Рішення № 137992269, 07.07.2026, Козельщинський районний суд Полтавської області

Справа №533/497/26

Провадження №2/533/470/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(за правилами спрощеного позовного провадження)

07 липня 2026 року Козельщинський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді - Оксенюк М. М.,

за участю: секретаря судового засідання - Шуліки Л.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив

25 травня 2026 року позивач ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.02.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №685014975 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора на суму 6300,00 грн.

В подальшому, відповідач збільшив суму кредиту, у звязку з чим згальна сума становить до 13800,00 грн.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання надати грошові кошти за кредитним договором виконав в повному обсязі. Натомість відповідач не виконала свого обов`язку та не повернула наданий їй кредит в строки, передбачені кредитним договором.

13.05.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу №МВ-ТП/35 згідно умов якого ТОВ «Таліон Плюс» набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №685014975.

Відповідно до реєстру прав вимоги б/н від 13.05.2025 до Договору факторингу №МВ-ТП/35 від 13.05.2025, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 29355,36 грн.

30.09.2025 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали Договір факторингу №30/0925-01 згідно умов якого ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №685014975.

Відповідно до реєстру прав вимоги №1 від 30.09.2025 до Договору факторингу №30/0925-01 від 30.09.2025, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 48288,96 грн, з яких: 13800,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 27588,96 грн - заборгованість за відсоткам; 6900,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Однак позивач вимоги щодо стягнення штрафних санкцій не заявляє, у звязку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить - 41388,96 грн.

Враховуючи те, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, заборгованість не погашена, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Окрім цього прохав стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Згідно ухвали Козельщинського районного суду Полтавської області від 28.05.2026, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а також задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Представник позивач у судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. В матеріалах справи міститься заява позивача з проханням слухати справу без участі представника, позов підтримує.

В разі неявки відповідача прохає постановити заочне рішення (а.с.7).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, про причину неявки в судове засідання суд не повідомила, відзив на позовну заяву позивача до суду не направила.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, встановив наступне.

У відповідності до ч.3 та ч.4 ст.12, ч.1 та ч.2 ст.13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 23.02.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №685014975 у формі електронного документу з використанням електронного підпису (а.с.10-21).

Договір підписано електронним підписом відповідача, електронний підпис відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора SEDC.

Невід`ємною частиною договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення Договору (п.14.1 договору) (а.с.27-30, 22-23).

Підписавши договір, відповідач ОСОБА_1 підтвердила, що вона ознайомлена, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися Правил, текс яких розміщений на сайті ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»: www.moneyveo.ua.

Відповідно до п.2.1., за цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до п.2.2., за цим договором загальний розмір кредиту становить 6300,00 грн. Разом із тим позичальнику на умовах та у порядку, що передбачені договором, можуть бути надані додаткові грошові кошти у кредит шляхом надання додаткових траншів.

Пунктом 2.3. договору визначено, що кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту 23.02.2025 (що є датою надання кредиту).

Відповідно до пункту 2.4. договору другий та решта траншів за договором надаються позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачений цим договором. Надання додаткового траншу за договором збільшує загальний розмір кредиту на суму такого траншу.

Згідно з пунктом 3.1. договору позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії та строк дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.

Відповідно до пункту 3.3. договору для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 15 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 756 грн 00 коп. та нараховану комісіюза надання кредиту у розмірі 378,00 грн. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій позичальник інформується через особистий кабінет. У разі якщо строк дисконтного періоду закінчився, позичальник має можливість повернутися в дисконтний період, якщо протягом 30 календарних днів з дати його закінчення здійснить оплату всіх фактично нарахованих на дату повернення процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки). Після поновлення дисконтного періоду, його тривалість складає 30 календарних днів та застосовуються умови його пролонгації дисконтного періоду, описані в п. 3.2. договору.

Відповідно до пункту 5.1. договору кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки НОМЕР_2, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.

Відповідно до п.7.1. договору, рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 10.03.2025, а саме протягом 15 днів від дати отримання першого траншу позичальником. У разі пролангації чи поновлення дисконтного періоду рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту зміщується на відповідну дату Дисконтного періоду, визначену за правилами цього договору.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 25.03.2030.

Відповідно до п.7.4.2 після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов`язується сплачувати кредитодавцю проценти щоденно.

Відповідно до п.7.5. комісію за надання кредиту позичальник зобов`язаний сплатити до 10.03.2025.

Комісія за надання кредиту або комісія - грошові кошти, які позичальник на умовах та у порядку, що передбачені цим Договором, зобовязаний сплатити Кредитодавцю у якості однієї із форм оплати за надані кредитодавцем послуги за договором (п.1.1.16. договору).

Відповідно до п.8.1. договору за користування кредитом позичальник зобовязаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у розмірі та порядку, що встановлені цим договором. Інших витрат позичальника договором не передбачено.

Уразі якщо позичальник не здійснить повного дострокового погашення всієї суми кредиту протягом дисконтного періоду кредитування, то зобов`язання позичальника по оплаті процентів за користування кредитом визначаються шляхом множення базової процентної ставкина фактичну кількість днів користування кредитом (від дати видачі першого траншудо закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання). Фактичне значення за договором та загальна вартість кредиту за договором залежить від обраної моделі поведінки позичальника і прораховується в порядку описаному нижче (п.8.2. договору).

Відповідно до п.8.3. договору базова процентна ставка складає 0,98% в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться в позичальника за кожен день користування ним, що становить 357,70 % річних.

Згідно з підпунктом 9.1.1.5. пункту 9.1. договору кредитодавець має право: в будь-який час, в тому числі після закінчення дисконтного періоду, без згоди позичальника відступити права грошової вимоги за договором будь-якій фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти та банківські метали у кредит, та/або послуги з факторингу, шляхом укладення будь-якого не забороненого законом правочину, зокрема договору факторингу.

Факт отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підтверджується платіжним дорученням від 23.02.2025 (а.с.47).

Відповідно до платіжного доручення від 23.02.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» переказало кошти згідно договору №685014975 від 23.02.2025 ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , без ПДВ, безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer, в розмірі 6300,00 грн.

Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі та на умовах, встановлених Договором.

У подальшому, 26.02.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №685014975 від 23.02.2025 (а.с.24-25).

Відповідно до підпункту 1.1. пункту 1. додаткової угоди сторони дійшли згоди про надання кредитодавцем позичальнику траншу в сумі 7500,00 грн.

Факт отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підтверджується платіжним дорученням від 26.02.2025 (а.с.48).

Відповідно до платіжного доручення від 26.02.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» переказало кошти згідно договору №685014975 від 23.02.2025 ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , без ПДВ, безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer, в розмірі 7500,00 грн.

Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі та на умовах, встановлених Договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості, загальний розмір заборгованості становить за період 24.04.2025 по 24.06.2025 (дата передачі права вимоги) у загальному розмірі 29355,36 грн, з яких: 13800,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту; 8655,36 грн сума заборгованості за відсоткам; 6900,00 грн - неустойка (а.с.74).

Як вбачається з наданої АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформації та виписки за картковим рахунком відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на ім`я останньої емітовано картку № НОМЕР_3 , фінансовий номер телефону НОМЕР_4 . З виписки за договором за період з 23.02.2025-03.03.2025 вбачається, що відповідачка отримала на свій рахунок грошові перекази у розмірі 6300,00 грн 23.02.2025 та 7500,00 грн 26.02.2025 (а.с.107-108).

13 травня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/11, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, що зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, за плату на умовах визначених договором (а.с.56-58).

Відповідно Реєстру прав вимог від 13 травня 2025 року ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №685014975 від 23.02.2025 у загальному розмірі 29355,36 грн, із яких: 13800,00 грн - сума заборгованості по основному боргу (тіло кредиту); та 8655,36 грн - сума заборгованості за відсотками, 6900,00 грн - заборгованість за неустойкою (а.с.59).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №685014975 від 23.02.2025 заборгованість відповідача перед ТОВ «Таліон плюс» склала у загальному розмірі 48288,96 грн, із них: 13800,00 грн - сума заборгованості по тілу кредиту; 27588,96 грн. - сума заборгованості за відсотками; 6900,00 грн - неустойка (а.с. 21-22).

З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за кредитним договором №685014975 від 23.02.2025, здійсненого ТОВ «Таліон плюс», вбачається що ТОВ «Таліон плюс» здійснило нарахування процентів за користування кредитом за період з 13.05.2025 по 30.09.2025 в межах строку дії договору.

30.09.2025 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали Договір факторингу №30/10925-01 згідно умов якого ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №685014975 (а.с.64-68).

Згідно Акту прийому-передачі Реєстру прав вимоги №1 від 30.09.2025 за Договором факторингу №30/10925-01 від 30.09.2025 ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передало, а ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» прийняло Реєстр прав вимоги №1 від 30.09.2025, після чого від Клієнта до Фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с.71).

На виконання умов договору факторингу ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» сплатило ТОВ «Таліон Плюс» 5243200,04 грн, що підтверджується платіжною інструкцією за №636 від 06.10.2025 (а.с.73).

Відповідно до реєстру прав вимоги №1 від 30.09.2025 до Договору факторингу №30/10925-01 від 30.09.2025, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 48288,96 грн, з яких: 13800,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 27588,96 грн - заборгованість за відсоткам; 6900,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи) (а.с.69-70).

Відповідно до виписки з особового рахунку за договором кредитної лінії №685014975 від 23.02.2025 станом на 18.03.2026 загальний розмір заборгованості 48288,96 грн, з яких: 13800,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 27588,96 грн - заборгованість за відсоткам; 6900,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи) (а.с.77).

Суд звертає увагу на те, що позивач вимоги щодо стягнення штрафних санкцій не заявляє, в звязку з чим загальний розмір грошових вимог становить 41388,96 грн.

У подальшому, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» відповідачу було направлено повідомлення про дострокове стягнення заборгованості №25771384475 від 05.02.2026 (а.с.89), в якому відповідача повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» та про дострокове розірвання кредитного договору №685014975 від 23.02.2025, а також про необхідність оплати всієї суми заборгованості в розмірі 48288,96 грн.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статей 5, 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. У разі створення електронного документа з використанням більш як одного електронного підпису та/або більш як однієї електронної печатки його створення завершується накладанням електронного підпису або електронної печатки останнім підписувачем чи створювачем електронної печатки відповідно до технології створення такого електронного документа. Суб`єкти електронного документообігу використовують електронні підписи та електронні печатки у випадках, встановлених законодавством, або за домовленістю між відповідними суб`єктами.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст.ст. 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту. Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Договір був вчинений в електронній формі, яка згідно зі ст.207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст.626, 628 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст.1055 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним (що відповідає належному виконанню відповідно до ст.516 ЦК України). Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Судом встановлено, що відповідачем не надано доказів на підтвердження належного виконання зобов`язань перед позивачем за кредитним договором №685014975 від 23.02.2025, тому суд дійшов висновку, що позовна вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме в загальній сумі 41388,96 грн, з яких: 13800,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 27588,96 грн - заборгованість за відсоткам.

Щодо стягнення судових витрат.

Згідно із ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ЗУ «Про судовий збір» та з врахуванням ст.141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Відповідно до ч.1 та 3 (п.1) ст.133 та ч.1-3 ст.137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до суду надано: копію договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, укладеного між Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ»; копію додаткової угоди №25771384475 від 21.01.2026 до Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026; копію акта прийому-передачі наданих послуг (даний акт є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги) №20/01/26-02 від 20.01.2026, відповідно до якого надано послуги на загальну суму - 7000,00 грн; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4267/10 на ім`я Тимошенко О.О. (а.с.78-82).

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції.

Даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (п.80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п. 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019 у справі №916/2102/17, від 25 червня 2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі № 911/739/15.

Отже, зважаючи на те, що матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, дана справа є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263-265, 280, 352-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43541163, юридична адреса: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, буд.34, офіс 333), заборгованість за договором кредитної лінії №685014975 від 23.02.2025 у загальному розмірі 41388,96 грн (сорок одна тисяча триста вісімдесят вісім гривень 96 копійок), яка складається з: 13800,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 27588,96 грн - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Роз`яснити відповідачу, що заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до суду першої інстанції впродовж тридцяти днів з дня його проголошення.

Роз`яснити позивачу, що має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги впродовж тридцяти днів з дня проголошення рішення до Полтавського апеляційного суду через Козельщинський районний суд.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя М.М. Оксенюк