Ухвала суду № 137995495, 02.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

"02" липня 2026 р. м. ХарківСправа № 922/1396/26

Господарський суд Харківської області у складі:

суддя Жигалкін І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківська філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", м. Харків до Комунального підприємства теплових мереж м. Берестин, Харківська обл., Берестинський р-н, м. Берестин про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Біленко О.О. (в режимі відеоконференції)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (надалі - Позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області 23 квітня 2025 року з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства теплових мереж м. Берестин (надалі - Відповідач) загальної суми заборгованості у розмірі 2 400 287,09 грн (де: 2 233 815,65 грн - сума заборгованості за договором розподілу природного газу 200104СТ-1060-23 від 01.07.2023 за період лютий березень 2026 року, 106 488,75 грн пеня, 10 648,88 грн - три проценти річних, 49 333,81 грн - інфляційні втрати), а також судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 28 803,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань за договором розподілу природного газу 200104СТ-1060-23 від 01.07.2023, в частині своєчасної та повної оплати за надані Позивачем послуги з розподілу природного газу.

24 квітня 2026 року представником Позивача адвокатом Біленко О.О. подано до суду заяву (вх. №9918), в якій на виконання вимог ГПК України зазначає реквізити Позивача в банку та надає документи, що підтверджують наявність таких рахунків.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.04.2026 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі №922/1396/26, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче засідання на 14 травня 2026 року об 11:45.

14 травня 2026 року судом постановлено ухвалу, якою прийнято заяву (вх. №11535 від 13.05.2026) про зменшення позовних вимог до розгляду, вирішено здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог. Задоволено клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання, а підготовче засідання відкладено на 04 червня 2026 року о 11:15

Ухвалою від 04.06.2026 судом прийнято заяву (вх. №13535 від 04.06.2026) про зменшення позовних вимог до розгляду, зазначено, що подальший розгляд справи буде здійснюватися з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог. Підготовче засідання відкладено на 18 червня 2026 року о 11:45.

Ухвалою від 18.06.2026 судом прийнято заяву (вх. №14824 від 18.06.2026) про зменшення позовних вимог до розгляду, зазначено, що подальший розгляд справи буде здійснюватися з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог. Продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до "29" липня 2026 р. Підготовче засідання відкладено на 02.07.2026 о 11:45.

Представник Відповідача у підготовче засідання не з`явився, надано заяву (вх. № 15842 від 30.06.2026) про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Представник Позивача у підготовчому засіданні підтверджує сплату заборгованості з боку Відповідача, не заперечує проти заяви Відповідача про закриття провадження у справі. Також, подав заяву про повернення сплати судового збору на підставі закриття провадження у справі у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір".

Розглянувши заяву Відповідача, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, якщо наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність предмета спору, зокрема, у випадку припинення його існування (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Звертаючись до суду з позовною заявою Позивач просив стягнути з Відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 2 400 287,09 грн (де: 2 233 815,65 грн - сума заборгованості за договором розподілу природного газу 200104СТ-1060-23 від 01.07.2023 за період лютий березень 2026 року, 106 488,75 грн пеня, 10 648,88 грн - три проценти річних, 49 333,81 грн - інфляційні втрати), а також судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 28 803,45 грн.

Судом встановлено, що Відповідачем погашено заборгованість перед Позивачем в повному обсязі, що підтверджується представником під час засідання суду так і поданим клопотанням.

Таким чином, станом на час розгляду даної справи предмет спору відсутній.

За даних обставин, наявні всі підстави для закриття провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України - відсутній предмет спору.

Частиною 4 ст.231 ГПК України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

При поданні позовної заяви Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 28803,45 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1141 від 23.04.2026.

В клопотанні (вх. №15844 від 30.06.2026) Позивач просить вирішити питання повернення суми сплаченого судового збору.

Розглянувши вказане клопотання Позивача про повернення судового збору, суд зазначає наступне.

Як з`ясовано судом, Відповідачем - Комунального підприємства теплових мереж м. Берестин 22.06.2026, після відкриття провадження у справі, але до початку розгляду справи по суті, здійснено оплату заборгованості, яка є предметом даного судового спору, що підтверджується платіжною інструкцією № 867 від 22.06.2026.

Відтак, враховуючи те, що внаслідок сплати Відповідачем спірної суми боргу, вимоги Позивача фактично задоволені, тому суд дійшов до висновку про відсутність предмета спору та про закриття провадження у справі.

Так, згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" (із змін. і доповн.) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Доступ до правосуддя у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню.

Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не привести судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.

Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається ГПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність господарських процесуальних прав і обов`язків суб`єктів процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Як відомо, законодавче закріплення судових витрат у вигляді судового збору має на меті: по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат), по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.

У п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland), було зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх цивільних прав та обов`язків, пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотриманням вимог Конвенції залишається за Судом (Голдер проти Сполученого Королівства і Z та інші проти Сполученого Королівства, рішення суду, цитовані вище, так само; та, mutatis mutandis, Ейрі проти Ірландії (Airey v. Ireland), рішення від 9 жовтня 1979 року).

Так, саме з метою забезпечення процесуальної економії законодавцем в ч. 1 ст. 130 ГПК України закріплено правила щодо можливості повернення заявникові частини судового збору, а саме: у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Вказані положення ГПК кореспондують з положеннями п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону "Про судовий збір".

Як вже зазначалось, Відповідачем після відкриття провадження у справі, але до початку розгляду справи по суті, здійснено повну оплату заборгованості, яка є предметом даного судового спору, відтак суд розцінює такі дії Відповідача як визнання позову Відповідачем.

Разом з цим, у випадку закриття провадження у справі внаслідок задоволення Відповідачем вимог Позивача після пред`явлення позову, тобто коли предмет спору відсутній, обов`язок відшкодування судових витрат, зокрема, витрат по сплаті судового збору, покладено законодавцем в ч. 3 ст. 130 ГПК України на Відповідача.

Слід зазначити, що Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Натомість, Господарський процесуальний кодекс України встановлює порядок здійснення судочинства в господарських судах, порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Зокрема, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Дане питання про розподіл судових витрат у вказаному випадку, передбачено ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, суд може вирішити протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі (ч. 6 ст. 130 ГПК України).

Відтак, у ст. 130 Господарського процесуального кодексу України закріплено порядок розподілу судових витрат у разі закриття провадження з підстав укладення мирової угоди, відмови позивача від позову, задоволення відповідачем вимог позивача після пред`явлення позову, що кореспондують з підставами закриття провадження у справі, передбачені в пунктах 2, 4 і 7 ч. 1 ст. 231 ГПК України (відсутній предмет спору, позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом, сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом).

Отже, виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що порядок розподілу судового збору та його повернення заявникові у разі закриття провадження у справі з інших підстав, що не охоплені наведеними положеннями ст. 130 ГПК України і передбачені в п. 1, 3, 5, 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України (спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; судом встановлено обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу; після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва), регулюється саме положеннями ст. 7 Закону України "Про судовий збір". Адже, суть у поверненні судового збору у вказаних випадках закриття провадження у справі полягає у тому, що внаслідок виникнення обставин, які унеможливлюють розгляд справи по суті заявлених вимог, позивач (заявник) не може отримати відповідного результату від звернення до суду. Натомість закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору обумовлено саме задоволенням відповідачем вимог позивача, тобто отриманням того, на що позивач розраховував при зверненні до суду із заявленим позовом.

При цьому суд зауважує, що права Позивача на відшкодування сплаченого судового збору за подачу позову підлягають частковому стягненню з Відповідача у розмірі 50 відсотків, а не повернення всієї суми судового збору з Державного бюджету України з урахуванням визначеного не тільки у Законі України "Про судовий збір", а також нормами Господарського процесуального кодексу України, що визначені у ст. 129-130 цього кодексу. Оскільки саме через дії Відповідача спір був доведений до суду, а отже відбулось відкриття провадження у справі (здійснення судового розгляду справи) саме за рахунок держави. У разі повернення 50 відсотків суми судового збору з Державного бюджету України після відкриття провадження у справі нівелюватиме компенсаційну функцію інституту судових витрат.

Враховуючи вищенаведене та згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України та ст. 7 Закону України "Про судовий збір", господарський суд вважає за необхідне задовольнити частково клопотання ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" про повернення сплаченого судового збору за подачу позову до Комунального підприємства теплових мереж м. Берестин про стягнення загальної суми заборгованості у розмірі 2 400 287,09 грн (де: 2 233 815,65 грн - сума заборгованості за договором розподілу природного газу 200104СТ-1060-23 від 01.07.2023 за період лютий березень 2026 року, 106 488,75 грн пеня, 10 648,88 грн - три проценти річних, 49 333,81 грн - інфляційні втрати).

Повернути ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову згідно платіжної інструкції №1141 від 23.04.2026, що складає 14 401,73 грн.

Щодо розподілу судових витрат у справі суд зазначає наступне.

При цьому відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи ч. 9 ст. 129, ч. 3 ст. 130 ГПК України та те, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, та саме останнім сплачено суму боргу після пред`явлення Позивачем до суду даного позову, у зв`язку з чим предмет спору припинив існування внаслідок задоволення Відповідачем вимог Позивача після подачі позову, та провадження у справі було закрито з цих підстав, суд вважає, що понесені Позивачем витрати по сплаті судового збору слід покласти частково на Відповідача.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 129, 130, 232-235, 252 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву (вх. 15842 від 30.06.2026) Комунального підприємства теплових мереж м. Берестин про закриття провадження у справі №922/1396/26 - задовольнити.

2. Закрити провадження у справі № 922/1396/26.

3. Клопотання (вх. № 15844 від 30.06.2026) ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" про повернення судового збору - задовольнити частково.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (61109, місто Харків, вул.Безлюдівська, будинок 1, код ЄДРПОУ 45051254) - 50 відсотків судового збору, сплаченого до Господарського суду Харківської області згідно платіжної інструкції № 1141 від 23.04.2026, що складає 14 401,73 грн.

5. Дана ухвала відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом в частині повернення судового збору з Державного бюджету України, який набирає чинності з моменту його виготовлення, тобто з 02.07.2026, та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років до 03.07.2029.

6. Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж м. Берестин (63304, Харківська обл., Берестинський р-н, м. Берестин, вул. Соборна, буд. 47, код ЄДРПОУ 32464827) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (61109, місто Харків, вул.Безлюдівська, будинок 1, код ЄДРПОУ 45051254) витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 401,72 грн.

7. Видати відповідний наказ в частині стягнення судового збору.

Ухвала в частині повернення судового збору з Державного бюджету України набирає законної сили з моменту її підписання, оскарженню не підлягає.

Ухвала в частині закриття провадження у справи та стягнення судового збору з Відповідача набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня підписання повного тексту ухвали.

Ухвалу підписано 06.07.2026.

СуддяІ.П. Жигалкін