Рішення № 137994515, 07.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.07.2026Справа № 910/5547/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Страхова компанія "ББС Іншуранс"

до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа вієнна іншуранс груп"

про відшкодування збитків у розмірі 9 840,38 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Страхова компанія «ББС Іншуранс» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп» про відшкодування збитків у розмірі 9 840,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування згідно Договору добровільного страхування наземного транспорту № 006-2003952/05НТ від 12.04.2023, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2026 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5547/26. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

01.06.2026 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що з відповідача може бути стягнуто та/або відшкодовано у якості страхового відшкодування - вартість відновлювального ремонту із урахуванням фізичного зносу транспортного засобу (матеріальний збиток) відповідно до положень Закону.

04.06.2026 представником позивача подано відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню страховиком цивільно-правової відповідальності, підлягають застосуванню спеціальні норми закону, а саме п. 22.1 ст. 22 та ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідно до постанови Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17 звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, а не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу. Позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 121 587,11 грн. Відповідачем здійснено виплату страхового відшкодування на користь позивача у розмірі 55 319,90 грн відповідно до звіту № 3488 від 13.01.2024, згідно з яким коефіцієнт зносу склав 0,70. Отже, враховуючи викладене відповідач повинен був здійснити розрахунок наступним чином: 13 356,14 + 36 306,00 + (51 660,45) х (1-0,70) = 65 160,28 грн. 65 160,28 грн - 55 319,90 грн = 9 840,38 грн недоотримане страхове відшкодування.

Відповідач правом на подання заперечень на відповідь на відзив у встановлений строк не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.04.2023 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Брокбізнес» (в подальшому змінено найменування на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ББС Іншуранс» (далі - страховик, позивач) та ТОВ «Гледфарм ЛТД» (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 006-2003952/05НТ, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - легкового автомобіля марки «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_1 .

14.10.2023 о 14 год 20 хв. в м. Рівне по вул. Гетьмана Мазепи, 63-8, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Ford» д.н.з. НОМЕР_2 , не було уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, не дотрималася безпечної швидкості руху, не впоралася із керуванням та допустила наїзд на припаркований транспортний засіб марки «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 27.10.2023 у справі №569/20830/23 встановлено порушення ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України.

Згідно з Рахунком № 488 від 02.11.2023, виставленим страхувальнику станцією технічного обслуговування ТОВ «Лайф авто», вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 121 587,11 грн.

Позивач з урахуванням умов Договору обов`язкового страхування наземного транспорту, склав страховий акт № 112427/1 від 10.11.2023, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля марки «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 121 587,11 грн.

На підставі складеного страхового акту № 112427/1 від 10.11.2023 позивач виконуючи свої зобов`язання за договором, сплатив суму страхового відшкодування в розмірі 121 587,11 грн на рахунок СТО.

Позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп» (далі - відповідач) із Заявою про страхове відшкодування вих. № 112427 від 29.11.2023, за результатами розгляду якої, відповідач Листом вих. № 230000898464-1 від 16.01.2024 повідомив позивача, що у відповідності до Звіту № 3488, вартість матеріального збитку, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в розмірі 0,70 становить 55 319,90 грн, а отже належна сума страхового відшкодування становить 55 319,90 грн, яка сплачена відповідачем згідно платіжного доручення № ЗР006278 від 17.01.2024.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що коефіцієнт фізичного зносу має вираховуватись із вартості деталей, визначених у рахунку, а не у звіті, оскільки безпосередньо оцінювачем не проводився огляд пошкодженого транспортного засобу, а відтак з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в розмірі 0,70 належною до виплати сумою страхового відшкодування відповідачем є 65 160,28 грн, і відповідно з урахуванням сплаченого відповідачем страхового відшкодування в розмірі 55 319,90 грн, позивач просить стягнути з відповідача недоотримане страхове відшкодування в розмірі 9 840,38 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до кореспондуючих між собою норм ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» (в редакціях, які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин), до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006-15-ц).

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого (пункт 71 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.10.2020 у справі № 910/18279/19).

З урахуванням наведеного, позивач виплативши страхове відшкодування страхувальнику за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки «Ford» д.н.з. НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, знаходився під керуванням ОСОБА_1 .

Доказів того, що ОСОБА_1 не мала права керування транспортним засобом автомобілем «Ford» д.н.з. НОМЕР_2 , та притягувалась до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а тому, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 керувала вищевказаним транспортним засобом на законних підставах.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «Ford» д.н.з. НОМЕР_2 , відшкодовується нею як володільцем цього транспортного засобу.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу марки «Ford» д.н.з. НОМЕР_2 , на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп» (далі - відповідач), згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/217205715.

За приписами п.п. 1.1, 1.4 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Отже, оскільки ОСОБА_1 експлуатувала транспортний засіб марки «Ford» д.н.з. НОМЕР_2 , на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього транспортного засобу була застрахована відповідачем.

Спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом № ЕР/217205715 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 160 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.

В свою чергу, статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи) у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Суд зазначає, що проведення оцінки завданої шкоди суб`єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003 Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395.

Відповідно до п.7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісних транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує:

5 років - для легкових колісних транспортних засобів виробництва країн СНД;

7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів.

3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД;

4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів;

5 років - для мототехніки.

Згідно з п.1.6 вищевказаної Методики строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення колісного транспортного засобу до дати його оцінки.

З матеріалів справи вбачається, що застрахований позивачем транспортний засіб марки «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_1 - 2009 року випуску, а отже, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди строк експлуатації означеного автомобіля перевищує 7 років.

Отже, з наявних в матеріалах справи документів судом встановлено наявність підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_1 , при визначенні розміру страхового відшкодування.

Так, у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №922/4013/17 зроблено висновок, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Норма ч.1 ст.22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно з п.1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а відповідно до п.2.3 Методики вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 911/482/17.

Таким чином, оскільки страхове відшкодування виплачувалось на рахунок СТО, і відповідачем жодних доказів, як і власне заперечень, що такі пошкодження не пов`язані з ДТП, окрім як надання Звіту, складеного без огляду пошкодженого транспортного засобу, не викладено, в зв`язку з чим, суд виходить із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, з урахуванням визначеної у рахунку № 488 від 02.11.2023, виставленого СТО, якому і сплачувались такі кошти, суми у розмірі 121 587,11 грн, а відтак належна до сплати сума страхового відшкодування, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, становить 65 160,28 грн.

При цьому, суд зазначає, що хоча матеріали справи і не містять Акту виконаних робіт за результатами відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, однак страхове відшкодування виплачено позивачем саме на рахунок СТО, згідно виставленого рахунку, що обґрунтовано свідчить про подальше відновлення пошкодженого транспортного засобу.

Таким чином, враховуючи, що відповідач сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 55 319,90 грн до відкриття провадження у справі, з урахуванням встановлення судом належної до сплати суми страхового відшкодування в розмірі 65 160,28 грн, стягненню з відповідача підлягає різниця в розмірі 9 840,38 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 44; ідентифікаційний код: 24175269) на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс» (04050, м. Київ, вул. Білоруська, буд. 3; ідентифікаційний код: 20344871) страхове відшкодування у розмірі 9 840 (дев`ять тисяч вісім сорок) грн 38 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено: 07.07.2026

Суддя О.А. Грєхова