Рішення № 137993742, 30.06.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" червня 2026 р. Cправа № 902/666/26

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (вул. 600-річчя, буд. 19, м. Вінниця, 21021)

до: Джулинської сільської ради (вул. Соборна, буд. 1, с. Джулинка, Гайсинський район, Вінницька область, 24450)

про стягнення 26 438,00 грн

за участю секретаря судового засідання Ткача Д.В.,

представників сторін:

позивача Порхун Л.М. згідно витягу з ЄДРЮОФОП та ГФ;

відповідача не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 1844/12/26 від 08.05.2026 (вх. № 734/26 від 18.05.2026) Державної екологічної інспекції у Вінницькій області з вимогами до Джулинської сільської ради про стягнення шкоди, завданої внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 26 438,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2026, вказану позовну заяву розподілено судді Матвійчуку В.В.

У зв`язку із встановленими судом недоліками позовної заяви, що перешкоджали відкриттю провадження у справі, суд, ухвалою від 21.05.2026, постановив позовну заяву Державної екологічної інспекції у Вінницькій області № 1844/12/26 від 08.05.2026 (вх. № 734/26 від 18.05.2026) залишити без руху та встановив позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали.

Заявою № 2084/12/26 від 26.05.2026, яка подана до суду 26.05.2026 (вх. № 01-30/5397/26), позивач усунув недоліки позовної заяви.

Суд за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/666/26 за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання для розгляду справи по суті на 30.06.2026, про що 27.05.2026 постановив відповідну ухвалу.

На визначену судом дату з`явилася представниці позивача.

Відповідач правом участі в засіданні суду не скористався. При цьому суд зважає, що про дату, час та місце слухання справи останній повідомлений належним чином ухвалою суду від 27.05.2026, яка відповідно до сформованої в КП "ДСС" довідки про доставку електронного листа була доставлена до електронного кабінету відповідача 27.05.2026 о 18:05 год та, відповідно до положень частини шостої статті 242 ГПК України, вважається врученою 28.05.2026.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 (Закон України від 17.07.1997 № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням неявки представника відповідача суд зважає на положення ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У судовому засіданні 30.06.2026 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Громадською організацією "Центр сталого розвитку громад" до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області направлено звернення № 01/03 від 04 березня 2025 року щодо факту самовільного видалення дерев породи верба у прибережній захисній смузі ставка, розташованого в селі Тернівка.

Зазначене звернення зареєстровано Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області за вхідним № 45-Д/25 від 11 березня 2025 року, що підтверджується відповідною відміткою на його примірнику.

За результатами розгляду вказаного звернення головним спеціалістом відділу державного екологічного нагляду (контролю) природно-заповідного фонду, лісів та рослинного світу - державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області Лісовим Дмитром Олександровичем проведено обстеження (огляд) місця можливого вчинення порушення.

Під час проведення обстеження в межах села Тернівка Джулинської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області, а саме поблизу водного об`єкта за межами домоволодіння, розташованого за адресою: вул. Риндюка, 18, встановлено факт незаконного видалення 13 сироростучих та 13 сухостійних дерев породи верба. На місці події зафіксовано пні зазначених дерев із різними діаметрами біля шийки кореня, що свідчить про їх самовільне видалення.

За результатами проведеного розрахунку встановлено, що внаслідок незаконного видалення зелених насаджень державі заподіяно шкоду на загальну суму 26 438,00 грн.

За фактом виявленого порушення 02 квітня 2025 року державним інспектором складено акт обстеження (огляду) місця незаконного видалення зелених насаджень, у якому зафіксовано обставини правопорушення та результати проведеного обстеження.

Крім того, головним спеціалістом відділу державного екологічного нагляду (контролю) природно-заповідного фонду, лісів та рослинного світу - державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області Лісовим Дмитром Олександровичем 02 квітня 2025 року складено польову перелікову відомість, яку підписано також старостою Тернівського старостинського округу Джулинської сільської ради Комайгородським О.В.

У зазначеній польовій переліковій відомості проведено облік незаконно зрубаних дерев та визначено діаметр кожного пня біля шийки кореня.

Відповідно до довідки старости Тернівського старостинського округу № 99 від 02 квітня 2025 року, із заявами про надання дозволу на видалення дерев до старостинського округу жоден із жителів села Тернівка не звертався. Також у довідці зазначено, що зелені насадження, які були незаконно видалені, знаходилися на земельній ділянці комунальної власності.

На підставі результатів проведеного обстеження та польової перелікової відомості державним інспектором 02 квітня 2025 року здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної незаконним видаленням зелених насаджень поблизу водного об`єкта за межами домоволодіння за адресою: вул. Риндюка, 18, с. Тернівка Джулинської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області.

Згідно із зазначеним розрахунком, розмір шкоди, завданої незаконним видаленням сухостійних дерев, становить 8 025,00 грн, а розмір шкоди, завданої незаконним видаленням сироростучих дерев, - 18 413,00 грн. Загальний розмір заподіяної державі шкоди становить 26 438,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області на адресу Джулинської сільської ради направлено претензію № 4200/6/25 від 03 жовтня 2025 року з вимогою про добровільне відшкодування шкоди, заподіяної незаконним видаленням зелених насаджень.

Станом на день звернення до суду зазначена претензія залишена без відповіді, вимоги Державної екологічної інспекції у Вінницькій області не виконані, а заподіяна державі шкода у розмірі 26 438,00 грн у добровільному порядку не відшкодована. Невиконання відповідачем вимог претензії та невідшкодування заподіяної шкоди стали підставою для звернення Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до суду з цим позовом.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За приписами ст. 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно із ст. 10 Закону України "Про рослинний світ" спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється за дозволом юридичними або фізичними особами для задоволення їх виробничих та наукових потреб, а також з метою отримання прибутку від реалізації цих ресурсів або продуктів їх переробки.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про рослинний світ" охорона рослинного світу передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності і цілісності об`єктів рослинного світу, охорону умов їх місцезростання, збереження від знищення, пошкодження, захист від шкідників і хвороб, а також невиснажливе використання. Охорона рослинного світу здійснюється центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, власниками та користувачами (в тому числі орендарями) земельних ділянок, на яких знаходяться об`єкти рослинного світу, а також користувачами природних рослинних ресурсів.

Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 40 Закону України "Про рослинний світ" відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні у, зокрема, протиправному знищенні або пошкодженні об`єктів рослинного світу.

Відповідно до ч. 1 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Частиною другою статті 68 цього Закону встановлено перелік порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища, за які може наступати відповідальність.

Відповідно до ч.ч. 3,4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно зі ст. 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Статтею 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначена компетенція центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища, зокрема, щодо повноважень з організації і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Як убачається з матеріалів справи, видалення 13 дерев породи верба у прибережній захисній смузі ставка, розташованого в селі Тернівка Джулинської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області, було виявлено за результатами обстеження, проведеного посадовою особою Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, за наслідками розгляду звернення громадської організації "Центр сталого розвитку громад". За результатами такого обстеження 02 квітня 2025 року складено акт обстеження (огляду) місця незаконного видалення зелених насаджень, польову перелікову відомість та здійснено розрахунок розміру шкоди, відповідно до якого державі заподіяно шкоду на загальну суму 26 438,00 грн.

Процедуру видалення дерев, кущів, газонів і квітників на території населеного пункту визначено Порядком видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 № 1045.

Відповідно до ст. 28 Закону України Про благоустрій населених пунктів Охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених насаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв.

Охорона, утримання та відновлення зелених насаджень на об`єктах благоустрою, а також видалення дерев, які виросли самосівом, здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів залежно від підпорядкування об`єкта благоустрою, а на земельних ділянках, переданих у власність, наданих у постійне користування або в оренду, - за рахунок коштів їх власників або користувачів відповідно до нормативів, затверджених у встановленому порядку.

Видалення зелених насаджень здійснюється на підставі дозволу (ордера) на видалення зелених насаджень (далі - дозвіл (ордер) у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Дозвіл (ордер) видається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради населеного пункту на підставі заяви суб`єкта господарювання із зазначенням причини (необхідності) видалення зелених насаджень.

Відповідно до пункту 4 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2006 року № 1045, підставою для прийняття рішення компетентним органом є заява про видалення зелених насаджень суб`єкта господарювання (далі - заявник), подана у паперовій або електронній формі із зазначенням причини (необхідності) видалення зелених насаджень відповідно до пункту 2 цього Порядку.

Після надходження заяви компетентний орган утворює комісію з питань визначення стану зелених насаджень та їх відновної вартості (далі - комісія), до складу якої входять представники заявника, власника земельної ділянки (користувача), компетентного органу, територіального органу Держекоінспекції, а у разі потреби - балансоутримувача території та комунального підприємства, що здійснює утримання зелених насаджень.

Під час формування складу комісії компетентний орган протягом двох днів після надходження заяви надсилає запити до територіального органу Держекоінспекції, власника земельної ділянки (користувача), балансоутримувача території та комунального підприємства, що здійснює утримання зелених насаджень, щодо можливості їх участі в роботі комісії.

Територіальний орган Держекоінспекції та заінтересовані організації у п`ятиденний строк після надходження запиту надсилають компетентному органу в письмовій формі повідомлення про включення свого представника до складу комісії.

Після надходження повідомлень компетентний орган протягом трьох днів затверджує склад комісії. У разі надходження повідомлень про відмову від участі представників територіального органу Держекоінспекції та заінтересованих організацій склад комісії затверджується без таких представників.

У процесі визначення стану зелених насаджень та відновної вартості зелених насаджень, які видаляються на підставі одного з документів, визначених статтями 35-37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, до складу комісії включається представник заявника, який має намір щодо забудови території.

Комісія у п`ятиденний строк після її затвердження визначає стан зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці, і їх відновну вартість та складає акт обстеження тих насаджень, що підлягають видаленню (далі - акт), за формою, затвердженою Мінрегіоном.

Відновна вартість зелених насаджень визначається згідно з методикою, затвердженою Мінрегіоном.

У разі знесення аварійних, сухостійних і фаутних дерев комісія з`ясовує причину набуття деревами такого стану, про яку зазначається в складеному комісією акті.

Кожному члену комісії надається один примірник акта. У разі відсутності представника територіального органу Держекоінспекції у складі комісії один примірник акта у триденний строк надсилається до територіального органу Держекоінспекції.

Голова комісії готує в п`ятиденний строк проект рішення компетентного органу про видалення зелених насаджень, в якому зазначається інформація про кількість зелених насаджень, що підлягають видаленню і залишаються на земельній ділянці.

Компетентний орган у місячний строк після надходження зазначеного проекту рішення про видалення зелених насаджень приймає відповідне рішення і видає наступного дня заявнику його копію для оплати відновної вартості зелених насаджень, що підлягають видаленню.

Відповідно до довідки старости Тернівського старостинського округу № 99 від 02.04.2025 із заявами про надання дозволу на видалення дерев до старостинського округу жодна особа не зверталася. Крім того, у довідці зазначено, що незаконно видалені дерева знаходилися на земельній ділянці комунальної власності.

Як утановлено судом, рішення компетентного органу про надання дозволу на видалення відповідних зелених насаджень не приймалося. Також відсутній акт обстеження зелених насаджень, що підлягали видаленню, який відповідно до вимог чинного законодавства є обов`язковою підставою для прийняття рішення про їх видалення.

Матеріали справи також не містять доказів створення та роботи комісії з питань визначення стану зелених насаджень та їх відновної вартості.

Отже, видалення зелених насаджень здійснено без отримання передбаченого законом дозволу та без дотримання обов`язкової процедури, встановленої Порядком видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах. Наведені обставини свідчать про незаконність видалення дерев.

Відшкодування збитків завданих унаслідок порушення екологічного законодавства здійснюється у спосіб відновлення майнового стану суб`єктів екологічних правовідносин за рахунок інших суб`єктів правопорушників вимог екологічного законодавства і має компенсаційний характер, а також застосовується як вид майнової відповідальності - екологічно-правова санкція відповідно до частини четвертої, п`ятої статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", як за порушення екологічно-правових зобов`язань у межах договірної відповідальності, так і за порушення встановлених вимог щодо раціонального використання природних ресурсів, охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки у межах позадоговірної відповідальності.

Так, загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини відповідно до частини другої цієї статті.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи: неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина особи, що завдала шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Згідно із пп. 1 п. "б" ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Відповідно до п. "ї" ч. 1 ст. 15 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач не забезпечив належного виконання покладених на нього законом повноважень щодо охорони зелених насаджень комунальної власності, внаслідок чого було допущено незаконне видалення дерев та заподіяно шкоду навколишньому природному середовищу у розмірі 26 438,00 грн.

Судом установлено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування шкоди, а саме: протиправної бездіяльності відповідача, наявності шкоди, причинного зв`язку між такою бездіяльністю та заподіяною шкодою, а також вини відповідача.

Зазначені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами, зокрема актом обстеження від 02.04.2025, польовою переліковою відомістю, довідкою старости Тернівського старостинського округу № 99 від 02.04.2025, розрахунком розміру шкоди та іншими матеріалами справи, які відповідачем належними і допустимими доказами не спростовані.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, у розмірі 26 438,00 грн є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та пункту 7 частини третьої статті 29, пункту 4 частини першої статті 69-1 Бюджетного кодексу України, грошові стягнення за шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища зараховуються до спецфондів Державного, обласних та місцевих (сільського, селищного, міського) бюджетів за місцем скоєння правопорушення.

В силу пункту 7 частини 3 статті 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), зокрема, є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Пунктом 4 частиною 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, у тому числі 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків.

Відповідно до розділу 4 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 № 291/22823, платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України є доходами спеціального фонду державного бюджету, крім власних надходжень бюджетних установ, зараховуються на відповідні рахунки, відкриті в Казначействі на ім`я відповідного органу Казначейства у розрізі територій та кодів класифікації доходів бюджету. Відповідно до п. 2.2 розділу 2 даного порядку, органи Казначейства здійснюють в автоматизованому режимі розподіл платежів між державним та місцевими бюджетами відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, та перераховують розподілені кошти за належністю.

Відтак вимога позову про стягнення заподіяної екологічної шкоди на казначейський рахунок спеціального фонду охорони навколишнього середовища відповідної ради за місцем вчинення правопорушення, з якого буде здійснено визначений Бюджетним кодексом розподіл, відповідає положенням чинного законодавства.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Водночас, відповідачем не надано належних доказів в спростування доводів позивача та підтверджених матеріалами справи обставин.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а відтак суд вважає за можливе їх задовольнити з наведених вище мотивів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 3 328,00 грн.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Джулинської сільської ради (вул. Соборна, буд. 1, с. Джулинка, Гайсинський район, Вінницька область, 24450; код ЄДРПОУ 04329547) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (вул. 600-річчя, буд. 19, м. Вінниця, 21100; код ЄДРПОУ 37979894) матеріальну шкоду, завдану порушенням природоохоронного законодавства у сумі 26 438 грн 00 коп на рахунок: ГУК у Він.обл./с.Джулинка/24062100, код 37979858, Казначейство України (ел. адм. подат.) UA188999980333119331000002786 (призначення платежу: за порушення природоохоронного законодавства).

Стягнути з Джулинської сільської ради (вул. Соборна, буд. 1, с. Джулинка, Гайсинський район, Вінницька область, 24450; код ЄДРПОУ 04329547) на користь Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (вул. 600-річчя, буд. 19, м. Вінниця, 21100; код ЄДРПОУ 37979894; UA938201720343190004000081122) судовий збір за подання позовної заяви у сумі 3 328 грн 00 коп.

Примірник повного судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 06 липня 2026 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи