Ухвала суду № 1379967, 24.01.2008, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2008 р. Справа № 13/5955а

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Скиби Г.М., секретаря судового засідання Бордунос Л.І., в приміщенні господарського суду Черкаської області розглядає в відкритому судовому засідання справу за адміністративним позовом ПП ОСОБА_1 м. Сміла

до відповідача -Смілянської міської ради, м. Сміла

Ш особа -приватний підприємець ОСОБА_2, м. Сміла

про скасування рішення ради

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1 -підприємець -особисто, ОСОБА_3 -адвокат;

від відповідача: Філатов С.М. -довіреність від 27.06.2007р.;

Ш особа -ОСОБА_2 -підприємець -особисто.

Заслухавши пояснення представників сторін та Ш особи, дослідивши наявні матеріали справи, Господарський суд ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про скасування рішення

Смілянської міської ради від 15.11.2007р. №19-95. В обґрунтування вимог посилається на таке: 30 грудня 2003 року позивач придбав торгівельний кіоск, який знаходиться в південній частині м. Сміли на ринку станції ім. Т.Г.Шевченка, договір купівлі-продажу не спростовано та не визнано недійсним.

Рішенням 13-ї сесії Смілянської міської ради від 12 січня 2005 року № 23-17 позивачу надано в оренду, строком на 15 років, земельну ділянку площею 0,0023 га на території колгоспного ринку ст. ім. Т.Г.Шевченка під даний торгівельний кіоск. Цим же рішенням було затверджено проект землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки.

24 березня 2005 року сторонами укладено та підписано договір оренди цієї земельної ділянки з Смілянською міською радою, строком до 30.12.2018 року. Позивач використовує ділянку за цільовим призначенням.

В липні 2007 року у позивача склались недобросусідські відносини з суміжним землекористувачем - приватним підприємцем ОСОБА_2, який почав погрожувати, що не дозволить користуватися входом до кіоску позивача, який згідно проектної документації стоїть на межі з його земельною ділянкою.

Відповідно до технічної документації із землеустрою, згідно кадастрового плану земельної ділянки позивача та ПП ОСОБА_2 вільна від забудови земельна ділянка надавалась позивачу і Ш особі під проходи, проїзди та площадки, так як це є територія ринку, по якій пересуваються громадяни та автомобільний транспорт, а отже ні позивач, ні ОСОБА_2 не можуть заборонити будь-кому пройти чи проїхати по орендованій нами земельній ділянці.

Для припинення спору позивач звернувся до Смілянської міської ради з заявою про встановлення сервітуту на суміжну земельну ділянку ПП ОСОБА_2 для обслуговування торгівельного кіоску позивача.

Позивач отримав відповіді заступника міського голови Далібожака І.С., в яких заявнику радили звернутися до суду з приводу встановлення сервітуту та перенести свій кіоск в межах відведеної земельної ділянки.

Рішенням сесії Смілянської міської ради від 15 листопада 2007 року № 19-95 зобов'язали позивача в місячний термін перенести торгівельний кіоск позивача в межах свого землекористування від межі з землекористуванням ПП ОСОБА_2

Дане рішення позивач не може виконати: Державні будівельні норми України. Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва. ДБН А.2.2.-320У4, затверджені наказом Держбуду України № 8 від 20.01.2004 року, Закон України "Про планування і забудову територій передбачають нове будівництво, розширення, реконструкцію, технічне переоснащення, реставрацію та капітальний ремонт об'єктів, причому для проведення цих робіт передбачена процедура отримання дозволу, а також відповідна проектна документація з погодженнями відповідних служб та експертиза проекту. Цими та іншими законодавчими актами не передбачено "переміщення" будівель, як того вимагає Смілянська міська рада. Натомість законодавством України земельні спори вирішуються не "переміщенням" споруд, а відповідно до норм Земельного кодексу України, а саме, ст. 99 Земельного кодексу України - власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: право проходу, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, а так як земельні ділянки згідно кадастрових планів, які вільні від забудови, повинні використовуватись під проходи, проїзди та площадки, то встановлення сервітуту не обтяжило б ніяким чином ПП ОСОБА_2, так як по орендованих позивачем та Ш особою земельних ділянками мають право проходити і проїжджати будь-які особи. Крім того відповідно до ч.2 ст. 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки, способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням.

Позивач вважає, що рішення сесії Смілянської міської ради від 15 листопада 2007 року №19-95 прийняте з порушенням законодавства України і має бути скасовано. Позивач вимоги підтримав.

Представник відповідача вимоги заперечує та вказує, що заявлений позов приватного підприємця ОСОБА_1 до Смілянської міської ради про скасування рішення сесії Смілянської міської ради від 15 листопада 2007 року № 19-95/V "Про врегулювання спірного питання по перенесенню торгівельного кіоску ПП ОСОБА_1 від межі з землекористуванням ПП ОСОБА_2 на ринку ст.ім. Т.Г.Шевченка" не підлягає до задоволення зі слідуючих підстав.

Відповідно до частини 1 пункту 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року (із наступними змінами) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання:

- вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Питання щодо спору між ППОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 Смілянська міська рада вирішувала на протязі 2007 року, про що свідчать наступні копії документів:

- заява ПП ОСОБА_2 від 15.01.2007 р.;

- акт комісії з розгляду земельних спорів від 01.02.2007 р.;

- депутатське звернення ОСОБА_2 від 25.06.2007 р.;

- протокол засідання комісії з розгляду земельних спорів від 18.07.2007 р. Відповідно до частини 4 ст. 159 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року, у рішенні органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів визначається порядок його виконання.

Приймаючи оспорюване рішення, Смілянська міська рада виходила з наступного. Як вбачається з земельно-кадастрової документації, кіоск ППОСОБА_1 розташований на межі суміжного землекористувача ПП ОСОБА_2 Двері кіоску ПП ОСОБА_1 відкриваються на територію орендованої земельної ділянки ПП ОСОБА_2 У зв'язку з цим прохід до кіоску найманих на роботу осіб, підвіз товару, інші дії, що пов'язані з безпосередньою роботою кіоску, здійснюються по території орендованої земельної ділянки ПП ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Крім цього вхід/прохід до кіоску ПП ОСОБА_1 через територію орендованої земельної ділянки ПП ОСОБА_2 є порушенням норм ст. 27 Закону України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 р. (із наступними змінами), де в ч. 2 зазначено, що орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування , на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Щодо ухилення від встановлення сервітуту: ч. 4 ст. 98 ЗК України передбачено, що земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений. Частиною 1 ст. 100 ЗК України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. В той же час встановити сервітут шляхом укладення договору ПП ОСОБА_2 відмовився у зв'язку з намірами реконструкції кіоску (протокол засідання комісії з розгляду земельних спорів від 18.07.2007 р.).

Що стосується втручання в господарську діяльність підприємців, то відповідно до ст. 1 ГК України, цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Відповідно ж до частини 1 ст. З ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. В той же час ч. 1 ст. 4 ГК України визначає, що не є предметом регулювання цього кодексу земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря. За таких обставин рішення сесії Смілянської міської ради від 15 листопада 2007 року № 19-95/У "Про врегулювання спірного питання по перенесенню торгівельного кіоску ПП ОСОБА_1 від межі з землекористуванням ПП ОСОБА_2 на ринку станції ім. Т.Г.Шевченка" не є таким, що втручається в господарську діяльність ПП ОСОБА_1

Крім цього є безпідставним посилання Позивача на ДБН А.2.2.-32004, затверджені наказом Держбуду України № 8 від 20.01.2004 р. а також на Закон України "Про планування і забудову територій" тому що відповідно до рішення сесії Смілянської міської ради від 15 листопада 2007 року №19-95/У переміщення ПП ОСОБА_1 власного торгівельного кіоску на ринку ст. ім. Т.Г. Шевченка в межах свого землекористування від межі з землекористуванням ПП ОСОБА_2 на відстань, яка забезпечить обслуговування кіоску за рахунок відведеної під ним земельної ділянки, не передбачає нове будівництво, розширення, реконструкцію, технічне переоснащення, реставрацію та капітальний ремонт об'єктів, оскільки торгівельний кіоск не є капітальною спорудою.

Відповідач просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Ш особа -підприємець ОСОБА_2 -заперечення підтримав. Просить в позові відмовити. Вказує на порушення позивачем його прав як користувача земельною ділянкою.

Інших доказів та документів, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення -суду не подано.

Оцінюючи зібрані докази та пояснення представників сторін, Ш особи, господарський суд дійшов висновку, що вимоги підлягають задоволенню:

- власником земельної ділянки є міська рада;

- цільове призначення спірної земельної ділянки не змінювалось;

- позивач отримав всі необхідні погодження на розміщення об'єкту нерухомості, в тому числі від управляння архітектури тощо. Проект затверджений в належний спосіб. Доказів порушення позивачем правил містобудування відповідачем не наведено;

- орган місцевого самоврядування діяв за межами своїх повноважень, передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки в даному разі розглядається не земельне питання, а питання розміщення підприємцем об'єкта (торгівлі), тобто ознаки втручання в господарську діяльність суб'єкта підприємництва;

- Смілянська міська рада не уповноважена діяти від імені ПП ОСОБА_2 та захищати його інтереси;

- судом не добуто доказів порушення прав третьої особи позивачем. ПП ОСОБА_2 не позбавлений права самостійно звернутися з позовом до суду для захисту свого порушеного права - в самостійному провадженні;

- позивач використав належний спосіб захисту свого порушеного права, довівши порушення своїх прав саме відповідачем у публічно-адміністративних відносинах;

- орган влади чи місцевого самоврядування може діяти лише у визначений законом спосіб -ст. 19 Конституції України;

- оспорене рішення є нормативно-правовим актом індивідуальної дії, що впливає

на права та інтереси позивача, а тому спірне рішення відповідача №19-95/V є нечинним;

- раніше видані погодження відповідних служб на розміщення на ринку споруди ПП ОСОБА_1 не спростовані відповідачем в належний спосіб.

Позов належить задовольнити.

Судовий збір та витрати на правову допомогу на підставі ст.ст. 90, 94 КАС України стягнути з бюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 157, 162, 163, 167 КАС України, Господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Скасувати рішення Смілянської міської ради від 15 листопада 2007 року №19-95/V «Про врегулювання спірного питання по перенесенню торгівельного кіоску ПП Петренка від межі з землекористуванням ПП ОСОБА_2 на ринку станції ім. Т.Г. Шевченка».

Стягнути з державного бюджету через УДК України в Черкаській області, рахунок №31117095700002, МФО 854018, код 04061576

на користь позивача - приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1.

3 грн. 40 коп. судового збору, 400 грн. на послуги адвоката.

Постанова (судове рішення) набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання постанови, оформленої відповідно до вимог ст. 167 КАС України. Сторони у справі протягом 10 днів мають право подати заяву про намір оскарження та в 20 денний строк подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказану постанову через господарський суд Черкаської області.

Суддя Скиба Г.М.