Ухвала суду № 137991262, 29.06.2026, Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 295/5041/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2026 р. селище Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Т.Г. Корсун, при секретарі судового засідання М.М. Сороки, за участю заявника не з`явився, представника заявника адвоката О.Л. Українець, заінтересованих осіб не з`явилися, розглядаючи за правилами окремого провадження у судовому засіданні в залі суду у селищі Ємільчине цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба (управління) у справах дітей Житомирської міської ради, про встановлення факту перебування дитини на утриманні,

В С Т А Н О В И В :

23 березня 2026 року представник заявника адвокат Українець Оксана Леонідівна звернулася до Богунського районного суду м. Житомира в інтересах заявника ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба (управління) у справах дітей Житомирської міської ради про встановлення факту перебування дитини на утриманні.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 27.04.2026 справу передано за підсудністю до Ємільчинського районного суду Житомирської області.

Ухвалою суду від 02.06.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами окремого провадження.

У судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання можливості розгляду даної справи в порядку окремого провадження.

Представник заявника вказав, що будь-якого спору у даному правовому питанні не існує, оскільки батько дитини, про факт перебування якої на утриманні йдеться в поданій заяві, помер, а мати дитини є дружиною заявника ОСОБА_1 . Тому, встановлення факту перебування дитини ОСОБА_3 на утриманні ОСОБА_1 має розглядатися саме в порядку окремого провадження.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про розгляд справи.

Суд, заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали заяви, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 03 листопада 2020 року зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 03.11.2020 (а.с.3).

Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 04.04.2017 (а.с.4).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 03.12.2016, батько дитини, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

Звертаючись до суду із заявою в порядку окремого провадження, ОСОБА_1 просить встановити факт перебування на його утриманні неповнолітнього сина дружини, ОСОБА_3 , 2017 року народження, встановлення цього факту йому необхідне для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Оскільки чинним законодавством передбачено і позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суд, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Із заяви вбачається, що заявник просить встановити факт перебування на його утриманні та вихованні неповнолітнього сина дружини від першого шлюбу, батько якого помер, для звільнення від військової служби.

Із змісту заяви слідує, що від встановлення такого юридичного факту залежить виникнення у нього прав та обов`язків, визначених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Таким чином, метою встановлення факту, який простить встановити ОСОБА_1 , є отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Суд виходить з того, що наведений у статті 315 ЦПК України перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, не є вичерпним, тому факт самостійного виховання та/або утримання дитини має бути встановлений судом якщо законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 08 листопада 2019 року у справі №161/853/19, від 18 грудня 2019 року у справі № 370/2598/16-ц виснувала, що не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом.

Оскільки факт самостійного виховання та/або утримання дитини не може бути встановлений у позасудовому порядку, адже жодний орган влади (суб`єкт владних повноважень) не наділений повноваженнями встановлювати такий факт, то його встановлення можливе лише у судовому порядку в суді цивільної юрисдикції.

Така правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року в справі № 560/17953/21.

Що стосується можливості розгляду цієї справи в порядку окремого провадження за правилами цивільного судочинства суд зазначає таке.

У цій справі, заявник просить встановити факт перебування на утриманні. Заявлені вимоги, пов`язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу - вітчима, який утримує дитину.

Так, правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

З настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися, відтак для підтвердження утримання дитини вітчимом необхідне існування (настання) обставин, на підставі яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Зокрема, смерть батька дитини, є підставою для припинення його обов`язку утримувати дитину.

СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються.

Доведення факту утримання дитини вітчимом пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та, безумовно, впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Факт утримання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Однак сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена ч. 1 ст. 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини. Факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

У постанові від 11.09.2024 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що факт самостійного виховання дитини не підлягає з`ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право між батьками дитини, який за загальним правилом може вирішуватися у позовному провадженні.

Окремо Велика Палата Верховного Суду зазначила, що інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.

Як вже зазначалося, у даній справі ОСОБА_1 просить про встановлення факту перебування на його утриманні сина дружини від попереднього її шлюбу, ОСОБА_3 , 2017 року народження, оскільки батько дитини помер.

Дійсно, обов`язки батьків висвітлені в ст. 150 Сімейного кодексу України, згідно якої батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя та поважати дитину.

За невиконання або неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей батьки можуть бути притягнені до різних видів юридичної відповідальності.

Згідно із ч. 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Враховуючи наведені вимоги закону та встановлені судом обставини, суд приходить переконання, що встановлення факту перебування дитини на утриманні ОСОБА_1 може мати негативні наслідки для матері дитини, ОСОБА_2 .

Більше того, СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо утримання дитини, визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо утримання дитини.

Заявник просить про встановлення факту перебування на його утриманні дитини, ОСОБА_3 , який проживає разом з ним та зі своєю матір`ю (його теперішньою дружиною), а тому встановлення такого факту може впливати на права та інтереси як дитини, так і його матері, а відтак у справі наявний спір про право, зокрема, спір щодо участі матері в утриманні дитини.

Доведення факту утримання дитини вітчимом пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати пасинка не виконує своїх батьківських обов`язків, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання батьками своїх батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси цих осіб, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

З огляду на зазначене вбачається, що у справі наявний спір про право, зокрема спір щодо участі матері у матеріальному забезпеченні (утриманню) дитини та/або ухилення від участі у матеріальному забезпеченні/утриманню.

Суд вважає, що у справі, яка розглядається, наявний спір про право, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов`язковим залученням органу опіки та піклування (ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги заявника про встановлення факту утримання дитини не є вимогами, які підлягають розгляду в порядку окремого провадження в розумінні положень ст.ст. 293, 315 ЦПК України.

Більше того, факт утримання дитини не біологічним батьком, а вітчимом не може встановлюватись у безспірному порядку, у тому числі на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Вказане узгоджується із висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23) та у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року у справі № 333/7023/23 (провадження № 61-9238св24), від 04 грудня 2024 року у справі № 551/812/23 (провадження № 61-9313св24), від 30 липня 2025 року у справі № 670/373/24 (провадження № 61-14975св24), від 14 січня 2026 року у справі № 333/6839/24 (провадження № 61-2566св25).

Висновок суду про наявність спору обґрунтовується тим, що заява про встановлення факту перебування на утриманні може розглядатися за правилами окремого провадження у разі відсутності спору.

Встановивши, що встановлення юридичного факту, про який просить ОСОБА_1 , впливає на права матері дитини, суд дійшов висновку про те, що у цій справі наявний спір про право, внаслідок чого заява не може розглядатися в порядку окремого провадження з огляду на імперативну вказівку закону.

Отже із заявлених заявником вимог виник спір про право і дані вимоги не підлягають судовому розгляду в окремому провадженні, відповідно, такий спір належить вирішувати у порядку позовного провадження, а тому суд вважає, що заяву слід залишити без розгляду, роз`яснивши заявнику, що він має право звернутися до суду із позовом у порядку позовного провадження з обов`язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, п`ята статті 19 СК України).

Суд наголошує, що залишення заяви без розгляду у цій справі не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у контексті доступу заявника до національного судочинства.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 260, 293, 294, 315 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба (управління) у справах дітей Житомирської міської ради, про встановлення факту перебування дитини на утриманні - залишити без розгляду.

Роз`яснити ОСОБА_1 право на звернення до суду для вирішення зазначеного питання з позовною заявою на загальних підставах.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Заявник - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 )

Заінтересовані особи:

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 )

Служба (управління) у справах дітей Житомирської міської ради (м-н Корольова, 4/2, м. Житомир; код ЄДРПОУ 25777327)

Повний текст ухвали складений 06 липня 2026 року

СуддяТ. Г. Корсун