Рішення № 137994628, 07.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.07.2026Справа № 910/2405/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/2405/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд Ментал»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮА-Фарм»

про стягнення 180012,86 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гуд Ментал» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮА-Фарм» (далі - відповідач) про стягнення 180012,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором на виготовлення та поставку товару №15/03_1А від 15.03.2024 не у повному обсязі розрахувався за поставлений товар, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення основний борг у розмірі 145654,01 грн, 3% річних у розмірі 288,52 грн, інфляційні втрати у розмірі 4369,62 грн та пеню в розмірі 29700,71 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/2405/26, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строки на подачу заяв по суті спору.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023, який набрав чинності 21.07.2023 та введений в дію 18.10.2023, внесено зміни до ряду статей Господарського процесуального кодексу України.

Так, частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Як вбачається з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮА-Фарм» має зареєстрований «Електронний кабінет» в підсистемі «Електронний суд» в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З урахуванням зазначеного, ухвала Господарського суду міста Києва від 10.03.2026 про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу до Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІКС.

З наявного в матеріалах справи повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, яке отримане з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що документ в електронному вигляді «ст.176 Ухвала про відкриття провадження у справі (без виклику сторін)» від 10.03.2026 по справі №910/2405/26 (суддя Васильченко Т.В.) було надіслано одержувачу ТОВ «ЮА-Фарм» в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 11.03.26 о 15:15 год.

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім відповідач, у визначений судом строк, не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.03.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гуд Ментал» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮА-Фарм» (далі - покупець) було укладено договір на виготовлення та поставку товару №15/03_1А (далі - договір), предметом якого за умовами пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник бере на себе зобов?язання протягом всього терміну дії цього договору виготовляти і поставляти за замовленнями покупця продукцію під торговою маркою покупця (надалі - товар), а покупець зобов?язується приймати та оплачувати товар на умовах та в порядку, визначених договором.

Відповідно до пункту 2.1 договору товар за цим договором поставляється окремими партіями відповідно до замовлення покупця та видаткових накладних, які є невід?ємними частинами цього договору.

За умовами пункту 2.4 договору постачальник поставляє товар за власний рахунок на склад покупця за адресою: 02132, Україна, м. Київ, «Райдуга» садове товариство (Дарницький р-н), вул. 135 Садова, буд. 1 на умовах DDP - склад/крамниця ТЦ/РЦ покупця, відповідно до вимог: Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «ІНКОТЕРМС» в редакції 2010 р., якщо сторонами не було окремо погоджено інші місце і порядок поставки товару.

Згідно пункту 2.6 договору разом з товаром постачальник повинен передати покупцю: рахунок на партію товару; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну; сертифікат якості (відповідності) на товар.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що ціну договору становить загальна вартість товару, що постачається за цим договором за всіма видатковими накладними протягом всього строку його дії.

Вартість товару погоджується сторонами у додатку №1 до договору та може уточнюватися сторонами шляхом затвердження нової редакції додатку №1 до договору або внесення змін до нього (пункт 3.2 договору).

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору оплата товару здійснюється на умовах реалізації, оплата відбувається на основі поданих покупцем звітів про реалізацію товару у попередньому періоді, не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним. Звітним періодом для оплати товару за цим договором є календарний місяць.

Згідно пункту 7.1 договору сторона, яка порушила господарське зобов`язання, визначене цим договором та/або чинним законодавством Україні, зобов`язана відшкодувати завдані цим збитки стороні, чиї права або законні інтереси порушено.

Пунктом 7.5 договору встановлено, що за порушення строків оплати вартості товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочки. У випадку прострочення строків оплати вартості товару, зазначених у п. 4.1 договору більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів, покупець додатково одноразово сплачує покупцю штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від вартості товару, який підлягає оплаті.

Строк дії договору: договір діє з моменту його укладення та до « 15» березня 2025р. включно, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов?язань, за цим договором. Якщо жодна зі сторін за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку, дії договору письмово не попередить іншу сторону про розірвання договору, дія договору автоматично пролонгується на кожний наступний календарний рік (пункт 9.3 договору).

Додатком №1 до договору сторони погодили найменування продукції, код УКТЗЕД, одиницю вимірювання, штрихкоди, ціну за одиницю з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 650654,01 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №366 від 17.05.2024 на суму 97500,60 грн, №367 від 17.05.2024 на суму 97500,60 грн, №368 від 17.05.2024 на суму 97500,60 грн, №369 від 17.05.2024 на суму 97500,60 грн, №542 від 20.06.2024 на суму 65000,40 грн, №543 від 20.06.2024 на суму 65000,40 грн, №544 від 20.06.2024 на суму 63050,39 грн та №545 від 20.06.2024 на суму 67600,42 грн, які підписані сторонами та скріплені печатками без будь-яких зауважень та заперечень.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить і відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки товару.

Позаяк, відповідач оплату за отриманий товар належним чином не здійснив, сплативши лише 505000,00 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача відкритому АТ КБ «Приватбанк» за період з 01.01.2024 по 05.11.2025, у зв`язку з чим виник борг за поставлений товар в сумі 145654,01 грн.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору оплата товару здійснюється на умовах реалізації, оплата відбувається на основі поданих покупцем звітів про реалізацію товару у попередньому періоді, не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним. Звітним періодом для оплати товару за цим договором є календарний місяць.

Втім, як встановлено судом, відповідач своїх зобов`язань за договором в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару у встановлений пунктами 4.1, 4.2 договору строк не здійснив.

Тоді як, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару за договором підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 145654,01 грн.

Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Згідно частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтями 626, 627 вказаного Кодексу передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Отже, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 7.5 договору встановлено, що за порушення строків оплати вартості товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочки. У випадку прострочення строків оплати вартості товару, зазначених у п. 4.1 договору більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів, покупець додатково одноразово сплачує покупцю штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від вартості товару, який підлягає оплаті.

Відтак, оскільки відповідач допустив несвоєчасне виконання грошового зобов`язання з оплати поставленого товару, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 7.5 договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 29700,71 грн за період з 01.07.2025 по 27.02.2026 включно.

Окрім того, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 288,52 грн та інфляційні втрати у розмірі 4369,62 грн за період з 01.07.2025 по 27.02.2026 включно.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що їх розмір, виходячи з визначеного чинним законодавством порядку та бази нарахування, є більшим, а ніж заявлено позивачем.

Статтею 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами ч. 2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позивач у позовній заяві просить стягнути пеню у розмірі 29700,71 грн, 3% річних у розмірі 288,52 грн та інфляційні втрати в сумі 4369,62 грн, а суд не може виходити за межі позовних вимог, сума пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягає стягненню у заявленому позивачем розмірі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 2662,40 грн.

Так, позовну заяву подано в електронній формі з використанням системи «Електронний суд» у зв`язку з чим має бути застосований понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8, визначений частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, при цьому, позивач в частині надмірно сплаченого судового збору не позбавлений права звернутися до суду з відповідним клопотанням про його повернення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.

Керуючись статей 13, 73, 74, 76-80, 129, 165, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд Ментал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮА-Фарм» про стягнення 180012,86 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮА-Фарм» (03148, м. Київ, вул. Верховинця Василя, буд. 10, прим. 433; ідентифікаційний код 40779917) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд Ментал» (04060, м. Київ, вул. Ризька, буд. 73-Г, офіс 7/3; ідентифікаційний код 45353812) основний борг у розмірі 145654 (сто сорок п?ять тисяч шістсот п?ятдесят чотири) грн 01 коп., пеню у розмірі 29700 (двадцять дев?ять тисяч сімсот) грн 71 коп., 3% річних у розмірі 288 (двісті вісімдесят вісім) грн 52 коп., інфляційні втрати у розмірі 4369 (чотири тисячі триста шістдесят дев?ять) грн 62 коп. та судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.07.2026.

СуддяТ.В. Васильченко