Рішення № 137993991, 07.07.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2026м. ДніпроСправа № 904/6870/25 (904/3126/26)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Соловйової А.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Виконавчого комітету П`ятихатської міської ради (52100, Дніпропетровська область, Кам`янський р-н, місто П`ятихатки, вул. Садова, будинок 104, код ЄДРПОУ 04052620)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (49094, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47 офіс 503, код ЄДРПОУ 41449359)

про стягнення заборгованості 55 272,25 грн

Без виклику учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Виконавчий комітет П`ятихатської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" про стягнення заборгованості за договором поставки у сумі 55 272,25 грн.

Судом за допомогою автоматизованої системи документообігу суду встановлено, що 23.12.2025 Господарським судом Дніпропетровської області відносно відповідача - ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІВАЙН ТОРГ" (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 503., код ЄДРПОУ 41449359) відкрито провадження у справі про банкрутство №904/6870/25, що перебуває на розгляді судді Господарського суду Дніпропетровської області Соловйової А.Є.

21.10.2019 року набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, на підставі положень частини 3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи №904/6870/25(904/3126/26) передані до розгляду судді Соловйовій А.Є.

Ухвалою суду від 03.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Також, у частині 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Так, судом встановлено, що ухвалою суду від 03.06.2026 зокрема, було роз`яснено відповідачу, що відповідно до ст. 178 ГПК України він має право надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. У разі ненадання відзиву на позовну заяву, додаткових доказів у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За змістом пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 03.06.2026 була отримана відповідачем 03.06.2026, що підтверджується Довідкою Господарського суду Дніпропетровської області про доставку електронного листа до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг".

Станом на день прийняття рішення відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом прийнято рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15.03.2022 року між Виконавчим комітетом П`ятихатської міської ради (далі-Покупець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІВАЙН ТОРГ» код ЄДРПОУ 41449359 (далі - Постачальник, Відповідач), був укладений договір поставки №2022/13 (далі - Договір), відповідно до умов якого, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю товар за кодом ДК 021:2015 -09130000-9 Нафта і дистиляти, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий Товар.

Згідно п. 1.2. Дговору в предмет договору входив наступний товар: Бензин А 92 Еnergy - 8515 л. - 31,666667 грн/літр ( без ПДВ); Бензин А-95 - 600 л. - 32,50 грн/літр (без ПДВ); Газ нафтовий скраплений - 4720 л. - 16,575 грн/літр (без ПДВ).

Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-карти) на отримання товару відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, ціна договору становить: 440850 грн.80 коп., у тому числі ПДВ: 73475 грн. 13 коп.

Як зазначено у п. 4.2. Договору, оплата товару здійснюється Покупцем шляхом оплати в безготівковій формі на рахунок Постачальника згідно реквізитів, вказаних в рахунку-фактурі.

Згідно п. 4.4. Договору, передбачений обов`язок Постачальника видати довірчі документи та видаткові накладні на Товар.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що поставка товару здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобіля Покупця при пред`явлені скретч-картки, яка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об`єму і марки Товару.

Виконавчим комітетом П`ятихатської міської ради зобов`язання за Договором були виконані в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 583 від 22.03.2022 на суму 440850,80 грн., призначення платежу: за Бензин А 92 Еnergy; Бензин А-95, Газ нафтовий скраплений, Договір №2022/13 від 15.03.2022.

На виконання умов договору Продавцем були передані покупцю скретч-картки на пальне, що підтверджується видатковою накладною № 0013/0000397 від 15.03.2022 та з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 28.03.2022 та Специфікації № 0013/0000397-С на користь Виконавчого комітету П`ятихатської міської ради згідно видаткової накладної № 0013/0000397 від 30.03.2022 р. були відпущені скретч-картки на нафтопродукти з логотипом АВІАС: Бензин А-95 - (Укр А95 20л - 20 шт.; Укр А95 15л - 22шт.), Газ нафтовий скраплений - (УкрГаз 15 л. - 84 шт.; УкрГаз 10л. 160 шт.; УкрГаз 20л. -42 шт., УкрГаз 30л. - 20 шт.), Бензин А 92 Еnergy - (УкрА92 10л. - 43 шт.; УкрА92 20 л. - 500 шт.).

Відповідно до п. 5.1. Договору строк поставки погоджений сторонами до закінчення терміну дії довірчого документа (скретч картки). Отримані за Договором скретч-картки є безстроковими. Зазначаємо, що Позивачем використано частину талонів/скретч-карток з логотипом АВІАС (талони, які без зазначеного строку використання).

Передача Покупцю товару за цим Договором мала здійснюватись на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред`явленні довіреними особами Покупця скретч-картки. Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об`єму і марки товару, після чого всі обов`язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними (п. 5.2.1. Договору).

В подальшому протягом грудня 2024 -січня-лютого 2025 років Позивачу було відмовлено на авто-заправних станціях АВІАС у придбанні дизпалива за придбаними скретч-картками, внаслідок чого, частину талонів/скретч-карток на суму 55 272,25 грн не можливо було використати, так як нафтопродукти на мережах автозаправних станцій АВІАС були відсутні і згодом мережа АЗС АВІАС розпочала припинення своєї діяльності по всій Дніпропетровській області з невідомих для нас причин. Жодного повідомлення від Відповідача не надходило з попередженням про можливість відсутності палива чи припинення діяльності АЗС АВІАС. Згодом з публікацій в ЗМІ, Позивачем з`ясовано, що на АЗС Авіас зникло пальне.

04.05.2026 Позивачем на адресу Відповідача було направлено лист-претензію вих № 1936/0/2-26 з вимогою щодо повернення коштів за невикористані талони/скретч-картки на паливо на суму 55272,25 грн. однак дана претензія не була отримана Відповідачем та повернулась Позивачу, причина повернення - згідно трекінгу Укрпошти К067163206231 - «Одержувач відсутній за вказаною адресою». В зв`язку з чим, Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Під час розгляду справи Відповідач доказів повернення передоплати не надав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За вказаними вище договором товаром є дизельне паливо, передача покупцю якого здійснюється на АЗС шляхом заправлення автомобілів Покупця при пред`явленні довіреними особами Покупця скретч-карток (п.п. 5.2.1. Договору).

Відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України № 281/171/578/155 від 20.05.2008, талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому. Форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери.

Згідно з п.п 6.3 та п. 6.3.2 Договору Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього Договору.

Враховуючи наведене, скретч-карта (талон) не підтверджує право власності на куплене пальне, а свідчить про попередню оплату певної кількості пального певного оператора АЗС, у зв`язку з чим підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про передання постачальником покупцеві товару за договором, а лише підтверджує факт передачі скретч-карток, які надавали право покупцеві на отримання відповідної кількості товару (палива) за договором в майбутньому. В той же час фактичне отримання пального відбувається лише на АЗС і на підставі наданих Замовником скретч-карток.

Стаття 662 Цивільного кодексу України встановлює, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар,- 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що Позивачем оплачено вартість товару, однак Відповідач визначений договором товар покупцю в повному обсязі не передав, а отже Відповідач зобов`язаний повернути Позивачу кошти за недопоставлений товар за договором поставки № 2022/13 від 15.03.2022 на суму 55 272,25 грн.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Виконавчого комітету П`ятихатської міської ради у сумі 55 272,25 грн - заборгованість за непоставлений товар за договором поставки №2022/13 від 15.03.2022.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Щодо надання оцінки доводам кожної зі сторін, суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), "Трофимчук проти України" (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Виконавчого комітету П`ятихатської міської ради (52100, Дніпропетровська область, Кам`янський р-н, місто П`ятихатки, вул. Садова, будинок 104, код ЄДРПОУ 04052620) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг» (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 503, код ЄДРПОУ 41449359) про стягнення заборгованості 55 272,25 грн задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг» (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 503, код ЄДРПОУ 41449359) на користь Виконавчого комітету П`ятихатської міської ради (52100, Дніпропетровська область, Кам`янський р-н, місто П`ятихатки, вул. Садова, будинок 104, код ЄДРПОУ 04052620) 55 272,25 грн - заборгованість за непоставлений товар за договором поставки № 2022/13 від 15.03.2022, 2 662,40 грн - судовий збір.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядки та строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 07.07.2026.

Суддя А.Є. Соловйова