Рішення № 137995101, 07.07.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2026 Справа № 917/1761/25

м. Полтава

Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., при секретарі судового засідання Сілаєвій О.Ф., розглянувши матеріали за позовною заявою за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Завод електросплав Дніпро (код ЄДРПОУ 43003413, адреса: провул. А.Пашкевича, 1, оф. 7, м. Черкаси, 18028)

до Приватного підприємства Полтавський Ливарно-механічний завод (код ЄДРПОУ 31495420, адреса:, вул. Ливарна, 12, м. Полтава, 36034)

про стягнення 379 973,35 грн

представники сторін згідно з протоколом судового засідання.

Суть спору. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем договірних зобов`язань в частині оплати отриманої продукції за Специфікацією № 2 від 09.10.2024, відповідно до товарно-транспортної накладної № Р134 від 10.10.2024, в зв`язку з чим позивач вказує на існування суми основного боргу в розмірі 300 000,00 грн. Після підписання акту узгодження ціни від 16.12.2024 відповідач повинен був розрахуватися з позивачем за продукцію протягом 30 днів.

В зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору щодо оплати у визначений термін, позивач починаючи з 16.01.2025 нарахував відповідачу 3 % річних від загальної суми заборгованості 300000,00 грн в розмірі 5819,18 грн; пеню 59 178,09 грн (згідно ст.4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», інфляційне збільшення боргу 14976,26 грн, всього сума позову становить 379 973, 35грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує. У відзиву на позовну заяву відповідач зазначив, що дійсно відбулася поставка товару, проте в зв`язку з невідповідністю по критеріям якості, партія товару не була прийнята Відповідачем. Відповідачем було заявлено претензію позивачу щодо неналежної якості поставленого товару, яка була задоволена Позивачем шляхом зменшення ціни договору.

Відповідач вказує, що оскільки, товар був поставлений неналежної якості, в даному випадку не може бути застосована умова, зазначена в п. 2.3. Договору та в Специфікації № 2, про оплату товару протягом 30 календарних днів з дати поставки продукції на склад покупця. Звернув увагу суду, що інших строків оплати товару, окрім тих, що відображені в Специфікації № 2 до договору поставки №06/03/24 від 06.03.2024 року, сторонами не узгоджувалося, тому вважає, що сторони не встановили строку виконання Відповідачем грошового зобов`язання за договором після факту поставки товару неналежної якості.

Також заперечує проти стягнення пені з посиланням на відсутність в договорі умов про стягнення пені.

Процесуальні дії суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2025 суддю Пушка І.І . визначено для розгляду даної справи.

Згідно з ухвалою від 17.09.2025 суд залишив позовну заяву без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків - не пізніше 3 днів з моменту вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

18.09.2025 суд отримав від позивача заяву про усунення недоліків.

Ухвалою від 23.09.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду та відкрив загальне позовне провадження у справі; призначив підготовче засідання у справі на 14.10.2025 об 11:00 год.; встановив сторонам процесуальні строки на подання заяв по суті справи, а саме: відповідачу для подання відзиву на позов - не пізніше 15 днів з дня вручення ухвали, та для подання заперечень до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.

23.09.2025 від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, призначеному на 14.10.2025 об 11-00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке задоволене судом згідно з ухвалою від 24.09.2025.

09.10.2025 суд отримав від відповідача відзив на позовну заяву (вх. №12909), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

14.10.2025 суд отримав відповідь на відзив (вх. № 13111), в якому позивач заперечує проти доводів відповідача та просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 14.10.2025 суд відклав підготовче засідання у справі на 20.11.2025 на 11:00.

22.10.2025 (вх № 13586) позивачем подані уточнення до позовних вимог.

Ухвалою від 29.10.2025 суд повідомив сторони про те, що підготовче судове засідання, призначене на 20.11.2025 об 11:00 год., не відбудеться, оскільки суддя Пушко І.І. 20.11.2025 проходитиме навчання, організоване Національною школою суддів України, та буде увільненим від виконання основної роботи в цей час. Наступне підготовче засідання у справі призначено на 25.11.2025 11:00 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 24.11.2025).

Від відповідача надійшло клопотання (вх. № 15139 від 25.11.2025) про залучення до матеріалів справи доказів часткової сплати боргу.

В судовому засіданні 25.11.2025 суд постановив протокольну ухвалу про поновлення строку для подачі цих доказів та залучив їх до справи.

Згідно з ухвалою від 25.11.2025 суд продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання в справі відклав на 23.12.2025 на 11:40 год.

25.11.2025 від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, призначеному на 23.12.2025 об 11-40 год, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке задоволене судом згідно з ухвалою від 26.11.2025.

23.12.2025 відповідачем подане клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу.

В судовому засіданні 23.12.2025 суд оголосив перерву до 15.01.2026 о 10:45.

24.12.2025 від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, призначеному на 15.01.2025 о 10-45 год, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке задоволене судом згідно з ухвалою від 25.12.2025.

У зв`язку з відрядженням представника до іншої області, відповідач подав заяву (вх. № 431 від 15.01.2026) про проведення підготовчого засідання 15.01.2026 без його участі.

Ухвалою від 15.01.2026 суд закрив підготовче провадження у справі № 917/1761/25; справу призначив до судового розгляду по суті на 10.02.2026 на 10:30 год; викликав представників учасників справи у судове засідання, визнавши їх явку обов`язковою.

Відповідач в засідання 10.02.2026 не з`явився, надіслав клопотання від 10.02.2026 про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв`язку з зайнятістю представника на цю ж дату в іншому судовому процесі, в задоволенні якого суд відмовив згідно з ухвалою від 10.02.2026.

В судове засідання 10.02.2026 позивач уповноваженого представника також не направив, причин неявки суд не повідомив.

Ухвалою від 10.02.2026 суд залишив позовну заяву без розгляду через неявку позивача в судове засідання згідно з ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2026 ухвала Господарського суду Полтавської області від 10.02.2026 у справі № 917/1761/25 про залишення позовної заяви без розгляду скасована, а справа направлена до Господарського суду Полтавської області для продовження розгляду.

Ухвалою від 28.04.2026 суд продовжив розгляд справи слід зі стадії судового розгляду по суті; засідання призначив на 19.05.2026 об 11:20.

Представник позивача подав клопотання (вх. № 5766 від 29.04.2026) про участь у судовому засіданні, призначеному на 19.05.2026 об 11:20 год, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, в задоволенні якого суд відмовив ухвалою від 28.04.2026 в зв`язку з відсутністю вільних майданчиків.

04.05.2026 позивачем подане клопотання (вх. №6015) про розгляд справи за відсутністю представника позивача, позовні вимоги підтримує.

19.05.2026 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з відрядженням адвоката, з яким укладено договір про правову допомогу, до іншої області.

Ухвалою від 19.05.2026 суд відклав розгляд справи по суті на 16.06.2026.

Судове засідання 16.06.2026 не відбулося у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в Полтавському районі Полтавської області та загрозою безпеці учасників справи та працівників суду, тому суд ухвалою від 16.06.2026 призначив розгляд справи по суті на 07.07.2026.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

6 березня 2024 року між Приватним підприємством Полтавський ливарно-механічний завод ( далі Покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Завод Електросплав Дніпро (далі Постачальник, позивач) було укладено Договір поставки №06/03/24 (далі Договір, том 1, а.с. 17-20).

Умовами зазначеного Договору сторони узгодили, зокрема, наступне:

Постачальник зобов`язується на підставі усної/письмової заявки Покупця, оформленою специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору, передати у власність Товар, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його вартість (п. 1.1. Договору).

Найменування, номенклатура, асортимент, загальна кількість, ціна, а також загальна вартість кожної партії Товару, що поставляється Покупцю, визначаються Сторонами у заявці/специфікації/рахунку/видаткових накладних (п.1.2. Договору).

Пунктами 3.1., 3.2., 3.4., Договору визначено, що умови поставки по кожній партії Товару погоджуються під час підтвердження Заявки, в якій зазначаються: дата; найменування Товару; асортимент; кількість; умови поставки; дата поставки товару тощо. Оформлення, узгодження сторонами специфікації або виставлення Постачальником рахунку свідчить про прийняття Заявки.

Пунктами 2.1., 2.2., 2.3. Договору визначено, що вартість товару та умови оплати товари визначаються в кожній окремій специфікації та видаткових накладних.

Якщо при отриманні Товарі він виявився пошкодженим/неякісним, Покупець має право відмовитись від прийняття такого Товару або якщо недоліки товару будуть виявлені Покупцем після його одержання та/або під час його експлуатації в період гарантійного терміну, Покупець повинен повідомити Постачальника, шляхом направлення повідомлення по електронній пошті і / або факсимільного зв`язку на телефон / факс Постачальника. (п. 4.3. Договору).

Пунктами 4.4., 4.5. визначено, що Постачальник зобов`язаний направити свого повноважного представника протягом 3 календарних днів з дня одержання повідомлення Покупця, для складання двостороннього Акта про недоліки, а у разі, якщо Постачальник не надіслав свого повноважного представника в установлений строк, Покупець має право скласти Акт про недоліки в односторонньому порядку.

На виконання умов Договору, 09.10.2024 року Сторонами укладено Специфікацію №2 до договору купівлі продажу №06/03/24 від 06.03.2024 року (далі - Специфікація №2, том 1, а.с. 21), згідно з якою сторони визначили товар, що підлягає поставці, а саме: ферохром низьковуглецевий ФХ010 10-55 мм у кількості 10,000 тн, на загальну суму 1 577 000,00 грн без урахування ПДВ та узгоджено строк поставки - жовтень 2024 року на FCA склад Покупця.

У Специфікації №2 Сторони погодили умови оплати, за якими Покупець має здійснити оплату протягом 30 календарних днів з дати поставки Продукції на склад Покупця за умови приймання Продукції (Товару) по кількості та якості без зауважень.

Відповідно до видаткової накладної № 00000000134 від 10.10.2024 року (том 1, а.с. 33) Відповідачу було поставлено Товар (ферохром, з масовою часткою вуглецю понад 0,05% Fe Cr lumps Low Carbon / Ферохром низьковуглец) на підставі договору № 06/03/24 від 06.03.2024 року загальною вартістю 1 892 400,00 грн. Відповідачем була виписана довіреність № 81 від 09.10.2024 представнику на отримання цінностей (том 1, а.с. 34-зворот).

Відповідно до товарно-транспортної накладної № Р134 від 10.10.2024 року товар був поставлений за адресою: м. Полтава, вул. Ливарна, буд.12, та прийнятий відповідачем (том 1, а.с. 33-зворот-34).

Зазначені обставини щодо отримання товару відповідачем не заперечуються.

12.11.2024 року Позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 42/1 від 12.11.2024 року про стягнення заборгованості за отриманий товар у розмірі 1 577 000,00 грн (том 1, а.с. 50-51).

14.11.2024 року Відповідач у відповідь на претензію (том 1, а.с. 31-32) просив невідкладно (на протязі 24 годин з моменту отримання даної відповіді) повідомити ПП «Полтавський ливарно-механічний завод», чи потребує підприємство Позивача встановлення додаткового строку для прибуття повноваженого представника для складання двостороннього акту про виявлені недоліки, невідкладно (на протязі 24 годин з моменту отримання даної відповіді) повідомити ПП «Полтавський ливарно-механічний завод», чи наявний між ТОВ «ЗАВОД ЕЛЕКТРОСПЛАВ ДНІПРО» та ПП «ПОЛТАВСЬКИЙ ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» спір щодо усунення недоліків або їх причин.

16.12.2024 року Відповідач звернувся до позивача із претензією № 104 від 16.12.2024 року (том 1, а.с. 52) з вимогою здійснити пропорційне зменшення ціни Товару за Специфікацією № 2 від 09.10.2024 року до договору поставки № 06/03/24 від 06.03.2024 року, на 373 370,52 грн до рівня 1 519 029,48 грн з ПДВ (151902,24 грн. за 1 (одну) тону Товару з ПДВ).

16.12.2024 року сторонами по справі був підписаний акт узгодження ціни № 1 від 16.12.2024 року (том 1, а.с. 26), відповідно до якого ціна ферохрома, з масовою часткою вуглецю понад 0,05% Fe Cr lumps Low Carbon / Ферохром низьковуглец станом на 16.12.2024 року без ПДВ складає 126 585,78 грн, ціна станом на 10.10.2024 року без ПДВ 157700,00, кількість 10 тон, сума коригування без ПДВ 311 142,20, сума з ПДВ 373 370,64 грн.

Розрахунок коригування щодо узгодження ціні продукції № 1 від 16.12.2024 до податкової накладної № 9 від 10.10.2024 зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних (том 1, а.с. 24, 36).

Відповідно до квитанції про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 30.12.2024 року, податкова накладна в ЄРПН зареєстровано № 9397834063 від 16.12.2024 року (том 1, а.с. 23).

Відповідно до бухгалтерської довідки позивача № б/н від 16.12.2024 року (том 1, а.с. 26-зворот) про внесенні змін до цін на продукцію відповідно до рішення керівника від 16.12.2024 року, акту узгодження ціни, нова ціна без ПДВ становить 126 586,78 грн.

Позивач вказує, що відповідачем було загалом сплачено за отриману продукцію 1 219 029,36 грн.

Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 сальдо на кінець періоду становить 300 000,00 грн (том 1, а.с. 43).

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 526 та 525 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Щодо строку, з якого у відповідача виник обов`язок з оплати продукції, отриманої за Специфікацією № 2 суд враховує таке.

Як встановлено судом, відповідно до п. 2.3. Договору поставки №06/03/24 від 06.03.2024 року, умови оплати Товару визначаються у кожній, окремій специфікації, що являється невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з Специфікацією № 2 від 09.10.24 до договору поставки №06/03/24 від 06.03.2024 року, оплата Продукції здійснюється протягом 30 календарних днів з дати поставки Продукції' на склад Покупця, за умови приймання Продукції по кількості та якості без зауважень.

Матеріали справи свідчать, що у Відповідача були зауваження щодо якості продукції, які були задоволені Позивачем 16.12.2024 шляхом зменшення ціни договору.

Проте, сторонами не був встановлений строк оплати продукції в тому разі, якщо поставлено товар неналежної якості.

Відповідач вказує, що не отримував від Позивача претензію про сплату продукції в зв`язку з чим з посиланням на ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу вважає, що строк оплати за договором не настав, а відповідач не є таким, що прострочив зобов`язання.

Стосовно заперечень відповідача суд зазначає наступне.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2. ст. 712 ЦК).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.664 ЦК обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно з п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 ЦК України, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов`язку, що не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

За ч. 4 ст. 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

За підписаною сторонами накладною, дата поставки продукції на суму 1 892 400,00 грн (з ПДВ) відбулась 10 жовтня 2024 року. Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону, фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Факт отримання відповідачем товару сторонами не заперечується.

16.12.2024 сторонами було скореговано ціну на продукцію, що поставлена за вказаною накладною, шляхом підписання акту узгодження ціни.

Розрахунок коригування щодо узгодження ціни продукції № 1 від 16.12.2024 до податкової накладної № 9 від 10.10.2024 зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанцією про реєстрацію № 9397834063 від 30.12.2024року.

Відповідно до квитанції про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 30.12.2024 року, податкова накладна в ЄРПН зареєстровано № 9397834063 від 16.12.2024 року.

Надані позивачем податкові накладні, зареєстровані позивачем в ЄРПН згідно норм податкового законодавства, та квитанції про їх прийняття Державною податковою службою доводять реальність господарської операції щодо поставки відповідачу продукції на суму 1265857,80 грн.

Отже, строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається з моменту визначення сторонами нової (скорегованої) ціни, відповідно до умов Специфікації № 2 30 календарних днів з моменту підписання акту узгодження ціни № 1 від 16.12.20.2024.

Враховуючи наведені вище положення, строк виконання відповідачем взятих на себе грошових зобов`язань за Договором настав.

Отже, строк виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати товару почав свій перебіг після закінчення 30 календарних днів з моменту узгодження сторонами 16.12.2024 нової ціни продукції та є таким, що настав, відповідач вважається таким, що прострочив грошове зобов`язання з 16.01.2025.

Проте, зобов`язання щодо оплати продукції у визначений строк та у встановленому розмірі відповідач станом на момент звернення з позовом до суду не виконав.

23.12.2026 від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в зв`язку з відсутністю предмета спору.

Розглянувши заяву, суд вбачає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, при цьому суд виходить з наступного.

Як передбачено п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акту державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент відкриття провадження по справі та припинив існування в процесі розгляду справи.

Предметом спору у справі № 917/1761/25 є стягнення з відповідача коштів в сумі 379 973,35 грн за договором поставки № 06/03/24 від 06.03.2024, з яких: 300 000 грн основний борг; 5819,00 грн 3 % річних; пеня 59178,09 грн.; інфляційне збільшення 14 976,26 грн.

Згідно з наданою відповідачем платіжною інструкцією в національній валюті від від 21.10.2025 № 1708, від 10.11.2025 № 2051, від 17.12.2025 № 2292, відповідач перерахував на рахунок позивача 300 000,00 грн основного боргу.

Сплату основного боргу в зазначеній сумі підтвердив і позивач в судовому засіданні від 23.12.2025, що зафіксовано в протоколі судового засідання.

Відтак, оскільки на момент розгляду даної справи предмет спору в частині стягнення основного боргу припинив своє існування, наявні підстави для закриття провадження у справі в цій частині вимог згідно з п. 2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу позивача на наслідки закриття провадження в справі, вказані в ч.3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, а саме - повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 59178,09 грн пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 16.01.2025 по 09.09.2025 на 300 000,00 грн боргу, з огляду на наступне.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення зобов`язання. (ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України).

Частиною 2 статті 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», на який посилається позивач як на підставу заявлення вимог про стягнення пені, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі, а такої згоди сторонами досягнуто не було.

Вказаний закон, на який посилається позивач, визначає лише спосіб визначення пені, а не встановлює її.

З інших підстав вимоги про стягнення пені позивачем не заявлялися, змін підстав позову в цій частині вимог не було.

Приймаючи до уваги, що договором від 06.03.2024 №06/03/24 відповідальність покупця за неналежне виконання зобов`язання в частині оплати отриманої продукції у вигляді пені не було встановлено, то у позивача відсутні правові підстави для нарахування до стягнення з відповідача пені в розмірі 59178,09 грн.

Таким чином, в цій частині вимог у задоволенні позову відмовляється.

Ст. 625 ЦК України передбачено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення загальну суму інфляційних втрат за період з лютого 2025 по липень 2025 інфляційне збільшення на борг в розмірі 300 000,00 грн складає 14976,26 грн.

Сума трьох відсотків річних за розрахунком позивача складає 5819,00 грн за період з 16.01.2025 по 09.09.2025 на борг в розмірі 300 000,00 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум річних, інфляційних, суд встановив, що він є арифметично та методологічно правильним.

Перевірка правильності розрахунку штрафних санкцій проводилася за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи «Ліга 360».

Розподіл судових витрат.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні з позовною заявою до суду, позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 5700,00 грн, що підтверджується наявною у справі платіжною інструкцією, а також випискою суду про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, сформованою за допомогою механізму централізованого отримання виписок з Державної казначейської служби України щодо сплати судового збору у комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду».

Розмір сплати судового збору за подання позовів майнового характеру визначено п.п.1 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір». Так, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позовна заява подана в електронній формі через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС.

Виходячи з розміру позовних вимог, зазначених у прохальній частині позовної заяви (379973,00 грн) та застосовуючи понижуючий коефіцієнт 0,8, сума судового збору за подання даної позовної заяви складала 4 559,68 грн (379973,00 грн *1,5% * 0,8).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відтак, після надходження відповідного клопотання від позивача, з Державного бюджету України йому буде повернуто судовий збір у розмірі переплаченої суми судового збору у розмірі 1140,32 грн.

Одночасно суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.231 Господарського процесуального кодексу України при закритті провадження у справі суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, після надходження відповідного клопотання від позивача, з Державного бюджету України йому буде повернуто судовий збір у розмірі 3600,00 грн, виходячи з суми основного боргу в розмірі 300 000,00 грн, провадження про стягнення якого закрито судом в зв`язку з відсутністю предмету спору (300 000,00 грн *1,5%*0,8).

Враховуючи задоволення позовних вимог частково, решта судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 в зв`язку з поданням позовної заяви в електронному вигляді через систему «Електронний суд».

Окрім цього, позивач у позовній заяві заявив про стягнення з відповідача 60 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

При розгляді вказаного клопотання суд виходить з наступного.

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 ГПК України визначено, що втрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових втрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження своєї заяви позивач надав суду копії наступних документів: Договору про надання правничої допомоги від 04.02.2025 № 6, укладеного між позивачем та Адвокатським бюро «Гайтан та партнери», додаткової угоди № 3 від 09.04.2025 до Договору про надання правничої допомоги від 04.02.2025 № 6, Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2011 від 21.09.2005, Ордеру на надання правничої допомоги серії АН №1784908 від 10.09.2025.

Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд вважає заявлений розмір вартості витрат на правничу допомогу співмірним до обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) та витраченого адвокатом часу, який згідно з п. 1 Додаткової угоди № 3 від 04.02.2026 полягав у представництві інтересів в суді щодо стягнення заборгованості за договором поставки № 06/03/24 від 06.03.2024 з Приватного підприємства Полтавський Ливарно-механічний завод. Гонорар адвоката за надання правничої допомоги у даній справі в розмірі 60 000,00 грн був узгоджений сторонами в фіксованому розмірі в п.2 Додаткової угоди № 3 від 04.02.2026,.

Слід зауважити, що позивачем не надано доказів оплати вищевказаних послуг, однак у нього існує обов`язок щодо їх оплати в порядку, визначеному пунктом 3 Додаткової угоди № 3 від 04.02.2026 (клієнт сплачує гонорар в розмірі 100% на час підписання договору).

У зв`язку з цим суд зазначає, що пунктом 1 абзацу 2 частини 2 статті 126 ГПК України визначено, що для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що: - сплачена;- або підлягає сплаті стороною.

Отже для вирішення питання щодо розподілу судових витрат судом може бути враховано не лише фактично сплачену вартість професійної правничої допомоги адвоката, а й вартість, що підлягає сплаті стороною згідно умов відповідного договору про надання правничої допомоги.

За таких обставин, позивачем доведено належними доказами факт понесення витрат, що пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у даній справі, на загальну суму 60 000,00грн.

Частинами 5, 6 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката або інших заперечень щодо неспівмірності заявлених витрат позивача, пов`язаних з розглядом справи, не заявлялось.

Окрім цього, оскільки в частині стягнення з відповідача 300 000 грн основного боргу провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю предмету спору, суд враховує висновки Верховного Суду з цього питання щодо застосування норм права, викладені у відповідній постанові Верховного Суду (ч.4 ст.236 ГПК України).

Так, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05 березня 2026 року у cправі № 917/1161/25, сформував такий висновок щодо застосування частини 3 статті 130 та пункту 4 частини 1 статті 231 ГПК України:

(1) у позивача виникає право на відшкодування йому за рахунок відповідача понесених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи не лише у випадку відмови позивача від позову у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову, але й у випадку закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 ГПК України у разі, якщо відсутність предмета спору виникла у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем;

(2) при цьому немає значення, чи було провадження закрито за клопотанням позивача, відповідача чи з ініціативи суду;

(3) у разі задоволення позовних вимог третьою особою, а не відповідачем, право на відшкодування витрат залежить від підстав здійснення такого задоволення третьою особою, які підлягають дослідженню та оцінці судом. При цьому за загальним правилом добросовісний позивач вправі розраховувати на можливість відшкодування йому витрат на правничу допомогу, понесених ним до моменту закриття провадження у справі.

Таким чином, враховуючи те, що рішенням у даній справі позов задовольняється частково, відповідно до приписів частин 4 статті 129 ГПК України вищевказані судові витрати на правову допомогу позивача слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відмовлено у стягненні пені), а також з урахуванням висновку Верховного Суду про те, що на відповідача покладаються витрати, пов`язані з розглядом справи у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову - в розмірі 50 655,49 грн.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Полтавський Ливарно-механічний завод (код ЄДРПОУ 31495420, адреса:, вул. Ливарна, 12, м. Полтава, 36034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Завод електросплав Дніпро (код ЄДРПОУ 43003413, адреса: провул. А. Пашкевича, 1, оф. 7, м. Черкаси, 18028) 5819,00 грн 3 % річних; 14976,26 грн інфляційних втрат; 249,54 судового збору; 50 655,49 грн витрат на правову допомогу.

3. В частині вимог про стягнення 300 000,00 грн основного боргу провадження у справі закрити за відсутністю предмету спору.

4. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І. Пушко