Рішення № 137991808, 07.07.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/9792/25

Провадження № 2/369/4307/26

РІШЕННЯ

Іменем України

07.07.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Янченка А.В. при секретарі судового засідання Безкоровайній М.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 369/9792/25 за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Паруль Юлія Олегівна до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (правонаступник Гореницька сільська рада), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,-

ВСТАНОВИВ:

08 травня 2025 року ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Паруль Юлія Олегівна звернулась з позовом до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (правонаступник Гореницької сільської ради), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Позов мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , яка являється матір`ю позивача- ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Позивач проживала разом та вела спільне господарство з своєю матір`ю - ОСОБА_4 та поховала її за власні кошти. Після смерті ОСОБА_4 у спадок її донькам (у рівних долях) залишилось нерухоме майно: будинок з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,1423 га, наданої для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Сестра позивача- ОСОБА_7 постійно проживала у м. Маріуполі, Донецької обл. та не приймала участі в утриманні зазначеного майна. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7 . За життя ОСОБА_7 (сестра позивача) заповіт не склала. Встановлено, що після смерті ОСОБА_7 видавалось два свідоцтва про право на спадщину. Однак вказані свідоцтва видавались на грошові кошти. На майно, що є предметом вказаного позову будь-які свідоцтва не видавались. Отже, діти ОСОБА_7 відмовилися спадкувати вказане майно. Про наявність вказаного майна спадкоємцям відомо. Позивач більше десяти років безперервно і відкрито користується утримує зазначене майно.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 липня 2025 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання, встановлено відповідачам п`ятнадцятиденний строк на подачу відзиву на позов з дня вручення ухвали.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 квітня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду на 10 червня 2026 року.

У судове засідання представник позивача не з`явився. Подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

У судове засідання відповідач Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області (правонаступник Гореницької сільської ради) не з`явилась.

Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Однак, відповідач Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області (правонаступник Гореницька сільська рада) подали відзив відповідно до якого у задоволенні позовних вимог просять відмовити, у зв`язку з тим, що останні є неналежними відповідачами.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Відзив не подано.

У судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з`явилась. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Відзиву не подано.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

При розгляді справи судом встановлено, що з 2004 року позивач проживає у вказаному будинку, добросовісно володіє ним, відкрито та безперервно і користується більше десяти років. З вимогами про те, що він незаконно ним володіє і користується ніхто до нього не звертався, в тому числі і представники громади. Позивач сумлінно сплачує податок та комунальні платежі і в повному обсязі утримує зазначене майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Аналізуючи зазначені норми права та встановлені в судовому засіданні обставини підтверджені належними та допустимими доказами в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 добросовісно заволоділа чужим майном, а саме частиною 1/3 житлового будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,1423 га наданої для обслуговування жилого будинку та господарських будівель, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Власників на зазначених об`єктів фактично немає, і продовжує відкрито та безперервно ним володіти більше десяти років.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією висловленою в п.п. 9, 11, 13, 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», що особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України. При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (ч. 3ст. 344 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 вказано, що правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

У подальшому ця правова позиція була неодноразово підтверджена та розвинута Верховним Судом. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17 зазначила, зокрема: правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: -наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; -законність об`єкта володіння; -добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; -сплив установлених строків володіння; -відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю; -для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація) (п. 43); -аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст. 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків; -при вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом; -володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном; -крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього (п. 46); -звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю; -підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність; -наявність у володільця певного юридичного титулу, володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник; -володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності (п.п. 47, 55); -якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності добросовісність заволодіння майном (п. 48); -відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння; -при цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння;-володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник (п. 50);-давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим; тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений уЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи; для нерухомого майна такий строк складає десять років (п. 52); -набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності (п. 54).

Аналогічні правові позиції Верховний Суд висловив і в ряді інших своїх судових рішень, а в постанові від 28.04.2020 у справі № 552/1354/18 вказав також на те, що: -за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено; - позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування; не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Враховуючи що позивачем доведено наявність сукупності обставин необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, а саме його добросовісне, відкрите та безперервне володіння нерухомим майном, відповідачем не надано належних доказів на спростування зазначених обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частин першої, другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Паруль Юлія Олегівна до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (правонаступник Гореницька сільська рада), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю задовольнити повністю.

Визнати та зареєструвати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання та перебування: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Центральним СВМ ГУ МВС України в Київській обл. від 30 січня 1997 році право власності за набувальною давністю на 1/3 будинку АДРЕСА_1

Визнати та зареєструвати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання та перебування: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Центральним СВМ ГУ МВС України в Київській обл. від 30 січня 1997 році право власності за набувальною давністю на земельну ділянку, площею 0,1423 га наданої для обслуговування жилого будинку та господарських будівель, що знаходиться по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті - ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання та перебування: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ,паспорт серії НОМЕР_2 виданий Центральним СВМ ГУ МВС України в Київській обл. від 30 січня 1997 році.

Відповідач-1: Білогородська сільська рада, місцезнаходження: вулиця Володимирська, 33, с. Білогородка, Бучанський район, Київська область, 08140, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04358477.

Відповідач-2: ОСОБА_2 , місце проживання та перебування: АДРЕСА_4 ,

реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Відповідач-3: ОСОБА_3 , місце проживання та перебування: АДРЕСА_4 ,

реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 .

Повне рішення складено: 07.07.2026 року.

Суддя А.В. Янченко