Рішення № 137993832, 06.07.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2026 Справа № 904/1238/26За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Інвест», м. Кривий Ріг

До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінвестремонт», м. Кривий Ріг

Про: стягнення 153 239,26грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ «АВ Інвест» (позивач) звернувся з позовом до ТОВ «Укрінвестремонт» (відповідач) про стягнення 153 239,26 грн. (в т.ч. : 109 820,00 грн. основний борг, 3 504,86грн. - 3% річних, 4086,31грн. - інфляційні втрати та 35 828,09 грн. - пеня) заборгованості, що виникла в наслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати поставленого позивачем обладнання за договором №21/05 від 21.05.25р. (укладеним між сторонами).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.26р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

ТОВ ТОВ «Укрінвестремонт» ( відповідач ) своїм правом на подання до суду відзиву на позов не скористалось, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі було повідомлене належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку 17.03.26р. копії ухвали суду в його електронний кабінет, зареєстрований у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у раз неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.05.25р. між ТОВ «АВ Інвест» (продавець) та ТОВ «Укрінвестремонт» (покупець) укладено договір купівлі продажу №21/05, пунктом 1.1 якого встановлено, що на умовах визначених в цьому договорі та всіх додатках до нього продавець зобов`язується передати у власність покупцеві обладнання в комплектації та з технічними характеристиками, зазначеними в специфікації № 1 до договору , а покупець зобов`язується прийняти та оплатити таке обладнання. Найменування окремих вузлів та комплектуючих, їх кількість та вартість, що підлягає поставці, визначається в специфікації, що є додатком № 1 до цього договору. Поставка обладнання здійснюється у такі строки - протягом до 15 календарних днів з моменту перерахування покупцем продавцю першої частини попередньої оплати (п.2.1.). Загальна ціна обладнання, що поставляється за цим договором, складає 449 820,00 гри. (п.3.1. ).

Згідно специфікації №1 від 21.05.25р. до договору №21/05 від 21.05.25р. загальна вартість обладнання складає 449 820,00грн. з ПДВ. Умови оплати - 240 000,00грн. передплата та 209 820,00грн. - оплата протягом 30 календарних днів від дати відвантаження товару.

Позивачем виставлено рахунок на оплату №9 від 21.05.25р. на загальну суму з ПДВ у розмірі 44 820,00грн.

21.05.25р. відповідач сплатив передплату в розмірі 240 000,00грн. згідно платіжного доручення №278 від 21.05.25р. Позивач зазначає, що відповідач отримав обладнання (товар) від позивача згідно видаткової накладної №1/21 від 21.05.25р. без зауважень. В порушення умов договору відповідачем не було здійснено остаточний розрахунок в тридцяти денний строк , а тому з 21.06.25р. зобов`язання вважається простроченим. Як стверджує позивач , наступні платежі в загальному розмірі 100 000,00грн. було здійснено відповідачем на користь позивача 08.08.25р. (згідно п/д №159 ) та 02.02.26р. ( згідно п/і №491).

Позивач вказує , що свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, оскільки товар поставлений та отриманий відповідачем. Однак відповідач взяті на себе зобов`язання з оплати отриманого товару не виконав в повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість у сумі 109 820,00 грн., що і стало причиною виникнення спору та звернення з позовною заявою до господарського суду.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються загальними положеннями про договір поставки. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як вбачається з умов договору та специфікації до нього, строки оплати товару є такими, що настали. Відповідач не надав до суду докази оплати заборгованості за поставлений товар в загальній сумі 109 820,00 грн., позов не спростував.

З огляду на відсутність доказів оплати поставленого товару, позовна вимога про стягнення основної заборгованості в сумі 109 820,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

В силу положень ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов`язку сплатити неустойку.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Відповідно до пункту 6.7. договору у разі порушення строків оплати за обладнання Покупець сплачує Продавцю за вимогою останнього неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення від недоплаченої суми до моменту погашення заборгованості.

Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню за загальний період з 21.06.25р. по 12.03.26р. в сумі 35 828,09 грн. Відповідач відзиву з контррозрахунком не надав; вимогу не заперечив.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Господарський суд перевірив розрахунок пені і визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував три проценти річних в розмірі 3 504,86 грн. та інфляційні втрати в розмірі 4 086,31 грн.

Відповідач відзиву з контррозрахунком не надав; вимогу не заперечив. Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Господарський суд перевірив розрахунки трьох процентів річних та інфляційних втрат і визнав їх арифметично та методологічно правильними, а вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00грн).

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

При розгляді питання щодо наявності підстав для застосування коефіцієнту 0,8 суд враховує правову позицією, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.

Цей позов був сформований в системі Електронний суд, тому наявні підстави для застосування положень частини 3 статті 4 Закону України Про судовий збір №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) при розрахунку суми судового збору. Належний розмір судового збору становить 2 662,40 грн. (3 328,00 грн. х 0,8).

Тому, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. слід покласти на відповідача.

Згідно пункту 1 частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір надмірно сплачений позивачами судовий збір може бути повернутий за відповідним письмовим клопотанням, яке на час ухвалення цього рішення відсутнє.

На підставі вищевикладеного , керуючись ст.ст. 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінвестремонт» (50024, м. Кривий Ріг, вул. Петра Калнишевського , буд 1А, офіс 619; код ЄДРПОУ 43592900) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Інвест» (50002, м. Кривий Ріг, вул. Гірничих Інженерів, 6 ; код ЄДРПОУ 40950598) : 109 820,00 грн. - заборгованості, 3 504,86грн. - 3% річних, 4086,31грн. - інфляційних втрат, 35 828,09грн. - пені та 2 662,40 грн. - витрат по сплаті судового збору. Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України рішення складено та підписано без його проголошення 06.07.26р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Васильєв О.Ю.