Рішення № 137991034, 06.07.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/4796/26

Провадження № 2/161/3689/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Черняка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Коллект Центр» через свого представника звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 26.07.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №4522874, відповідно до якого відповідачу було надано кошти в розмірі 2650грн. зі сплатою процентів за користування позикою у розмірі 1,90% в день строком на 15 днів.

Крім того, 01.09.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір позики №75116527, на підставі якого остання отримала в позику 500 грн. строком на 21 день.

29.09.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено договір позики №944777, на підставі якого відповідачу надано кошти у сумі 1000 грн. строком на 13 днів.

Позивач набув право вимоги до відповідача за вказаними договорами.

Відповідач належним чином не виконала взятих на себе зобов`язань.

Заборгованість останньої становить 16014,31 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також суму понесених судових витрат.

Ухвалою судді від 19.03.2026 року постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем змінено прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » (а.с.30).

20.05.2026 року на адресу суду надійшов відзив ОСОБА_5 , в якому остання заперечила позовні вимоги. Зазначила, що доказів проведення процедури верифікації відповідача не надано та підписання договорів. Позивачем не доведено факту отримання коштів відповідачем. Зазначила, що розрахунок наданий позивачем не може бути належним доказом у справі (проценти нараховані поза межами строку кредитування, в розмірі більше 50 % від тіла кредиту). Позивач не навів факту набуття права вимоги за вказаними договорами. Крім того, вказує про неспівмірність заявлених витрат на правову допомогу із складністю справи та часом, затраченим на підготовку справ даної категорії.

25.05.2026 року на адресу суду від сторони позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача вказує, що розглядувані договори укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача. Ідентифікація здійснювалася в ІТС, яке належить первісному кредитору і він гарантував дійсність вимоги при відступленні прав вимоги по даному кредиту. Будь-яких доказів того, що персональні дані Відповідача (паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи платника податків, номер телефону, банківська картка) були використані для укладення Договору від його імені, відповідачем не надані. Враховуючи, що первісні кредитори не є банками або відповідними фінансовими установами, які мають право здійснювати грошові перекази, відповідні операції по перерахунку коштів були здійснені ТОВ " ФК «ФІНЕКСПРЕС» та ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» на підставі укладених між сторонами договорів. Ці договори є частиною господарської діяльності товариств. Нарахування відсотків здійснювалось в межах строку кредитування, визначеного та погодженого сторонами договору.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду від жодної із сторін не надходило, а тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526, 527, 530, 611, 651, 1048, 1050, 1054 ЦК України.

Судом встановлено, що 26.07.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір №4522874, відповідно до якого відповідачу було надано кошти в розмірі 2650грн. зі сплатою процентів за користування позикою у розмірі 1,90% в день строком на 15 днів (а.с.10-14).

Крім того, 01.09.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір позики №75116527, на підставі якого остання отримала в позику 500 грн. строком на 21 день (процентна ставка 1,99 % в день, а.с.16). Згідно додаткової угоди до договору від 01.09.2021 року суму позики було збільшено до 3000 грн. (а.с.17).

29.09.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_6 укладено договір позики №944777, на підставі якого відповідачу надано кошти у сумі 1000 грн. строком на 13 днів (процентна ставка 2% в день, а.с.18).

Зазначені договори укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача.

Відповідач здійснила дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) позики на сайті позикодавця, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, позикодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому договором.

Ідентифікація здійснювалася в ІТС, яке належить первісним кредиторам. Будь-яких доказів того, що персональні дані відповідача (паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи-платника податків, номер телефону, банківська картка) були використані для укладення Договору від його імені, відповідачем не надані.

СМС-повідомлення надходило на номер телефону, зазначений відповідачем у заявці на отримання кредиту. Доказів того, що вказаний номер не належить відповідачу матеріали справи не містять. Крім того, з відповіді АТ КБ «Приватбанк» наданої на ухвалу суду про витребування доказів від 10.06.2026 року слідує, що номер телефону вказаний у реквізитах розглядуваних договорів є фінансовим номером телефону ОСОБА_5 та знаходився в її анкетних даних.

Відповідно до п. 2.6 Договору позика надається позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок банківської картки, зареєстрованої Позичальником для цієї цілі в Особистому кабінеті на веб-сайті Товариства протягом 3 (трьох робочих) днів з дати підписання Договору.

Враховуючи, що що первісні кредитори не є банками або відповідними фінансовими установами, які мають право здійснювати грошові перекази, відповідні операції по перерахунку коштів були здійснені ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» та ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» на підставі укладених між сторонами договорів. Ці договори є частиною господарської діяльності товариств. Вказана обставина підтверджується відповідними листами про успішні перекази грошових коштів на карту, яка вказана позичальником в ІТС кредитора (а.с.13,19).

Твердження відповідача щодо відсутності доказів зарахування коштів на її картку спростовуються відомостями з АТ КБ «Приватбанк» (надано на ухвалу суду про витребування доказів від 10.06.2026 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ч.1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагається. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України або ГК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису (при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або сім-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору.

Доводи відповідача на безпідставність вимог позивача через відсутність підписаного відповідачем договору про надання коштів у позику, суд вважає неспроможними, оскільки усі істотні умови договору, підписані відповідачем електронним підписом.

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

25.01.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 25/01/2022/1, за яким товариство набуло права грошової вимоги до відповідача за договором №944777.

27.01.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 27/01/2022, за яким товариство набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № 75116527.

04.02.2022 року ТОВ «Авентус Україна» відступило право вимоги за договором №4522874 до ТОВ «Вердикт Капітал» (на підставі договору факторингу 04-02-01/2022).

В свою чергу, на підставі договору про відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року вказане право вимоги до відповідача за вказаними договорами позики перейшло до позивача.

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст.ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Суд зауважує, що у матеріалах справи відсутні докази про те, що договір відступлення права вимоги, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідача, оспорюються або визнаний у встановленому порядку недійсним.

Відтак, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Непогашення відповідачем заборгованості за кредитним договором свідчить про порушення ним його умов, а також вимог ст. 525 ЦК України, які встановлюють неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов`язань.

Стаття 1050 ЦК України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

На момент звернення позивача в суд та розгляду справи по суті, відповідач, в порушення вимог ст.1054 ЦК України, грошові кошти за кредитними договорами не повернула.

Зі змісту наданий розрахунків, вбачається, що загальний розмір заборгованості відповідача становить 16014,31 грн.

Суд зауважує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Належних доказів того, що відповідач як позичальник вчинив певні дії, які б об`єктивно свідчили б про його добру волю і бажання здійснити пролонгацію договорів, до матеріалів позову не додано.

Аналіз наявних в справі доказів за розглядуваними договорами свідчить про те, що заборгованість за відсотками нараховувалася поза межами строку їх дії.

Зважаючи на умови договору №4522874 (строк кредитування 15днів), розмір нарахованих відсотків, що підлягає до стягнення на користь позивача складає 755,25 грн. (2650 грн. х 1,90 % х 15 днів).

Відтак, загальний розмір заборгованості за вказаним договором, що підлягає до стягнення з відповідача становить 3405,25 грн. (тіло кредиту 2650 грн.+ 755,25 відсотків).

Згідно умов договору №75116527 року (строк кредитування 21 день) сума відсотків за користування кредитом становить 1253,70 грн. (3000 грн. х 1,99%х21 день).

Отже, загальна сума заборгованості відповідача за договором складає 4253,70 грн. (3000 грн. тіло кредиту + 1253,70 грн. відсотків).

Зі змісту розрахунків слідує, що відповідачем 01.09.2021 року сплачено 1500,02 грн. в рахунок погашення заборгованості.

Отже, загайний розмір заборгованості за цим договором становить 2753,68 грн.

Згідно умов договору №944777 року (строк кредитування 13 днів) сума відсотків за користування кредитом становить 260 грн. (1000 грн. х 2%х13 днів).

Отже, загальна сума заборгованості відповідача за договором складає 1260 грн. (1000 грн. тіло кредиту + 260 грн. відсотків).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову у розмірі 7418,93 грн.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1233,41 грн. (2662,40 грн. х 7418,93 грн./ 16014,31 грн.).

Щодо стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надані копії: договору про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01 липня 2024 року прайс-лист Адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс», заявка ТОВ «Коллект Центр» про надання юридичної допомоги № 1118 від 01.01.2026 року, з якої вбачається, що позивач та адвокатське об`єднання погодили надання позивачу юридичних послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з відповідача; витягу з Акта № 18 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026 року (надання усної консультації з вивченням документів ціною 3000,00 грн.; складення позову та подача його до суду 6000 грн.).

При розгляді питання щодо розміру витрат на правову допомогу які підлягають стягненню в даній справі, суд враховує, що було подано позовну заяву в якій окремим пунктом зазначено про проведення розгляду у відсутність представника позивача.

Суд наголошує, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію ВС від 01.09.2020 р. у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі сторін.

Крім того, послуги надані адвокатським об`єднанням є типовими для позивача оскільки стягнення заборгованості також є предметом діяльності позивача, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

З огляду на обставини справи, позицію сторони відповідача, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, пропорційно до суми задоволених вимог в розмірі 4169,42 грн. (9000 грн. х 7418,93 грн./ 16014,31 грн.).

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 280-284, 288, 354 ЦПК України, ст.ст.526, 527, 533, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 ЦК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість кредитним договором № 4522874 від 26.07.2021 року, договором позики №75116527 від 01.09.2021 року та договором позики №944777 від 29.09.2021 року у розмірі 7418 (сім тисяч чотириста вісімнадцять) грн. 93 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір в розмірі 1233 (одна тисяча двісті тридцять три) грн. 41 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати на правничу допомогу в розмірі 4169 (чотири тисячі сто шістдесят дев`ять) грн. 42 коп.

В задоволені решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306; код ЄДРПОУ 44276926).

Відповідач: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення суду складено 06 липня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк