Ухвала суду № 137997422, 02.07.2026, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Справа № 632/917/26 провадження № 1-кп/632/152/26

У Х В А Л А

Іменем України

02 липня 2026 року м. Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , учасників судового провадження: прокурора ОСОБА_3 , (в режимі відеоконференції), обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, зареєстрованому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 42024052210001677 від 14 травня 2024 року щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Первомайський Харківської області, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

якому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Златопільського міськрайонного суду Харківської області перебуває вказане кримінальне провадження.

Під час судового розгляду прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , посилаючись на те, що на цей час судовий розгляд кримінального провадження не завершено, а ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані слідчим суддею під час обрання запобіжного заходу та судом під час його подальшого продовження, не зменшилися та не зникли.

Зокрема, на думку прокурора, ОСОБА_4 може переховуватися від суду, оскільки злочин, передбачений частиною 5 статті 407 КК України в якому обвинувачується ОСОБА_4 є тяжким та у випадку визнання останнього винним, санкція передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом переховуватись від суду, чим унеможливить досягнення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України. Також, зазначитив, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

Ризик, передбачений пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України - незаконно впливати на свідків та потерпілого ґрунтується на тому, що обвинувачений може впливати на потерпілого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які є знайомими ОСОБА_4 та усі мешкають в одному населеному пункті, з метою психологічного (у т.ч. шляхом вмовляння та обіцянок) чи фізичної- впливу на них, щоб останні змінили свої свідчення, з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Ризик, передбачений пунктом 5 частини І статті 177 КПК України - вчинення іншого кримінального правопорушення ґрунтується на тому, що ОСОБА_4 не має офіційного джерела доходів, що в свою чергу може свідчити про можливість повторного вчинення корисливих кримінальних правопорушень, крім того щодо останнього у провадженні суду знаходиться інша кримінальна справа, яка хоча і була раніше направлена до суду, але зазначений факт, свідчить про те, що, останній продовжує вчиняти протиправну діяльність

З огляду на викладене прокурор просив суд продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. На думку прокурора, більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, та не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, суд доходить такого висновку.

Відповідно до частини 3 статті 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 статті. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, зобов`язаний встановити, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно із частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Обвинуваченому ОСОБА_4 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 185, частини 5 статті 407 КК України. Санкція частини 5 статті 407 КК України передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, санкція статті частини 4 статті 185 КК України передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від 05 до 08 років.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 27 квітня 2024 року щодо ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який продовжено ухвалою Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 11 червня 2026 року до 10 липня 2026 року, включно.

Підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стали зокрема достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від слідства та суду, впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом на стадії судового розгляду шляхом дослідження доказів, на яких може ґрунтуватися, або якими може спростовуватися обвинувачення, яким за результатами судового розгляду суд надає оцінку, як кожному окремо, так і в сукупності, в нарадчій кімнаті, ухвалюючи остаточне рішення у кримінальному провадженні.

Отже, на даній стадії судового провадження суд не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри (обвинувачення) шляхом надання оцінки доказам у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується.

Водночас суд враховує, що ризик означає певну ймовірність того, що особа вчинить дії, які перешкоджатимуть судовому розгляду або створять загрозу суспільству. Зокрема, ризик втечі має оцінюватися з урахуванням чинників, пов`язаних із характером особи, її моральними якостями, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та всіма видами зв`язку з країною, в якій ця особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови», §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною при оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»). Тяжкість обвинувачення сама по собі не є підставою для утримання особи під вартою. Однак таке обвинувачення у поєднанні з іншими обставинами може настільки підвищити ризик втечі, що його неможливо відвернути без взяття особи під варту.

Отже, щодо наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, суд вважає необхідним зазначити таке.

Суд, вирішуючи питання щодо продовження запобіжного заходу, враховує не лише тяжкість інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, а й комплекс інших істотних обставин, що мають значення для оцінки наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Отже, тяжкість обвинувачення сама по собі не є визначальною, проте у поєднанні з фактичними даними про особу обвинуваченого вона дозволяє зробити висновок про реальність зазначених ризиків.

З матеріалів кримінального провадження встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 , хоча і має зареєстроване місце проживання, офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, що свідчить про відсутність сталої економічної прив`язаності.

Також суду не надано відомостей про наявність у нього міцних соціальних зв`язків: обвинувачений неодружений, неповнолітніх дітей чи осіб на утриманні не має, обов`язків щодо догляду за іншими особами не несе.

За таких обставин відсутні об`єктивні стримуючі чинники, які б забезпечували його належну процесуальну поведінку. Наведене у сукупності з тяжкістю інкримінованих кримінальних правопорушень та можливістю призначення суворого покарання обґрунтовано свідчить про наявність реального ризику переховування від суду.

Зазначений ризик не є гіпотетичним, а підтверджується конкретними даними про особу обвинуваченого та відповідає підходам, сформованим у практиці ЄСПЛ.

Суд також бере до уваги загальновідомі обставини, пов`язані з триваючою збройною агресією проти України та запровадженням на всій території держави правового режиму воєнного стану. Нині не всі ділянки державного кордону України перебувають під повним і стабільним контролем української влади, що об`єктивно ускладнює можливість ефективного запобігання незаконному перетину кордону. У таких умовах створюються передумови, за яких особа, бажаючи уникнути кримінальної відповідальності, може спробувати використати прогалини у системі безпеки для втечі з території України.

На переконання суду, обвинувачений, усвідомлюючи реальну можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі, може вдатися до активних дій, спрямованих на ухилення від суду, у тому числі шляхом незаконного перетину державного кордону України. Така поведінка відповідає логіці людських реакцій у ситуаціях, коли особа перебуває під загрозою реального позбавлення волі та не має значущих соціальних, сімейних чи професійних зв`язків, які б її стримували.

З огляду на це суд наголошує, що ризик переховування обвинуваченого від суду в сучасних умовах є не лише реальним, а й надзвичайно вагомим та таким, що потребує застосування належних запобіжних заходів для його мінімізації.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що ризик переховування обвинуваченого від суду, до того ж в умовах дії воєнного стану є реальним, актуальним і таким, що не втратив своєї інтенсивності. Відтак наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України, є належним чином обґрунтованою та підтверджується сукупністю встановлених обставин.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статті 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

При цьому суд також враховує, що на час розгляду зазначеного клопотання допит потерпілого та свідків, які є знайомими обвинуваченого, безпосередньо судом ще не проведено. Відтак, суд вважає, що існує певна ступень імовірності спроб обвинуваченого незаконно впливати на свідків, це може виражатися у спонуканнях свідків до зміни показань, перекручування факті, спотворення обставин, які їм відомі.

Щодо ризику, передбаченого пунктом п`ятим частини першої статті 177 КПК України, а саме вчинення іншого кримінального правопорушення, суд звертає увагу, що хоча обвинувачений вважається таким, що немає судимості відповідно до вимог статті 89 КК України, він також не має офіційного джерела доходів та постійного легального заробітку. За таких обставин відсутність стабільного матеріального забезпечення у поєднанні з характером інкримінованого кримінального правопорушення за частиною 4 статті 185 КК України, корисливої спрямованості свідчить про наявність реального ризику повторного вчинення аналогічних кримінальних правопорушень.

Аналізуючи викладене, відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 184 КПК України, суд вважає встановленим наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого ОСОБА_4 переховуватися від суду, з метою ухилення від притягнення до кримінальної відповідальності; незаконно впливати на свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення.

Будь-яких даних про відсутність наведених ризиків, для застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, з врахуванням обставин вчинення кримінальних правопорушень, які ставляться йому у вину, не встановлено, а тому існування зазначених ризиків виправдовує подальше застосування до ОСОБА_4 виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, суд звертає увагу на те, що суду не було надано відповідної медичної документації про те, що стан здоров`я обвинуваченого є таким, що перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення, зокрема висновку щодо неможливості лікування у місці попереднього ув`язнення.

Таким чином, суд, аналізуючи доводи сторін кримінального провадження, враховуючи наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, та оцінюючи всі обставини в сукупності, зокрема: вагомість наявних відомостей про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, сукупність наявних на цей момент відомостей щодо особи обвинуваченого, відсутність медичних даних, які б підтвердили неможливість його перебування під вартою, вважає, що на цьому етапі судового провадження жоден інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про необхідність продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 30 днів.

Отже, клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 підлягає задоволенню.

Водночас, суд вважає необхідним обрати щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у виді застави, з урахуванням висновків КСУ викладеного у рішенні Другого сенату Конституційного Суду України від 24 червня 2026 року № 4-р(ІІ)/2026 у справі № 3-50/2025(102/25), відповідно до якого визнано що частина восьма статті 176 Кодексу суперечить статті 6, статті 21, частинам першій, другій статті 24, частині першій статті 28, частинам першій, другій статті 29, частинам першій, другій статті 55, частині другій статті 64, частині другій статті 124 Конституції України.

Щодо визначення розміру застави суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини 4 статті 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пункт 2 частини 5 статті 182 КПК України визначає, що розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину становить від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення у випадку неявки підозрюваного до суду достатнім стримуючим фактором для нього, щоб не здійснити втечу.

На переконання суду обвинуваченому слід визначити заставу у максимальної межах розміру, визначеного пунктом 3 частини 5 статті 182 КПК України, а саме 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 266240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, яка буде відповідною і достатньою для обвинуваченого у даному кримінальному провадженні, а також є достатньою і прийнятною з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню. За переконанням суду обставини даного кримінального провадження, існування ризиків, встановлених судом, існуюча на даний час серйозність ситуації виправдовує прагнення суду забезпечення присутності обвинуваченого в суді, в разі внесення ним застави, у зв`язку з чим встановлення такого розміру застави з урахуванням усіх обставин справи є пропорційним в даному кримінальному провадженні.

Відповідно до частини 3 статті 183 КПК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 в разі внесення ним застави, обов`язки, передбачені частини 5 статті 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатись з місця проходження військової служби без дозволу командування та суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, контактних номерів мобільного телефону;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування зі свідками у цьому провадженні з приводу обставин інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 176 - 178, 193, 194, 197, 369 372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, до 30 серпня 2026 року, включно.

Визначити ОСОБА_4 заставу в межах, що становить 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 266240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУДСА України у Харківській області за такими реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26281249; банк отримувача ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA208201720355299002000006674; призначення платежу: застава у справі № 632/1092/26, пр. № 1-кп/632/155/26), до сплину терміну тримання під вартою.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатись з місця проходження військової служби без дозволу командування та суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, контактних номерів мобільного телефону;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування зі свідками у цьому провадженні з приводу обставин інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на відповідний розрахунковий рахунок, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити усно і письмово Златопільський міськрайонний суд Харківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави до 30 серпня 2026 року.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору негайно після її проголошення та направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для виконання.

Контроль за виконанням обвинуваченим ОСОБА_4 обов`язків покласти на прокурора.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а для особи, що перебуває під вартою протягом того-ж строку, з моменту отримання копії ухвали.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Суддя:ОСОБА_1