Рішення № 137991554, 03.07.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/4295/22

Провадження № 2-др/357/87/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 липня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Орєхова О. І. ,

за участі секретаря Кича М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Узинська міська рада про відновлення меж земельної ділянки та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Узинської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсними та скасування рішень сільської ради та державних реєстрацій,

В С Т А Н О В И В :

В червні 2026 судом отримано від ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 заяву про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Узинська міська рада про відновлення меж земельної ділянки та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Узинської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсними та скасування рішень сільської ради та державних реєстрацій, документ сформований в системі «Електронний суд» 14.06.2026, зареєстрований 15.06.2026 за вх. № 38307.

Вказана заява мотивована тим, що у провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебувала цивільна справа № 357/4295/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Узинська міська рада про відновлення меж земельної ділянки та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Узинської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсними та скасування рішень сільської ради та державних реєстрацій.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2023 року у справі № 357/4295/22, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року залишені без змін постановою Верховного Суду.

19 червня 2023 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області подавалася письмова заява про те, що на підставі ч. 8 ст. 141 ЦПК України докази, що не були подані щодо розміру витрат, які сторона ( позивач ) сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

17 липня 2023 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області були подані ( через засоби поштового зв`язку, рекомендованим листом від 17.07.2023 з описом ) докази щодо розміру витрат, які сторона ( позивач ) сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи у розмірі 62 500 грн, з доказами направлення їх копій учасникам справи.

Отже, Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, не вирішено питання про судові витрати, а саме витрати на правничу допомогу, надані представником позивача ( ОСОБА_2 ) адвокатом Козадаєвим В.С. у розмірі 62 500 гривень.

Просив ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 62 500 гривень.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеного складу суду, головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та матеріали були передані судді для розгляду.

Стаття 270 ч. 4 ЦПК України прямо вказує, що додаткове рішення у разі вирішення питання про судові витрати ухвалюється без повідомлення учасників.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд відбувався за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Узинська міська рада про відновлення меж земельної ділянки, задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_3 усунути позивачу ОСОБА_2 , перешкоди в користуванні майном ( нерухомим майном ), що складається із земельної ділянки, площею 0,2500 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3220485801:02:022:0052, а саме усунення порушень меж вказаної земельної ділянки позивача, звільнення земельної ділянки шляхом знесення ( демонтажу ) споруди ( паркану, огорожі ) на протяжності ( довжині ) такої споруди (паркану, огорожі ), якими відгороджено земельна ділянка позивача, площею 0,2500 га, кадастровий номер: 3220485801:02:022:0052, за рахунок ОСОБА_3 . В решті позовних вимог, відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 992,40 гривень ( дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок ). Зустрічний позов ОСОБА_3 до Узинської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсними та скасування рішень сільської ради та державних реєстрацій, залишено без задоволення.

Вказане рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2023 року у справі № 357/4295/22, залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року та вказані рішення залишені без змін постановою Верховного Суду.

Судове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2023 року у справі № 357/4295/22 на час розгляду даної заяви про ухвалення додаткового судового рішення набрало законної сили.

За змістом ч. 2 ст. 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, які підтверджують точний розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд, за заявою такої сторони, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Однак, як вже зазначалось, така заява має бути озвучена до закінчення судових дебатів у справі (ч. 1 ст. 246 ЦПК). В такому разі судом призначається ще одне судове засідання, яке має бути проведено не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог, за результатом якого ухвалюється додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 кодексу (ч. 2, 3 ст. 246 ЦПК). Можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті передбачають і ч. 3 ст. 259 ЦПК (порядок ухвалення судових рішень) і п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК (додаткове рішення суду).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Так, 19 червня 2023 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області подавалася письмова заява про те, що на підставі ч. 8 ст. 141 ЦПК України докази, що не були подані щодо розміру витрат, які сторона ( позивач ) сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно матеріалів справи, розглянуто справу по суті позовних вимог з ухваленням відповідного рішення 12.07.2023. Перебіг процесуального строку, визначеного ч. 8 ст. 141 ЦПК України, починається з 13.07.2023 і відповідно закінчується 17.07.2023 ( відлік 5-денного строку починається з наступного дня після дати ухвалення рішення суду (або складання повного тексту, якщо рішення проголошувалося вступною та резолютивною частиною).

Так, сторона позивача звернулась до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, яка була отримана судом 19.07.2023, про що свідчить штамп суду, направлено засобами поштового зв`язку 17.07.2023, про що свідчить поштовий конверт та Опис вкладення до цінного листа.

Тому, заяву про ухвалення додаткового рішення стороною позивача було подано протягом 5 днів, тобто, в строк визначений ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи ( ч. 1 ст. 133 ЦПК України ).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень п. 1, 2 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначений правовий висновок узгоджується з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справа N 755/9215/15-ц, провадження N 14-382цс19.

Також, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 301/1894/17.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

ВС зауважив, що у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження понесених відповідачем витрат на правничу допомогу надано наступні документи: Договір № 09/19/22 про надання правничої ( правової ) допомоги від 19.09.2022; Протокол узгодження договірної ціни, що є Додатком № 1 до Договору про надання правничої ( правової ) допомоги від 19.09.2022 № 09/19/22; Акт приймання-передачі наданих послуг від 17.07.2023; Детальний опис наданих адвокатом послуг; рахунок на оплату № 17 від 17.07.2023.

Відповідно до п.п. 7.1. п. 7 Договору № 09/19/22 про надання правничої ( правової ) допомоги від 19.09.2022, підтвердженням надання Представником ( захисником ) наданих послуг ( правничої ( правової ) допомоги ), є Акт приймання-передачі наданих послуг та/або вставлений до сплати Представником ( захисником ) рахунок.

Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг від 17.07.2023, Адвокат передав, а Клієнт прийняв правничі ( правову ) допомогу/послуги, що полягали у наступному: підготовка та подання до суду письмової заяви про зміну предмету позову, послуга становить 10 000 грн; участь у судовому засіданні 24.01.2023, вартість послуг становить 6 500 грн; підготовка та подання 24.01.2023 до суду письмового клопотання про прийняття до розгляду доказів та долучення їх до матеріалів, вартість послуг склала 4000 грн; участь у судовому засіданні 22.03.2023, вартість послуги становила 6 500 грн; участь у судовому засіданні 19.04.2023, вартість послуги становила 6 500 грн; участь у судовому засіданні 29.05.2023, вартість послуги становила 6 500 грн; підготовка та подання 29.05.2023 до суду письмового клопотання про прийняття до розгляду доказів та долучення їх до матеріалів, вартість послуг склала 4000 грн; участь у судовому засіданні 19.06.2023, вартість послуги становила 6 500 грн; підготовка та подання 19.06.2023 до суду письмового клопотання про прийняття до розгляду доказів та долучення їх до матеріалів ( на виконання ухвали суду ), вартість послуг склала 4000 грн; підготовка та подання 19.06.2023 до суду письмової заяви від 19.06.2023, вартість послуг склала 4000 грн; підготовка та відправлення 07.07.2023 засобами поштового зв`язку до суду письмового клопотання про прийняття доказів до матеріалів справи ( на виконання ухвали суду ), вартість послуг склала 4000 гривень. Вартість наданих послуг ( загальна ), становить 62 500 гривень.

Отже, позивачем доведено понесення витрат на правову допомогу при розгляді вищевказаної справи, а також наявність договірних відносин.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону N 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно -виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловлену у постановах від 27.06.2021 року у справі № 922/2495/20, від 25.06.2021 року у справі № 922/902/20, від 23.06.2021 року у справі № 910/2478/20, від 18.06.2021 року у справі № 905/411/17, від 15.06.2021 року у справі № 910/3419/20, від 01.06.2021 року у справі № 922/2385/20, від 21.03.2021 року у справі № 712/1720/19, Верховний Суд зазначив, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначені фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвокатом іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч. 3 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадку і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Отже, сума гонорару є фіксованою, а при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (провадження № К/9901/27657/20).

Отже, позивачем доведено понесення витрат на правову допомогу при розгляді вищевказаної справи в розмірі 62 500 гривень.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009, яке відповідно до ст. 1512 Конституції України є обов`язковим, остаточним і не може бути оскаржено, зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно доданих до заяви про ухвалення додаткового рішення документів, стороною позивача було направлено 17.07.2023 ОСОБА_3 для ознайомлення заяву про ухвалення додаткового рішення з додатками, про що свідчить Опис вкладеннядо цінного листа.

В свою чергу, станом на час розгляду вищевказаної заяви, не надходило від відповідача ОСОБА_3 жодних заперечень стосовно понесених витрат з боку позивача на правову допомогу в сумі 62 500 грн, так і клопотань про зменшення їх розміру.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки від відповідача не надходило заяв та клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених обставин відсутні.

Така правова позиція міститься в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Аналогічна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 01.12.2021 року у справі № 607/14338/19-ц.

В даній постанові Верховний Суд зазначив, що матеріали справи не містять клопотання Особа_1 про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених обставин відсутні.

Отже, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Такої позиції дотримується і ВС КЦС у справі № 523/3904/19 від 09.02.2022 року.

У вищевказаній постанові Верховний Суд зазначив, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

На це вказав і Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі № 275/150/22.

Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони.

Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

Верховний Суд у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22 погодився з додатковим рішенням місцевого суду та постановою апеляційного суду щодо стягнутих витрат на правничу допомогу з огляду на таке. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

В свою чергу суд враховує правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18, про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, врахувавши складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).

Також, судом враховується правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 12.05.2020 зі справи № 904/4507/18.

У зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, колегія суддів зазначає, що в контексті правовідносин, які склались у даній справі, суд апеляційної інстанції при визначенні суми витрат на професійну правничу допомогу пов`язаних із розглядом справи № 910/7540/19 в суді апеляційної інстанції повинен був не обмежуватись лише посиланням на те, що вказана сума є «фіксованим гонораром», визначеним відповідачем 1 та адвокатом, а повинен був надати оцінку заявленій ПАТ «Оболонь» сумі на предмет її обґрунтованості, необхідності та неминучості, в частині такого перевищення та відповідно оцінити, чи відповідають такі витрати, критерію реальності та розумності їхнього розміру.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи».

За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанова Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 808/1849/18).

У разі неспівмірності розміру витрат на правову допомогу суд самостійно визначає розмір судових витрат (постанова Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 160/6762/21).

ВП ВС в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично здійснені, та оцінювати їх необхідність.

Суд акцентує увагу на позиції Великої Палати Верховного Суду, що під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).

Суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц).

Отже, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова КГС ВС від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (див. постанову Верховного Суду від 30.01.2023 № 910/7032/17).

У додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів ( ч. 1 ст. 89 ЦПК України ).

Отже, визначаючи розмір суми наданої правничої допомоги, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, що міститься в Акті приймання-передачі наданих послуг від 17.07.2023, виходячи з принципу співмірності, розумності, реальності судових витрат, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 62 500 грн є завищеними та не співмірними зі складністю справи, витраченим часом адвоката та наданих з боку останнього послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

Так, суд не може погодитися з тим, що підготовка та подання до суду письмової заяви про зміну предмету позову, послуга становить 10 000 грн, оскільки після звернення до суду з позовною заявою, саме сторона не визначилася з своїми позовними вимогами, що в подальшому слугувало звернення із заявою про зміну предмету позову, тому така поведінка сторони позивача та вчинення додаткових дій, надання додаткової послуги адвокатом, не може бути покладено на сторону відповідача.

Крім того, подання 24.01.2023 до суду письмового клопотання про прийняття до розгляду доказів та долучення їх до матеріалів, підготовка та подання 29.05.2023 до суду письмового клопотання про прийняття до розгляду доказів та долучення їх до матеріалів, де адвокатом було надано правової допомоги, де кожна така підготовка та направлення складало по 4000 грн, то з цього приводу суд зазначає про те, що не потребувало з боку сторони позивача вчинення додаткових дій стосовно підготовки клопотань та направлення їх до суду (прийняття доказів), оскільки у відповідності до вимог ч. 2 ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Отже, сторона позивача повинна була надати всі докази разом із позовної заявою, що виключало необхідності в складанні додаткових клопотань для звернення до суду щодо прийняття до розгляду доказів та долучення їх до матеріалів.

Так, участь у судовому засіданні 24.01.2023, де вартість послуг становить 6 500 грн, то суд з цього приводу вказує на те, що 24.01.2023 судом проводилося підготовче засідання, яке за часом відбувалося 26 хвилин, відкладено було за клопотанням сторони відповідача. Тобто, по справі проводилася підготовчі дії, по суті розгляд справи не проводився, тому участь у судовому засіданні 24.01.2023 ( в підготовчому ), де вартість послуг становило 6 500 грн, така сума на думку суду є завищеною.

Стосовно участі у судовому засіданні 22.03.2023, де вартість послуги становила 6 500 грн, то суд зазначає про те, адвокат не приймав участі в даному судовому засіданні ( в підготовчому засіданні ), за відсутністю учасників справи, ухвалою суду від 22.03.2023 було закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.04.2023, а тому, така сума не може бути покладена на відповідача за дії, які не вчинялися та не надавалися ( правова допомога ) з боку адвоката.

Не може бути покладена на відповідача за дії, які не вчинялися та не надавалися ( правова допомога ) з боку адвоката, участь у судовому засіданні 19.04.2023, де вартість послуги становила 6 500 грн, оскільки 19.04.2023 представник позивача, адвокат Козадаєв В.С. не приймав також участі, про що свідчить протокол судового засідання.

Щодо підготовки та подання 19.06.2023 до суду письмової заяви від 19.06.2023, вартість послуг склала 4000 грн, то суд зазначає про те, що вказаною заявою сторона позивача повідомляла суд, що доказі понесені витрат на правову допомогу будуть подані у відповідності до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України, яка не є змістовною, тому не потребувало значного часу та зусиль адвокату для її складання.

До того ж, представник позивача ( адвокат ) Козадаєв В.С. приймав участь в судовому засіданні 19.06.2023, тому мав можливість усно зробити заяву про те, що у відповідності до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України, докази понесення витрат на правову допомогу будуть надані, що виключало необхідності складання її в письмовому вигляді, де її вартість склала 4000 гривень.

Стосовно участі адвоката у судовому засіданні 19.06.2023, вартість послуги становила 6 500 грн, то дане судове засідання не було тривалим.

Надаючи оцінку підготовка стосовно подання 19.06.2023 до суду письмового клопотання про прийняття до розгляду доказів та долучення їх до матеріалів ( на виконання ухвали суду ), вартість послуг склала 4000 грн та підготовка та відправлення 07.07.2023 засобами поштового зв`язку до суду письмового клопотання про прийняття доказів до матеріалів справи ( на виконання ухвали суду ), вартість послуг склала 4000 грн, то суд вказує на те, що не потребувало необхідності для складання змістовного клопотання та відповідно значного часу з боку адвоката для цього.

Окрім цього вказані доказі, які суд витребував у сторони позивача, адвокат мав можливість надати їх безпосередньо в судовому засідання без складання письмового клопотання та відповідно їх відправлення.

Отже, визначаючи розмір суми наданої правничої допомоги, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, зважаючи на категорію даної справи, виходячи з принципу співмірності, розумності, реальності судових витрат, з урахування часткового задоволення вимог позивача за первісним позовом ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн, який буде достатнім, співмірним і справедливим, з огляду на категорію та складність цієї справи та витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), опосередковано пов`язані з розглядом справи, втім які за оцінкою суду саме в такій сумі знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку (у пов`язаності) з розглядом справи.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 89, 133, 137, 141, 247, 258, 263, 264, 270, 354, 355 ЦПК України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд,

У Х В А Л И В :

Заяву Козадаєва Віктора Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Узинська міська рада про відновлення меж земельної ділянки та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Узинської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсними та скасування рішень сільської ради та державних реєстрацій, - задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 витрати понесені на правову допомогу в розмірі 5 000 ( п`ять тисяч ) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач ( відповідач ): ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач ( позивач ): ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

Третя особа ( відповідач ): Узинська міська рада ( адреса місцезнаходження: 09161, Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Незалежності, буд. 16/1, ЄДРПОУ: 04054990 ).

Повний текст додаткового рішення складено 03 липня 2026 року.

Суддя О. І. Орєхов