Рішення № 137994612, 07.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.07.2026Справа № 910/2360/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Беста» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/2360/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Беста»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерна компанія «С»-Пром»

про стягнення 919267,01 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Беста» (далі позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерна компанія «С»-Пром» (далі відповідач) про стягнення 919267,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором безвідсоткової позики (поворотної фінансової допомоги) №12/11/24-ФД від 12.11.2024 не повернув грошові кошти, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення основний борг у розмірі 800000,00 грн та пеню у розмірі 119267,01 грн.

10.03.2026 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Беста» надійшла заява про забезпечення позову у справі №910/2360/26, у якій заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Інженерна компанія «С»-Пром», а також арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерна компанія «С»-Пром», що знаходяться на будь-яких рахунках відкритих у банківських установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову, в межах заявленої до стягнення суми позовних вимог у розмірі 919267,01 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2026 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальності «Агропромислова компанія «Беста» відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/2360/26, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строки на подачу заяв по суті спору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Беста» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерна компанія «С»-Пром» про стягнення 919267,01 грн задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерна компанія «С»-Пром» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Беста» основний борг у розмірі 800000,00 грн та судовий збір у розмірі 9599,99 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

03.06.2026 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Беста» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №910/2360/26, з огляду на те, що судом в рішенні не було вирішено питання про розподіл витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Беста» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/2360/25.

Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Беста» про ухвалення додаткового рішення у даній справі, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, втім будь-яких пояснень та/або заперечень не подав.

Зі змісту приписів статті 244 Господарського процесуального кодексу України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

Приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2026 у справі №910/2360/26 судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем під час розгляду даної справи на оплату послуг професійної правничої допомоги, оскільки представник позивача скористався своїм правом на подання таких доказів протягом 5 днів після ухвалення рішення суду в даній справі у порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення.

Згідно ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

У поданій заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати у розмірі 20884,80 грн на професійну правничу допомогу.

За приписами частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано копії договору про надання професійної правничої допомоги №20/02/37593110 від 20.02.2026 (далі - договір), укладеного між Адвокатським бюро «Олег Зудінов та Партнери» (далі - бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Беста» (далі - клієнт); рахунок №02-06 від 02.06.2026; ордеру на надання правничої допомоги, серії АІ №1998090 від 26.02.2026.

Відповідно до пункту 1.1 договору бюро надає клієнту професійну правничу допомогу у вигляді складання процесуальних та інших документів правового характеру, а також представництва з питань, що пов`язані з господарською діяльністю клієнта.

Згідно пункту 1.2 договору бюро здійснює свою професійну діяльність згідно з умовами цього договору в усіх органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.

За умовами пункту 2.1 договору на виконання письмових та/або усних доручень клієнта бюро: звертається з адвокатськими запитами, в т.ч. щодо отримання копій документів та інших матеріалів. Складає відповідні документи (готує проекти таких документів) згідно вимог діючого законодавства. Представляє інтереси клієнта в судах всіх інстанцій та юрисдикцій. Вчиняє інші дії, необхідні для виконання доручення за цим договором.

Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що для виконання цього договору клієнт надає бюро повноваження без обмежень, зокрема, але не виключно: представляти інтереси клієнта, в органах державної виконавчої влади, правоохоронних органах; у судах під час здійснення цивільного, адміністративного, конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, а також в інших державних органах та органах місцевого самоврядування, перед фізичними та юридичними особами, подавати передбачені законодавством заяви, сплачувати судовий збір, вивчати та складати необхідні документи, знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час розгляду, заперечувати проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, знайомитися з журналом судового засідання, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, отримувати рішення і ухвали, оскаржувати їх, протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, визнати позов повністю або частково, пред`явити зустрічний позов, укласти мирову угоду, а також підписувати і подавати від імені Клієнта будь-які процесуальні документи, в тому числі позовні заяви та інші заяви по суті спору та заяви і клопотання з процесуальних питань, апеляційні та касаційні та конституційні скарги тощо, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом, заяви до Європейського суду з прав людини, звертати виконавчі документи до стягнення, ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом України «Про виконавче провадження», отримувати доступ до автоматизованої системи виконавчого провадження, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом, направляти адвокатські запити та отримувати будь-яку конфіденційну інформацію, що стосується Клієнта та необхідна для виконання доручення за цим Договором.

У відповідності із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», з урахуванням складності справи, її значення для Клієнта, кваліфікації і досвіду адвокатів Бюро, фінансового стану Клієнта, часу, що може бути витрачений на надання зазначеної в пункті 1.1. цього Договору правничої допомоги, інших істотних обставин, Сторони погодили, що Клієнт сплачує Бюро гонорар за ставкою 3000,00 грн (три тисячі гривень) за одну годину роботи бюро (пункт 4.1 договору).

Відповідно до пункту 5.4 договору бюро за договором зобов?язується: здійснювати своєчасне та якісне надання допомоги відповідно до доручень клієнта; надавати допомогу в строк, визначений сторонами. Мінімальний строк для надання допомоги не може бути менше ніж 2 (два) робочих дні з моменту направлення запиту клієнтом або з моменту надання клієнтом всіх документів та відомостей, необхідних для надання допомоги. Можливість надання та умови оплати термінової допомоги письмово визначаються сторонами; інформувати клієнта про хід виконання договору щодо ведення дорученої йому справи, у тому числі щодо правової позиції у справі; своєчасно повертати клієнту документи, які раніше передавалися бюро; повідомляти клієнта про виникнення конфлікту інтересів.

Клієнт має право розірвати договір в будь-який час і без пояснень причин з обов?язковим відшкодуванням бюро фактично понесених витрат, пов?язаних з виконанням доручень (завдань) клієнта, та попередньо попередивши про це бюро за 10 (десять) календарних днів (пункт 11.1 договору).

На виконання умов договору, бюро було виставлено позивачу рахунок №02-06 від 02.06.2026 на загальну суму 30000,00 грн, за послуги: складання позовної заяви від 05.03.2026, кількість годин - 8, на суму 24000,00 грн; складання заяви про забезпечення позову від 10.03.2026, кількість годин - 1,5, на суму 4500,00 грн; складання додаткових пояснень від 19.03.2026, кількість годин 0,5, на суму 1500,00 грн.

З урахуванням наданих доказів, позивач вказує про понесення витрат у розмірі 20884,80 грн за надану правничу допомогу в межах справи №910/2360/26 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерна компанія «С»-Пром» грошових коштів.

Судом встановлено, що Перегінець Рузана Тігранівна є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру; - погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та постанові Верховного Суду від 30.01.2024 року у справі №904/9441/21 наголошено на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі №910/429/21 та від 11.11.2022 у справі №909/50/22.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №922/2666/21.

У той же час, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, а також розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п. 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Судом взято до уваги, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/2066/26, представництво у якій здійснює Адвокатське бюро «Олег Зудінов та Партнери», в особі адвоката Перегінець Рузани Тігранівни, а предметом її розгляду є питання, пов`язані з неналежним виконанням відповідачем (ТОВ «Інженерна компанія «С»-Пром») умов договору безвідсоткової позики (поворотної фінансової допомоги) №5/12/24-ФД від 05.12.2024.

Дана справа є суттєво подібною зі справою №910/2066/26, оскільки обидві справи ґрунтуються на подібних фактичних обставинах, виникають зі схожих договірних правовідносин і регулюються тими ж самими нормами матеріального права, у зв`язку з цим у суду наявні обґрунтовані підстави вважати, що підготовка адвокатом процесуальних документів та заяв по суті спору у межах цієї справи №910/2360/26 потребувала значних зусиль, аналізу спірних правовідносин, документів та відповідно витрат часу.

Крім того, даний спір є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із невиконанням зобов`язань згідно договору позики і регулюються виключно нормами Цивільного кодексу України, які підлягають дослідженню адвокатом і спірні правовідносини не передбачають та предмет доказування у справі №910/2360/26 не охоплює значної кількості обставин та фактів, які підлягають дослідженню.

Суд зауважує, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу підлягає оцінці з урахуванням принципів співмірності судових витрат, закріплених у статті 129 Господарського процесуального кодексу України, та принципу розумності і суд повинен дотримуватися збалансованості між правом позивача на відшкодування витрат та забезпеченням справедливості для відповідача. Надмірно завищені витрати на правничу допомогу, які не знаходять свого обґрунтування у складності справи, обсязі наданих послуг або часі, витраченому адвокатом, не можуть покладатися на відповідача у повному обсязі, оскільки це призводитиме до необґрунтованого тягаря для сторони.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги, що юридична кваліфікація правовідносин у даній справі не є складною, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 20884,80 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), не відповідає критерію розумності, не містить обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату і їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер.

Відтак, виходячи з принципу співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціни позову, рівня складності, характеру спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн, що є пропорційним предмету спору, складності даної справи та обсягу робіт (наданих послуг), виконаних за договором про надання правової допомоги.

Керуючись статтями 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Беста» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/2360/26 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерна компанія «С»-Пром» (01042, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 3; ідентифікаційний код 30371631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Беста» (03048, м. Київ, вул. Кадетський Гай, буд. 6/1; ідентифікаційний код 37593110) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання додатковим рішенням суду законної сили.

4. В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Беста» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/2360/26 відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 07.07.2026.

СуддяТ.В. Васильченко