Ухвала суду № 137994746, 07.07.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"07" липня 2026 р. м. Київ

Справа № 911/1962/26

Суддя Господарського суду Київської області А.Р. Ейвазова, розглянувши матеріали за позовом заступника керівника Київської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Бучанської районної державної адміністрації Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дмитроленд ЛТД» про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі прокурор) в інтересах держави в особі Бучанської районної державної адміністрації Київської області (далі позивач, Бучанська РДА) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дмитроленд ЛТД» (далі відповідач, ТОВ «Дмитроленд ЛТД») про витребування на користь держави в особі Бучанської РДА з незаконного володіння ТОВ «Дмитроленд ЛТД» земельні ділянки з кадастровими номерами 3222484400:09:002:0043, 3222484400:09:002:0048, 3222484400:09:002:0144, 3222484400:09:002:0042, 3222484400:09:002:0117, 3222484400:09:002:0141, 3222484400:09:002:0140, 3222484400:09:002:0100, 3222484400:09:002:0090, 3222484400:09:002:0107 у категорію земель лісогосподарського призначення.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на незаконне вибуття з власності держави спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення, що утворені на підставі підроблених державних актів, реєстрація за якими прав на спірні земельні ділянки здійснена за ОСОБА_1 , який у подальшому передав спірні земельні ділянки до статутного капіталу ТОВ «Дмитроленд ЛТД». Між тим, як вказує прокурор, спірні земельні ділянки, що вкриті лісовою рослинністю та є землями лісогосподарського призначення, до незаконного вибуття перебували у користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі ДП «Ліси України) та без зміни їх цільового призначення та рішення Кабінету Міністрів України про вилучення з постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства вибули з державної власності.

Необхідність подання позову в інтересах держави мотивована прокурором не вжиттям заходів позивачем, що представляє відповідну територіальну громаду, для відновлення такого права після повідомлення про виявлені порушення.

Дослідивши матеріали позовної заяви, судом встановлено, що відповідна позовна заява подана без дотримання вимог законодавства, чинного на момент її подання.

Так, в силу п.5 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позовна заява має містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Поряд з цим, окрім зазначення доказів, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, позивач, відповідно до ч.2 ст.164 ГПК України, зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Як вбачається із поданої позовної заяви, прокурор посилається на направлення позивачу листа від 07.05.2026 за вих.№15/1-321вих-26 про додаткове інформування щодо виявлених порушень інтересів держави, водночас, доказу листа від 07.05.2026 за вих.№15/1-321вих-26 до поданої позовної заяви не долучає.

Окрім того, у поданій позовній заві прокурор посилається на положення статуту ВО «Укрдержліспроекту» щодо функцій такого об`єднання, вказуючи, що такий документ затверджено наказом Міністерства лісового господарства України від 30.09.1991 за №119, між тим відповідного доказу статуту, що затверджений відповідним актом не надає.

Між тим, в силу ч.ч.1,3,4 ст.74 ГПК України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Як визначено ч.2 ст.80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідно до ч.4 цієї статті, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У поданій позовній заяві прокурор не вказує, що не можуть бути подані разом із позовною заявою відповідні докази (їх копії), що підтверджують обставини, на які прокурор посилається визначення певних функцій статутом ВО «Укрдержліспроект», затвердженим наказом Міністерства лісового господарства України від 30.09.1991 №119, а також направлення Бучанській РДА листа від 07.05.2026 за вих.№15/1-321вих-26.

Недотримання вимог ст.ст.162,164,172 ГПК України є підставою для залишення позовної заяви без руху у відповідності з ч.1 ст.174 ГПК України.

Враховуючи, що прокурором не дотримано вимог чинного процесуального законодавства на момент звернення з позовом, відповідна позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків шляхом надання (з направленням копії заяви з додатками позивачу) доказів у підтвердження обставин, на які прокурор посилається у поданій позовній заяві, однак, які до неї не долучені (з наданням доказів направлення іншим учасникам процесу): визначення певних функцій ВО «Укрдержліспроект» у статуті, затвердженому наказом Міністерства лісового господарства України від 30.09.1991 №119 (відповідний статут, затверджений вказаним наказом); звернення до Бучанської РДА з листом від 07.05.2026 за вих.№15/1-321вих-26 (копію вказаного звернення).

У разі не усунення встановлених недоліків заява вважається неподаною та може бути повернута відповідно до ч.4 ст.174 ГПК України.

Крім того, відповідно до п.2 ч.1 ст.164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

В силу з ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про судовий збір»: судовий збір збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат.

Як визначено ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, в силу п.2 ч.1 ст.163 ГПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.08.2020 у справі №910/13737/19 зазначила, що: майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці; тобто будь-який майновий спір має ціну; різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього; судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру; наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (п.п.52, 54-56 постанови).

В ухвалі Верховного Суду від 16.03.2026 у справі №910/6399/24 суд вказав, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Формуючи ціну позову та визначаючи вартість спірних земельних ділянок, прокурор виходив з інформації, наданої листом від 27.01.2026 вих.№7-28-0.221-750/2-26 Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру про усереднені показники нормативної грошової оцінки земель за одиницю площі для земель сільськогосподарського призначення станом на 01.01.2026, у т.ч. у Київській області (33 721грн за 1га) Оскільки загальна площа спірних земельних ділянок, які витребовує прокурор, складає 9,9012га, ціна позову, на думку прокурора, становить 333 878,37грн (33721*9,9012).

Як вбачається з платіжної інструкції від 24.06.2026 №1511, прокурором сплачено судовий збір у загальному розмірі 5 008,18грн.

Водночас, суд не може на момент прийняття відповідної ухвали достовірно визначити вартість спірних земельних ділянок, виходячи з наступного.

Так, відповідно до пп.20 п.27 розд. Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України під час дії воєнного стану, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, затверджує усереднені показники нормативної грошової оцінки земель на одиницю площі, які застосовуються у випадках обов`язкового проведення нормативної грошової оцінки земель, передбачених статтею 13 Закону України «Про оцінку земель», у разі неможливості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки.

Однак прокурор, визначаючи вартість оспорюваних земельних ділянок з урахуванням кумулятивного значення коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель станом на 1 січня 2026 року, не посилається на неможливість отримання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки.

Правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямовані на регулювання відносин, пов`язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель регулюються Законом України «Про оцінку землі» (далі Закон №1378-IV).

Згідно ст.1 Закону №1378-IV експертна грошова оцінка земельних ділянок - результат визначення вартості земельної ділянки та пов`язаних з нею прав оцінювачем (експертом з питань оцінки земельної ділянки) із застосуванням сукупності підходів, методів та оціночних процедур, що забезпечують збір та аналіз даних, проведення розрахунків і оформлення результатів у вигляді звіту. При цьому, за відповідною статтею нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

В силу ст.5 Закону №1378-IV: нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, плати за суборенду (у разі передачі в суборенду земельних ділянок державної власності, які орендуються акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, що утворилося шляхом перетворення державного підприємства, у постійному користуванні якого перебували такі земельні ділянки), втрат лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель; експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об`єкта оцінки.

Як визначено п.5 Методики експертної грошової оцінки земельних ділянок, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 №1531 експертна грошова оцінка - процес визначення вартості об`єкта оцінки на дату оцінки.

За результатом проведення експертної оцінки, в силу п.49 цієї методики, складається звіт.

Звіту щодо вартості земельних ділянок не надано.

Між тим, відповідно до п.2 ч.1 ст.163 ГПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається - вартістю майна.

Частиною 2 ст.163 ГПК України установлено, що якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.

Оскільки прокурором не надано доказів, які підтверджують вартість спірних земельних ділянок, суд позбавлений можливості достовірно на момент прийняття ухвали визначити ціну позову, що складається з вартості спірного майна, яке витребовується, а тому враховуючи, що інших даних про вартість майна на момент звернення до суду з позовом не надано, суд при визначенні ціни позову виходить з усереднених показників нормативної грошової оцінки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 174, 234-235 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Встановити строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню окремо не підлягає.

Суддя А.Р. Ейвазова