Ухвала суду № 137992337, 25.06.2026, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ПОЛТАВИ

Справа № 553/273/26

Провадження № 1-кп/553/474/2026

У Х В А Л А

Іменем України

25.06.2026м. Полтава

Подільський районний суд міста Полтави в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря: ОСОБА_2 ,

за участю прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисників: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_8 , захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_9 , захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_10 , про повернення обвинувального акту прокурору у кримінальному провадженні, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 72025000210000003 від 05.09.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, -

УСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.09.2025 року за № 72025000210000003 відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

18.02.2026 року від захисника обвинуваченої ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_8 надійшло клопотання про повернення обвинувального акту прокурору. В обґрунтування клопотання послався на те, що затверджений прокурором обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Зокрема, вказує, що обвинувальний акт в порушення ст.291 КПК України не містить повного викладу фактичних обставин щодо події інкримінованого кримінального правопорушення, форми вини, мотиву та способу вчинення злочинів, тобто не містить конкретного формулювання обвинувачення від якого має захищатися обвинувачений. У свою чергу, обвинувальний акт містить взаємовиключні відомості, які спростовують обвинувачення. Щодо правової кваліфікації правопорушення, захисник зазначає, що ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, а саме: умисному ухиленні від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчиненому службовими особами підприємства, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах. При цьому Постановою Пленуму Верховного Суду України від 08.10.2004 №15 «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов`язкових платежів» встановлено таке: «За змістом ст.212 КК (2341-14) відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов`язкових платежів, що входять в систему оподаткування, введені у встановленому законом порядку, зараховуються до бюджетів чи державних цільових фондів, настає лише у разі, коли це діяння вчинено умисно. Зазначеною статтею передбачено кримінальну відповідальність не за сам факт несплати в установлений строк податків, зборів, інших обов`язкових платежів, а за умисне ухиленні від їх сплати. У зв`язку з цим суд має встановити, що особа мала намір не сплачувати належні до сплати податки, збори, інших обов`язкові платежі в повному обсязі чи певну частину». Однак, ані вимог статті 212 КК України, ані приписів Постанови Пленуму від 08.10.2004 №15 органом обвинувачення не було виконано, адже в обвинувальному акті в даному кримінальному провадженні не було належним чином обґрунтовано наявність складу злочину, передбаченого ст.212 КК України. Так само і не було дотримано імперативних вказівок ст.291 КПК України, адже обвинувальний акт не відповідає вимогам, які висуваються ст.291 КПК України щодо змісту та форми, а відтак повинен бути повернений прокурору. Адвокат наголошує, що зміст обвинувального акту не лише містить виклад взаємно неузгоджених обставин, а також й обставину, яка виключає подію злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, яка інкримінована обвинуваченим. Звертав увагу суду, що стороною обвинувачення в обвинувальному акті не встановлені практично жодні обставини, які підлягають доведенню. Так, більшість обставин залишились «невстановленими» або «невідомими». В основу обвинувального акту покладено виключно припущення, спотворення фактичних обставин та «невстановлених досудовим слідством обставин». Наголошував, що вказані «невстановлені обставини» є предметом доказування відповідно до ч.1 ст.91 КПК України. Також вказував на відсутність викладу анкетних відомостей потерпілого, в цій графі обвинувального акту вказано, що потерпілий відсутній.

03.04.2026 року від захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_9 надійшло клопотання про повернення обвинувального акту прокурору. В обґрунтування клопотання послався на те, що затверджений прокурором обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Зокрема, вказував, що викладені в обвинувальному акті фактичні обставини, які прокурор вважає встановленими, а також формулювання обвинувачення за своїм змістом є суперечливими, неконкретними та суперечать юридичній кваліфікації інкримінованих обвинуваченим злочинів. Разом з цим, ні виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, ні формулювання обвинувачення в обвинувальному акті не містять причинно-наслідкового зв`язку між діянням і наслідками, а також мотиву його вчинення як обов`язкових елементів складу злочину, інкримінованого обвинуваченим. Звертає увагу суду на той факт, що включення вартості операції як дебіторської заборгованості не впливає на фінансовий результат АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» до оподаткування. Обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК України, оскільки викладений в ньому зміст обвинувачення за своїм змістом дійсно є суперечливим, неконкретним, внаслідок чого вбачається порушення права обвинуваченого на захист, яке не є формальним і не може бути забезпечено лише участю захисника, оскільки особа, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення має чітко усвідомлювати, у вчиненні якого злочину вона обвинувачується, а неконкретне обвинувачення виключає справедливий судовий розгляд. Формулювання обвинувачення не містить будь-якого обґрунтування мети вчинення ОСОБА_4 умисних дій, спрямованих на ухилення АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» від сплати податку на прибуток. Також, обвинувальний акт не містить відомостей що входять до об`єктивної сторони складу злочину, зокрема часу та місця вчинення кримінальних правопорушень, а відсутність викладу мотиву та способу вчинення кримінального правопорушення, свідчить про неможливість призначення обвинувального акту до судового розгляду. Невідповідності змісту обвинувального акту вимогам КПК України є істотними, а не формальними та у своїй сукупності призводять як до неможливості забезпечення належного захисту стороною захисту, так і до неможливості його подальшого судового розгляду, у зв`язку з невизначеністю меж доказування та судового розгляду.

03.04.2026 року від захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_10 надійшло клопотання про повернення обвинувального акту прокурору. В обґрунтування клопотання послався на те, що затверджений прокурором обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України з огляду на наступне. Даний обвинувальний акт містить достатню кількість невстановлених в ході проведення досудового розслідування обставин, а саме невстановлені особи, які нібито перебували у змові з обвинуваченими, коли підписувались договір між АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» та ТОВ «ГЕРН», а також тристоронній договір між АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО», ТОВ «ГЕРН» та ТОВ «ТРІАДА ОЙЛ», також не встановлені особи, які готували дані договори. Окрім цього, відповідно до обвинувального акту не встановлено коли ж нібито у ОСОБА_6 виник умисел на протиправну діяльність, коли він довів до відома ОСОБА_4 та ОСОБА_5 свій умисел та вони погодились вступити у змову з останнім з метою вчинення кримінального правопорушення, де, коли за яких обставин та за допомогою кого вони нібито розробили детальний план своїх протиправних дій, відшукали контрагентів, хто саме готував та направляв на адресу АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» комерційну пропозицію від імені директора ТОВ «ГЕРН» щодо можливості поставки трансформаторів та хто готував тристоронній договір між АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО, ТОВ «ГЕРН» та ТОВ «ТРІАДА ОЙЛ». Таким чином, обвинувальний акт не містить чіткого викладу обставин, які прокурор вважає доведеними. В обвинувальному акті не вказано в чому саме полягав прямий умисел обвинувачених.

01.05.2026 року від захисника обвинуваченої ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_8 надійшло доповнення до клопотання про повернення обвинувального акту прокурору. Адвокат ОСОБА_8 наголошує, що твердження сторони обвинувачення про начебто фіктивність та підконтрольність ТОВ «ГЕРН» та ТОВ «ТРІАДА ОЙЛ» є безпідставними, і спростовуються наданими стороною захисту доказами, тому просив суд задовольнити клопотання про повернення обвинувального акту прокурору.

Обвинувачені та захисники подані клопотання підтримали, просили задовольнити.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

При вирішенні клопотань захисників суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.291КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення - повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Щодо клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_8 про повернення обвинувального акту прокурору суд прийшов до наступних висновків.

Сторона захисту посилається на наявність в обвинувальному акті взаємовиключних обставин, суд не може погодитись з цим аргументом, оскільки це питання доказування, а не форми обвинувального акту. Обвинувальний акт містить чітко викладену версію обвинувачення. Прокурор виклав конкретну схему: укладення договору з фіктивним підприємством перерахування коштів заниження бази оподаткування. Те, що захист не погоджується з цією версією, не робить обвинувальний акт таким, що не відповідає ст.291 КПК України.

Питання відображення операцій у бухгалтерському обліку потребує дослідження доказів первинних документів, висновків експертів, показань свідків що є виключно компетенцією судового розгляду по суті.

Щодо «невстановлених обставин» у тексті обвинувального акту слід вказати наступне. Захист акцентує на формулюваннях «у невстановлений час», «невстановленими особами», КПК не вимагає абсолютної визначеності всіх обставин. Відповідно до ч.1 ст.91 КПК України, доказуванню підлягають обставини, які можуть бути встановлені в ході провадження. Неможливість точно встановити окремі деталі (час, спосіб передачі інформації) не спростовує наявності події злочину загалом.

Захист у своєму клопотанні також посилається на відсутність потерпілого. У обвинувальному акті зазначено «потерпілий відсутній», що нібито порушує п.3 ч.2 ст.191 КПК України. Однак відсутність потерпілого є правовою позицією сторони обвинувачення, а не дефектом форми. У злочинах проти системи оподаткування (ст.212 ККУ) потерпілим є держава в особі відповідних органів. Цивільний позовна суму 49 489 900,02 грн. подано в інтересах держави, що прямо зазначено в акті.

Відсутність формального потерпілого як фізичної/юридичної особи у злочинах проти публічних інтересів є усталеною практикою та не суперечить вимогам ст.291 КПК України, оскільки шкода (49 489 900,02 грн) чітко визначена та обґрунтована.

Суд не може погодитись з твердженням захисту, щодо нібито неналежного формулювання обвинувачення, а саме, що воно є «загальним та абстрактним». Так обвинувальний акт містить всі три обов`язкові складові, визначені практикою ВСУ (постанова від 24.11.2016 року №5-328кс16):

1.Фабула (фактичні обставини) конкретний договір №256/3808 від 16.12.2022, сума 274 943 889 грн;

2.Правова кваліфікація ч.3 ст.212 КК України;

3.Формулювання обвинувачення викладено з деталізацією дій кожного обвинуваченого.

Незгода захисту з викладеною версією подій не свідчить про відсутність формулювання вона свідчить про наявність спору по суті, який вирішується у судовому розгляді.

Суд також не погоджується з адвокатом щодо нібито недоведеності умислу. Сторона захисту посилається на Постанову Пленуму ВСУ №15 від 08.10.2004 року та на необхідність доведення умислу. Доведення обвинувачення це питання судового розгляду, а не підготовчого провадження. Відповідно до ст.314 КПК України, суд у підготовчому засіданні не вирішує питання про достатність доказів для доведення вини. Це є виключною компетенцією суду при ухваленні вироку.

В обвинувальному акті наявні ознаки умислу:

-усвідомлення протиправності («усвідомлюючи протиправність своїх дій»);

-мета мінімізації податкових зобов`язань;

-попередня змова групи осіб;

-конкретний план.

Чи доведено умисел достатньою кількістю доказів це оціночне питання, яке вирішується після дослідження всіх доказів у судовому засіданні, а не на стадії підготовчого провадження.

Згідно з консолідованою позицією Касаційного кримінального суду Верховного Суду , підставами для повернення обвинувального акту є виключно:

1.Порушення форми та змісту акту (відсутність обов`язкових реквізитів).

2.Відсутність підпису прокурора або реєстру матеріалів.

3.Відсутність розписки підозрюваного про отримання копії акту.

4.Явна невідповідність формулювання обвинувачення правовій кваліфікації.

Жодна з цих підстав у даному клопотанні про повернення обвинувального акту не обґрунтована належним чином. Всі аргументи захисту зводяться до незгоди з версією обвинувачення по суті, що є предметом судового розгляду.

Суд встановив, що обвинувальний акт відповідає формальним вимогам ст.291 КПК України, всі аргументи захисту є доводами по суті обвинувачення, а не вказівками на процесуальні дефекти акту, повернення акту на цій підставі порушило б принцип розумності строків (ст.28 КПК України) та право потерпілої сторони (держави) на судовий захист.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_8 про повернення обвинувального акту прокурора, слід відмовити.

Щодо клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_11 про повернення обвинувального акту прокурору суд прийшов до наступних висновків.

Клопотання захисту про повернення обвинувального акту є необґрунтованим та передчасним, оскільки наведені у ньому доводи фактично зводяться до оспорювання доказової бази обвинувачення, що є предметом судового розгляду по суті, а не підготовчого провадження.

Обвинувальний акт відповідає всім формальним вимогам ст.291 КПК України. Відповідно до ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити: найменування кримінального провадження; анкетні дані обвинувачених; виклад фактичних обставин; правову кваліфікацію; формулювання обвинувачення; обставини, що обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди.

Обвинувальний акт у провадженні № 72025000210000003 від 05.09.2025 року містить усі передбачені законом реквізити:

-чітко вказано реєстраційний номер провадження;

-наведено анкетні відомості всіх обвинувачених;

-викладено фактичні обставини із деталізацією «злочинного плану»;

-зазначено правову кваліфікацію ч.3 ст.212 КК України;

-сформульовано обвинувачення із зазначенням розміру збитків 49489 900,02 грн;

-акт підписаний детективом та затверджений прокурором.

Таким чином, формальних підстав для повернення акту відповідно до вимог ст.291 КПК України немає.

Щодо доводів сторони захисту про суперечливість фактичних обставин, суд вказує наступне.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими. Закон не вимагає, щоб суд на стадії підготовчого провадження перевіряв правильність чи повноту цих обставин це є предметом судового розгляду по суті.

Питання про те, чи дійсно операції з придбання трансформаторів вплинули на фінансовий результат АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО», є питанням факту, яке підлягає дослідженню під час судового розгляду.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суперечності у викладі обставин не є самостійною підставою для повернення обвинувального на стадії підготовчого провадження, якщо акт у цілому відповідає формальним вимогамст.291 КПК України.

Наявність у тексті акту різних формулювань щодо механізму вчинення злочину може свідчити про складність кримінального провадження, а не про його невідповідність вимогам закону.

Захист стверджує, що в обвинувальному акті відсутній причинно-наслідковий зв`язок та мотив вчинення злочину. Ці доводи є безпідставними, оскільки:

-з тексту обвинувального акту вбачається, що причинно-наслідковий зв`язок між діянням і наслідками прокурором викладено: проведення безтоварних операцій перерахування коштів формування витрат зменшення бази оподаткування заниження податку на прибуток на суму 49 489 900,02 грн;

-щодо мотиву: ст.212 КК України передбачає умисне ухилення від сплати податків, при цьому корисливий мотив не є обов`язковим елементом складу цього злочину. Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст.212 ККУ, характеризується прямим умислом, усвідомленням протиправності діяння та бажання його вчинення. Прокурор у акті зазначає про умисний характер дій обвинувачених, що є достатнім на цій стадії.

-відсутність особистого корисливого мотиву в ОСОБА_4 як найманого працівника є доводом захисту по суті обвинувачення, а не підставою для повернення акту. Ці обставини підлягають дослідженню під час судового розгляду.

Суд встановив, що обвинувальний акт відповідає формальним вимогам ст.291 КПК України, наведені захистом доводи стосуються оцінки доказів та суті обвинувачення, що є предметом судового розгляду по суті, а не підготовчого провадження, повернення акту на цій підставі суперечитиме принципу змагальності та невиправдано затягне розгляд справи, право обвинуваченого на захист не порушено, оскільки зміст обвинувачення є зрозумілим і дозволяє організувати захист.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_9 про повернення обвинувального акту прокурора, слід відмовити.

Щодо клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_10 про повернення обвинувального акту прокурору суд прийшов до наступних висновків.

Обвинувальний акт містить усі передбачені законом реквізити: чітко вказано реєстраційний номер провадження; наведено анкетні відомості всіх обвинувачених; викладено фактичні обставини із деталізацією «злочинного плану»; зазначено правову кваліфікацію ч.3 ст.212 КК України; сформульовано обвинувачення із зазначенням розміру збитків 49489 900,02 грн; акт підписаний детективом та затверджений прокурором.

Таким чином, формальних підстав для повернення акту відповідно до вимог ст.291 КПК України немає.

Статті 291 КПК України не вимагає наявності в обвинувальному акті «детального плану вчинення злочину» як окремого елемента. Це поняття є категорією доказування, а не формальним реквізитом акту. З матеріалів справи вбачається, що обвинувальний акт містить: конкретні дати подій; конкретні адреси, конкретні суми фінансових операцій; перелік трансформаторів з індивідуальними характеристиками та вартістю.

Захисник вказує на невстановлену кількість обвинувачених, однак обвинувальний акт чітко визначає трьох обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Їх ролі у вчиненні кримінального правопорушення розмежовані, що відповідає п.5 ч.2 ст.291 КПК України.

Отже, обвинувальний акт відповідає вимогам ст.291 КПК України, містить усі обов`язкові реквізити, визначає обвинувачених осіб, зміст та правову кваліфікацію обвинувачення, обставини вчинення правопорушення та розмір завданої шкоди. Доводи захисника зводяться до оспорювання доказової бази та кваліфікації, що виходить за межі підготовчого засідання та підлягає розгляду під час судового розгляду по суті.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_10 про повернення обвинувального акту прокурора, слід відмовити.

Заявлені захисниками клопотання про повернення обвинувального акту прокурору суд визнає необґрунтованим, оскільки викладені в них обставини та надані в судовому засіданні пояснення не містять переконливих доводів про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, а тому суд приходить до висновку про те, що у задоволенні клопотань захисників необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 291, 314, 350 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотань захисника обвинуваченої ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_8 , захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_9 , захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_10 , про повернення обвинувального акту прокурору відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Подільського районного суду міста Полтави ОСОБА_1