Ухвала суду № 137997222, 07.07.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/9898/25

Провадження № 2/639/709/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Борисенка О.О.,

секретаря судового засідання Пивоварової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 639/9898/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

До Новобаварського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Матеріали позовної заяви сформовані в системі «Електронний суд» та підписані представником позивача адвокатом Усенком Михайлом Ігоровичем, який діє на підставі ордеру (а.с.41).

29.12.2025 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання; за клопотанням представника позивача витребувано від АТ «Універсал Банк» інформацію про надходження на рахунок банківської картки НОМЕР_1 коштів у розмірі 3000,00 грн в період з 16.05.2023 по 21.05.2023 (а.с.51-52).

27.01.2026 суд постановив ухвалу про відкладення судового засідання, оскільки станом на час судового засідання витребувані судом від АТ «Універсал Банк» докази не надійшли до суду (а.с.59).

19.02.2026 суд постановив ухвалу про відкладення судового засідання, оскільки сторони (їх представники) в судове засідання не з`явились, та сторона позивача, яка у позовній заяві просила розглянути справу без участі представника позивача, не подавала заяву про те, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі. В цій ухвалі суд також роз`яснив стороні позивача, що задля ухвалення судового рішення у заочному порядку, позивачу належить подати до суду заяву, в якій він не заперечує проти розгляду справи без участі відповідача та ухвалення заочного рішення (а.с.74).

16.03.2026 суд постановив ухвалу про відкладення судового засідання, оскільки сторони (їх представники) в судове засідання не з`явились, сторона позивача, яка у позовній заяві просила розглянути справу без участі представника позивача, водночас не подавала заяву про те, що не заперечує проти заочного розгляду справи. В цій ухвалі суд також роз`яснив стороні позивача, що задля ухвалення судового рішення у заочному порядку, позивачу належить подати до суду заяву, в якій він не заперечує проти розгляду справи без участі відповідача та ухвалення заочного рішення (а.с.80).

13.04.2026 суд постановив ухвалу про визнання явки представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» в судове засідання обов`язковою. Відклав судове засідання по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості до 09 години 05 хвилин 12 травня 2026 року (а.с.86).

12.05.2026 суд постановив ухвалу про відкладення судового засідання, оскільки представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», явка до суду якого визнана обов`язковою, на розгляд справи не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи позивач та його представник адвокат Усенко М.І. повідомлені належним чином (згідно з ч. 8 ст. 128 ЦПК України), про поважність причин неявки сторона позивача суду не повідомила (а.с.92).

У судове засідання, призначене на 07.07.2026 позивач (його представник), явка якого визнана судом обов`язковою, не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи позивач та його представник адвокат Усенко М.І. повідомлені належним чином (згідно з ч. 8 ст. 128 ЦПК України), про поважність причин неявки сторона позивача суду не повідомила.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач (згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України) у судове засідання не з`явився, в порушення ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подавав.

У зв`язку з неявкою у судове засідання усіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд не здійснював.

Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов такого висновку.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані з`являтися у судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою.

Учасники судового процесу та їхні представники мають добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків.

Кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998). «Право на суд» не є абсолютним. Право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави та з боку держави може бути піддане обмеженням, зокрема шляхом встановлення певної процедури розгляду справи.

Змагальність проявляється в тому, що: дії суду залежать від вимог позивача та заперечень відповідача; суд вирішує справу в межах заявлених вимог та на підставі наданих йому доказів; особи, які беруть участь у справі, займають активне становище щодо інших учасників процесу та суду; сторони самостійно визначають, які саме докази подавати суду, а які притримати; особи, які беруть участь у справі, можуть брати участь у справі особисто або через представників; кожна особа зобов`язана доказати факти, на які вона посилається; у разі невиконання процесуальних обов`язків або нездійснення процесуальних прав для особи настають небажані для неї правові наслідки.

Диспозитивність (від лат. Dispono розпоряджаюся) це надання особам, які беруть участь у справі, можливості вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд. Зміст принципу диспозитивності перш за все розкривається через положення хто хоче здійснити свої права, має сам потурбуватися про це.

Вказані принципи надають кожному учаснику процесу можливість самостійно розпоряджатися наданими йому законом процесуальними правами, в тому числі і правом брати участь в судових засіданнях.

З системного аналізу п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України та положень ст. 223 ЦПК України вбачається те, що законодавець безпосередньо пов`язує участь позивача в судових засіданнях з рухом судового процесу.

Неявка позивача в судове засідання є його волевиявленням, проявом дії принципу диспозитивності. В ситуації подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду (п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України) суд має безальтернативно винести ухвалу про залишення позову без розгляду.

В цьому контексті повторна неявка належним чином повідомленого позивача є конклюдентними діями, якими робиться заява про залишення позову без розгляду, а також є правовим наслідком нездійснення позивачем права брати участь у судовому засіданні. Отже, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з`явився у судове засідання, так і відповідача, який у зв`язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти.

Згідно з вимогами ЦПК України суд не повинен з`ясовувати причини неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (наприклад, рішення Європейського суду прав людини у справі «Каракуця проти України»).

В рішенні Європейського Суду від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони вживають заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Внаслідок неналежного здійснення своїх процесуальних прав і виконання обов`язків заявником не отримано судову повістку.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

За змістом ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності. Особа на власний розсуд користується своїми процесуальними правами та обов`язками відповідно до зазначених положень, а також положень, визначених ст. 43, 49 ЦПК України, але зобов`язана здійснювати їх добросовісно (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

Також суд зазначає, що в Україні діє система публікації відомостей про час та місце розгляду справи в мережі Інтернет на сайті Судова влада і позивач має усі можливості з отримання інформації про розгляд його справи.

Отже, позивач має цікавитись ходом справи та результатами окремих судових засідань, використовувати засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (наприклад, розгляд справи в режимі відеоконференції в порядку ст. 212 ЦПК України, у разі неможливості особистої явки до суду).

Згідно ч. 5 ст. 223 ЦПК України, в разі повторної неявки позивача у судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дії суду, як особливого суб`єкта владних повноважень, регламентовані процесуальним кодексом та не допускають аналогії закону, чи аналогії права. Дискреція суду на обрання варіантів дій має бути прямо передбачена в процесуальному законі.

У Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією (https://supreme.court.gov.ua/supreme/pro_sud/naukovi_visnovki/nauk_visnovok_01_03_2018), зокрема, зроблено наступні висновки:

- дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким;

- дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни «може», «має право», «за власної ініціативи», «дбає», «забезпечує», «веде діяльність», «встановлює», «визначає», «на свій розсуд». Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним.

Згідно граматичного (мовного, текстового) аналізу ч. 5 ст. 223 ЦПК України та п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України терміни «може», «має право», «за власної ініціативи» та інші законодавцем не застосовані.

Не передбачається ч. 5 ст. 223 ЦПК України та п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України можливість суду інших варіантів дій, окрім залишення позовної заяви без розгляду.

З огляду на зазначене, повноваження суду залишити позовну заяву без розгляду не є дискреційним.

Отже, за змістом зазначених вище норм в разі повторної неявки позивача в судове засідання, явка якого визнана судом обов`язковою, за умови, що він був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, суд безальтернативно зобов`язаний залишити позовну заяву без розгляду.

Залишення позову без розглядує негативним правовим наслідком для позивача у випадку зловживання ним своїми процесуальними правами, який сприяє швидкому розгляду справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Це не є порушенням прав учасників спору. Європейський суд з прав людини у своїй практиці висловлював правову позицію про те, що обмеження доступу до суду з метою запобігання зловживанню процесуальними засобами також загалом може визнаватися таким, що має легітимну мету (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Моннелл і Морріс проти Сполученого королівства»).

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.10.2014 № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» недотримання строків розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особі (справа «Скопелліті проти Італії» від 23 листопада 1993 року), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25 березня 1999 року).

Відтак, суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, явка якого до суду визнана обов`язковою.

У зв`язку з наведеним, залишення позову без розгляду, як це передбачено законом, а саме п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Системний аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне.

Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Отже, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Суд зауважує, що ухвалою суду від 12.05.2026 суд роз`яснив позивачу положення п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України та наслідки повторної неявки позивача у судове засідання.

У цьому випадку нез`явлення сторони позивача в судове засідання перешкоджає розгляду справи. оскільки сторона позивача не подавала до суду заяву про те, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

В цій справі, суд не вбачає зацікавленість позивача як у своєчасному розгляді справи так і у розгляді цієї справи взагалі.

Згідно з приписами ЦПК України, суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц, від 16 березня 2020 року у справі № 390/1076/18-ц, від 19 вересня 2018 року у справі 760/1143/16-ц, від 27 червня 2018 року у справі № 201/15122/15-ц.

На підставі викладеного, враховуючи, що позивач представник (його представник) двічі без поважних причин не виконали ухвалу суду про обов`язкову явку останнього у судове засідання, не надав обґрунтованих пояснень щодо поважності причини своєї неявки, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає залишенню без розгляду.

Суд роз`яснює позивачеві, що відповідно ч. 2 ст. 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Керуючись ст. 12, 43, 44, 128, 223, ст. 247, п. 3 ч. 1 ст. 257, ст. 259, 260, 274-279, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Залишити без розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повна ухвала складена 07.07.2026.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя Олександр БОРИСЕНКО