Ухвала суду № 137991481, 30.06.2026, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/2279/25

Провадження № 1-кп/355/83/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року Баришівський районний суд Київської області:

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника заявника ОСОБА_4 ,

розглянувши у судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 серпня 2025 року у справі №761/35065/25, провадження №1-кс/761/22893/2025, номер кримінального провадження в ЄРДР: 42024110000000348 (в частині накладення арешту на земельні ділянки, що належать ОСОБА_5 - третій особі, щодо майна якої вирішується питання про арешт), -

установив:

До слідчого судді Баришівського районного суду Київської області надійшло клопотання про скасування арешту з майна. Так, у клопотанні зазначається, що у провадженні Баришівського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження № 42024110000000348 у справі № 355/2279/25 (суддя ОСОБА_1 ), у межах якого ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 серпня 2025 року у справі №761/35065/25, провадження № 1-кс/761/22893/2025, накладено арешт на нерухоме майно, зокрема на земельні ділянки, що належать ОСОБА_5 . Оскільки ОСОБА_5 не є обвинуваченою у цьому кримінальному провадженні, не була присутня під час розгляду питання про арешт належного їй майна та фактично позбавлена можливості реалізовувати правомочності власника, її представник звертається до суду з цим клопотанням у порядку ст. 174 КПК України про скасування арешту майна в частині земельних ділянок, що належать ОСОБА_5 .

26 серпня 2025 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва постановив ухвалу у справі № 761/35065/25, провадження № 1-кс/761/22893/2025, якою задоволено клопотання прокурора Київської обласної прокуратури про накладення арешту на ряд земельних ділянок у кримінальному провадженні № 42024110000000348.

З тексту ухвали вбачається, що досудове розслідування здійснюється за ч. 2 ст. 364 КК України та стосується, зокрема, можливих протиправних реєстраційних дій щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3210945600:01:025:3001.

Разом з тим, арешт накладено, зокрема, на земельні ділянки, які, за наявними матеріалами, належать ОСОБА_5 , а саме:

3210945600:01:027:0001

3210945600:01:027:0016

3210945600:01:027:0015

3210945600:01:027:0012

3210945600:01:027:0009

3210945600:01:027:0008

3210945600:01:027:0007

В описово-мотивувальній частині ухвали слідчого судді від 26.08.2025 зазначено, що необхідність арешту обґрунтовувалася стороною обвинувачення метою збереження речових доказів, а також запобіганням можливості псування, перетворення та відчуження земельних ділянок. Надалі слідчий суддя вказав, що прокурор звернувся з клопотанням про арешт майна з метою забезпечення збереження речового доказу та запобігання подальшому незаконному відчуженню майна.

З ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26.08.2025 вбачається, що на момент накладення арешту сторона обвинувачення обґрунтовувала клопотання обставинами досудового розслідування, пов`язаними з можливими протиправними реєстраційними діями щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3210945600:01:025:3001, із посиланням на кваліфікацію за ч. 2 ст. 364 КК України.

Разом з тим на даний час кримінальне провадження № 42024110000000348 вже перебуває на стадії судового провадження в Баришівському районному суді Київської області у справі № 355/2279/25, а предмет судового розгляду визначений обвинувальним актом за обвинуваченням особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України, тобто у вчиненні несанкціонованих дій з інформацією, яка оброблюється в електронно- обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах, комп`ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації.

Отже, питання про подальшу необхідність збереження арешту майна має оцінюватися не абстрактно за первісною фабулою досудового розслідування, а з урахуванням актуального предмета судового провадження за ч. 3 ст. 362 КК України. У такому провадженні доказове значення насамперед можуть мати реєстраційні записи, електронні дані, рішення державного реєстратора, документи реєстраційної справи, відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру, а не саме по собі подальше обмеження права власності ОСОБА_5 на земельні ділянки як фізичні об`єкти нерухомості.

За цих обставин сторона обвинувачення має обґрунтувати, яке саме доказове значення для судового розгляду за ч. 3 ст. 362 КК України має кожна конкретна земельна ділянка ОСОБА_5 , які саме відомості вона містить як речовий доказ у розумінні ч. 1 ст. 98 КПК України та чому ці відомості неможливо зберегти або дослідити шляхом використання реєстраційних документів, електронних даних, витягів, реєстраційних справ та інших документальних джерел без подальшого арешту майна.

На думку представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт (власника майна), такий висновок має загальний характер і не містить індивідуального обґрунтування щодо кожної конкретної земельної ділянки, яка належить ОСОБА_5 .

Адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні клопотання про підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити, тобто скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26.08.2025 у справі № 761/35065/25, провадження № 1-кс/761/22893/2025, у кримінальному провадженні № 42024110000000348, на земельні ділянки, що належать ОСОБА_5 , скасувати заборону ОСОБА_5 розпоряджатися вказаним майном, а також заборону державним органам, органам місцевого самоврядування та органам нотаріату здійснювати будь-які реєстраційні дії в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників у межах, у яких така заборона встановлена ухвалою, скасувати обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, внесене до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26.08.2025 у справі № 761/35065/25, щодо зазначених земельних ділянок.

Прокурор ОСОБА_3 заперечив щодо задоволення клопотання, оскільки кінцеве рішення у кримінальному провадженні не прийнято, майно, про зняття арешту з якого, клопоче заявник, визнане речовим доказом, що унеможливлює скасування вказаного заходу.

У судове засідання слідчий в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином.

У судове засідання обвинувачена ОСОБА_6 та її адвокат ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилися, ОСОБА_7 надала суду заяву про розгляд клопотання про скасування арешту майна в їхню відсутність.

Заслухавши думку представника заявника, прокурора, дослідивши матеріали клопотання, заяви, слідчий суддя приходить до наступного.

Арешт майна, відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, є заходом забезпечення кримінального провадження і застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 132 КПК України, доведення необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого, прокурора.

Так, вирішуючи питання про подальше застосування заходів забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Встановлено, що на підставі ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 серпня 2025 року у справі №761/35065/25, провадження № 1-кс/761/22893/2025, накладено арешт на нерухоме майно, зокрема на земельні ділянки, що належать ОСОБА_5 , а саме:

3210945600:01:027:0001

3210945600:01:027:0016

3210945600:01:027:0015

3210945600:01:027:0012

3210945600:01:027:0009

3210945600:01:027:0008

3210945600:01:027:0007

Ухвалюючи рішення про накладення арешту, слідчий суддя виходив з того, що необхідність арешту обґрунтовувалася стороною обвинувачення метою збереження речових доказів, а також запобіганням можливості псування, перетворення та відчуження земельних ділянок. Надалі слідчий суддя вказав, що прокурор звернувся з клопотанням про арешт майна з метою забезпечення збереження речового доказу та запобігання подальшому незаконному відчуженню майна.

Згідно ч.1 ст.170 КПК України (в редакції, що діяла на час накладення арешту) арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Отже, обов`язок з доведення відсутності подальшої потреби застосування арешту майна покладається саме на особу, яка просить скасувати такий арешт.

Встановлено, що кінцеве рішення у кримінальному провадженні не прийнято, майно, про зняття арешту з якого, клопоче заявник, визнане речовим доказом, що також унеможливлює скасування вказаного заходу.

З урахуванням викладеного, оскільки власником майна не було доведено, що в подальшому застосуванні арешту транспортного засобу відпала потреба, тому на даному етапі необхідність не відпала, а тому вважаю необхідним у задоволенні клопотання відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 98, 167, 170 - 174 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 серпня 2025 року у справі №761/35065/25, провадження №1-кс/761/22893/2025, номер кримінального провадження в ЄРДР: 42024110000000348 (в частині накладення арешту на земельні ділянки, що належать ОСОБА_5 - третій особі, щодо майна якої вирішується питання про арешт).

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Баришівського районного суду ОСОБА_1