Рішення № 137994432, 25.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.06.2026Справа № 910/3427/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Молот Н.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Київської міської ради (01001, вул. Хрещатик, буд.36, м. Київ, код 22883141)

до Громадської організації «КЛУБ СПОРТИВНО-ОЗДОРОВЧОЇ ПІДГОТОВКИ УЧНІВ, СТУДЕНТІВ, МОЛОДІ З ІНВАЛІДНІСТЮ УКРАЇНИ І ФРАНЦІЇ» (02223, вул. Вершигори Петра, буд.3Б, кв.21, м. Київ, код 16484193)

про усунення перешкоди власнику у володінні та розпорядженні земельною ділянкою

Представники учасників справи:

від позивача - Лейтар А.Г. - самопредставництво, розпорядження про призначення, довіреність;

від відповідача - не прибув;

ВСТАНОВИВ:

26.03.2026 Київська міська рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації "КЛУБ СПОРТИВНО-ОЗДОРОВЧОЇ ПІДГОТОВКИ УЧНІВ, СТУДЕНТІВ, МОЛОДІ З ІНВАЛІДНІСТЮ УКРАЇНИ І ФРАНЦІЇ" (далі - відповідач) про усунення перешкоди власнику у володінні та розпорядженні земельною ділянкою (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2157903780000).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач використовує земельну ділянку без правових підстав після закінчення строку договору на право тимчасового довгострокового користування землею № 66-5-00040 від 28.05.2000 та з порушенням його умов, оскільки здійснив забудову, яка була заборонена, що створює перешкоди позивачу у здійсненні права володіння та розпорядження ділянкою. Крім того, розташовані на спірній земельній ділянці об`єкти нерухомості є самочинним будівництвом, зведеним без належних дозволів і прав на землю, а їх державна реєстрація проведена з порушеннями.

Разом з позовом Київською міською радою подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту до набрання рішенням законної сили на нежитлові будівлі: літ. "А" площею 108,2 кв.м, літ. "Б" площею 52,6 кв.м, літ. "В" площею 126,7 кв.м, літ. "Г" площею 87,2 кв.м, літ. "Д" площею 24,4 кв.м, літ. "Е" площею 38,1 кв.м, літ. "Ж" площею 16,5 кв.м, літ. "З" площею 15,6 кв.м, право власності на які зареєстровано за ГО "КСОП УСМІУФ" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бояринцевої О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №69270711 від 13.09.2023 (номер витягу 346349305 від 13.09.2023), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2157903780000.

26.03.2026 зазначену заяву передано судді Демидовій М.О. відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2026 відкрито провадження у справі №910/3427/26 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 21.04.2026 об 11:15 год.; учасникам справи встановлено строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог.

Ухвала суду від 27.03.2026 була надіслана відповідачу 30.03.2026, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 02223, вул. Вершигори Петра, буд. 3Б, кв. 2, м. Київ.

Ухвала про відкриття провадження у справі вручена відповідачу, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №R068078184918 із відміткою про вручення відповідної ухвали суду.

Ухвалою суду від 30.03.2026 заяву Київської міської ради про забезпечення позову задоволено повністю. Забезпечено позов шляхом накладення арешту до набрання рішенням суду законної сили на об`єкти нерухомого майна: літ. "А" площею 108,2 кв.м, літ. "Б" площею 52,6 кв.м, літ. "В" площею 126,7 кв.м, літ. "Г" площею 87,2 кв.м, літ. "Д" площею 24,4 кв.м, літ. "Е" площею 38,1 кв.м, літ. "Ж" площею 16,5 кв.м, літ. "З" площею 15,6 кв.м, право власності на які зареєстровано за Громадською організацією "КЛУБ СПОРТИВНО-ОЗДОРОВЧОЇ ПІДГОТОВКИ УЧНІВ, СТУДЕНТІВ, МОЛОДІ З ІНВАЛІДНІСТЮ УКРАЇНИ І ФРАНЦІЇ" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бояринцевої О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №69270711 від 13.09.2023 (номер витягу 346349305 від 13.09.2023), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2157903780000.

06.04.2026 через відділ діловодства господарського суду від приватного виконавця Ляпіна Д.В. надійшов лист на виконання ухвали суду від 30.03.2026.

20.04.2026 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначає про безпідставність позову, оскільки право користування спірною земельною ділянкою виникло на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 13.12.1997 №2064 та подальших правовстановлюючих документів. У відзиві вказано, що між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки від 17.08.2001, який відповідно до положень законодавства вважається поновленим на тих самих умовах, оскільки після закінчення строку його дії відповідач продовжував користування ділянкою, а належних заперечень від орендодавця у встановлений строк не надходило. Відповідач також посилається на подання ним заяви від 31.03.2025 щодо поновлення договору оренди та повторної заяви від 31.03.2026 (вх. №К-1/Днпр-1), що свідчить про належну реалізацію переважного права на поновлення договору. Крім того, зазначав, що державна реєстрація права користування та об`єктів нерухомості була здійснена у встановленому порядку, зокрема щодо об`єктів, розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:66:016:0009, що підтверджує законність володіння та користування майном. Наголошує, що позивач не довів наявності підстав для витребування майна відповідно до статті 388 ЦК України, а також не підтвердив незаконність набуття або користування майном, що виключає можливість задоволення позову. Також у відзиві наведено посилання на правові позиці Верховного Суду, зокрема постанову від 20.11.2023 у справі №910/4258/23, які підтверджують необхідність доведення незаконності володіння для витребування майна. З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У судовому засіданні 21.04.2026 брали участь повноважні представники сторін.

У судовому засіданні 21.04.2026 оголошено перерву до 05.05.2026 о 11:30 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 розгляд справи призначено на 12.05.2026 о 12:00 год. у зв`язку з перебуванням судді Демидової М.О. у відрядженні.

12.05.2026 відповідач подав до суду проєкт мирової угоди у справі №910/3427/26 та копію листа Київському міському голові від 11.05.2026 №1/05.

Ухвалою суду від 12.05.2026, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі №910/3427/26 та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.06.2026.

02.06.2026 через відділ діловодства господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 02.06.2026 брав участь повноважний представник позивача. Відповідач у судове засідання не з`явився про місце, час та дату судового засідання повідомлений належним чином. Відкладено розгляд справи на 25.06.2026 о 12:40 год.

25.06.2026 через відділ діловодства господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 25.06.2026 брав участь повноважний представник позивача. Відповідач у судове засідання не з`явився про місце, час та дату судового засідання повідомлений належним чином. Оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень учасникам судового процесу створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

23.12.1999 рішенням Київської міської ради №167/669 громадському об`єднанню «Спортивний клуб - 2000 Сергія Бобровника» надано земельну ділянку площею 1,0049 га у тимчасове довгострокове користування строком на 24 роки для будівництва та експлуатації дитячої спортивно-оздоровчої бази (без права будівництва капітальних споруд) (а.с. 38-47).

23.05.2000 між Київською міською радою та зазначеним об`єднанням укладено договір на право тимчасового довгострокового користування землею №66-5-00040 строком на 24 роки, який діяв до 22.05.2024 (а.с. 69).

17.08.2001 на підставі договору купівлі-продажу об`єднання набуло майно водоспортивної станції (будівлі та споруди допоміжного характеру) (дерев`яний будинок №, слюсарна майстерня №28, будинок дерев`яний №6, будинок кухня, будинок-битовка №25, 29, ігровий павільйон, бон металеві 5 шт, катер «Волга» з підводними крилами, контейнер для сміття 2 шт) (а.с. 67).

17.12.2007 розпорядженням Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації №1409 затверджено акт прийняття в експлуатацію дитячої спортивно-оздоровчої бази.

18.02.2020 громадське об`єднання «Спортивний клуб - 2000 Сергія Бобровика» змінило назву на Громадська організація «Клуб оздоровчої підготовки учнів, студентів, молоді з інвалідністю (далі - ГО «КСОП УСМІ»).

29.07.2020 ТОВ «ЮЄБ ГРИВНА-ПЛЮС» виготовлено технічний паспорт (інвентаризаційна справа №203/2020) (а.с.57-62) та довідку про показники об`єкта нерухомого майна №НЖ-2020 №203 щодо нежитлових будівель за адресою: вул. Петра Вершигори, 9-К (ач 30-32).

19.08.2020 КП КМР «КМ БТІ» довідкою №НЖ-2020 №1210 повідомило про відсутність зареєстрованого права власності на відповідні об`єкти (а.с. 33).

27.08.2020 приватним нотаріусом Ковальчуком С.П. зареєстровано право приватно власності ГО «КСОП УСМІ» на нежитлові будівлі (реєстраційний номер об`єкта 2157903780000) на підставі технічного паспорта та довідки від 29.07.2020 (на нежитлові будівлі літ. «А» загальною площею 108,2 кв.м., літ. «Б» загальною площею 52,6 кв.м., літ. «В» загальною площею 126,7 кв.м. літ. «Г» загальною площею 87,2 кв.м., які розташовані за адресою: Петра Вершигори (біля затоки р. Десьонка), 9К в Дніпровському районі міста Києва).

01.09.2020 сформовано витяг з Державного реєстру речових прав №222280186 щодо реєстрації права власності на вказані об`єкти.

04.07.2023 ГО «КСОП УСМІ» змінило назву на громадська організація «Клуб оздоровчої підготовки учнів, студентів і молоді з інвалідністю України і Франції» (далі - ГО «КСОП УСІУФ»).

07.09.2023 (витяг від 13.09.2023 №346349305 а.с.26) зареєстровано зміни до об`єкта нерухомого майна, зокрема додано нові будівлі (літ. «Д» площею 24,4 кв.м,, «Е» площею 38,1 кв.м, «Ж» площею 16,5 кв.м, «З» площею 15,6 кв.м) на підставі довідки №2752/1 від 24.08.2023 (а.с. 29) та технічного паспорта від 31.08.2023 (а.с. 51).

Документи, на підставі яких здійснено реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна зі змінами, а саме: нежитлових будівель літ. «А» площею 108,2 кв.м, літ. «Б» площею 52,6 кв.м, літ. «В» площею 126,7 кв.м, літ. «Г» площею 87,2 кв.м, літ. «Д» площею 24,4 кв.м, літ. «Е» площею 38,1 кв.м, літ. «Ж» площею 16,5 кв.м, літ. «З» площею 15,6 кв.м. стали: довідка про показники об`єкта нерухомого майна №2752/1 від 24.08.2023, видана ТОВ «Реєстраційне БТІ», технічний паспорт ТІ01:9367-3985-7465-4762, виданий 31.08.2023.

Згідно з інформацією, наданою в довідці про показники об`єкта нерухомого майна №2752/ від 24.08.2023, виданій ТОВ «Реєстраційне БТІ» технічна інвентаризація будівель під літерами «А», «Б», «В», «Г», та доданих нежитлових будівель під літерами «Д», «Е», «Ж», «З», що були споруджені до 1991 року та не потребують дозвільної документації та введення в експлуатацію.

Водночас позивач зазначає, що відповідно до даних аерофотозйомки оспорюваної земельної ділянки у травні 2008 року на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:66:016:0009 відсутні об`єкти нерухомого майна, зареєстровані за відповідачем 27.08.2020 та 13.09.2023.

З аналізу аерокосмічних знімків, розташованих у додатку Google Earth Pro, будівництво було здійснено у 2010-2011 роках.

22.05.2024 закінчився строк дії договору користування земельною ділянкою №66-5-00040.

31.03.2025 відповідач звернувся до Київської міської ради із заявою про поновлення договору оренди земельної ділянки, реалізовуючи переважне право орендаря на укладення договору на новий строк.

11.07.2025 Департамент земельних ресурсів листом №057-9145 звернувся до ряду органів (КП «КМ БТІ», Департамент містобудування та архітектури, Дніпровська РДА, ДАБК, Департамент комунальної власності) з метою з`ясування правового статусу об`єкта нерухомості та земельної ділянки.

14.07.2025 Департамент комунальної власності листом №062/06-13-3650 повідомив, що об`єкт за адресою: вул. Петра Вершигори, 9-К не належить до комунальної власності та не передавався в оренду (а.с. 63).

16.07.2025 Дніпровська районна в м. Києві державна адміністрація листом №103-6844 повідомила, що не присвоювала адресу об`єкту (а.с. 66).

24.07.2025 Департамент містобудування та архітектури листом №055-10127 повідомив про відсутність містобудівних умов та обмежень, а також про наявність наказу від 18.01.2024 №44 щодо присвоєння адреси об`єкту (а.с. 64).

24.07.2025 Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю листом №073-2520 повідомив про відсутність дозвільних документів на будівництво та введення об`єкта в експлуатацію (а.с. 65).

16.10.2025 Департамент земельних ресурсів листом №057-13247 повідомив про сумніви щодо правомірності набуття права власності на об`єкти нерухомості та використання земельної ділянки (а.с. 71-72).

31.10.2025 КП КМР «КМ БТІ» листом №062/14-10940 повідомило про відсутність реєстрації права власності на об`єкт у реєстрових книгах БТІ (а.с. 85).

16.10.2025 Департамент земельних ресурсів направив зібрані матеріали до Київської міської ради для вжиття заходів цивільно-правового характеру.

31.03.2026 відповідач повторно подав заяву про поновлення договору оренди земельної ділянки (вх. №К-1/Днпр-1), що свідчить про триваюче листування між сторонами щодо оформлення прав користування земельною ділянкою (а.с. 229-230).

У матеріалах справи відсутні докази надання позивачем відповідей на заяви відповідача від 31.03.2025 та 31.03.2026 про поновлення договору оренди.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначає, що Київська міська рада не приймала рішень про передачу вказаної земельної ділянки у власність чи користування для будівництва капітальних споруд, здійснення на земельній ділянці будівництва об`єктів нерухомого майна всупереч приписам п. 1.2 договору оренди беззастережно свідчить про нецільове використання земельної ділянки, що призвело до державної реєстрації права власності на самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна. Технічний паспорт не є правовстановлюючим документом на об`єкт нерухомого майна, що засвідчує право власності.

Таким чином, зареєстровані на праві власності за відповідачем нежитлові будівлі літ. «А», літ. «Б», літ. «В», літ. «Г», літ. «Д», літ. «Е», літ. «Ж», іт. «З», що розташовані на земельній ділянці комунальної власності (кадастровий номер 8000000000:66:016:0009), які заходяться за адресою: вул. П. Вершигори, буд. 9К, є самочинним будівництвом та підлягають знесенню.

Надавши правову оцінку спірним правовідносинам, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з наведених нижче підстав.

Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша, друга статті 319 цього Кодексу).

Згідно із частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 Цивільного кодексу України).

За змістом частин першої, третьої статті 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Частиною другою статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Суд констатує, що у залишку вказаною нормою матеріального права імперативно, чітко і недвозначно визначено, що:

(1) самочинним будівництвом вважаються житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони, зокрема, збудовані на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;

(2) особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього;

(3) якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.

При цьому варто враховувати, що відповідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 формулювання положень статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тобто реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

У постанові від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що «вимога про знесення майна, яке власник земельної ділянки вважає самочинним будівництвом, є різновидом негаторного позову власника земельної ділянки з усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своєю земельною ділянкою.

Статтею 376 Цивільного кодексу України регламентовано правовий режим самочинного будівництва. Частиною другою статті 212 Земельного кодексу України встановлено право власника вимагати усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з боку суб`єктів, які створюють такі перешкоди.

Отже, враховуючи негаторний характер позову власника земельної ділянки, обов`язок з приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, покладається на особу, яка чинить такі перешкоди на момент звернення власника земельної ділянки з позовом до суду.

На об`єкт самочинного будівництва не виникає право власності як на нерухому річ (згідно із частиною другою статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на нього). Зміна правового режиму самочинного будівництва може бути здійснена виключно на підставі рішення суду в порядку, встановленому статтею 376 Цивільного кодексу України.

Частиною четвертою статті 376 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. Зазначена норма покладає обов`язок щодо знесення об`єкта самочинного будівництва на особу, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво. Такою є особа, яка має юридичні права на об`єкт самочинного будівництва. До визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва судом в порядку, встановленому статтею 376 Цивільного кодексу України, статус об`єкта самочинного будівництва не змінюється.

Як уже зазначалося, обов`язок знести об`єкт самочинного будівництва має розглядатися в контексті правового захисту права власності на земельну ділянку.

Отже, відповідачем за вимогою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва має бути особа, яка чинить перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою (останній набувач)».

Як вбачається з матеріалів справи, 23.12.1999 рішенням Київської міської ради №167/669 громадському об`єднанню «Спортивний клуб- 2000 Сергія Бобровника» надано земельну ділянку площею 1,0049 га у тимчасове довгострокове користування строком на 24 роки для будівництва та експлуатації дитячої спортивно-оздоровчої бази (без права будівництва капітальних споруд).

23.05.2000 між Київською міською радою та зазначеним об`єднанням укладено договір на право тимчасового довгострокового користування землею №66-5-00040, відповідно до п. 1.2 якого земельна ділянка надається в тимчасове довгострокове користування строком на 24 роки для будівництва та експлуатації дитячої спортивно-оздоровчої бази (без права будівництва капітальних споруд) біля затоки р. Десьонка у Дніпровському районі м. Києва.

17.08.2001 на підставі договору купівлі-продажу об`єднання набуло майно водоспортивної станції (будівлі та споруди допоміжного характеру) (дерев`яний будинок №, слюсарна майстерня №28, будинок дерев`яний №6, будинок кухня, будинок-битовка №25, 29, ігровий павільйон, бон металеві 5 шт, катер «Волга» з підводними крилами, контейнер для сміття 2 шт).

27.08.2020 зареєстроване право приватно власності ГО «КСОП УСМІ» на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: Петра Вершигори (біля затоки р. Десьонка), 9К в Дніпровському районі міст Києва).

01.09.2020 сформовано витяг з Державного реєстру речових прав №222280186 щодо реєстрації права власності на вказані об`єкти.

07.09.2023 зареєстровано зміни до об`єкта нерухомого майна, зокрема додано нові будівлі на підставі довідки №2752/1 від 24.08.2023 та технічного паспорта від 31.08.2023.

Документи, на підставі яких здійснено реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна зі змінами, стали: довідка про показники об`єкта нерухомого майна №2752/1 від 24.08.2023, видана ТОВ «Реєстраційне БТІ», технічний паспорт ТІ01:9367-3985-7465-4762, виданий 31.08.2023.

Згідно з інформацією, наданою в довідці про показники об`єкта нерухомого майна №2752/ від 24.08.2023, виданій ТОВ «Реєстраційне БТІ» технічна інвентаризація будівель під літерами «А», «Б», «В», «Г», та доданих нежитлових будівель під літерами «Д», «Е», «Ж», «З», що були споруджені до 1991 року та не потребують дозвільної документації та введення в експлуатацію.

Водночас, відповідно до даних аерофотозйомки оспорюваної земельної ділянки у травні 2008 року на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:66:016:0009 відсутні об`єкти нерухомого майна, зареєстровані за відповідачем 27.08.2020 та 13.09.2023.

Більше того, матеріали цієї справи свідчать також і про відсутність у відповідача дозволу на будівництво спірних нежитлових будівль (повідомлення про початок виконання будівельних робіт), проєкту такого будівництва чи будівельного паспорта (схеми намірів забудови).

Звертаючись до постанови Верховного Суду від 18.03.2026 у справі № 916/598/25, суд констатує, що технічний паспорт є виключно технічним документом - складовою матеріалів технічної інвентаризації, який фіксує стан об`єкта на момент проведення інвентаризації, проте не належить до правовстановлюючого документа, не посвідчує як право власності на нерухоме майно, так і момент створення об`єкта інвентаризації.

Зважаючи на те, що Київська міська рада не приймала рішень про передачу вказаної земельної ділянки у власність чи користування для будівництва капітальних споруд, будь-яких дозвільних документів на будівництво компетентні органи не видавали, суд погоджується з доводами позивача про те, що здійснення на земельній ділянці будівництва об`єктів нерухомого майна всупереч приписам п. 1.2 договору оренди беззастережно свідчить про нецільове використання земельної ділянки, що призвело до державної реєстрації права власності на самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна.

Оскільки Київська міська рада не надавала згоди на визнання права власності за відповідачем на самочинно збудоване майно і заперечує проти його перебування на комунальній землі, то задоволення позовних вимог про знесення такого майна узгоджується із наведеними положеннями Земельного кодексу України та приписами частини четвертої статті 376 Цивільного кодексу України.

Схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.04.2026 у справі № 910/9073/24.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 виснувала, що можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 Цивільного кодексу України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна. Тобто, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. У випадку задоволення однієї із зазначених вище вимог юридична доля самочинно побудованого майна (спірного об`єкта нерухомості) буде вирішена у встановленому законом порядку. Разом із цим буде відновлено стан єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

При цьому якщо право власності на об`єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у разі задоволення позовної вимоги про знесення об`єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації.

Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ).

Звідси коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 Цивільного кодексу України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Враховуючи наведені норми матеріального права, а також висновки Великої Палати Верховного Суду щодо них, суд висновує, що належним та ефективним способом захисту прав територіальної громади міста Києва у спірних правовідносинах є позовна вимога про знесення самочинної забудови і задоволення цієї вимоги саме по собі остаточно вирішує юридичну долю спірного самочинного будівництва по вул. П. Вершигори, буд. №9-К в Дніпровському районі м. Києва у встановленому законом порядку.

За цим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій справі про усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:66:016:009, місце розташування якої: м. Київ, Дніпровський район, вул. Петра Вершигори, 9-К, шляхом зобов`язання відповідача знести об`єкти самочинного будівництва, а саме нежитлові будівлі: літ. "А" площею 108,2 кв.м, літ. "Б" площею 52,6 кв.м, літ. "В" площею 126,7 кв.м, літ. "Г" площею 87,2 кв.м, літ. "Д" площею 24,4 кв.м, літ. "Е" площею 38,1 кв.м, літ. "Ж" площею 16,5 кв.м, літ. "З" площею 15,6 кв.м, право власності на які зареєстровано за ГО "КСОП УСМІУФ" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бояринцевої О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №69270711 від 13.09.2023 (номер витягу 346349305 від 13.09.2023),реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2157903780000.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 зауважила, що у кожному випадку, коли володіючий власник просить про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом демонтажу спорудженого на ній об`єкта нерухомості, суд має перевіряти правомірність втручання держави у права на повагу до житла та мирного володіння на цей об`єкт шляхом його демонтажу, а саме: наявність підстави для такого втручання у законодавстві, легітимність мети цього втручання (його відповідність цілям, визначеним у пункті 2 статті 8 Конвенції та абзаці другому статті 1 Першого протоколу до Конвенції) та пропорційність демонтажу відповідній меті (можливість досягнення останньої проведенням демонтажу за відсутності менш обтяжливих для відповідача способів захисту прав позивача). Залежно від результату такої перевірки суд вирішує питання про задоволення чи відмову у задоволенні позову. При цьому у разі його задоволення відшкодування особі вартості майна, що підлягає демонтажу, не є можливим за відсутності для цього юридичних підстав (зокрема, правомірності його спорудження, добросовісності набуття права на нього, заявлення вимоги про відшкодування та її обґрунтованості).

В даному випадку вимога про знесення самочинно збудованої споруди є правомірною, оскільки вона ґрунтується на нормах національного законодавства, переслідує легітимну мету захисту прав власника земельної ділянки та є необхідною у демократичному суспільстві. Такий підхід відповідає вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки забезпечує справедливий баланс між інтересами суспільства та правами особи, яка зазнає втручання.

Набуття відповідачем майна водоспортивної станції (будівлі та споруди допоміжного характеру) (дерев`яний будинок №, слюсарна майстерня №28, будинок дерев`яний №6, будинок кухня, будинок-битовка №25, 29, ігровий павільйон, бон металеві 5 шт, катер «Волга» з підводними крилами, контейнер для сміття 2 шт) на підставі договору купівлі-продажу від 17.08.2001 не змінює правого режиму спірного майна, а саме нежитлових будівль: літ. "А" площею 108,2 кв.м, літ. "Б" площею 52,6 кв.м, літ. "В" площею 126,7 кв.м, літ. "Г" площею 87,2 кв.м, літ. "Д" площею 24,4 кв.м, літ. "Е" площею 38,1 кв.м, літ. "Ж" площею 16,5 кв.м, літ. "З" площею 15,6 кв.м, як самочинного будівництва.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (стаття 74 ГПК України).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В статті 86 ГПК передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач належних доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав, а його аргументи не знайшли свого підтвердження у матеріалах даної справи та положеннях законодавства.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності суд доходить висновку про необхідність задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Усунити перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:66:016:009, місце розташування якої: м. Київ, Дніпровський район, вул. Петра Вершигори, 9-К, шляхом зобов`язання Громадську організацію «КЛУБ СПОРТИВНО-ОЗДОРОВЧОЇ ПІДГОТОВКИ УЧНІВ, СТУДЕНТІВ, МОЛОДІ З ІНВАЛІДНІСТЮ УКРАЇНИ І ФРАНЦІЇ» (02223, вул. Вершигори Петра, буд.3Б, кв.21, м. Київ, код 16484193) знести об`єкти самочинного будівництва, а саме нежитлові будівлі: літ. "А" площею 108,2 кв.м, літ. "Б" площею 52,6 кв.м, літ. "В" площею 126,7 кв.м, літ. "Г" площею 87,2 кв.м, літ. "Д" площею 24,4 кв.м, літ. "Е" площею 38,1 кв.м, літ. "Ж" площею 16,5 кв.м, літ. "З" площею 15,6 кв.м, право власності на які зареєстровано за Громадською організацією «КЛУБ СПОРТИВНО-ОЗДОРОВЧОЇ ПІДГОТОВКИ УЧНІВ, СТУДЕНТІВ, МОЛОДІ З ІНВАЛІДНІСТЮ УКРАЇНИ І ФРАНЦІЇ» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бояринцевої О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №69270711 від 13.09.2023 (номер витягу 346349305 від 13.09.2023), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2157903780000.

3. Стягнути з Громадської організації «КЛУБ СПОРТИВНО-ОЗДОРОВЧОЇ ПІДГОТОВКИ УЧНІВ, СТУДЕНТІВ, МОЛОДІ З ІНВАЛІДНІСТЮ УКРАЇНИ І ФРАНЦІЇ» (02223, вул. Вершигори Петра, буд.3Б, кв.21, м. Київ, код 16484193) на користь Київської міської ради (01001, вул. Хрещатик, буд.36, м. Київ, код 22883141) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 30 коп.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати відповідні накази.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 06.07.2026.

Суддя Марія ДЕМИДОВА