Ухвала суду № 137995433, 07.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41

_______________

УХВАЛА

07 липня 2026 року м. ХарківСправа № 922/4432/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про видачу дубліката наказу на примусове виконання (вх. №15730 від 29.06.2026) по справі

за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 16) до Фізичної особи-підприємця Сомової Євгенії Миколаївни ( АДРЕСА_1 ) про розірвання договору, виселення, стягнення коштів.

ВСТАНОВИВ:

Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Сомової Євгенії Миколаївни на свою користь заборгованість, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення №4057 від 06.10.2011 та додаткової угоди №2 від 04.10.2013 у сумі 19053,10 грн., заборгованість по пені у сумі 1133,10 грн. Крім того, позивач просить суд розірвати договір оренди нежитлового приміщення №4057 від 06.10.2011 та додаткову угоди №2 від 04.10.2013, виселити ФОП Сомову Євгенію Миколаївну з нежитлових приміщень у підвальній частині житлового будинку №№III, IV, V, VI, VII, VIII, загальною площею 58,4 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Юри Зойфера (Анрі Барбюса), 3-А, літ. "А-5", та передати управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.01.2017 позов задоволено. Розірвано договір оренди нежитлового приміщення №4057 від 06.10.2011 року та додаткову угоду №2 від 04.10.2013 року. Виселено фізичну особу-підприємця Сомову Євгенію Миколаївну з нежитлових приміщень у підвальній частині житлового будинку №№III, IV, V, VI, VII, VIII, загальною площею 58,4 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Юри Зойфера (Анрі Барбюса), 3-А, літ. "А-5" та передано Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Сомової Євгенії Миколаївни на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради заборгованість у розмірі 19053,10 грн., суму пені у розмірі 1133,10 грн. та суму судового збору в розмірі 4134,00 грн.

17.02.2017 на виконання рішення судом видано відповідні накази.

29.06.2026 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради зареєстровано заяву про видачу дубліката наказу на примусове виконання (вх.№15730) рішення Господарського суду Харківської області від 30.01.2017 у справі №922/4432/16 про стягнення з ФОП Сомової Євгенії Миколаївни на користь Управління заборгованість у розмірі 19053,10 грн., пені у розмірі 1133,10 грн., судового збору у розмірі 4134,00 грн.

В обґрунтування заяви зазначено, що вказаний наказ було направлено для примусового виконання до Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Вказано, що згідно з довідкою відділу вих. №122954 від 18.05.2026, з`ясувати місцезнаходження наказу на примусове виконання не виявляється можливим, тому Відділ вважає виконавчий лист таким, що втрачено.

Розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Згідно статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Положеннями частини 1 статті 18 ГПК України також визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Аналогічна за своїм змістом стаття 326 ГПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

Пунктом 2.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 у справі №1-7/2013 зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Приписами частини 3 статті 327 ГПК України визначено, що наказ є виконавчим документом.

У пункті 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з п. 19.4 Перехідних положень ГПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Із аналізу п. 19.4 Перехідних положень ГПК України вбачається, що дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого документу у зв`язку з його втратою суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили.

Отже, умовою для видачі дубліката наказу є подання відповідної заяви до суду відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Господарський процесуальний кодекс України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі.

Із матеріалів справи убачається, що 17.02.2017 на примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 30.01.2017 у даній справі було видано, зокрема, наказ про стягнення з фізичної особи-підприємця Сомової Євгенії Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 16; код ЄДРПОУ 37999649; р/р НОМЕР_2 , МФО 851011) заборгованість в розмірі 19053,10 грн., суму пені в розмірі 1133,10 грн. та суму судового збору в розмірі 4134,00 грн.

Заявником зазначено, що вказаний наказ було направлено для примусового виконання до Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Згідно з довідкою Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції за вих. №122954 від 18.05.2026, відділом на звернення заступника директора департаменту - начальника управління щодо надання довідки про втрату оригіналу наказу Господарського суду Харківської області від 17.02.2017 у виконавчому провадженні №55530288 повідомлено, що згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження на примусовому виконанні у Салтівському відділі ДВС у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження №55530288 щодо примусового виконання наказу від 17.02.2017 по справі №922/4432/16 про стягнення з фізичної особи-підприємця Сомової Євгенії Миколаївни на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради заборгованість в розмірі 19053,10 грн., суму пені в розмірі 1133,10 грн. та суму судового збору в розмірі 4134,00 грн.

Окрім того, зазначено, що 13.04.2021 на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Як вбачалося зі звернення заявника, вказаний оригінал виконавчого документа стягувачем отримано не було. При цьому з посиланням на пункт 1, 2 розділу XI Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України 07.06.2017 №1829/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.06.2017 №699/30567, пункту 9.10. Порядку, виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчились, підлягають знищенню.

Таким чином, вказано, що на теперішній час надати докази направлення на адресу стягувача вказаного оригіналу виконавчого документу не виявляється можливим. Оскільки на теперішній час з`ясувати місцезнаходження вказаного наказу не виявляється можливим, відділ вважає виконавчий документ таким, що втрачено.

Відповідно до положень частини 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

При цьому з довідки за вих. №122954 від 18.05.2026 убачається, що державним виконавцем на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у зв`язку із відсутністю у боржника майна.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частиною 5 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Отже, слід дійти висновку, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання, на що також звертає увагу Велика Палата Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №727/1256/16-ц.

Враховуючи положення законодавства, отримавши постанову виконавця про повернення виконавчого документу разом з оригіналом виконавчого документа стягувач стає обізнаним про відсутність примусового виконання судового рішення, що надає йому можливість реалізувати свої правомочності та вжити заходи щодо подальшого виконання чинного рішення суду.

Отже, після пред`явлення наказу Господарського суду Харківської області від 17.02.2017 у даній справі до виконання, строк пред`явлення перервався і його перебіг залежав від подальшого повернення виконавчого документа стягувачу з дотриманням державним виконавцем вимог пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Натомість як зазначено судом вище та убачається з матеріалів справи, відповідно до довідки Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції за вих. №122954 від 18.05.2026, оскільки на теперішній час з`ясувати місцезнаходження вказаного наказу не виявляється можливим, відділ вважає виконавчий документ таким, що втрачено.

Як наслідок, втрата Салтівським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції наказу на примусове виконання рішення, що набрало законної сили та підлягає виконанню, унеможливлює реалізацію стягувачем передбаченого законодавством права на виконання судового рішення шляхом повторного пред`явлення наказу до виконання.

З огляду на вказане, строк пред`явлення втраченого наказу Господарського суду Харківської області від 17.02.2017 у справі №922/4432/16 до виконання в силу законодавчих положень переривався, а тому не є пропущеним.

При цьому відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права, на що звертає увагу Верховний Суд у постанові від 15.07.2021 у справі №18/1147/11.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" №15729/07 від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Також, суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Враховуючи, що рішення у даній справі набрало законної сили та підлягає виконанню, докази, що свідчать про його виконання в матеріалах справи відсутні, беручи до уваги, що заявник сплатив судовий збір за видачу дубліката наказу, а також те, що положення п.п. 19.4 ч. 1 Перехідних положень ГПК України не ставлять видачу дубліката втраченого виконавчого документа в залежність як від причин його втрати, так і від того, ким втрачено виконавчий документ, приймаючи до уваги обставини переривання строку пред`явлення наказу до виконання, суд приходить до висновку, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 232-234, п. 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про видачу дубліката наказу на примусове виконання (вх. №15730/26 від 29.06.2026) - задовольнити.

2. Видати дублікат наказу Господарського суду Харківської області від 17.02.2017 у справі №922/4432/16 про стягнення з фізичної особи-підприємця Сомової Євгенії Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 16; код ЄДРПОУ 37999649; р/р НОМЕР_2 , МФО 851011) заборгованість в розмірі 19053,10 грн., суму пені в розмірі 1133,10 грн. та суму судового збору в розмірі 4134,00 грн.

Додаток: оригінал дубліката наказу Господарського суду Харківської області від 17.02.2017 у справі №922/4432/16.

Відповідно до частини 2 статті 235 ГПК України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. ст. 255, 256 ГПК України.

Ухвалу підписано 07.07.2026 р.

СуддяГ.І. Сальнікова

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.