Ухвала суду № 137993778, 07.07.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

07 липня 2026 року Справа № 903/144/26Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання Губиш Ірина Олександрівна

за відсутністю представників кредиторів та боржника

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області заяву кредитора ТОВ «ІЗІ Кредит» про визнання грошових вимог по справі №903/144/26 за заявою фізичної особи ОСОБА_1 про неплатоспроможність,

В С Т А Н О В И В:

17.02.2026 фізична особа ОСОБА_1 подала до суду заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Ухвалою господарського суду від 18.02.2026 заяву прийнято до розгляду, підготовче засідання призначено на 03.03.2026 (Т-1 а.с. 135).

Ухвалою суду від 03.03.2026 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 (Т-1 а.с.139-142).

У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства 03.03.2026 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (Т-1 а.с.145-146).

Ухвалою суду від 19.05.2026 затверджено план реструктуризації боргів боржника погоджений ОСОБА_1 та схвалений зборами кредиторів 04.05.2026 у справі №903/144/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у редакції, поданій керуючим реструктуризацією Самчуком А.М. Припинено повноваження керуючого реструктуризацією Самчука А.М.

08.06.2026 на адресу суду надійшла заява ТОВ «ІЗІ Кредит» про грошові вимоги до боржника, в якому останній просить суд визнати грошові вимоги до боржниці в розмірі 12288,00 грн заборгованості, а також 6656,00 грн судового збору.

Ухвалою суду від 09.06 2026 заяву кредитора ТОВ «ІЗІ Кредит» про визнання грошових вимог до боржника ОСОБА_1 прийнято до розгляду. Розгляд заяви призначено в судовому засіданні на 07.07.2026 о 10:15 год. Зобов`язано ТОВ «ІЗІ Кредит» в строк до 22.06.2026 подати докази часткового погашення кредиту боржницею. Запропоновано боржниці ОСОБА_1 в строк до 22.06.2026 подати відзив на прийняту заяву кредитора.

У визначений судом день та час кредитори та боржник своїм правом на участь в судовому розгляді не скористалися, причини неявки в судове засідання суду не повідомили.

Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як слідує з матеріалів справи, 05.01.2021 між ТОВ «ІЗІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 (надалі - Боржник) на підставі заяви Боржника про видачу кредиту укладено кредитний договір № 289609, згідно з умовами якого Кредитор прийняв на себе зобов`язання надати Боржнику в кредит грошові кошти в сумі 10000,00 грн., а Боржник прийняв на себе зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом Кредитору відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі.

Кредитор передав Боржнику грошові кошти у сумі 10000,00 грн, що підтверджується видатковим касовим ордером від 05.01.2021.

Кредит було надано у готівковій формі у національній валюті України на строк 14 періодів по 14 днів кожен, сукупна вартість кредиту (загальна сума всіх платежів позичальника з урахуванням процентів) згідно з умовами Кредитного договору становила 20762,00 грн. З урахуванням умов Розділу III кредитного договору, датою першого платежу визначено 19.01.2021, а останній платіж Боржник мав сплатити 20.07.2021.

Боржницею проведено платежі частково на загальну суму 8474,00 грн.

Судом враховано правову позицію, наведену у постановах Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №922/4099/17, від 09.11.2018 у справі №911/3685/17, від 30.01.2019 у справі №905/2324/17, від 08.05.2019 у справі №910/9078/18, від 21.05.2019 у справі №904/6726/17, від 05.06.2019 у справі №905/1562/18, від 10.06.2019 у справі №911/935/18 та від 11.06.2019 у справі №904/2394/18, від 23.12.2020 у справі № 127/23910/14-ц згідно з якою, з урахуванням конкретних обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями статей 525, 526, 527 ЦК України визначено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом з тим, судом враховано, що вказано суму визнано боржницею при поданні заяви про відкриття провадження про її неплатоспроможність.

Отже, суд дійшов висновку про задоволення заяви ТОВ «ІЗІ Кредит» про визнання грошових вимог до фізичної особи ОСОБА_1 в розмірі:

- 12288.00 грн (9276,60 грн заборгованість з повернення суми кредиту та 3011,40 грн проценти за користуванням кредитом) вимоги 2 черги.

- 6656,00 грн - витрати по сплаті судового збору за подання відповідної грошової вимоги - позачергово.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.

В розрізі даної статті законодавець здійснює класифікацію кредиторів по категоріям, а саме: забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Так, згідно з умовами статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою суду від 03.03.2026 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , а оголошення про відкриття справи про банкрутство здійснено на сайті судової влади України 03.03.2026 року.

Заява ТОВ «ІЗІ Кредит» подана до суду в червні 2026 року - тобто з порушенням 30 денного строку їх заявлення.

План реструктуризації заборгованості ОСОБА_1 затверджено ухвалою суду від 19.05.2026 року.

Отже, заява ТОВ «ІЗІ Кредит» подана до суду після розгляду усіх вимог кредиторів, внесення їх до реєстру вимог та до Плану реструктуризації боргів, що затверджений судом. На даний час провадження у цій справі знаходиться на стадії виконання Плану реструктуризації.

Згідно ст. 127 КУзПБ визначено наслідки затвердження плану реструктуризації боргів боржника:

- план реструктуризації боргів боржника набирає чинності з дня його затвердження господарським судом і є обов`язковим для боржника та кредиторів;

- з дня затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника вимоги, включені до такого плану, можуть бути задоволені лише у порядку і спосіб, визначені в плані реструктуризації боргів боржника.

КУзПБ не передбачає окремої спеціальної процедури чи регулювання випадків пред`явлення кредиторами конкурсних чи поточних вимог після затвердження судом плану реструктуризації боржника.

Поточні вимоги, що виникають у боржника фізичної особи, який перебуває на стадії виконання Плану реструктуризації не підлягають заявленню та не включаються до реєстру вимог кредиторів. Такі вимоги, виходячи з конструкції особливостей провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, можуть бути включеними лише у разі визнання фізичної особи - боржника банкрутом, оскільки їх строк виконання буде вважатися таким, що настав, на підставі ст. 59 КУзПБ.

В той же час, статтею 113 КУзПБ встановлено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Суд зазначає, що ТОВ «ІЗІ Кредит» не дотрималося встановленого ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку заявлення вимог.

Однак у такому разі застосовуються наслідки пропуску зазначеного строку кредитором, що вказані в ч. 4 ст. 45 КУзПБ і такий пропуск строку не є підставою для відхилення заявлених кредиторських вимог. Кредитор може заявити свої конкурсні грошові вимоги до фізичної особи - боржника протягом всього часу процедури реструктуризації у справі про неплатоспроможність, зокрема, і після затвердження господарським судом плану реструктуризації боргів.

Такі вимоги кредитора навіть можуть бути включені боржником до реєстру вимог кредиторів, який згідно приписів ч. 4 ст. 127 КУзПБ протягом дії плану реструктуризації боргів, після припинення повноважень керуючого реструктуризацією у справі, зобов`язаний вести реєстр вимог кредиторів та надавати кредиторам, включеним до плану реструктуризації боргів боржника, інформації про стан виконання зазначеного плану покладається на боржника.

Суд зауважує, що факт внесення визнаних судом вимог кредитора, які подані після затвердження Плану реструктуризації, не породжує обов`язку боржника виконувати такі зобов`язання, що подані з порушенням строків їх заявлення. Такий висновок грунтується на приписах ч. 2 ст. 127 КУзПБ, яка містить особливий імперативний припис, що "З дня затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника вимоги, включені до такого плану, можуть бути задоволені лише у порядку і спосіб, визначені в плані реструктуризації боргів боржника." Окрім того, підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність із застосуванням таких наслідків закриття справи, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню, є приписи пункту 5 ч. 1 ст. 90 КУзПБ, згідно якого справа закривається у разі відновлення платоспроможності боржника або погашення всіх вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів.

Згідно ч. 4 ст. 45 КУзПБ, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Відповідно до норм ст. 133 КУзПБ витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів. Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;

3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

На кредитора при зверненні у справі про банкрутство із заявою про визнання грошових вимог до боржника покладений обов`язок надати на підтвердження цих вимог разом з заявою всі докази, які відповідають вимогам щодо доказів (статті 76-79 ГПК України), незалежно від того, чи вважає він певну сукупність доказів достатнім для підтвердження грошових вимог до боржника, та незалежно, чи заперечують інші учасники його грошові вимоги. У протилежному випадку - у разі ненадання кредитором всіх документів на підтвердження грошових вимог - він несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням ним процесуальних дій (стаття 13 ГПК України), що, водночас, не виключає поширення на кредитора права надавати додаткові докази за правилами статті 269 ГПК України.

Отже, Кредитор при зверненні з відповідною заявою до суду першої інстанції мав надати всі документи, які дозволили б суду встановити наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання Боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, платіжних документів, банківських виписок, платіжних доручень, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. Про це свідчить практика Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 грудня 2023 року по cправі № 918/463/22.

Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

Обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Керуючись ст.ст. 2, 45, 122 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ Кредит» про визнання грошових вимог до фізичної особи ОСОБА_1 , задовольнити.

2. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ Кредит» (Оболонська Набережна, буд7, корп.2, оф.9, місто Київ, 04219, код ЄДРПОУ 36183990) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) повністю в розмірі:

- 12288.00 грн (9276,60 грн заборгованість з повернення суми кредиту та 3011,40 грн проценти за користуванням кредитом) вимоги 2 черги.

- 6656,00 грн - витрати по сплаті судового збору за подання відповідної грошової вимоги позачергово, які підлягають включенню боржником до реєстру вимог кредиторів у цій справі.

Ухвала господарського суду набирає законної негайно з моменту її прийняття відповідно до ч.4 ст. 9 КУзПБ.

Ухвала суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.9 КУзПБ, ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повна ухвала суду підписана 07.07.2026.

Суддя І. О. Гарбар