Рішення № 137991446, 07.07.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/391/26

Провадження № 2/293/480/2026

07 липня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Збаражського О.М.,

за участю секретаря судового засідання Крисюк О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у с-щі Черняхів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

І. СУТЬ СПРАВИ

23.03.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» звернулось до Черняхівського районного суду Житомирської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 14890,00грн.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» (надалі ТОВ «Ірбіс») 16.09.2021 укладений кредитний договір №50989769, умовами якого встановлено, що кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у розмірі, визначеному кредитним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього, та в Правилах надання грошових коштів у позику, що розміщені на офіційному веб-сайті кредитодавця. Згідно умов договору відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок у сумі 4700,00грн.

01.09.2025 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» укладений договір факторингу №01092025/1, згідно умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №50989769 від 16.09.2021. В зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Позика» складає 14890,00грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 4700,00грн.; заборгованість за відсотками 10190,00грн.

Враховуючи наведене та порушення відповідачем строку повернення кредиту, позивач просить стягнути на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за договором у вищевказаному розмірі та судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5500 грн.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 23.03.2026 справа передана на розгляд судді Збаражському О.М.

На виконання вимог ч.8 ст.187 ЦПК України, 25.03.2026 суд отримав відомості з Єдиного державного демографічного реєстру про місце реєстрації відповідача.

25.03.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи постановив проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання призначив на 23.04.2026.

23.04.2026 судове засідання відкладено на 08.06.2026 у зв`язку із перебуванням головуючого судді у нарадчій кімнаті по іншій справі.

08.06.2026 судове засідання відкладено на 07.07.2026 у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці з 28.05.2026 по 08.06.2026.

07.07.2026 сторони в судове засідання не прибули, про розгляд справи повідомлялись встановленим порядком. Згідно клопотання зазначено у позовній заяві, представник позивача Міньковська А.В. просила розглядати справу без участі представника ТОВ «ФК «Позика».

Відповідач ОСОБА_1 повторно не прибула в судове засідання, про розгляд справи повідомлялась встановленим порядком (а.с. 78-80).

У постанові від 14.03.2020 днів у справі №911/3142/19 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Враховуючи норми ст. 128 ЦПК України, суд рахує, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи.

Згідно ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, відповідно до ст.ст. 211, 280 ЦПК України, судом вирішено проведення заочного розгляду справи, про що 07.07.2026 постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

16.09.2021 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір №50989769 у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» шляхом підписання електронним підписом позичальника (а.с.72-83).

Пунктом 3.1. 3.2. договору передбачено, що товариство надає кредит клієнту в розмірі 4700,00грн. зі сплатою стандартної процентної ставки за користування кредитом у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується в межах строку, визначеного в пункті 4.2 цього договору та в межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою клієнта.

Умовами договору також передбачена пільгова процентна ставка 3 %, що сплачується протягом 13 календарних днів, з 16.09.2021 по 29.09.2021.

Згідно з пунктом 4.1 договору видача (надання) товариством кредиту клієнту за цим договором проводиться протягом трьох операційних банківських днів з моменту укладення цього договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені клієнтом у особистому кабінеті, та яка визначена клієнтом у якості основної платіжної картки.

Відповідно до п. 4.2. договору клієнт зобов`язався повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 15.12.2021, шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок товариства (пункт 4.2 договору).

У додатку № 1 до договору про надання фінансового кредиту від 16.09.2021 №50989769 сторони погодили графік погашення боргу.

З довідки про ідентифікацію клієнта від 01.09.2025 вбачається, що акцепт оферти позичальником (підписання договору електронний підписом одноразовим ідентифікатором) для укладення договору №50989769 підписано унікальним ідентифікатором 705876 направленим на номер 0950012432, номер карти 516875хххххх62983 (а.с.23).

Листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 23.10.2025 за підтверджується факт перерахування 16.09.2021 ТОВ «ФК «Ірбіс» через ТОВ «Універсальні платіжні рішення», який надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків через систему iPay.ua за договором на переказ коштів №ФК-П-21/04-21 від 06.04.2021, в сумі 4700,00грн. на банківський рахунок клієнта за реквізитами платіжної карти № НОМЕР_1 (а.с. 41).

29.09.2021 ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 підписали додатковий договір №1 до договору про надання фінансового кредиту №50989769 від 16.09.2021 шляхом підписання електронним підписом позичальника 705876 (а.с.84-87).

У п. 2. сторони погодили умови договору до яких вносяться зміни.

У п. 2.1. додаткового договору сторони визначили, що відповідно до п.4.4. договору строк обраного клієнтом наступного пільгового періоду складає 10 календарних днів з 29.09.2021 по 09.10.2021.

У п. 2.2. з урахуванням п. 4.4. договору та п 2.1. додаткового договору товариство та клієнт дійшли згоди внести такі зміни: п. 3.2. договору викласти в наступній редакції: «3.2. за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити товариству стандартну процентну ставку у розмір 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п.4.2. цього договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою клієнта. При цьому клієнт може скористатись пільговим періодом та отримати пільгову процентну ставку (знижку) на умовах, визначених в п.п. 3.2.1, 3.2.2, п 3.2 цього договору».

П.4.2. договору викласти в наступній редакції: «клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити проценти, що були нараховані за кредитом до 28.12.2021 шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок товариства».

09.10.2021 ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 підписали додатковий договір №1 до договору про надання фінансового кредиту №50989769 від 16.09.2021 шляхом підписання електронним підписом позичальника 705876 (а.с.88-91).

Умовами вказаного договору сторони визначили новий строк пільгового період з 09.10.2021 по 19.10.2021.

19.10.2021 ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 підписали додатковий договір №1 до договору про надання фінансового кредиту №50989769 від 16.09.2021 шляхом підписання електронним підписом позичальника 705876 (а.с.92-95).

Умовами вказаного договору сторони визначили новий строк пільгового період з 19.10.2021 по 29.10.2021 та дату повернення кредиту 07.01.2022.

За розрахунком первісного кредитора заборгованість за кредитним договором №50989769 становить 14890,00грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4700,00грн., заборгованість за відсотками 10190,00грн. (а.с.46-50).

01.09.2025 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу № 01092025/01, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором від 16.09.2021 №50989769 в розмірі 14890,00грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4700,00грн., заборгованість за відсотками 10190,00грн.., що також підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників від 01.09.2025 та витягом з реєстру боржників до вказаного договору (а.с. 17, 21, 30-39).

IV. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ, МОТИВИ ТА ОЦІНКА СУДУ

Між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини на підставі кредитного договору, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

За приписами ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої та другої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до вимог ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що 16.09.2021 ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір, відповідно до якого позичальник отримала кредитні кошти в сумі 4700,00грн. терміном до 15.12.2021. Додатковими договорами до кредитного договору №50989769, строк повернення кредиту було продовжено до 07.01.2022.

Кредитний договір та додаткові договори містять персональні дані відповідача, зокрема, РНОКПП, серію та номер паспорта громадянина України, місце проживання відповідача.

У кредитному договорі визначено порядок та умови надання фінансового кредиту, сплати процентів, комісії та строк дії. Отже, сторони у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредитного ліміту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Перерахування коштів позичальнику згідно умов кредитного договору позивач підтвердив випискою по рахунку відповідача, довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення», що містяться в матеріалах справи.

Відповідачем не надано доказів спростування розміру заборгованості по кредитному договору.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 (справа №444/9519/12) та 31.10.2018 (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

За умовами договору №50989769 від 16.09.2021 та додаткових договорів сторони визначили нову дату повернення кредиту до 07.01.2022.

Проте, як вбачається із наданим позивачем розрахунком заборгованості за відсотками за кредитним договором №50989769 від 16.09.2021, відсотки за користування кредитом нараховувались до 17.01.2022, тобто поза межами строку кредитування.

Відтак, до стягнення підлягає заборгованість за кредитним договором №50989769 у розмірі 13480,00грн., а саме: 4700,00грн. заборгованість за тілом кредиту та 8780,00грн. заборгованість за відсотками, що нараховані в межах строку дії договору.

На підставі договору факторингу №01092025/1 від 01.09.2025 року, акту приймання приймання-передачі реєстру боржників від 01.09.2025 та витягом з реєстру боржників до вказаного договору, право вимоги за кредитним договором №50989769 перейшло до позивача ТОВ «ФК «Позика».

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором відступлення (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст. 512 ЦК України однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні іншою особою є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника (ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом.

Таким чином, позивач, як правонаступник кредитора за договором №50989769 від 16.09.2021 щодо позичальника ОСОБА_1 набув право на отримання від останньої кредитної заборгованості.

За приписами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Позика» підлягають задоволенню.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ МІЖ СТОРОНАМИ

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням положень статті 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2410,27 грн.

Крім того, відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, що підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо).

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч.6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були понесені фактично, а їхній розмір є обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (Див. рішення «Лавентс проти Латвії» («Affaire Lavents c. Lettonie»), заява №58442/00 § 154).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги №39493634/03 від 02.01.2026, детальний опис робіт (наданих послуг) від 02.01.2026, акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 01.09.2025.

Позивачем зазначено про витрати, понесені на правничу допомогу, у розмірі 5500,00грн.

Враховуючи викладене, категорію та складність даної справи, зміст заявлених позивачем позовних вимог, обсяг робіт виконаних адвокатом, обсяг наданих послуг, значимість спору для сторін, суд вважає, що витрати, понесені позивачем на правничу допомогу в розмірі 5500,00 грн. є завищеними та неспівмірними до складності справи та виконаних адвокатом робіт, а тому підлягають частковому задоволенню.

Приймаючи до уваги наведене, суд вважає, що розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача становить 2000,00грн.

Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за договором №50989769 від 16.09.2021 в розмірі 13480 (тринадцять тисяч чотириста вісімдесят) грн. судовий збір у розмірі 2410 (дві тисячі чотириста десять) грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі ) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика»

адреса місцезнаходження: 07406, Київська область, м.Бровари,

вул. Симона Петлюри, 21/1

код ЄДРПОУ 39493634

Відповідач:

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1

адреса реєстрації:

АДРЕСА_1

РНОКПП: НОМЕР_2

Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ