Ухвала суду № 137991727, 07.07.2026, Згурівський районний суд Київської області

Справа № 365/622/26

Номер провадження: 6/365/27/26

У Х В А Л А

07 липня 2026 року селище Згурівка

Суддя Згурівського районного суду Київської області Солдатова Т.М., вивчивши заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА», заінтересовані особи: стягувач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС», приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович, боржник ОСОБА_1 , про заміну сторони виконавчого провадження,

ВСТАНОВИЛА:

02 липня 2026 року (через систему «Електронний суд») заявник ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА», через свого уповноваженого представника адвоката Кролевця Р.І., звернувся до Згурівського районного суду Київської області із заявою про заміну сторони виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого документу (виконавчого напису), виданого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Яною Вікторівною № 39543 від 26.03.2021 про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , заборгованості на користь стягувача, яким є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС», поданою в порядку ст. 442 ЦПК України.

Відповідно правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/4196/21, оскільки тільки в ЦПК України врегульовано правило заміни сторони виконавчого провадження, порушеного через необхідність виконання рішення «несудового» органу, можна зробити такий висновок: заява про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

За нормою частини 2 ст. 446 ЦПК України, процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.

Згідно положень пункту 3 частини 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів - виконавчих написів нотаріусів.

У постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 263/14171/19 (провадження № 61-21991св19) викладено наступний правовий висновок: «Визначення змісту категорії місця виконання рішення наведене у статті 24 Закону України «Про виконавче провадження». За правилами частин першої та другої наведеної статті виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Виходячи зі змісту статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходженням його майна. Отже, місце виконання рішення та місце прийняття до виконання виконавчих документів уповноваженим виконавцем можуть не співпадати та є відмінними правовими категоріями.».

Отже, за змістом частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Тобто, законодавець пов`язує місце виконання виконавчого документа не з місцем знаходження кабінету/офісу державного/приватного виконавця чи місцем відкриття виконавчого провадження, а саме з місцем вчинення виконавчих дій щодо конкретного боржника.

У заяві зазначена адреса божника ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .

З метою з`ясування зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 та недопущення порушення правил підсудності судом зроблено запит до Єдиного державного демографічного реєстру, згідно з відповіддю №2982639 від 06.07.2026 року на який особа ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Оскільки боржник ОСОБА_1 зареєстрована за вищевказаною адресою, тому на вказану територію місця реєстрації боржника розповсюджується територіальна юрисдикція (підсудність) Шевченківського районного суду міста Львова.

У свою чергу, до матеріалів заяви не додано жодних доказів того, що на території, на яку розповсюджується територіальна юрисдикція (підсудність) Згурівського районного суду Київської області, проводяться будь-які виконавчі дії в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса.

Відомостей про місцезнаходження майна боржника або його роботи на території, на яку розповсюджується територіальна юрисдикція (підсудність) Згурівського районного суду Київської області, матеріали заяви також не містять.

Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (ст. 125 Конституції України).

Вирішуючи питання про прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справи до його юрисдикції (предметної та суб`єктивної) та підсудності (територіальної юрисдикції).

Територіальна юрисдикція визначається колом цивільних справ у спорах, вирішення яких віднесено до повноваження суду першої інстанції.

Розгляд справи судами з порушенням правил підсудності є порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції, оскільки такі суди не є встановленими процесуальним законом для такого розгляду (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 369/238/15-ц).

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» наголосив на тому, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, і, як зазначено Європейською комісією з прав людини у рішенні у справі «Занд проти Австрії» (доповідь від 12 жовтня 1978 року), термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «всю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)».

Відповідно пункту 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно положень ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність передати заяву на розгляд до Шевченківського районного суду міста Львова за підсудністю.

За наведених обставин, керуючись ст. 124, 125 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про виконавче провадження», ст. 2, 3, 4, 23, 31, 32, 263, 353, 354, 355, 446 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Цивільну справу № 365/622/26 (номер провадження 6/365/27/26) за заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА», заінтересовані особи: стягувач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС», приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович, боржник ОСОБА_1 , про заміну сторони виконавчого провадження, передати за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Львова (адреса місцезнаходження: 79000, Україна, Львівська обл., місто Львів, вулиця Січових Стрільців, будинок 12).

Копію даної ухвали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Передачу справи на розгляд іншого суду здійснити не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Суддя Т.М. Солдатова