Рішення № 137994592, 07.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2026Справа № 910/3662/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІМ-БУД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБУД-ІНВЕСТ»

про стягнення 191 184, 16 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІМ-БУД» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБУД-ІНВЕСТ» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 191 184, 16 грн, з яких: 99 402, 89 грн - основного боргу, 22 617, 86 грн - пені, 14 289, 78 грн - 3 % річних та 54 873, 63 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором субпідряду № 1648/4-1 на виконання робіт по будівництву комплексу житлових будинків та об`єктів соціального, побутового призначення на вул. Бориспільській, 18-26 у Дарницькому районі м. Києва. І черга будівництва. Житловий будинок № 1 (3-й пусковий комплекс, секція 5 та секція 6) від 09.11.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІМ-БУД» залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

15.04.2026 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІМ-БУД» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, зокрема встановлено відповідачу строк протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подачі заяви з обгрунтованими запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Крім того, судом повідомлено, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (частина 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

05.05.2026 до суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБУД-ІНВЕСТ» на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог, оскільки позивач включив до предмета позову суму відкладеного платежу, яка правомірно утримується генпідрядником відповідно до п.7.3 договору. Також, відповідач зазначає, що база для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягає зменшенню на 4% за кожним актом з першого дня прострочення.

11.05.2026 до суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якій позивач, зокрема зазначає, що за умовами п. 7.3 договору прямо передбачено, що у разі зменшення відкладеного платежу генпідрядник зобов`язаний здійснити відповідний розрахунок та направити субпідряднику письмове повідомлення. Проте, жодних доказів здійснення такого розрахунку або направлення позивачу письмового повідомлення відповідачем не подано. Також, позивач зазначає, що відповідачем не було належним чином повідомлено позивача про зміну строків завершення будівництва, введення об`єкта в експлуатацію чи про орієнтовні строки виплати відкладеного платежу.

15.05.2026 до суду надійшли заперечення відповідача, в яких відповідач, зокрема зазначає, що положення договору чітко та однозначно визначають порядок, строки та умови проведення розрахунків між сторонами, у тому числі момент виникнення у відповідача обов`язку щодо здійснення остаточних розрахунків та виплати 5% відкладеного платежу.

19.05.2026 до суду надійшли додаткові пояснення позивача, в яких він зазначає, що відповідач підписав Акти КБ-2в та довідки КБ-3 без будь-яких зауважень, не склав дефектних актів, не направляв позивачу вимог про усунення недоліків, не заявляв про неналежну якість робіт, не відмовлявся від прийняття результату робіт, тож, роботи позивача були належним чином виконані та прийняті відповідачем без зауважень. А посилання відповідача на те, що строк сплати 5% нібито пов`язаний із введенням об`єкта в експлуатацію, є безпідставним та фактично спрямоване на безстрокове утримання належних позивачу коштів.

18.06.2026 до суду надійшло клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонам, в якому відповідач просить суд зменшити розмір витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМ-БУД" на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами до розміру 3 000,00 грн.

29.06.2026 до суду надійшли заперечення позивача на клопотання, в яких позивач зазначає, що клопотання відповідача не містить належного обґрунтування неспівмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу та фактично зводиться до незгоди відповідача з їх розміром, що саме по собі не є підставою для їх зменшення.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

09.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІМ-БУД» (далі - субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРБУД-ІНВЕСТ» (далі - генпідрядник) укладено договір субпідряду № 1648/4-1 на виконання робіт по будівництву комплексу житлових будинків та об`єктів соціального, побутового призначення на вул. Бориспільській, 18-26 у Дарницькому районі м. Києва. І черга будівництва. Житловий будинок № 1 (3-й пусковий комплекс, секція 5 та секція 6), умовами якого передбачено, що Субпідрядник зобов?язується відповідно до проектно-кошторисної документації у визначені цим Договором строки, виконати роботи та здати роботи Генпідряднику та Замовнику. Генпідрядник зобов?язується прийняти якісно та у відповідності з документацією виконані Субпідрядником Роботи та здійснити їх оплату на умовах, визначених даним Договором.

Загальні строки виконання Робіт за Договором: початок робіт - листопад 2020 року; закінчення робіт- грудень 2021 року (п.2.1 договору).

Згідно п.3.2. договору, загальна вартість робіт за цим Договором визначається на підставі фактично виконаних Субпідрядником обсягів робіт та оформлених належним чином Сторонами Актів приймання виконаних будівельних робіт та Довідок про вартість виконаних робіт на весь об?єм Робіт, які виконувались Субпідрядником в рамках даного Договору.

Відповідно до п. 6.1.1 договору, приймання виконаних проміжних робіт здійснюється щомісячно або за фактом виконання погодженого сторонами окремого етапу робіт. Роботи приймаються за актом виконаних робіт ф.КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт ф. КБ-3 та актів про надання послуг.

Згідно п.7.1 договору, розрахунки (остаточні/кінцеві) за виконані Роботи здійснюються за фактом їх виконання на підставі підписаних Сторонами Акту КБ-2в та Довідки КБ-3, актів про надання послуг за відповідний період, не пізніше 20 (двадцяти) банківських днів з моменту їх двостороннього підписання, шляхом переказу коштів на рахунок Субпідрядника, за умови надходження коштів від Замовника та за умови не порушення жодного пункту даного Договору Субпідрядником. У разі затримки Генпідрядником/Замовником фінансування, розрахунок за виконані Роботи здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання Генпідрядником коштів на фінансування робі за цим Договором.

Відповідно до п. 7.3 договору, генпідрядник під час перерахування/оплати коштів утримує з Субпідрядника 5% (п?ять відсотків) коштів від кожного акта виконаних Робіт в якості відкладеного платежу (як гарантія виконання зобов?язань Субпідрядника за Договором). Розрахунки за факти виконані роботи здійснюються в наступному порядку:

- оплата виконаних робіт здійснюється Генпідрядником у розмірі 95% (дев??яносто п?ять відсотків) від суми кожного оформленого Акту КБ-2в, Довідки КБ-3 з урахуванням авансових платежів.

- накопичені за період будівництва 5% (п??ять відсотків) відкладеного платежу (як гарантія виконання зобов?язань Субпідрядника за Договором) сплачуються Генпідрядником у строк до 90 (дев?яносто) календарних днів після передачі виконавчої документації та робіт по акту експлуатуючій організації, передачі житлового будинку під заселення з оформленням акту передачі Генпідрядником експлуатуючій організації, після оплати останнім послуг генпідряду згідно з п. 7.5. даного Договору, а в разі виявлення дефектів під час прийняття - не пізніше ніж через 15 (п?ятнадцять) календарних днів після повного їх усунення Субпідрядником за свій рахунок та власними залученими силами.

- розмір відкладеного платежу зменшується Генпідрядником у беззаперечному порядку на суму витрат, пов?язаних з усуненням дефектів і недоробок за вимогами Покупців у набутих ними приміщеннях та експлуатуючої організації, оплатою комунальних послуг у зв?язку з несвоєчасним заселенням квартир із вини Субпідрядника тощо.

- зменшення відкладеного платежу здійснюється Генпідрядником на підставі зробленого ним розрахунку одночасно з направленням Субпідряднику письмового повідомлення згідно умов цього Договору.

Пунктом 8.9 договору передбачено, що у випадку порушення строків виконання грошових зобов`язань, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен календарний день прострочення.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 30.06.2022 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх договірних зобов`язань, у тому числі дотримання гарантійних зобов`язань щодо якості результатів робіт та використання матеріалів. Будь-які зміни, доповнення до договору здійснюються шляхом укладення додаткової угоди, які підписуються керівниками та скріплюються печатками сторін (п. 12.13 договору).

Додатковою угодою №1 від 03.06.2021 до договору субпідряду № 1648/4-1 на виконання робіт по будівництву комплексу житлових будинків та об`єктів соціального, побутового призначення на вул. Бориспільській, 18-26 у Дарницькому районі м. Києва. І черга будівництва. Житловий будинок № 1 (3-й пусковий комплекс, секція 5 та секція 6) від 09.11.2020 сторони дійшли взаємної згоди внести зміни в назву Договору та вирішили викласти її у наступній редакції: «Договір субпідряду №1648/4-1 на виконання робіт по завершенню будівництва комплексу житлових будинків та об?єктів соціального, побутового призначення на вул. Бориспільській, 1-26 у Дарницькому районі м. Києва. І черга будівництва. Житловий будинок №1 (3-й пусковий комплекс, секція 5 та секція 6)».

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору №1648/4-1 від 09.11.2020 позивач виконав роботи, а відповідач в свою чергу прийняв вказані роботи, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за липень 2021 від 30.07.2021 на суму 82 810, 78 грн., за липень 2021 від 30.07.2021 на суму 5 037, 42 грн., за вересень 2021 від 30.09.2021 на суму 228 203, 52 грн., за вересень 2021 від 30.09.2021 на суму 236 043, 97 грн., за жовтень 2021 від 31.10.2021 на суму 103 350, 77 грн., а також довідками про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2021 на суму 46 120, 01 грн., за вересень 2021 на суму 105 172,50 грн., за вересень 2021 на суму 120 452, 96 грн., за жовтень 2021 на суму 40 132, 54 грн.

Також, між сторонами складено та підписано протокол зарахування однорідних (грошових) вимог від 31.08.2021 року, у якому передбачено, що сума заборгованості сторони-1 (генпідрядника) перед стороною-2 (субпідрядником) - складає 44 275,21 грн., в тому числі ПДВ - 7 879,20 грн.

Крім того, 31.10.2021 між сторонами складено та підписано протокол зарахування однорідних (грошових) вимог, відповідно до якого з моменту підписання сторонами та скріплення печатками сторін цього протоколу сума заборгованості сторони-1 (генпідрядника) перед стороною-2 (субпідрядником) - складає 199 402,89 грн., в тому числі ПДВ - 33 233,82 грн.

Проте, відповідач за виконані роботи розрахувався частково, а саме сплатив на користь позивача грошові кошти на загальну суму в розмірі 212 475, 12 грн., що підтверджується виписками по рахунку позивача, внаслідок чого заборгованість відповідача складає 99 402, 89 грн з урахуванням протоколів про зарахування однорідних грошових вимог 31.08.2021 та від 31.10.2021.

Позивач звертався до відповідача з претензією №3-050326 від 05.03.2026, в якій просив відповідача здійснити оплату заборгованості за договором, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 05.03.2026, накладної АТ «Укрпошта».

Відповідач на вказану претензію відповіді не надав, грошові кошти не сплатив.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати виконаних й прийнятих будівельних робіт, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 99 402,89 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 54 873,63 грн. - інфляційних втрат, 14 289,78 грн. - 3 % річних та 22 617,86 грн. - пені.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що позивач включив до предмета позову суму відкладеного платежу, яка правомірно утримується генпідрядником відповідно до п.7.3 договору. Також, відповідач зазначає, що база для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягає зменшенню на 4% за кожним актом з першого дня прострочення.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №1648/4-1 на виконання робіт по завершенню будівництва комплексу житлових будинків та об?єктів соціального, побутового призначення на вул. Бориспільській, 1-26 у Дарницькому районі м. Києва. І черга будівництва. Житловий будинок №1 (3-й пусковий комплекс, секція 5 та секція 6) від 09.11.2020, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що на виконання умов договору №1648/4-1 на виконання робіт по завершенню будівництва комплексу житлових будинків та об?єктів соціального, побутового призначення на вул. Бориспільській, 1-26 у Дарницькому районі м. Києва. І черга будівництва. Житловий будинок №1 (3-й пусковий комплекс, секція 5 та секція 6) від 09.11.2020 позивач виконав роботи, а відповідач в свою чергу прийняв вказані роботи, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за липень 2021 від 30.07.2021 на суму 82 810,78 грн., за липень 2021 від 30.07.2021 на суму 5 037,42 грн., за вересень 2021 від 30.09.2021 на суму 228 203,52 грн., за вересень 2021 від 30.09.2021 на суму 236 043,97 грн., за жовтень 2021 від 31.10.2021 на суму 103 350,77 грн., а також довідками про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2021 на суму 46 120,01 грн., за вересень 2021 на суму 105 172,50 грн., за вересень 2021 на суму 120 452,96 грн., за жовтень 2021 на суму 40 132,54 грн.

Однак, відповідач за виконані роботи розрахувався частково, а саме сплатив на користь позивача грошові кошти на загальну суму в розмірі 212 475, 12 грн., що підтверджується виписками по рахунку позивача, внаслідок чого заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБУД-ІНВЕСТ» складає 99 402, 89 грн, з урахуванням протоколів про зарахування однорідних грошових вимог 31.08.2021 та від 31.10.2021.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 6.1.1 договору приймання виконаних проміжних робіт здійснюється щомісячно або за фактом виконання погодженого сторонами окремого етапу робіт. Роботи приймаються за актом виконаних робіт ф.КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт ф. КБ-3 та актів про надання послуг.

Згідно п.7.1 договору розрахунки (остаточні/кінцеві) за виконані Роботи здійснюються за фактом їх виконання на підставі підписаних Сторонами Акту КБ-2в та Довідки КБ-3, актів про надання послуг за відповідний період, не пізніше 20 (двадцяти) банківських днів з моменту їх двостороннього підписання, шляхом переказу коштів на рахунок Субпідрядника, за умови надходження коштів від Замовника та за умови не порушення жодного пункту даного Договору Субпідрядником. У разі затримки Генпідрядником/Замовником фінансування, розрахунок за виконані Роботи здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання Генпідрядником коштів на фінансування робі тла цим Договором.

Відповідно до п. 7.3 договору, Генпідрядник під час перерахування/оплати коштів утримує з Субпідрядника 5% (п?ять відсотків) коштів від кожного акта виконаних Робіт в якості відкладеного платежу (як гарантія виконання зобов?язань Субпідрядника за Договором). Розрахунки за фактично виконані роботи здійснюються в наступному порядку:

- оплата виконаних робіт здійснюється Генпідрядником у розмірі 95% (дев?яносто п?ять відсотків) від суми кожного оформленого Акту КБ-2в, Довідки КБ-3 з урахуванням авансових платежів.

- накопичені за період будівництва 5% (п??ять відсотків) відкладеного платежу (як гарантія виконання зобов?язань Субпідрядника за Договором) сплачуються Генпідрядником у строк до 90 (дев?яносто) календарних днів після передачі виконавчої документації та робіт по акту експлуатуючій організації, передачі житлового будинку під заселення з оформленням акту передачі Генпідрядником експлуатуючій організації, після оплати останнім послуг генпідряду згідно з п. 7.5. даного Договору, а в разі виявлення дефектів під час прийняття - не пізніше ніж через 15 (п?ягнадцять) календарних днів після повного їх усунення Субпідрядником за свій рахунок та власними залученими силами.

- розмір відкладеного платежу зменшується Генпідрядником у беззаперечному порядку на суму витрат, пов?язаних з усуненням дефектів і недоробок за вимогами Покупців у набутих ними приміщеннях та експлуатуючої організації, оплатою комунальних послуг у зв?язку з несвоєчасним заселенням квартир із вини Субпідрядника тощо.

- зменшення відкладеного платежу здійснюється Генпідрядником на підставі зробленого ним розрахунку одночасно з направленням Субпідряднику письмового повідомлення згідно умов цього Договору.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів в розумінні вимог ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження передачі виконавчої документації та робіт по акту експлуатуючій організації, передачі житлового будинку під заселення з оформленням акту передачі Генпідрядником експлуатуючій організації, а тому відповідно до п.7.3 договору обов`язок відповідача по сплаті субпідряднику 5% відкладеного платежу станом на момент розгляду даної справи не настав.

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги доводи позивача щодо можливості ненадходження оплати за виконані роботи, оскільки позивач під час укладення даного договору був ознайомлений з його істотними умовами і проти них не заперечував. При погодженні умов договору субпідрядник діяв вільно та виходив виключно з власних інтересів. Рішення про вибір саме Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБУД-ІНВЕСТ» в якості контрагента та про вступ у договірні відносини прийняв на власний розсуд. Підписавши вказаний договір позивач узгодив з відповідачем зміст договору без будь-яких заперечень та зауважень.

Суд зазначає, що на кожну з сторін, яка підписує договір, покладається обов`язок узгодження всіх спірних питань укладення договору до моменту його підписання та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.

Оскільки сторони погодили такі умови договору щодо обов`язку генпідрядника з оплати накопичених за період будівництва 5% відкладеного платежу лише після передачі виконавчої документації та робіт по акту експлуатуючій організації, передачі житлового будинку під заселення з оформленням акту передачі Генпідрядником експлуатуючій організації, після оплати останнім послуг генпідряду згідно з п. 7.5. даного договору, а тому належним чином оцінили вказані вище принципи свободи договору, встановили відповідні зобов`язання за укладеним договором.

За таких підстав, станом на момент розгляду даної справи відповідно до п.7.3 договору №1648/4-1 на виконання робіт по завершенню будівництва комплексу житлових будинків та об?єктів соціального, побутового призначення на вул. Бориспільській, 1-26 у Дарницькому районі м. Києва. І черга будівництва. Житловий будинок №1 (3-й пусковий комплекс, секція 5 та секція 6) від 09.11.2020 у відповідача виник обов`язок по оплаті 95% виконаних й прийнятих робіт на суму в розмірі 296 284,11 грн. (загальна сума виконаних будівельних робіт 311 878,01 грн. *95%).

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до п.7.1 договору розрахунки (остаточні/кінцеві) за виконані роботи здійснюються за фактом їх виконання на підставі підписаних Сторонами Акту КБ-2в та Довідки КБ-3, актів про надання послуг за відповідний період, не пізніше 20 (двадцяти) банківських днів з моменту їх двостороннього підписання, а тому обов`язок відповідача по оплаті за Актом та довідкою за липень 2021 виник з 27.08.2021 (прострочення розпочалось з 28.08.2021), за актами та довідками за вересень 2021 - з 28.10.2021 (прострочення розпочалось з 29.10.2021), за актом та довідкою за жовтень 2021 - з 26.11.2021 (прострочення розпочалось з 27.11.2021)

Відтак, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до беззаперечного висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати виконаних й прийнятих робіт у розмірі 83 808,99 грн. з урахуванням здійснення часткової оплати відповідачем (296 284, 11 грн - 212 475, 12 грн = 83 808, 99 грн).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати виконаних й прийнятих робіт, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №1648/4-1 на виконання робіт по завершенню будівництва комплексу житлових будинків та об?єктів соціального, побутового призначення на вул. Бориспільській, 1-26 у Дарницькому районі м. Києва. І черга будівництва. Житловий будинок №1 (3-й пусковий комплекс, секція 5 та секція 6) від 09.11.2020, та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають частковому задоволенню у розмірі 83 808,99 грн.

При цьому, суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо права останнього утримувати суму послуг генпідряду відповідно до п.7.5 договору, оскільки матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів в розумінні вимог ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності заборгованості позивача перед відповідачем за послуги генпідряда.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 22 617,86 грн. - пені за період з 20.08.2021 по 19.08.2022.

Пунктом 8.9 договору передбачено, що у випадку порушення строків виконання грошових зобов`язань, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен календарний день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин сторін) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК).

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК),

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що він проведений без урахування моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до умов договору, оскільки як зазначено судом вище, обов`язок відповідача по оплаті виник за актом та довідкою за липень 2021 з 27.08.2021 (прострочення почалося з 28.08.2021), за актами та довідками за вересень 2021 - з 28.10.2021 (прострочення почалося з 29.10.2021), за актом та довідкою за жовтень 2021 - з 26.11.2021 (прострочення почалося з 27.11.2021).

Крім того, при здійсненні розрахунку позивачем невірно визначена база для нарахування пені, оскільки як встановлено судом вище позивачем невірно визначено суму боргу, яка підлягає стягненню з відповідача, а також не було застосовано приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України з урахуванням здійснення часткової оплати відповідачем.

За розрахунком суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 13 917,29 грн. за період з 28.08.2021 по 27.05.2022, а тому вимога в цій частині також підлягає задоволенню частково.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 14 289,78 грн. - 3 % річних за період з 20.08.2021 по 31.03.2026, 54 873,63 грн. - інфляційних втрат за період з 20.08.2021 по 31.03.2026, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що останнім не вірно визначено момент виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання (судом вище зазначено вірні періоди для нарахування) та, відповідно, позивачем невірно визначена база для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки як встановлено судом вище, сума заборгованості складає 83 808,99 грн.

Тож, за розрахунком суду, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних за період з 28.08.2021 по 31.03.2026 у розмірі 8 050,94 грн. та інфляційні втрати за період з 28.08.2021 по 31.03.2026 у заявленому позивачем розмірі 54 873,63 грн., оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІМ-БУД» обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБУД-ІНВЕСТ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 500 грн.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 по справі №910/23210/17 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 775/9215/15ц від 19.02.2020 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2024 між Адвокатським об`єднанням « 4LEX» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІМ-БУД» укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 201, відповідно до якого Клієнт доручає, а Адвокатське об?єднання приймає на себе зобов?язання здійснити захист, представництво та надати інші види правової (правничої) допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором та додатковими угодами до нього.

Додатковою угодою №1 від 29.11.2024 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 201 сторони погодили погодинну оплату за надання правової (правничої) допомоги, вартість 3 000,00 грн./год., додатково не враховуючи сплачених сум відповідно до п. 1.1. цієї Додаткові угоди, Клієнтом сплачується Адвокатському об?єднанню гонорар за успішне завершення справи Адвокатським об?єднанням, що підтверджуватиметься прийнятим остаточним рішенням на користь Клієнта компетентним судом про стягнення заборгованості, штрафних санкцій 5% від суми зазначеної у відповідному рішенні суду та/або угоді між Клієнтом та боржником.

Так, 31.03.2026 між Адвокатським об`єднанням « 4LEX» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІМ-БУД» складено та підписано акт надання правової (правничої) допомоги №23, відповідно до якого, клієнт доручив, а адвокатське об?єднання надало правову (правничу) допомогу, а саме: підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості по договору субпідряду №1648 4-1 на виконання робіт по будівництву комплексу житлових будинків та об?єктів соціального, побутового призначення на вул. Бориспільській 18-26 у Дарницькому районі м. Києва. І черга будівництва. Житловий будинок № 1 (3-й пусковий комплекс, секція біта секція 6)від 09.11.2020 року, формування пакету документів для учасників у справі та подання до Господарського суду міста Києва, на суму 12000, 00 грн.

Крім того, 08.05.2026 між Адвокатським об`єднанням « 4LEX» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІМ-БУД» складено та підписано акт надання правової (правничої) допомоги №28, відповідно до якого, клієнт доручив, а адвокатське об?єднання надало правову (правничу) допомогу, а саме: підготовка відповіді на відзив у справі №910/3662/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМ-БУД" до Товариства з обмеженою ідповідальністю "УКРБУД ІНВЕСТ", формування пакету документів для учасників у справі та подання до Господарського суду міста Києва, на суму 7500, 00 грн.

Також, 19.05.2026 між Адвокатським об`єднанням « 4LEX» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІМ-БУД» складено та підписано акт надання правової (правничої) допомоги №32, відповідно до якого, клієнт доручив, а адвокатське об?єднання надало правову (правничу) допомогу, а саме: підготовка додаткового пояснення у справі Nє910/3662/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМ-БУД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ІНВЕСТ", формування пакету документів для учасників у справі та подання до Господарського суду міста Києва., на суму 6000 грн.

Так, Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІМ-БУД» здійснено оплату послуг адвоката на суму 25 000, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Суд зазначає, що інтереси позивача у даній справі представляв адвокат Сулім Я.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 01.03.2019 року № 7355/10) на підставі ордера № 1765041 від 09.12.2024 на представництво інтересів позивача, виданий Адвокатським об`єднанням « 4LEX».

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Відповідно до частини 5, 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).

Крім того, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями пункту 2 частини 2 ст. 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

За таких обставин, враховуючи те, що судом частково задоволено позовні вимоги, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 21 427, 49 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІМ-БУД» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБУД-ІНВЕСТ» (вул. Бастіонна, буд. 14 а, офіс 42, м. Київ, 01104, ідентифікаційний код - 39534785) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІМ-БУД» (вул. Радистів, буд. 64, м. Київ, 02089, ідентифікаційний код - 43540873) 83 808 (вісімдесят три тисячі вісімсот вісім) грн. 99 коп. - заборгованості, 8 050 (вісім тисяч п`ятдесят) грн. 94 коп. - 3 % річних, 54 873 (п`ятдесят чотири тисячі вісімсот сімдесят три) грн. 63 коп. - інфляційних втрат, 13 917 (тринадцять тисяч дев`ятсот сімнадцять) грн. 29 коп. - пені, 2 237 (дві тисячі двісті тридцять сім) грн 20 коп. - судового збору та 21 427 (двадцять одну тисячу чотириста двадцять сім) грн. 49 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. О. Щербаков