Ухвала суду № 137994597, 07.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

07.07.2026Справа № 910/11071/23 (910/13246/25)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВЛ Проперті"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

Національний банк України

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:

Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" 1

Дочірнє підприємство "БЦТ" 2

Драгон Капітал Інвестментс Лімітед (Dragon Capital Investments Limited) 3

Приватне акціонерне товариство "МХП" - 4

про витребування майна

в межах справи № 910/11071/23

Суддя Івченко А.М.

Представники: без виклику

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді Господарського суду м. Києва перебуває справа №910/11071/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" про банкрутство.

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" про витребування майна в межах справи №910/11071/23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2025 залишено позовну заяву без руху та надати строк у десять днів, з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків, а саме, надати суду докази сплати судового збору.

01.12.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/11071/23 (910/13246/25); ухвалено позовну заяву розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 18.02.2026; встановлено відповідачам строк для подання відзивів на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзиви з урахуванням ст. 166 ГПК України; залучено до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Національний банк України та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", Дочірнє підприємство "БЦТ", Драгон Капітал Інвестментс Лімітед (Dragon Capital Investments Limited), Приватне акціонерне товариство "МХП"; запропоновано третім особам надати пояснення; задоволено клопотання про витребування доказів та витребувано відповідні документи та інформацію.

16.02.2026 від відповідача надійшов відзив.

18.02.2026 від АТ "Державний ощадний банк України" надійшла заява про залишення позовної заяви без руху, клопотання про витребування доказів, пояснення.

18.02.2026 від Приватного акціонерного товариства "МХП" надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2026 залишено позовну заяву без руху та надати строк у десять днів, з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків, а саме, надати суду докази направлення копії позовної заяви з додатками на адресу Драгон Капітал Інвестментс Лімітед (Dragon Capital Investments Limited).

20.02.2026 від АТ "Сенс Банк" надійшло повідомлення.

25.02.2026 від АТ "ОТП Банк" надійшло повідомлення.

25.02.2025 від АТ "Юнекс Банк" надійшло повідомлення.

03.03.2026 від АТ "Райффайзен Банк" надійшло повідомлення.

04.02.2026 від АТ "Сенс Банк" надійшло повідомлення.

20.03.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 призначено розгляд справи на 22.04.2026.

14.04.2026 від АТ "Сенс Банк" надійшло повідомлення.

22.04.2026 від АТ "Державний ощадний банк України" надійшли документи, клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 відкладено розгляд справи, клопотання про витребування доказів, клопотання про залишення позовної заяви без руху на 10.06.2026; запропоновано позивачу надати пояснення.

24.04.2026 від АТ "Державний ощадний банк України" надійшли документи.

29.05.2026 від Приватного акціонерного товариства "МХП" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про витребування доказів відмовлено; у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "МХП" про залишення позовної заяви без руху відмовлено; у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "МХП" про залишення позову без розгляду відмовлено; у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про зупинення провадження у справі відмовлено; у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "МХП" про зупинення провадження у справі відмовлено; у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс" про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача відмовлено; відкладено розгляд справи на 19.08.2026; встановлено Акціонерному товариству "Юнекс Банк", Головному управлінню Державної податкової служби у м. Києві, Приватному акціонерному товариству "МХП" строк для виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 у справі №910/11071/23 (910/13246/25) в частині надання витребуваних документів протягом одного місяця з моменту отримання даної ухвали.

12.06.2026 від Приватного акціонерного товариства "МХП" надійшла заява про відвід судді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 заяву представника ПрАТ "МХП" - адвоката Монастирського Дмитра Олександровича про відвід судді Івченка А.М. від розгляду справи №910/11071/23 (910/13246/25) в частині обґрунтування обставинами надання у 2016-2017 роках дружиною судді послуг в рамках здійснення своєї професійної діяльності як приватний нотаріус залишено без розгляду; заяву представника ПрАТ "МХП" - адвоката Монастирського Дмитра Олександровича про відвід судді Івченка А.М. від розгляду справи №910/11071/23 (910/13246/25) в іншій частині, обґрунтованій обставинами проведення засідання 10.06.2026 у даній справі та наслідками розгляду клопотань учасників справи, передано для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2026 заява представника ПрАТ "МХП" - адвоката Монастирського Дмитра Олександровича про відвід судді Івченка А.М. від розгляду справи № 910/11071/23 (910/13246/25) в частині обґрунтування про обставини проведення засідання 10.06.2026 у даній справі та наслідків розгляду клопотань учасників справи передана судді Удаловій О.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Удалова О.Г.) від 02.07.2026 у задоволенні заяви представника ПрАТ "МХП" адвоката Монастирського Дмитра Олександровича про відвід судді Івченка А.М. від розгляду справи № 910/11071/23 (910/13246/25) відмовлено.

07.07.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" надійшла заява про забезпечення позову, за змістом якої позивач просить накласти арешт на належне ТОВ "ОВЛ Проперті" майно, а саме: адміністративно-складський єдиний майновий комплекс з допоміжними будівлями та спорудами, загальною площею 21 461,2 кв.м., що складається з: адміністративного корпусу - літ. "А" - 4143,0 кв.м; складу - літ. "Б" - 17105,3 кв.м; навісу - літ. "Б1"; механічна майстерня - літ. "В" - 175,4 кв.м; насосної станції - літ. "Г" - 37,5 кв.м; посту охорони - літ. "Д, Е"; замощення -1; ваг - II; огорожі - №№1-4; трансформаторної підстанції - 2323 - ТП; ШРП з ВОГ (з лічильником газу Delta 2050G65, коректором Вега 1.01-ВН-0,6-60) - №5, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2491988132080, що розташований за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Крюківщина, вулиця Асканія, будинок 1А-Б- В-Г, на земельній ділянці, кадастровий номер: 3222486200:04:001:5700, площею 4.9752 га.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

В силу статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України право здійснення забезпечення вимог кредиторів у справі про банкрутство та вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

Статті 136, 137 Господарського процесуального кодексу України пов`язують вжиття господарським судом заходів забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 Господарського процесуального кодексу України, як гарантії ефективності задоволення вимог позивача (заявника) за результатами розгляду спору по суті.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; з`ясувати чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу) з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення із заявленими позивачем (кредитором) вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову та предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" рішення від 17 липня 2008 року Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Позивач зазначає, що йому стало відомо про нібито ведення переговорів з приводу подальшого продажу майна, яке є предметом витребування у даній справі, на користь Інвестиційної компанії "Inzhur", однак перевіривши загальнодоступну інформацію не знайшов жодних відомостей щодо цього.

Разом з тим, провівши аналіз здійснення групою компанії Драгон Капітал своєї господарської інвестиційної діяльності позивач вказує на те, що було виявлено закономірність відносного часу володіння такими активами як логістичні комплекси, що в середньому становить 5,75 років, навівши приклади на базі таких логістичних комплексів як: "West Gate Logistics", "Omega-1", "Omega-1", "Amtel", та надавши роздруківки публікацій з мережі Інтернет на підтвердження дат набуття і подальшого продажу таких активів.

Відповідні чутки на ринку та обставини володіння спірним логістичним комплексом з 2019 року в сукупності із статистикою оптимізації групою компаній Драгон Капітал свого портфелю логістичної нерухомості, на думку позивача, дають обґрунтовані підстави стверджувати про реальність наміру подальшого продажу спірного майна.

Тобто, на переконання позивача, мають місце обставини, за яких під час вирішення судом даного спору щодо захисту його порушених прав шляхом повернення спірного майна у власність, його діючим реальним власником проводяться переговори з приводу подальшого продажу, ймовірніше з Інвестиційною компанією "Inzhur", яка діє за рахунок вкладів тисячі фізичних осіб, і придбання нею такого активу на відповідний фонд може взагалі унеможливити повернення спірного майна його законному власнику.

При цьому, позивач звертає увагу на те, що поведінка відповідача та інших учасників справи, яка полягає у невиконанні добровільно вимог суду та постійною подачею великої кількості необґрунтованих заяв/клопотань свідчить про умисне затягування строків розгляду даної справи, провадження у якій триває вже понад півроку.

Таким чином, на думку позивача, існують обґрунтовані обставини на підтвердження того, що за час вирішення судом спору у даній справі спірне майно може бути відчужено, що в свою чергу може унеможливити захист порушених прав позивача в обраний спосіб в межах одного судового провадження, адже у випадку вчинення таких дій після закінчення підготовчого провадження чи на стадії апеляційного перегляду буде неможливим як зміна предмету, так і залучення іншого відповідача.

Наведене, на думку позивача, і є правовою підставою для накладення арешту на спірне майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов, серед іншого забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Наведені заходи забезпечення позову повністю відповідають предмету позовних вимог та не порушують прав інших осіб, не призводять до невиправданих витрат та/або інших негативних наслідків для інших осіб.

Також, вжиття наведених заходів забезпечення позову забезпечить позивачу можливість захистити свої права належним чином та реалізувати судове рішення, якщо воно буде прийнято на його користь.

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження.

При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх.

Суд констатує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Крім того має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач (у даному випадку позивачі) їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Вжиття наведених заходів забезпечення позову спрямоване виключно на збереження існуючого становища до прийняття рішення у цій справі та на ефективний захист порушених прав та інтересів позивача у випадку задоволення позову.

З огляду на викладене, суд вбачає наявність зв`язку між заявленими до застосування заходами забезпечення позову щодо накладення арешту на спірне майно і предметом спору у даній справі, співмірність та адекватність заходів із позивними вимогами, адже існує спір щодо законного власника цього майна, який вирішується в судовому порядку, і тому до вирішення такого спору подальше відчуження спірного майна (у випадку задоволення позову, пред`явленою вимогою за яким є витребування майна) може призвести до суттєвого порушення майнових прав позивача, нанесення йому значних збитків та зумовлення необхідності понесення додаткових витрат для відновлення в подальшому цих прав на таке майно (в т.ч. обумовленими необхідністю звернення з новими позовами до суду, адже у випадку зміни відомостей в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо власника спірного майна існуватиме необхідність у зміні відповідача/залученні співвідповідача за поданим заявником позовом та зміні предмету, можливість чого обмежена часом проведення підготовчого провадження в суді першої інстанції).

Варто відзначити, у постанові від 26.01.2021 у справі №916/3200/17(916/2146/20) Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій, встановивши, що наданими позивачем доказами підтверджується обґрунтованість припущення позивача щодо можливості зміни власника/передачі в оренду/передачі в управління спірного майна особам, які наразі не є учасниками справи, що в подальшому ускладнить ефективне поновлення права у разі задоволення позову, дійшли правильного висновку про задоволення заяви позивача про забезпечення позову, шляхом заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно проведення будь-яких реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкту нерухомого майна: торговельно-допоміжної прибудови (тобто, об`єкту нерухомого майна).

Отже, накладення на даній стадії арешту на спірне майно буде спрямовано на забезпечення ефективного захисту прав позивача в обраний ним спосіб, який у випадку задоволення судом його вимог матиме змогу захисти свої майнові права обраним шляхом, можливість чого, за відсутності відповідного арешту, може бути нівельовано подальшим відчуження за час вирішення відповідного спору.

При цьому, суд враховує, що вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно та заборона вчинення реєстраційних дій щодо такого майна жодним чином не обмежить права та законні інтереси відповідача, адже такі заходи мають тимчасовий характер та не позбавляють останнього його прав на підприємницьку діяльність, отримання доходів, здійснення чого наразі підтверджується триваючими правовідносинами оренди з ПрАТ "МХП", а також не перешкоджають займатись господарською діяльністю як такою взагалі, в той час, як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

В аспекті наведеного суд також погоджується з доводами позивача відносно того, що у випадку задоволення його позову факт відчуження спірного майна на створений за рахунок внесків великої кількості фізичних осіб інвестиційний фонд зумовить до можливого порушення в подальшому прав та інтересів такого значного кола осіб, у зв`язку з чим є доцільним збереження за час розгляду даної справи суб`єктного складу їх учасників, на що і буде направлено відповідний арешт.

Суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання необхідності вжиття заходів забезпечення позову в якості гарантії отримання в послідуючому позивачем ефективного захисту його порушених прав (у випадку задоволення позову - вимоги про витребування майна) судом не досліджуються доводи по суті спору, зокрема, відносно аспекту добросовісності відповідача як набувача спірного майна та його пов`язаності з групою компаній Драгон Капітал, а виходить виключно із доводів та доказів заявника відносно обставин існування ймовірності подальшого відчуження спірного майна на користь інших осіб за час розгляду справи, які в даному випадку з огляду на обґрунтований аналіз практики володіння подібним майном групою компаній Драгон Капітал, історію перепродажу спірного майна та відсутність будь-яких обмежень в розпорядженні відповідачем спірним майном видаються суду досить вірогідними.

Крім цього, Європейський суд з прав людини у низці своїх рішень нагадував, що вилучення власності в інтересах судочинства, яке не позбавляє власника його майна, а тільки тимчасово припиняє його можливості користуватися та розпоряджатися цим майном, зазвичай пов`язане із здійсненням контролю за використанням власності, що охоплюється сферою застосування другого абзацу ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення від 22.02.1994 у справі "Раймондо проти Італії", ухвала щодо прийнятності від 07.11.2006 у справі "Адамчик проти Польщі", рішення у справах "Карамітров та інші проти Болгарії" від 10.01.2008 та "Боржонов проти Росії" від 22.01.2009).

Отже, допускається накладення судами арешту або інших обмежень щодо розпорядження майном особи, за умови дотримання таких вищенаведених вимог, встановлених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції як законність, пропорційність та загальний інтерес (висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 910/13208/19).

Відтак, накладення арешту, як спосіб забезпечення, не порушує права власності особи, в даному випадку відповідача, як діючого власника майна, витребування якого є предметом спору.

Також, суд будучи послідовним, враховує, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 у справі №910/11071/23 (910/13246/25) було відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом арешту спірного майна, яка була викладена в поданому позові, однак звертає увагу на те, що така відмова не перешкоджає повторному зверненню з цим питання за наявності інших доказів, обґрунтувань на підтвердження необхідності вжиття відповідних заходів, а раніше подана (викладена в позові) заява не містила будь-якого належного обґрунтування щодо необхідності арешту спірного майна, в той час як наразі подана заява ґрунтується на нових доводах та поданих доказах, які в сукупності з обставинами справи підтверджують існування відповідної ймовірності відчуження спірного майна.

Враховуючи вищевикладені обставини та виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення поданої заяви про забезпечення позову.

Питання зустрічних заходів судом не вирішувалося з огляду на відсутність заяв про це.

Враховуючи вищезазначене, керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст.ст. 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" про забезпечення позову задовольнити.

2. Накласти арешт на належне Товариству з обмеженою відповідальністю "ОВЛ Проперті" (ідентифікаційний код 44967254) майно, а саме: адміністративно-складський єдиний майновий комплекс з допоміжними будівлями та спорудами, загальною площею 21 461,2 кв.м., що складається з: адміністративного корпусу - літ. "А" - 4143,0 кв.м; складу - літ. "Б" - 17105,3 кв.м; навісу - літ. "Б1"; механічна майстерня - літ. "В" - 175,4 кв.м; насосної станції - літ. "Г" - 37,5 кв.м; посту охорони - літ. "Д, Е"; замощення -1; ваг - II; огорожі - №№1-4; трансформаторної підстанції - 2323 - ТП; ШРП з ВОГ (з лічильником газу Delta 2050G65, коректором Вега 1.01-ВН-0,6-60) - №5, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2491988132080, що розташований за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Крюківщина, вулиця Асканія, будинок 1А-Б- В-Г, на земельній ділянці, кадастровий номер: 3222486200:04:001:5700, площею 4.9752 га.

Ця ухвала є виконавчим документом, набирає законної сили з моменту її прийняття незалежно від її оскарження, тобто з 07.07.2026, та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", підлягає обов`язковому виконанню на всій території України з моменту її прийняття.

Строк пред`явлення даної ухвали Господарського суду міста Києва до виконання становить три роки, тобто до 07.07.2029.

Стягувачем за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" (04086, м. Київ, вул. О.Теліги, 41; ідентифікаційний код: 37075024).

Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОВЛ Проперті" (03110, м. Київ, вул. Університетська, 13-А; ідентифікаційний код: 44967254)

3. Копію ухвали направити учасникам провадження.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М.Івченко