору надходять в автоматичному режимі до "Д-3", при цьому виконується автоматичне поєднання записів про сплату (повернення) судового збору, які зазначаються в картці справи, з записами підтверджень про оплату (повернення) судового збору, які надійшли з Державної казначейської служби України.

Так, позивачем до позовної заяви додано платіжну інструкцію №0605040080 від 29.01.2026 про сплату судового збору у розмірі 2 662,40 грн. Проте, перевіркою даних, внесених до автоматизованої системи документообігу суд "Д-3", встановлено, що вказана платіжна інструкція приєднана до іншої судової справи - №646/927/26, позовна заява у якій повернута позивачу.

Використання платіжного документу, який вже подавався до суду при зверненні з іншою заявою навіть аналогічного змісту є неприпустимим, оскільки кожна позовна заява реєструється у суді з присвоєнням єдиного унікального номеру та платіжний документ, поданий до позовної заяви, закріплюється до облікової картки саме цієї справи.

Суд зауважує, що неможливість використання документа про сплату судового збору, який подавався до вперше поданої позовної заяви, яку суд повернув позивачу, не обмежує та не порушує прав позивача та не є покладенням додаткового обов`язку нести додаткові (повторні) витрати у зв`язку зі зверненням до суду, оскільки згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Судовий збір" такий позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної заяви, яка була йому повернута.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.11.2021 р. у справі №9901/447/21.

Зі змісту позовної заяви та її вимог встановлено, що предметами спору у даній справі є два договори: 1)кредитний договір №4818155 від 01.10.2021; 2) кредитний договір №101843869 від 26.10.2021.

Згідно з положеннями п.10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №10 від 17.10.2011 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об`єктом справляння судового збору.

Верховний Суд у справі №909/243/18, акцентував увагу на відмінностях між поняттями «предмет спору» та «предмет позову». Зокрема, ВС зазначив, що предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Згідно ч.1 ст.188 ЦПК України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Під позовною вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Об`єднані можуть бути позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18, провадження № 12-231гс18).

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 15.02.2019 у справі №910/11811/18 зауважив, що кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов`язаними між собою (кредитні договори, договори забезпечення, тощо).

Отже, кожна із вимог про стягнення шкоди, заборгованості є самостійною вимогою.

Враховуючи, що позовна заява містить дві самостійні позовні вимоги, та те, що позивач звернувся через систему «Електронний суд» необхідно було сплатити за кожну вимогу 2 662,40 грн., тобто всього 5 324,8 грн. судового збору.

Таким чином, Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» необхідно сплатити 5 324,8 грн. судового збору.

Отже, позовна заява не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України позивачу необхідно сплатити судовий збір, у розмірі 5 324,8 грн. на відповідний рахунок із зазначенням необхідних реквізитів, а саме: Отримувач коштів ГУК Харків обл/мХар Основ""ян/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ)37874947; Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); Рахунок отримувачаUA968999980313141206000020661; Код класифікації доходів бюджету 22030101 Призначення платежу101 _____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Основ`янський районний суд м. Харкова (назва суду, де розглядається справа) .

За загальним правилом, визначеним ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з правилами про підсудність справ за вибором позивача, передбаченими у ч. ч. 9, 10 ст. 28 ЦПК України (правила альтернативної підсудності), позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи), а позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред`являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.

Таким чином, процесуальний закон вказує на те, що підсудність справ визначається саме за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні. У зв`язку з цим, виходячи з аналізу ст.ст. 27, 28 ЦПК України, місцезнаходження майна відповідача або останнє відоме зареєстроване місце його проживання чи перебування в Україні майна мають бути встановлені достеменно. У протилежному випадку суд буде позбавлений можливості виконати вимоги ст. 190 ЦПК України, які полягають в обов`язку надіслати ухвалу про відкриття провадження у справі учасникам справи, в тому числі і відповідачу.

На виконання вимог ч. 6 ст.187 ЦПК України суд направив запит до Єдиного демографічного реєстру та до територіальної громади м. Харкова про надання відомостей щодо реєстрації місця проживання відповідача.

Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 2959131 від 30.06.2026 року за вказаними параметрами особу не знайдено.

З довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб з Реєстру територіальної громади міста Харкова за вказаною адресою позивачем в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 не зареєстрований відповідач.

З довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб з Реєстру територіальної громади міста Харкова за вказаною у кредитному договорі адресою, а саме: АДРЕСА_2 відповідач не зареєстрований.

Згідно Відповіді з Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної Міграційної служби України №6.2-12413/6-26 від 03.07.2026 р. місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не встановлено.

Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що встановити останнє місце проживання та реєстрації відповідача не можливо, оскільки позивачем не вказано жодних достовірних відомостей щодо відповідача, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості самостійно визначити підсудність та належним чином проінформувати відповідача по справі про надходження до суду даної позовної заяви та вчинити відповідні процесуальні дії щодо відкриття провадження, повідомлення про розгляд справи відповідача, надання часу відповідачу для подання відзиву.

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог викладених у ст.ст.175 і 177 цього кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали.

Відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без руху та надати строк для усунення недоліків.

Встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - 5 днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у випадку не усунення ним недоліків позовної заяви у строк, встановлений відповідно до ухвали суду, позовна заява вважається неподаною та повертається позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала в апеляційному порядку оскарженню не підлягає. З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Б.М.Чорна