Ухвала суду № 137995168, 07.07.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про закриття підготовчого провадження та призначення справи

до судового розгляду по суті

07 липня 2026 року Справа № 918/424/26

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Селівона А.О., за участю секретаря судового засідання Хролець І.С., розглянувши матеріали справи

за позовом заступника керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вараської міської ради та Департаменту житлово-комунального господарства, майна та будівництва Виконавчого комітету Вараської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Олеша Сергія Васильовича

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Комунальне підприємство "Вараштепловодоканал" Вараської міської ради"

про зобов`язання повернути майно.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Котяй Ірина Вікторівна;

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача: Цимбалюк Оксана Петрівна;

від третьої особи: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Вараської окружної прокуратури (Прокуратура) в інтересах держави в особі Вараської міської ради (Позивач-1) та Департаменту житлово-комунального господарства, майна та будівництва Виконавчого комітету Вараської міської ради (Позивач-2) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Олеша Сергія Васильовича (Відповідач) про: зобов`язання фізичної особи-підприємця Олеша Сергія Васильовича повернути Вараській міській територіальній громаді в особі Департаменту житлово-комунального господарства, майна та будівництва Виконавчого комітету Вараської міської ради індивідуально визначене окреме нерухоме майно громадську споруду, автостоянка "Північна", загальною площею 5 431 м2 , що знаходиться за адресою: Рівненська обл., м. Вараш, м-н Перемоги, 53 шляхом підписання акту приймання-передачі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі та призначено розгляд справи на 30.04.2026.

До суду 29.04.2026 від представника Позивача-2 надійшла заява про відмову від позову.

Від представника Відповідача 29.04.2026 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

До суду 29.04.2026 від представника Відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду.

До суду 29.04.2026 від Позивача-1 надійшла заява про відмову від позову.

До суду 29.04.2026 від представника Позивача-2 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

У судовому засіданні 30.04.2026 Прокурор зазначив, що не мав можливості подати пояснення щодо поданих позивачами заяв про відмову від позову, наданих Відповідачем відзиву та клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з поданням їх за один день до судового засідання.

Також, Позивач-1 зазначив, що не мав можливості вчасно надати свої пояснення щодо відзиву на позов у зв`язку з поданням їх за один день до судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30.04.2026 відкладено підготовче засідання на 21.05.2026.

До суду 05.05.2026 від Прокуратури надійшли заперечення щодо клопотання про відмову від позову та закриття провадження по справі.

Від Прокуратури 05.05.2026 надійшла відповідь на відзив.

До суду 20.05.2026 від Позивача-2 надійшли додаткові пояснення у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 21.05.2026 продовжено строк підготовчого провадження у справі та відкладено підготовче засідання на 10.06.2026.

До суду 29.05.2026 від Прокуратури надійшли заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду.

Від представника третьої особи 03.06.2026 надійшли додаткові пояснення у справі.

До суду 08.06.2026 від представника Позивача-1 надійшло клопотання про долучення доказів.

Від Прокуратури 09.06.2026 надійшли заперечення на додаткові пояснення у справі.

До суду 09.06.2026 від представника Позивача-2 надійшло клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10.06.2026 відкладено підготовче засідання на 25.06.2026.

У судовому засіданні 25.06.2026 представник Позивача-1 заявив усне клопотання про залишення без розгляду клопотання про відмову від позову.

До суду 26.06.2026 від Позивача-1 надійшло клопотання про залишення без розгляду заяви від 29.04.2026 про відмову від позову.

Від представника Позивача-1 06.07.2026 надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Від представника Позивача-2 06.07.2026 надійшла заява про розгляд справи без його участі.

У судове засідання 07.07.2026 представники Позивача-1, Позивача-2 та третьої особи не з`явилися.

У судовому засіданні 07.07.2026 суд, розглянувши клопотання Позивача-1 про залишення без розгляду заяви від 29.04.2026 про відмову від позову, заслухавши позицію представників сторін щодо поданого клопотання, дійшов висновку про його задовлення та залишення без розгляду його заяви від 29.04.2026 про відмову від позову.

Заслухавши у судовому засіданні 07.07.2026 позицію Прокуратури та Відповідача щодо заяви Позивача-2 від 29.04.2026 про відмову від позову, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначені підстави представництва прокурором інтересів держави в суді, а саме, у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор набуває права на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є належною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

Частиною другою статті 2 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно із статей 167, 170 Цивільного кодексу України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

У судовому процесі, зокрема, у господарському держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурором визначено стороною у справі певний орган.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 55 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті. Відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Також суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю. Для врахування цих обставин стаття 55 ГПК передбачає такі правила:

- якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову прокурора в інтересах держави;

- відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати розгляду справи по суті.

Таким чином, подання Позивачем-2 заяви про відмову від позову поданого прокурором в інтересах певного органу не є підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 231 ГПК України, оскільки прокурор в такому разі підтримує позовні вимоги самостійно.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову Позивачу-2 в задоволенні заяви про закриття провадження в частині розгляду позовної заяви, поданої заступником керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вараської міської ради та Департаменту житлово-комунального господарства, майна та будівництва Виконавчого комітету Вараської міської ради, у зв`язку з відмовою Позивачем-2 від позову.

Також, заслухавши у судовому засіданні 07.07.2026 позицію Прокуратури та Відповідача щодо клопотання Відповідача від 29.04.2026 про залишення позову без розгляду, суд заначає таке.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Отже, у розумінні наведених положень прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (див., зокрема постанову Верховного Суду від 12.11.2024 у справі № 916/1329/24).

Крім того згідно з абзацами першим, другим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17 виснував, що здійснення захисту неналежним чином проявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Таким чином, як невиконання, так й неналежне виконання своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави уповноваженим суб`єктом є рівнозначними підставами для здійснення такого захисту прокурором (постанова Верховного Суду від 12.11.2024 у справі № 916/1329/24).

Велика Палата Верховного Суду, Верховний Суд неодноразово висновували висновок щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру", так:

- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 акцентовано на тому, що: "прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо";

- Верховний Суд у постанові від 10.08.2021 у справі № 923/833/20 сформулював такий правовий висновок: "суд, встановлюючи підстави представництва прокурора, повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази, щодо обставин які йому передували, зокрема попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер. Зокрема, такі документи (незалежно від їх назви) можуть бути спрямовані на: отримання інформації з метою встановлення наявності або відсутності порушення інтересів держави у випадку виявлення прокурором ознак такого порушення на підставі абз. 4 ч. ст. 23 Закону України "Про прокуратуру"; інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення інтересів держави та отримання інформації щодо обізнаності такого органу про вказане порушення та вжиття або невжиття відповідних заходів; отримання від відповідного органу інформації (матеріалів та копій), необхідних для здійснення представництва в суді.

При цьому, якщо у процесі такої оцінки буде встановлено, що листування було спрямовано на отримання документів та/або інформації щодо можливого порушення і пов`язано саме зі з`ясуванням факту наявності або відсутності порушення, то обов`язковим є подальше інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення та надання відповідному органу можливості відреагувати протягом розумного строку на повідомлення при поданні відповідного позову прокурором, що відповідає змісту приписів ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", усталеній практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду. Водночас, якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва, передбачені абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом. За встановлених обставин щодо попереднього інформування про виявлені порушення та відповіді щодо обізнаності про порушення із зазначенням причин тривалого незвернення до суду, вимога про надання відповідному органу "розумного строку" для самостійного реагування на порушення, розрахованого саме від останнього повідомлення прокурора, з огляду на встановлення факту тривалої обізнаності такого органу про порушення інтересів держави та нереагування на нього (незалежно від його причин) і, як наслідок, залишення позову прокурора без розгляду з цих підстав є проявом правового пуризму та надмірного формалізму, який порушує право на справедливий розгляд справи";

- за висновком наведеним у пункті 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статті 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Верховний Суд у постанові від 20.04.2023 у справі № 922/5002/21 звернув увагу на те, що "критерій "розумності", який наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, має визначатися судом з урахуванням великого кола чинників. До таких чинників відноситься, зокрема, але не виключно, обізнаність позивача про наявність правопорушення або про можливе порушення інтересів держави та вжиті ним заходи з моменту виникнення такої обізнаності, спрямовані на захист інтересів держави. Близькі за змістом висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 913/124/10, від 08.04.2021 у справі № 925/11/19;

- у постанові від 04.07.2023 у справі № 922/1394/21 Верховний Суд виснував, що у випадку якщо за обставинами справи вбачається, що відповідному органу було відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але такий орган не здійснював та/або не здійснює захист порушених інтересів, то, у такому випадку вимога про надання відповідному органу "розумного строку" для самостійного реагування на порушення і, як наслідок, залишення позову прокурора без розгляду з цих підстав є проявом правового пуризму та надмірного формалізму, який порушує право на справедливий розгляд справи (див. також постанови Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 926/14/19, від 14.07.2021 у справі № 911/3211/19);

- у пункті 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю. Для врахування цих обставин статтею 55 ГПК України передбачає такі правила: якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову прокурора в інтересах держави; відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті (вказана позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 926/781/23).

Здійснення захисту неналежним чином проявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

З огляду на наявне у матеріалах справи листування між Прокуратурою, Позивачем-1 та Позивачем-2, враховуючи правові висновки Верховного Суду щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", суд дійшов висновку про наявність підстав представництва прокурором інтересів держави в суді у спірних правовідносинах та дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому відмовляє у задоволенні клопотання Відповідача від 29.04.2026 про залишення позову без розгляду.

Також у судовому засіданні 07.07.2026 представником Прокуратурою та Відповідачем було визначено остаточний предмет спору та характер спірних правовідносин та повідомлено про те, що подано всі докази на підтвердження заявлених позовних вимог та вказано про всі обставини справи.

Тобто сторонами вчинено всі необхідні дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Жодних зауважень щодо складу учасників чи необхідності вчинення додаткових процесуальних дій, представниками сторін висловлено не було.

Заперечень щодо завершення підготовчого провадження у судовому засіданні 07.07.2026 та можливості початку розгляду справи по суті, Прокуратурою та представником Відповідача не висловлено.

Відповідно до статті 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

З огляду на зазначене та враховуючи, що сторони мали достатньо часу для подання доказів та заявлення необхідних клопотань і під час підготовчого провадження судом вчинено усі дії, передбачені частиною другою статті 182 ГПК України, з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 918/424/26 та призначення справи до судового розгляду по суті.

Керуючись статтями 177, 182-185, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання Вараської міської ради про залишення без розгляду заяви від 29.04.2026 про відмову від позову задовольнити. Залишити без розгляду заяву від 29.04.2026 про відмову від позову.

2. У задоволенні заяви Департаменту житлово-комунального господарства, майна та будівництва Виконавчого комітету Вараської міської ради від 29.04.2026 про відмову від позову відмовити.

3. У задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Олеша Сергія Васильовича від 29.04.2026 про залишення позову без розгляду відмовити.

4. Закрити підготовче провадження у справі № 918/424/26 та призначити справу до судового розгляду по суті.

5. Розгляд справи по суті призначити на "22" липня 2026 р. на 15:00 год.

6. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Рівненської області за адресою: вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, зал судових засідань № 16.

7. При направленні у судове засідання уповноважених представників сторін, останнім мати при собі документи, що підтверджують повноваження представників, відповідно до статті 60 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не підлягає оскарженню.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя А.О. Селівон