Рішення № 137994333, 06.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.07.2026Справа № 910/1747/26Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-Холдинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного машинобудування "ТММ-Енергобуд"

про стягнення 100193,59 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТММ-Холдинг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного машинобудування "ТММ-Енергобуд" про стягнення за договором про надання послуг механізмами та автотранспортом від 10.10.2019 №011019/2-Т основного боргу в розмірі 100193,59 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Дана ухвала суду доставлена відповідачу в його електронний кабінет, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи. Разом із цим, у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.10.2019 між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, укладено договір про надання послуг механізмами та автотранспортом №011019/2-Т, у пункті 1.1 якого визначено, що Виконавець від свого імені й за рахунок Замовника забезпечує здійснення перевезення вантажів Замовника автомобільним транспортом у міському й приміському сполученні, а також послуги механізмами.

Згідно з п.1.2 Договору предмет останнього охоплює порядок взаємин, що виникають між Замовником і Виконавцем при плануванні, здійсненні й оплаті послуг механізмами та автотранспортом, а також при розподілі між сторонами всіх видатків і витрат у зв`язку з наданням послуг механізмами та автотранспортом.

За умовами пункту 2.1. Договору підставою надання кожної окремої послуги, що підлягає виконанню в рамках даного Договору, виступає письмово транспортна заявка (замовлення), можлива подача заявок по телефону.

Згідно з пунктом 5.1. Договору вартість послуг визначається фактичним часом роботи автотранспорту та механізмів і встановлюється на підставі тарифів (додаток №1), чи попередньо обговореною договірною ціною, шляхом укладення додаткової угоди.

Оплата заявлених послуг проводиться за фактично надані послуги на підставі належно оформлених актів наданих послуг протягом 3-х (трьох) днів з дня підписання акту наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів Замовника на поточний рахунок Виконавця (пункт 5.3 Договору).

Ціна послуг визначена в протоколі погодження договірної ціни (додаток №1 до Договору).

01.06.2021 сторонами укладена Додаткова угода до Договору №011019/2-Т про надання послуг механізмами та автотранспортом від 10.10.2019, п. 5.1 якого викладений в наступній редакції: «Вартість послуг визначається фактичним часом роботи механізмів та автотранспорту і встановлюється на підставі тарифів (додаток №2), чи попередньо обговореною договірною ціною, шляхом укладення додаткової угоди». Також, підписано Протокол погодження договірної ціни (Додаток №2 до Договору).

У подальшому, 01.03.2022 укладено Додаткову угоду з Додатком №3 до Договору №011019/2-Т про надання послуг механізмами та автотранспортом від 10.10.2019, якою внесені наступні зміни до пункту 5.1 Договору: «Вартість послуг визначається фактичним часом роботи механізмів та автотранспорту і встановлюється на підставі тарифів (додаток №3), чи попередньо обговореною договірною ціною, шляхом укладення додаткової угоди».

Строк дії Договору продовжено за Додатковою угодою №3 від 04.01.2022 до 31.12.2022 року.

На виконання умов договору позивачем надані, а відповідачем прийняті послуги, про що сторонами підписані відповідні акти, а саме: Акт виконання робіт (надання послуг) №431 від 31.10.2020 на суму 120 676,50 грн.; Акт виконання робіт (надання послуг) №480 від 30.11.2020 на суму 54 196,37 грн.; Акт виконання робіт (надання послуг) №535 від 30.12.2020 на суму 141 170,36 грн.; Акт виконання робіт (надання послуг) №38 від 31.01.2021 на суму 61 184,00 грн.

У свою чергу, відповідачем частково сплачено за надані позивачем послуги (із урахуванням листів про зміну призначення платежів), у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість в загальній сумі 100193,59 грн. за наступними актами виконання робіт (надання послуг): №431 від 31.10.2020 на суму 120 676,50 грн. - в розмірі 676,50 грн.; №480 від 30.11.2020 на суму 54 196,37 грн. - в розмірі 23 196,37 грн.; №535 від 30.12.2020 на суму 141 170,36 грн. - в розмірі 15 136,72 грн.; №38 від 31.01.2021 на суму 61 184,00 грн. - в розмірі 61 184,00 грн.

Також, сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків станом за період 2021 рік за договором від 10.10.2019 №011019/2-Т, в якому відповідач підтвердив наявність заборгованості перед позивачем у сумі 100193,59 грн.

Оскільки відповідач погашення заборгованості не здійснив, позивач звертався до відповідача з претензією від 01.10.2025 № 15/10 щодо сплати заборгованості, однак відповіді або грошових коштів не отримав.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем залишку заборгованості за договором від 10.10.2019 №011019/2-Т у сумі 100193,59 грн., що з урахуванням часткової оплати утворилась за актами виконання робіт (надання послуг) №431 від 31.10.2020, №480 від 30.11.2020, №535 від 30.12.2020, №38 від 31.01.2021 року.

Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача становить 100193,59 грн. та підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 129 ГПК України понесені позивачем витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Також, судом розглянуто вимоги про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 12000 грн.

Із матеріалів справи слідує, що 05.02.2026 між позивачем та адвокатом Ульяненко І.Г. укладено договір № 02/1-2026 про надання правничої допомоги.

У пункті 4.1 договору вказано, що за послуги, що надаються адвокатом відповідно до умов даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі, визначеному за домовленістю сторін.

10.02.2026 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору від 05.02.2026 № 02/1-2026, відповідно до якої вартість однієї години роботи адвоката встановлюється в розмірі 2000 грн.

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 16.02.2026 № 1 адвокатом надано позивачу послуги на суму 12000 грн.

Відповідно до постанови Об`єднаної палати Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року по справі № 922/445/19 та постанови Об`єднаної палати Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 22.11.2019 року по справі № 902/347/18, для розподілу понесених судових витрат стороні необхідно подати лише договір про надання правничої допомоги та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

Частиною 6 статті 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Натомість, відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката в порядку частин 5, 6 статті 126 ГПК України не заявлялося.

Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. Дана правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 18.12.2018 у справі №910/4881/18.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 12000 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-Холдинг" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного машинобудування "ТММ-Енергобуд" (04116, м. Київ, вул. Провіантська, 3; ідентифікаційний код 40025455) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-Холдинг" (03148, м. Київ, вул. Петра Чаадаєва, буд. 2В; ідентифікаційний код 34731521) 100193 (сто тисяч сто дев`яносто три) грн. 59 коп. боргу, 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. витрат зі сплати судового збору, 12000 (дванадцять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова