Рішення № 137995360, 29.06.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1108/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Кісь В.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської окружної прокуратури Харківської області (Григорівське шосе, 52, місто Харків, 61098) в інтересах держави в особі Нововодолазької селищної ради (вул. Донця Григорія, будинок 14, сел. Нова Водолага, Харківський район, Харківська область, 63202) до 1. Комунального підприємства «Теплові мережі» Нововодолазької селищної ради (вул. Донця Григорія, будинок 6, селище Нова Водолага, Харківський район, Харківська область, 63202), 2. Приватного підприємства "ПОЛТАВА - КОНСАЛТИНГ" (39500, Полтавська обл., Карлівський р-н, місто Карлівка, вул. Комарова, будинок 4, квартира 7) про визнання недійсними додаткових угод, стягнення коштів за участю представників:

прокурора - Ковпик О.С. (посвідчення № 083665 від 02.12.2025),

позивача - Єфіменко А.В. (в порядку самопредставництва),

першого відповідача - Пікалова Е.В. (в порядку самопредставництва),

другого відповідача - Дем`янова В.А. (в порядку самопредставництва)

ВСТАНОВИВ:

Харківська окружна прокуратура Харківської області в інтересах держави в особі Нововодолазької селищної ради звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства «Теплові мережі» Нововодолазької селищної ради, Приватного підприємства "ПОЛТАВА - КОНСАЛТИНГ", в якій просить суд:

1. Визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 09.10.2025 до Договору про закупівлю № 39/25 від 08.08.2025, укладену між комунальним підприємством «ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» Нововодолазької селищної ради (код ЄДРПОУ: 45588786) та приватним підприємством «ПОЛТАВА-КОНСАЛТИНГ» (код ЄДРПОУ: 32886226);

2. Визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 12.11.2025 до Договору про закупівлю № 39/25 від 08.08.2025, укладену між комунальним підприємством «ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» Нововодолазької селищної ради (код ЄДРПОУ: 45588786) та приватним підприємством «ПОЛТАВА-КОНСАЛТИНГ» (код ЄДРПОУ: 32886226);

3. Стягнути з приватного підприємства «ПОЛТАВА-КОНСАЛТИНГ» (код ЄДРПОУ: 32886226) на користь Нововодолазької селищної ради (код ЄДРПОУ: 04397997) 1 023 098,07 гривень;

4. Судові витрати стягнути з відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог за наступними реквізитами: Харківська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800;

5. Про дату та час розгляду справи повідомити Харківську окружну прокуратуру Харківської області, сторони та Харківську обласну прокуратуру, якою забезпечуватиметься участь у розгляді справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1108/26. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання 29 квітня 2026 року об 11:30.

15.04.2026 від Приватного підприємства "ПОЛТАВА - КОНСАЛТИНГ" через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 9000/26), в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.

Відповідач стверджує, що прокурор свідомо ігнорує той факт, що відповідно до п. 3-7 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, особливості здійснення закупівель товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених цим Законом (далі Особливості), визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз та з дотриманням вимог, встановлених пунктом 3-8 цього закону.

Перед укладенням оспорюваних додаткових угод ПП «Полтава-Консалтинг» отримало у Полтавській ТПП відповідні листи, копії яких надавались покупцю разом з листами про перегляд ціни за договором. Тобто свої зобов`язання в частині підтвердження правомірності вимог зміни істотних умов договору про закупівлю підприємство виконало у повній відповідності до умов договору та вимог чинного (на той час) законодавства. При цьому, прокурор позбавлений права надавати оцінку чи характеристику листів Полтавської ТПП про зміну кон`юнктури ринку. Здійснена ним характеристика вказаних листів як «довідки виключно фактографічно-інформаційного характеру» є протиправною та невідповідною дійсним обставинам справи. Заперечуючи наведену у цих листах інформацію про зміну цін на ринку паливних пелет (гранул) за період чинності договору №39/25 від 08.08.2025, прокурор не досліджував вказаний ринок. Ним не отримувались документи аналогічного характеру щодо спростування чи заперечення росту цін на паливні пелети за той же період. Такі документи відсутні в матеріалах перевірки та не надавались ним суду.

17.04.2026 від представника Нововодолазької селищної ради через систему "Електронний суд" надійшла заява про розгляд справи без участі (вх.№ 9352/26).

20.04.2026 від Комунального підприємства «Теплові мережі» Нововодолазької селищної ради надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 9441/26), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідач наголошує на тому, що укладення додаткових угод зумовлене ростом вартості сировини, цін на електроенергію та дизельне паливо, у зв`язку з чим збільшилася собівартість продукції паливних гранул (пелет). У той період спостерігався ріст цін на паливному ринку загалом по Україні.

ПП «Полтава-Консалтинг» 01.10.2025 звернулось до КП «Теплові мережі» Нововодолазької селищної ради з пропозицією переглянути ціну товару (договору) без зміни суми договору. В обґрунтування своєї пропозиції підприємством надано копію листа Полтавської ТПП за вих.№24.14-05/310 від 30.09.2025 про динаміку коливання середньо ринкових цін на паливні пелети на внутрішньому ринку України в порівнянні цін станом на 08.08.2025 та 26.09.2025. Відповідно до діючого на час звернення законодавства між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору № 39/25 від 08.08.2025 та підприємством поставлено 200,00 т паливних пелет з лушпиння соняшника, що підтверджується видатковою накладною №33 від 23.10.2025.

10.11.2025 ПП «Полтава-Консалтинг» звернулось до КП «Теплові мережі» Нововодолазької селищної ради з пропозицією переглянути ціну товару (договору) без зміни суми договору. В обґрунтування своєї пропозиції підприємством надано копію листа Полтавської ТПП від 10.11.2025 №24.14-05/331 про динаміку коливання середньо ринкових цін на паливні пелети на внутрішньому ринку України в порівнянні цін станом на 26.09.2025 та 10.11.2025. Відповідно до діючого на час звернення законодавства між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до договору № 39/25 від 08.08.2025 та підприємством поставлено 297,26 т паливних пелет з лушпиння соняшника, що підтверджується видатковою накладною №23 від 12.11.2025.

Представник Комунального підприємства «Теплові мережі» Нововодолазької селищної ради звертає увагу на те, що підвищення ціни за одиницю товару було здійснено відповідно до чинного на момент укладення відповідних додаткових угод законодавства. Листом від 11.02.2026 року № 55 Підприємством було надано повне правове обґрунтування підвищення ціни за одиницю товару.

21.04.2026 від Харківської окружної прокуратури Харківської області через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив відповідача Приватного підприємства "ПОЛТАВА - КОНСАЛТИНГ" (вх.№ 9499/26), в якій щодо повноважень прокурора на звернення до суду з цим позовом зазнається, що в даному випадку укладені додаткові угоди суперечать вимогам законодавства та призведуть до протиправного фінансування видатків місцевого бюджету на суму 1 023 098,07 грн., порушують фінансово-економічні основи держави і можуть спричинити істотну шкоду її інтересам. Порушення процедури державних закупівель та укладення відповідних договорів унеможливлює раціональне та ефективне використання державних коштів і створює загрозу інтересам держави в подальшому. Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Щодо фактичних обставин справи та нормативного обґрунтування прокурор повідомляє, що підставами для внесення змін до договору шляхом укладення додаткових угод стали листи, надані Полтавською торгово-промисловою палатою на запити ПП «ПОЛТАВА-КОНСАЛТИНГ» № 24.14-05/310 від 26.09.2025 та № 24.14-05/331 від 10.11.2025. Вказані листи містять лише загальну інформацію щодо вартості пелет паливних з лушпиння соняшника станом на окремі календарні дати, а саме на 08.08.2025 та 26.09.2025 для першого листа і на 26.09.2025 та 10.11.2025 для другого листа. Водночас ці документи не демонструють жодного належного обґрунтування коливання ринкової ціни, оскільки в них не вказано, які саме підприємства-виробники та постачальники були досліджені, скільки суб`єктів господарювання охоплено аналізом, чи була проведена репрезентативна вибірка учасників ринку чи лише окремі з них, а також не розкрито джерела отримання інформації та методику проведення такого дослідження. У зв`язку з цим зазначені листи Полтавської торгово-промислової палати носять виключно фактографічно-інформаційний характер і не можуть вважатися належним та достатнім документальним підтвердженням істотного коливання ціни на ринку, яке робило б виконання договору за початковою ціною очевидно невигідним для постачальника у розумінні ст. 652 Цивільного кодексу України.

Прокурор наголошує на тому, що тягар доказування правомірності збільшення ціни за одиницю товару повністю лежить на стороні, яка ініціює таку зміну, тобто на ПП «Полтава - Консалтинг». Під час звернення до замовника з пропозицією про укладення додаткових угод відповідач-2 зобов`язаний був надати не формальні довідки, а повноцінні докази, які підтверджують реальне істотне коливання ринкової ціни, її вплив на економічну доцільність виконання договору за первісними умовами, а також те, що таке коливання не могло бути розумно передбачене на момент подання тендерної пропозиції.

24.04.2026 від Приватного підприємства "ПОЛТАВА - КОНСАЛТИНГ" через систему "Електронний суд" надійшло заперечення (вх.№ 9916/26), в якому ПП «Полтава-Консалтинг» вважає, що прокурор, звертаючись до суду з вимогами про визнання додаткових угод недійсними, не довів наявності тих обставин, з якими закон пов`язує визнання їх недійсними, а також не довів протиправність витрачання бюджетних коштів та порушення інтересів держави з огляду на те, що укладення додаткових угод та збільшення ціни за договором було здійснено на підставі реального коливання ціни на ринку, яке було документально підтверджено ціновими довідками Полтавської торгово-промислової палати, в яких наведено інформацію про ринкову (середньоринкову) ціну на товар станом на дату укладання договору (попередньої додаткової угоди в частині зміни ціни за одиницю товару) та ринкову (середньоринкову) ціну на товар станом на момент укладання додаткової угоди, а також результат порівняння цін у відсотковому вираженні, крім того, сторони мали повне право на укладення таких додаткових угод, і це право закріплене у відповідних НПА.

27.04.2026 від Харківської окружної прокуратури Харківської області через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив відповідача Комунального підприємства «Теплові мережі» Нововодолазької селищної ради (вх.№ 10050/26).

29.04.2026 від Комунального підприємства «Теплові мережі» Нововодолазької селищної ради через систему "Електронний суд" надійшла заява про проведення підготовчого засідання, призначеного на 29.04.2026, без участі представника підприємства (вх.№ 10262/26).

У підготовчому засіданні 29.04.2026 постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу підготовчого засідання, про відкладення підготовчого засідання на 20.05.2026 на 12:00.

В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне підготовче засідання ухвалами від 29.04.2026.

30.04.2026 від Приватного підприємства "ПОЛТАВА - КОНСАЛТИНГ" через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про врегулювання спору за участю судді (вх.№ 10385/26).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.05.2026 у задоволенні клопотання Приватного підприємства "ПОЛТАВА - КОНСАЛТИНГ" про врегулювання спору за участю судді (вх.№ 10385/26 від 30.04.2026) відмовлено. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 03 червня 2026 року о 12:00.

У судовому засіданні 03.06.2026 постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу судового засідання, про перерву в судовому засіданні до 23 червня 2026 року до 11:30.

В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 03.06.2026.

23.06.2026 від представника Приватного підприємства "ПОЛТАВА - КОНСАЛТИНГ" через систему "Електронний суд" надійшли пояснення (вх.№ 15234/26).

У судовому засіданні 23.06.2026 постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу судового засідання, про перерву в судовому засіданні до 29 червня 2026 року до 14:00.

В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 23.06.2026.

У судовому засіданні 29.06.2026 прокурор підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі, судові витрати покласти на відповідачів.

Представник позивача у судовому засіданні 29.06.2026 підтримав позицію, викладену у заяві Нововодолазької селищної ради від 17.04.2026.

Представник Комунального підприємства «Теплові мережі» Нововодолазької селищної ради у судовому засіданні 29.06.2026 просив відмовити у задоволенні позову.

Представник Приватного підприємства "ПОЛТАВА - КОНСАЛТИНГ" у судовому засіданні 29.06.2026 проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В ході розгляду справи Господарським судом Харківської області, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах строків, встановлених ГПК України.

Судом в повному обсязі досліджено письмові докази у справі відповідно до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

У судовому засіданні 29.06.2026 судом проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).

Щодо правомірності представництва інтересів держави у суді прокуратурою судом встановлено таке.

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у господарські правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює господарські права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, у пункті 26 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (частина 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі (рішення Конституційного Суду України від 01.04.2008 № 4-рп/2008).

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України надають прокурору право звертатися до суду з позов про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не підлягають точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація інтересів держави може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 по справі №806/1000/17).

Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є належною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду (постанова ВСУ від 21.02.2018 у справі № 553/3280/16-а).

Поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованих на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції).

Згідно з ч. 3, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Частиною 4 статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 у справі №488/2807/17 висновувала, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема, подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу.

У постанові Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 906/638/22 зазначено, що прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частиною 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

При цьому, при розгляді справи №4/166 «Б» у постанові від 02.10.2018 Верховний Суд сформував правову позицію, відповідно до якої інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод органів місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування у визначених законом випадках є рівними за статусом носіями державної влади як і державні органи.

Прокурор зазначає, що укладені додаткові угоди суперечать вимогам законодавства та призведуть до протиправного фінансування видатків місцевого бюджету на суму 1 023 098,07 грн, порушують фінансово-економічні основи держави і можуть спричинити істотну шкоду її інтересам. Порушення процедури державних закупівель та укладення відповідних договорів унеможливлює раціональне та ефективне використання державних коштів і створює загрозу інтересам держави у подальшому.

Згідно ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (зі змінами та доповненнями) визначено статус сільських, селищних, міських рад, як органів місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч. 1, 9 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Сільські, селищні, міські ради мають печатки із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, рахунки в установах банків України.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

За ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 1.4 Статуту Комунального підприємства «Теплові мережі» Нововодолазької селищної ради, затвердженого рішенням LХI сесії VIII скликання Нововодолазької селищної ради від 12.06.2025 (далі Статут), Засновником Підприємства є Нововодолазька селищна рада (надалі Засновник).

Як зазначено в п. 1.8 Статуту підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Засновнику.

Використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади.

Оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету. Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

Отже, органом, уповноваженим державою здійснювати функції у спірних правовідносинах як сторона договору та розпорядники коштів місцевого бюджету територіальної громади є Нововодолазька селищна рада.

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави, окружною прокуратурою 26.02.2026 на адресу Нововодолазької селищної ради направлено повідомлення в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо вирішення питання стосовно наміру звернутись до суду з позовною заявою в інтересах держави.

У відповідь Нововодолазька селищна рада листом від 04.03.2026 №02-27/510 зазначила, що Нововодолазька селищна рада не здійснювала публічну закупівлю паливних пелет з лушпиння соняшника, 8 ММ, ДСТУ 7124 за кодом ДК 021:2015-09110000-3-Тверде паливо (пелети паливні з лушпиння соняшнику). Нововодолазька селищна рада не має наміру звертатись з позовом до суду щодо визнання недійсними додаткових угод № 1, № 2 до договору № 39/25, укладеного між Комунальним підприємством «ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» Нововодолазької селищної ради та ПП «Полтава-Консалтинг».

Також на адресу прокуратури Нововодолазькою селищною радою було направлено копію листа Комунального підприємства «Теплові мережі» Нововодолазької селищної ради щодо обґрунтованого пояснення правомірності укладення додаткових угод № № 1, 2 до договору про постачання паливних пелет з лушпиння соняшника від 08.08.2025 № 39/25.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р (ІІ)/2025 у справі №3-28/2024 (59/24) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року.

У п. 4.2. вказаного рішення Конституційний Суд України наголошує, що пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України уповноважує прокуратуру на здійснення представництва інтересів держави в суді тільки у виключних випадках та в порядку, що визначені законом, а не на здійснення такого представництва у випадках, визначених органами прокуратури.

Згідно з п. 4.3. рішення Конституційний Суд України констатував, що в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прикметник «виключний» означає виняток із загальних правил. З огляду на це словосполучення «у виключних випадках», яке міститься в зазначеному конституційному приписі, вказує на обмежувальний характер останнього. Він не наділяє прокуратуру універсальними повноваженнями щодо представництва інтересів держави в суді та не встановлює для неї загальної чи альтернативної компетенції, а стосується представництва інтересів держави в суді лише у виняткових, нетипових за своєю юридичною природою обставинах.

Відповідно й припис «у виключних випадках і в порядку, що визначені законом», який міститься в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, серед іншого, означає, що хоча законодавець і має дискрецію щодо унормування в законах України випадків і порядку здійснення представництва прокуратурою інтересів держави в суді, однак обов`язковим є те, щоб такі випадки не лише установлювалися законом, а й були об`єктивно винятковими, чітко обмеженими, зведеними до мінімально необхідних, обумовленими особливими обставинами та сприймалися стороннім спостерігачем не як загальні правила, а саме як винятки.

Визначення таких випадків є дискрецією законодавця. Однак, на думку Конституційного Суду України, ними можуть бути, зокрема: невизначеність (відсутність) у законодавстві України суб`єкта владних повноважень, уповноваженого на захист відповідних інтересів держави; колізії повноважень кількох органів публічної влади, якщо це унеможливлює захист ними інтересів держави в межах спірної компетенції; заподіяння шкоди інтересам держави правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, якщо цивільний позов у кримінальному провадженні не був чи не міг бути поданий або залишений без розгляду; звернення до прокуратури уповноваженого на захист інтересів держави суб`єкта з клопотанням про подання позову до суду; виявлення прокурором під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням фактів порушення або загрози порушення важливих інтересів держави, що потребують належного судового захисту.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.12.2025 у справі № 344/12305/18 зазначає, що Рішенням від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 Конституційний Суд України ухвалив визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Однак відповідно до пункту 4 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

У мотивувальній частині цього Рішення Суд наголосив, що представництво інтересів держави суді, передбачене пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, має винятковий та субсидіарний характер.

Конституційний Суд України також зазначив, що в умовах правового режиму воєнного стану особливої ваги набуває всебічне забезпечення захисту інтересів держави Україна, а неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в цей період.

Такий конституційний підхід підтверджує правомірність здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах до моменту втрати чинності відповідними нормами або до їх законодавчого врегулювання, за умови наявності визначених законом підстав для такого представництва.

Спірні правовідносини виникли у сфері публічних закупівель, яка за своєю природою не може розглядатися виключно як договірна чи комерційна, оскільки передбачає використання коштів бюджету, сформованого за рахунок податків та обов`язкових платежів, а отже стосується невизначеного кола осіб, інтересів територіальної громади та держави в цілому.

Порушення законодавчо встановлених правил зміни істотних умов договору про закупівлю, багаторазове коригування ціни за одиницю товару, а також фактичне нівелювання принципів передбачуваності та визначеності бюджетних зобов`язань створюють системну загрозу публічному інтересу, а не лише окремому бюджету чи конкретному замовнику.

Виявлені порушення у сфері публічних закупівель та використання бюджетних коштів фактично не стали предметом реального правового реагування з боку жодного з органів, уповноважених діяти у відповідній сфері, а також відсутні об`єктивні підстави очікувати такого реагування у майбутньому.

Саме тому звернення прокурора у цій справі зумовлене не формальним дублюванням повноважень інших органів, а фактичним станом речей, за якого порушений суспільний інтерес у сфері використання бюджетних коштів.

Зволікання з судовим захистом ускладнить поновлення інтересів держави (у тому числі звернення до суду в межах строку позовної давності).

Отже, невідповідність вимогам закону укладених додаткових угод до Договору від 07.08.2025 №07/08 напряму шкодить місцевому бюджету, а нереагування на зазначену невідповідність уповноважених органів, насамперед Нововодолазької селищної ради, є підтвердженням того, що у такій ситуації звернення прокурора до суду є єдиним реальним процесуальним механізмом, здатним трансформувати суспільний інтерес у судовий захист, забезпечити правову оцінку спірних правовідносин і відновити баланс публічних інтересів шляхом визнання спірних додаткових угод недійсними та стягнення безпідставно отриманих за ними бюджетних коштів, що і становить сутність виключного даного випадку представництва прокурором інтересів держави.

Доводи відповідача-2 про те, що Нововодолазька селищна рада не є стороною договору і не може відповідати за зобов`язаннями створеного нею комунального підприємства суд відхиляє, оскільки прокурором не заявлено вимог про покладення на селищну раду будь-якої відповідальності за зобов`язаннями КП, предметом захисту є інтерес територіальної громади як власника майна (коштів місцевого бюджету), закріпленого за КП на праві господарського відання (п. 4.1, 4.2 Статуту КП), джерелом фінансування Договору №39/25 є кошти місцевого бюджету (п. 3.1.1 Договору), а селищна рада згідно зі ст. 10, 16, 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є органом, уповноваженим здійснювати захист інтересів територіальної громади, пов`язаних з ефективним і законним використанням бюджетних коштів.

Таким чином, прокурором дотримані процедури, передбачені законодавством України для звернення до суду в інтересах держави, так само як і обґрунтовано, в чому може полягати порушення інтересів держави, а також обґрунтовано виключність випадку. Тобто вбачаються обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави прокуратурою в особі Нововодолазької селищної ради.

Щодо доводів ПП "Полтава-Консалтинг" про застосування ст. 174 ГПК України та повернення позовної заяви, оскільки судом встановлено наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави, підстави для застосування наслідків, передбачених п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України, відсутні.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної закупівлі UA-2025-08-04-010091-a 08.08.2025 між Комунальним підприємством «ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» Нововодолазької селищної ради (далі Замовник) та ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ПОЛТАВА-КОНСАЛТИНГ» (далі Постачальник) укладено Договір № 39/25 про закупівлю (далі - Договір), за яким Постачальник зобов`язався постачати Замовнику пелети паливні з лушпиння соняшника, 8мм, ДСТУ 7124 за кодом ДК 021:2015-09110000-3 Тверде паливо (Товар), а Замовник зобов`язався прийняти Товар і оплатити його в порядку та на умовах цього Договору.

Згідно з п. 1.2, 1.2.1 Договору кількість, ціна і асортимент Товару визначаються Специфікацією (Додаток №1), яка є складовою і невід`ємною частиною цього Договору. Кількість товару - 1 117,65 тон та визначена виходячи із фактичних потреб Замовника в межах запланованої ціни Договору.

Специфікацією до Договору передбачено, що ціна за одиницю виміру (тонна) без ПДВ - 7082,50 гривень.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна цього Договору складається з суми вартості Товару, що поставляється за даним Договором, та становить 9 498 907,35 грн, у тому числі ПДВ: 1 583 151,23 грн. Джерело фінансування - кошти місцевого бюджету. Постачальник зобов`язується передати (поставити) Замовнику Товар за цінами, які визначені у Специфікації. Ціни встановлюються у національній валюті України. Зміна ціни Товару після його поставки Замовнику не допускається. Ціна включає в себе всі витрати, пов`язані з доставкою, навантаженням, розвантаженням, упаковкою, в т.ч. інші витрати, пов`язані з постачанням Товару в цілому, податки, збори та інші обов`язкові платежі, перевірку комплектності, цілісності та відсутності пошкоджень у присутності представників Замовника. Не врахована Постачальником вартість окремих послуг, матеріалів, обладнання, устаткування тощо не сплачується Замовником окремо, а витрати на їх виконання/придбання вважаються врахованими у загальній ціні Договору.

Пункт 3.3 Договору передбачає, що ціна (сума) цього Договору може бути змінена за взаємною згодою Сторін шляхом укладання Сторонами відповідної Додаткової угоди, або у випадках, передбачених договором.

Зміна ціни Товару та/або ціни договору допускається лише за згодою Сторін, та/або в порядку, визначеному цим Договором і лише у випадках, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» (зі змінами) (пункт 3.4 Договору).

Одностороння зміна ціни Товару Постачальником та/або відмова від постачання Товару за ціною, визначеною Специфікацією, не допускається та вважається істотним порушенням умов цього Договору (пункт 3.5 Договору).

Згідно з п. 4.1 Договору розрахунки за поставлений Товар здійснюються Замовником у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, на підставі видаткової накладної впродовж 30 календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару, при наявності фінансування.

Відповідно до п. 13.1 Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплюються відбитками їх печаток (за наявності) та діє до 31 грудня 2025 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання Сторонами. Закінчення строку дії даного Договору, в тому числі у зв`язку з його достроковим розірванням, не звільняє Сторони від виконання своїх невиконаних за Договором зобов`язань, що виникли під час дії цього Договору та/або продовжують існувати після його припинення.

За положеннями п. 13.2 Договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника:

Сторони можуть внести зміни до договору у разі зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків Замовника, а також у випадку зменшення обсягу споживчої потреби товару. У такому випадку ціна договору про закупівлю зменшується в залежності від зміни таких обсягів. Підставою для зменшення обсягів закупівлі може бути рішення Замовника, тощо; 2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення:

У разі коливання ціни товару на ринку, що відбулося з моменту укладення Договору про закупівлю або останнього внесення змін до Договору про закупівлю, Постачальник письмово звертається до Замовника з відповідним листам щодо зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку).

Наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується довідкою(ами) або листом(ами) (завіреними копіями цих довідки(ок))/листа(ів) відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку (зокрема, але не виключно, Торгово-промисловою палатою України, або її регіональним підрозділом). Дата такої довідки або листа повинна бути не пізніше ніж за 3 (три) календарні дні до дати відповідного звернення Постачальника до Замовника щодо зміни ціни Товару. У документі, який видає відповідний уповноважений орган, установа, організація, має бути зазначена діюча (середня) ринкова ціна на товар станом на момент укладення Договору про закупівлю або останнього внесення змін до Договору про закупівлю щодо зміни ціни за одиницю товару, і її порівняння з ринковою (середньою) ціною станом на дату звернення (дата з якої і змінюються ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання)) Кожна зміна до Договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

У подальшому Додатковою угодою № 1 від 09.10.2025 до вказаного договору ціна на частину Товару у розмірі 546,81 тонн за тонну пелетів паливних з лушпиння соняшнику визначена у сумі 8000 грн (її збільшено на 13% від ціни, визначеної у Договорі).

Додатковою угодою № 2 від 12.11.2025 до вказаного договору ціна на частину Товару у розмірі 200 тонн за тонну пелетів паливних з лушпиння соняшнику визначена у сумі 8000 грн, а також щодо ще 297,26 тонн товару за тонну пелетів паливних з лушпиння соняшнику ціна визначена у сумі 9333,33 грн (її збільшено на 31 % від ціни, визначеної у Договорі).

При цьому підставами для внесення змін до договору шляхом укладення додаткових угод стали листи, надані Полтавською торгово-промисловою палатою на запити ПП «ПОЛТАВА-КОНСАЛТИНГ» № 24.14-05/310 від 30.09.2025 та № 24.14-05/331 від 10.11.2025, які містять інформацію щодо вартості пелет паливних з лушпиння соняшника станом на 08.08.2025 та 26.09.2025, 26.09.2025 та 10.11.2025 відповідно.

Так, відповідно до листа Полтавської торгово-промислової палати № 24.14-05/310 від 30.09.2025 "Про динаміку коливання (зростання) середньоринкових цін на паливні пелети на внутрішньому ринку України в порівнянні цін станом на 08.08.2025 та 26.09.2025" зміна середньоринкової ціни становить 15,66%.

Відповідно до листа Полтавської торгово-промислової палати № 24.14-05/331 від 10.11.2025 "Про динаміку коливання (зростання) середньоринкових цін на паливні пелети на внутрішньому ринку України в порівнянні цін станом на 26.09.2025 та 10.11.2025" зміна середньоринкової ціни становить 16,67%.

Комунальним підприємством «Теплові мережі» Нововодолазької селищної ради відповідно до актів прийому передачі протягом 2025 року прийнято пелети паливні з лушпиння соняшнику та сплачені кошти, зокрема:

- відповідно до видаткової накладної № 30 від 15.08.2025 прийнято пелети паливні з лушпиння соняшнику в обсязі 500 тонн за ціною 7082,5 грн за 1 тонну на загальну суму 4 249 500,00 грн;

- відповідно до видаткової накладної № 33 від 23.10.2025 прийнято пелети паливні з лушпиння соняшнику в обсязі 200 тонн за ціною 8000 грн за 1 тонну на загальну суму 1 920 000,00 грн;

- відповідно до видаткової накладної № 23 від 12.11.2025 прийнято пелети паливні з лушпиння соняшнику в обсязі 297,26 тонн за ціною 9333,33 грн за 1 тонну на загальну суму 3 329 310,82 гривень.

Прокурор стверджує, що при укладенні додаткових угод № 1 та № 2 до Договору № 39/25 від 08.07.2025 про закупівлю товарів порушено вимоги Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки ціну договору збільшено відповідно на 13,00 % та 31,00 % від ціни договору, що перевищує встановлений законодавством 10% ліміт. При цьому, будь-яких документальних підтверджень на обґрунтування висновків Полтавської торгово-промислової палати щодо ціни на пелети з лушпиння соняшнику станом на 2025 рік довідки Полтавської ТПП не містять. Оскільки додатковими угодами № 1 та № 2 до Договору № 39/25 від 08.08.2025 підвищено ціну за одиницю товару відповідно на 13,00 % та 31,00 % від ціни у договорі, що суперечить чинному законодавству у сфері публічних закупівель, яке встановлює обмеження для збільшення ціни товару до 10 % від початкової ціни, з огляду на ст. 203 та 215 ЦК України, вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними, а розрахунок за поставлені пелети паливні з лушпиння соняшника повинен здійснюватися за ціною, вказаною в Договорі № 39/25 від 08.08.2025 на постачання пелет павливних з лушпиння соняшника, 8 мм, ДСТУ 7124, а саме за ціною 7 082,50 грн за одиницю (без ПДВ). Прокурор наголошує на тому, що Комунальним підприємством «Теплові мережі» Нововодолазької селищної ради на користь Приватного підприємства «Полтава-Консалтинг» за Договором № 39/25 від 08.08.2025 загалом було надмірно сплачено 1 023 098,07 грн бюджетних коштів, які підлягають стягненню з Приватного підприємства «Полтава-Консалтинг».

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За змістом статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, передбачено, що зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначаються Законом України "Про публічні закупівлі". Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції (преамбула).

З аналізу положень Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається те, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель і повинні застосовуватися переважно щодо норм Цивільного та Господарського кодексів України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (постанова Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №926/3421/22).

Частиною 1 статті 2 Законом України "Про публічні закупівлі" встановлено, що до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

За змістом частини 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

У пункті 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачена така підстава зміни істотних умов договору як збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Згідно з пунктами 3-7 розділу X Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про публічні закупівлі" на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених цим Законом (далі - Особливості), визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз та з дотриманням вимог, встановлених пунктом 3-8 цього розділу.

Підпунктом 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (далі - Особливості), визначено, що істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Таким чином, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, неухильним аспектом при застосуванні підпункту 2 пункту 19 Особливостей при збільшенні ціни за одиницю товару є підтвердження (наявність) факту коливання ціни такого товару на ринку.

Отже, сторони у випадку коливання цін на ринку наділені правом вносити зміни до договору щодо ціни товару, але кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Згідно з частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

За змістом частин 3, 4 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, із системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10%, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України Про державні закупівлі нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів (постанова Великої Палати Верховного Суду №922/2321/22 від 24.01.2024).

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договору (додаткової угоди) і до внесення відповідних змін до нього.

Таким чином, збільшення ціни такого товару на ринку повинно відбутись після укладання договору, мусить бути достатнє обґрунтування про наявність коливання (збільшення чи зменшення ціни за одиницю товару на ринку) за період з дати укладення Договору до дати першої зміни ціни додатковою угодою до договору, а в разі наступних змін - між черговими такими змінами на підставі додаткових угод.

Згідно усталеної практики Верховного Суду постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (постанови Верхового Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 927/491/19, пункт 5.46 Постанови Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21).

Таким чином, лише якщо постачальник документально підтвердить замовнику, що ціна на товар збільшилась на ринку такого товару від ціни в договорі і до ціни на момент підписання додаткової угоди (або між додатковими угодами), обґрунтує та доведе, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції), є підстави для внесення змін до договору.

Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Тобто, під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

У постановах від 21.11.2024 у справі №920/19/24, від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару у бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України №Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 зазначила, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (постанови Верховного Суду від 13.10.2020 року у справі №912/1580/18, від 02.12.2020 року у справі №913/368/19, від 11.05.2023 року у справі №910/17520/21).

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

У постанові від 16.02.2023 у справі №903/383/22, прийнятій у подібних правовідносинах, Верховний Суд вже звертав увагу на те, що будь-який покупець товару за звичайних умов не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір. Метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника".

При цьому, Велика Палата Верховного Суду виходить із того, що спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб`єктів можна віднести Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10.06.2014 №442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І Господарського процесуального кодексу України.

Зі змісту підпункту 2 пункту 19 Особливостей вбачається, що документ, який передає постачальник на підтвердження коливання ціни на ринку товару ініціюючи зміну істотних умов договору про закупівлю товару, має підтвердити саме зміну (коливання) ціни на ринку, тобто містити інформацію про попередню ціну і про ціну станом на певну дату.

Отже, для підтвердження факту коливання ціни на товар у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Такі висновки відповідають правовим позиціям, викладеним в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 23.01.2020 у справі №907/788/18, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18.

При внесенні змін до договору в частині вартості товару, постачальнику потрібно не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №913/166/19.

Сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору. Умовою такого підвищення обов`язково є неможливість спрогнозувати таке підвищення та закласти відповідні ризики при формуванні тендерної пропозиції. Зазначене є особливо актуальним у тому випадку, якщо коливання цін на товар обумовлюється його сезонним характером або у випадку, коли за умовами тендерної документації товар повинен бути наявним у постачальника. На зазначене звернув увагу Верховний Суд у постанові від 02.07.2024 у справі №910/13579/23.

Отже, на підтвердження факту коливання ціни на товар у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.

З матеріалів справи вбачається, що для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку та в підтвердження обґрунтованості змін істотних умов договору, що має своїм наслідком підставу для внесення змін до Договору згідно з додатковими угодами № 1 від 09.10.2025, № 2 від 12.11.2025 Приватним підприємством "Полтава - Консалтинг" надано відповідні цінові довідки Полтавської торгово-промислової палати.

Суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №926/3244/22), де, зокрема, зазначено на те, що довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар.

З приводу аргументів відповідачів про те, що додаткові угоди про збільшення ціни за одиницю товару укладені між сторонами відповідно до діючих як на час укладення основного договору, так і на час їх підписання Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, то постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 не передбачає внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі", а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану, (постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у справі №922/2595/23, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23, від 21.11.2025 у справі №920/19/24).

Верховний Суд у постанові від 28.08.2024 у справі № 918/694/23 також вказав на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.

Окрім того, у постанові від 02.02.2026 у справі № 922/2121/25 Верховний Суд зазначив, що Постановою № 1178 Кабінет Міністрів України встановив певні особливості здійснення закупівель товарів замовниками, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", під час дії воєнного стану, основна мета яких є вжиття заходів щодо забезпечення захищеності саме замовників від воєнних загроз.

Разом з тим, така Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 не скасовує та не передбачає внесення будь-яких змін до Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема до норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 вказаного Закону (схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах 06.02.2025 у справі № 916/747/24, від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23 тощо).

Відповідно, як на момент виникнення спірних правовідносин (укладення основного Договору та Додаткових угод до нього), так і на момент розгляду справи в суді норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" була чинною та незміною за своїм буквальним змістом. Дія такої норми на час дії воєнного стану не скасовувалась та не призупинялась. Ураховуючи вищенаведене у своїй сукупності, суд зазначає, що затвердження Кабінетом Міністрів України, у межах визначених законом повноваженнях, Особливостей здійснення публічних закупівель (Постанови №1178), не свідчить про зміну законодавства у відповідній категорії спірних правовідносин, які унормовані Законом України Про публічні закупівлі, зокрема пунктом 2 п`ятої статті 41, оскільки:

1) постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом;

2) їх зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.

Схожих висновків щодо правозастосування Постанови №1178 дійшов Верховний Суд також у постанові від 28.08.2024 у справі №918/694/23.

Відтак, укладаючи спірні Додаткові угоди № 1 від 09.10.2025, № 2 від 12.11.2025 та змінюючи ціну на одиницю спірного товару, сторони Договору мали керуватись імперативними приписами положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Доводи відповідачів щодо пріоритетності застосування до спірних правовідносин лише положень Постанови № 1178 фактично зводяться до власного суб`єктивного тлумачення таких норм права, що не має нічого спільного з їх дійним змістом.

Як вже зазначалося, згідно з п. 1.2, 1.2.1 Договору кількість, ціна і асортимент Товару визначаються Специфікацією (Додаток №1), яка є складовою і невід`ємною частиною цього Договору. Кількість товару - 1 117,65 тон та визначена виходячи із фактичних потреб Замовника в межах запланованої ціни Договору.

Специфікацією до Договору передбачено, що ціна за одиницю виміру (тонна) без ПДВ - 7082,50 гривень.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна цього Договору складається з суми вартості Товару, що поставляється за даним Договором, та становить 9 498 907,35 грн, у тому числі ПДВ: 1 583 151,23 грн. Джерело фінансування - кошти місцевого бюджету. Постачальник зобов`язується передати (поставити) Замовнику Товар за цінами, які визначені у Специфікації. Ціни встановлюються у національній валюті України. Зміна ціни Товару після його поставки Замовнику не допускається. Ціна включає в себе всі витрати, пов`язані з доставкою, навантаженням, розвантаженням, упаковкою, в т.ч. інші витрати, пов`язані з постачанням Товару в цілому, податки, збори та інші обов`язкові платежі, перевірку комплектності, цілісності та відсутності пошкоджень у присутності представників Замовника. Не врахована Постачальником вартість окремих послуг, матеріалів, обладнання, устаткування тощо не сплачується Замовником окремо, а витрати на їх виконання/придбання вважаються врахованими у загальній ціні Договору.

Разом з тим, при укладанні додаткової угоди №1 від 09.10.2025 та додаткової угоди №2 від 12.11.2025, сторони збільшили ціну непоставленої частини товару, порівняно з первісними умовами Договору на 13% та 31% відповідно.

Зазначене є порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", якою передбачено, що обмеження 10% щодо зростання ціни застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі.

Суд зауважує, що відповідач-2 не заперечував проти визначених цінових показників, а лише посилався на правомірність підвищення ціни з мотивів росту ринкових цін, що, однак, не звільняє сторони договору про закупівлю від дотримання імперативно встановленої Законом максимальної межі такого підвищення.

Надані ПП "Полтава - Консалтинг" довідки Полтавської торгово-промислової палати не підтверджують належним чином саме пропорційність зміни ціни та не доводять об`єктивної необхідності її зміни у конкретному розмірі.

Зі змісту вказаних довідок вбачається, що вони містять виключно узагальнені показники середньоринкової ціни станом на дві дати з відсотком її зміни, без зазначення, зокрема, переліку та кількості досліджених суб`єктів господарювання, критеріїв формування вибірки, джерел отримання цінової інформації, методики розрахунку середньоринкової ціни. Довідки прямо визначені як такі, що мають інформаційний характер та ціни в яких можуть непропорційно змінюватися залежно від кількості товару, що пропонується до продажу, відстані, на яку здійснюється доставка, та умов розрахунків.

Крім того, сам по собі факт коливання ціни на ринку не є достатньою підставою для зміни ціни договору, якщо не доведено, що виконання договору на первісних умовах стало економічно невигідним або неможливим.

Доводи відповідачів щодо економічної доцільності укладення додаткових угод, а також можливих негативних наслідків у разі розірвання договору не можуть бути підставою для ігнорування прямих приписів закону, які мають імперативний характер.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи вищенаведене, суд, встановивши наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання Додаткових угод недійсними на момент їх укладення, дійшов висновку, що Додаткові угоди №1, 2 до Договору суперечать наведеним вище положенням ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому наявні підстави для визнання вказаних Додаткових угод недійсними відповідно до ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Щодо позовних вимог про стягнення з Приватного підприємства «ПОЛТАВА-КОНСАЛТИНГ» на користь Нововодолазької селищної ради коштів, отриманих на підставі недійсних додаткових угод, суд зазначає про таке.

Згідно із частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину стороною сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача, зокрема на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частини першої - другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною третьою статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Велика Палата Верховного Суду у подібних правовідносинах у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 щодо правової природи коштів, сплачених споживачем постачальнику електричної енергії за ціною, визначеною у додаткових угодах, якими були внесені зміни до істотних умов договору про закупівлю щодо ціни товару, зважаючи на те, що такі додаткові угоди були визнані недійсними (а відтак і не породили жодних правових наслідків для їх сторін), виснувала, що грошові кошти (надмірно сплачені за додатковими угодами), є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, а тому підлягають поверненню у відповідності до вимог статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.

Враховуючи те, що додаткові угоди, якими змінювалася ціна за 1 т. пелет підлягають визнанню недійсними, відповідно сума за поставлений товар за договором має розраховуватися за ціною 7082,5 грн за 1 т.

Отже, розмір грошових коштів, отриманих Приватним підприємством "Полтава - Консалтинг" на підставі недійсних додаткових угод становить 1 023 098,07 грн.

Зважаючи на наведене, грошові кошти в сумі 1 023 098,07 грн є такими, що були безпідставно одержані Приватним підприємством "Полтава - Консалтинг", а тому Приватне підприємство "Полтава - Консалтинг" зобов`язане їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 80, 86, 123, 126, 129, 238-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 09.10.2025 до Договору про закупівлю № 39/25 від 08.08.2025, укладену між Комунальним підприємством «ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» Нововодолазької селищної ради (код ЄДРПОУ: 45588786) та Приватним підприємством «ПОЛТАВА-КОНСАЛТИНГ» (код ЄДРПОУ: 32886226).

Визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 12.11.2025 до Договору про закупівлю № 39/25 від 08.08.2025, укладену між Комунальним підприємством «ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» Нововодолазької селищної ради (код ЄДРПОУ: 45588786) та Приватним підприємством «ПОЛТАВА-КОНСАЛТИНГ» (код ЄДРПОУ: 32886226).

Стягнути з Приватного підприємства «ПОЛТАВА-КОНСАЛТИНГ» (39500, Полтавська обл., Карлівський р-н, місто Карлівка, вул. Комарова, будинок 4, квартира 7, код ЄДРПОУ: 32886226) на користь Нововодолазької селищної ради (вул. Донця Григорія, будинок 14, сел. Нова Водолага, Харківський район, Харківська область, 63202, код ЄДРПОУ: 04397997) 1 023 098,07 гривень.

Стягнути з Комунального підприємства «Теплові мережі» Нововодолазької селищної ради (вул. Донця Григорія, будинок 6, селище Нова Водолага, Харківський район, Харківська область, 63202, код ЄДРПОУ: 45588786) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір у розмірі 8800,99 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «ПОЛТАВА-КОНСАЛТИНГ» (39500, Полтавська обл., Карлівський р-н, місто Карлівка, вул. Комарова, будинок 4, квартира 7, код ЄДРПОУ: 32886226) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір у розмірі 8800,99 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Харківська окружна прокуратура Харківської області (Григорівське шосе, 52, місто Харків, 61098, умовний код: 0291010827).

Позивач: Нововодолазька селищна рада (вул. Донця Григорія, будинок 14, сел. Нова Водолага, Харківський район, Харківська область, 63202, код ЄДРПОУ: 04397997).

Відповідач: Комунальне підприємство «Теплові мережі» Нововодолазької селищної ради (вул. Донця Григорія, будинок 6, селище Нова Водолага, Харківський район, Харківська область, 63202, код ЄДРПОУ: 45588786).

Відповідач: Приватне підприємство «ПОЛТАВА-КОНСАЛТИНГ» (39500, Полтавська обл., Карлівський р-н, місто Карлівка, вул. Комарова, будинок 4, квартира 7, код ЄДРПОУ: 32886226).

Повне рішення складено "07" липня 2026 р.

СуддяО.О. Присяжнюк