Ухвала суду № 137991686, 18.12.2025, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/1360/25

Провадження № 1-кп/362/422/25

У Х В А Л А

Іменем України

18.12.2025 м. Васильків

Колегія суддів Васильківського міськрайонного суду Київської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024101110000553 від 22 липня 2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Васильків Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м. Васильків Київської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Васильківського міськрайонного суду Київської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024101110000553 від 22 липня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України, та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України.

Прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченим у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_7 заперечив щодо задоволення клопотання прокурора, просив застосувати до нього домашній арешт.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 підтримав думку свого підзахисного, просив застосувати до нього домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_6 заперечив щодо задоволення клопотання прокурора, просив застосувати до нього домашній арешт.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_9 заперечив щодо продовження його підзахисному запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Заслухавши думку учасників судового засідання, вивчивши клопотання прокурора, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою суд враховує зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Таким чином, суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 178 КПК України судом при вирішенні клопотання враховуються, дані про особу обвинуваченого, його репутація, відомості щодо наявності у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків за місцем мешкання, вік та стан його здоров`я, відсутність відомостей про наявність постійного місця роботи та джерел доходу, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.

Згідно практики Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Взяття під варту, відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має задовольняти вимогу пропорційності, що викладено у рішенні ЄСПЛ від 18.03.2008 р. у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), а тому тримання обвинуваченого під вартою є необхідним для забезпечення їх присутності в суді, та інші, менш суворі заходи, не є достатніми для досягнення цієї цілі.

Так, відносно ОСОБА_6 ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 14 серпня 2024 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою колегії суддів Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23.10.2025 до 21.12.2025.

Відносно ОСОБА_7 ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 20 серпня 2024 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою колегії суддів Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23.10.2025 до 21.12.2025.

Таким чином, строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 закінчується 21.12.2025.

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», відповідно до якої «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

Заслухавши учасників судового розгляду, розглянувши наявні в справі письмові матеріали, суд приходить до висновку, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, зберігається, враховуючи тяжкість інкримінованих злочинів, суворість передбаченого покарання, а саме: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні зокрема кримінального правопорушення, за яке передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічного позбавлення волі, обвинувачений ОСОБА_7 не має постійного місця проживання, обидва не одружені, нікого на утриманні не мають, тобто у них відсутні міцні соціальні зв`язки в місці проживання, що створює передумови для вжиття ними заходів щодо ухилення від відбування покарання.

Обвинувачений ОСОБА_7 та свідки в даному кримінальному провадженні вже допитані, однак обвинувачений ОСОБА_6 ще підлягає допиту, тому ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, ще зберігається.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, також наявний, оскільки ОСОБА_6 інкримінується вчинення спочатку 01.07.2024 з метою ослаблення держави підпалу, спрямованого на пошкодження об`єкту, який має важливе народногосподарське значення, вчинене в умовах воєнного стану за попередньою змовою групою осіб, у вчиненні якого він не розкаявся, не пошкодував, а, навпаки, в подальшому, як вбачається з обвинувального акта, починаючи з серпня 2024 здійснив організацію готування підпалів, з метою ослаблення держави, спрямованих на пошкодження об`єктів, які мають важливе народногосподарське значення, вчиненої в умовах воєнного стану за попередньою змовою групою осіб, та організацію готування до вчинення дій, що перешкоджають законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, вчиненої за попередньою змовою групою осіб, які були не доведені до кінця з причин, що не залежали від його волі.

ОСОБА_7 інкримінується спочатку вчинення 01.07.2024 з метою ослаблення держави підпалу, спрямованого на пошкодження об`єкту, який має важливе народногосподарське значення, вчиненого в умовах воєнного стану за попередньою змовою групою осіб, у вчиненні якого він не розкаявся, не пошкодував, а, навпаки, в подальшому, як вбачається з обвинувального акта, починаючи з серпня 2024 здійснив готування з метою ослаблення держави підпалів, спрямованих на пошкодження об`єктів, які мають важливе народногосподарське значення, вчинене в умовах воєнного стану за попередньою змовою групою осіб, які були не доведені до кінця з причин, що не залежали від його волі.

Таким чином, наявний ризик продовження вчинення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кримінальних правопорушень.

Враховуючи тривалість розгляду даного кримінального провадження, стадію судового розгляду, термін перебування обвинувачених під вартою та їх поведінку під час розгляду, суд приходить до висновку про те, що ризик, передбачений ч. 4 ст. 177 КПК України, а саме: перешкоджання обвинуваченими кримінальному провадженню іншим чином відпав.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , суд враховує та оцінює особу обвинувачених, які обвинувачуються у вчиненні, відповідно до ст. 12 КК України, особливо тяжких злочинів, і в суду є обґрунтовані підстави вважати, що наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Таким чином, з врахуванням даних про особу обвинувачених, суд, не вирішуючи такі питання як обґрунтованість обвинувачення чи вагомість доказів, приходить до висновку, що зміна ОСОБА_10 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на один із більш м`яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, та виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків.

Окрім наведеного, суд виходить з того, що наразі в Україні діє воєнний стан.

Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Тобто, на час дії воєнного стану у разі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, зокрема, ст. 113 КК України, законодавець безальтернативно визначив єдиний можливий до застосування запобіжний захід тримання під вартою. Зазначена норма процесуального закону є чинною, неконституційною не визнавалась.

За таких обставин клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити відносно обвинувачених запобіжний захід у виді тримання під вартою, що не суперечитиме вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

При визначенні розміру застави, слідчий суд зважає не лише на обсяг повідомленої підозри, а виходить і з тих позицій Європейського суду з прав людини, відповідно до яких розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою (рішення «Гафа проти Мальти»).

Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів і спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

На підставі викладеного, в даному конкретному випадку, у порядку виключення, що обумовлено обставинами справи, тривалістю перебування обвинувачених під вартою, стадією судового розгляду, суд дійшов до переконання про можливість визначити заставу в розмірі, який становить 600 (шістсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1816800 (один мільйон вісімсот шістнадцять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, що в достатній мірі буде гарантувати виконання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покладених на них обов`язків і не суперечитиме положенням статті 182 КПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 314, 315, 370, 372, 376 КПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції строком на 60 днів.

Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції строком на 60 днів.

Ухвала про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 закінчує свою дію «15» лютого 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_6 заставу у розмірі 600 (шістсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1816800 (один мільйон вісімсот шістнадцять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок для внесення застави (ТУ ДСА України в Київській області, код отримувача (код ЄДРПОУ) 26268119, банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ, рахунок отримувача UA768201720355259001000018661, по справі № 357/8479/22).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_6 обов`язки:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- носити електронний засіб контролю;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування з будь-якими особами, окрім своїх захисників, прокурора та суду, щодо обставин даного кримінального провадження.

Визначити ОСОБА_7 заставу у розмірі у розмірі 600 (шістсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1816800 (один мільйон вісімсот шістнадцять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок для внесення застави (ТУ ДСА України в Київській області, код отримувача (код ЄДРПОУ) 26268119, банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ, рахунок отримувача UA768201720355259001000018661, по справі № 357/8479/22).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_7 обов`язки:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- носити електронний засіб контролю;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування з будь-якими особами, окрім своїх захисників, прокурора та суду, щодо обставин даного кримінального провадження.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинувачених з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, обвинувачені зобов`язані виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченим, що з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави вони вважаються такими, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачені, будучи належним чином повідомленими, не з`являться за викликом до суду без поважних причин, чи не повідомлять про причини своєї неявки, або якщо порушать інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави в більшому розмірі або іншого запобіжного заходу, з урахуванням положень частини 7 статті 194 КПК України. Копію ухвали вручити обвинуваченим негайно після її оголошення.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 532 КПК України, та може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складений і оголошений23.12.2025 року о 16.00 год.

Головуюча суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3