Рішення № 137991006, 29.06.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/24497/25

Провадження № 2/161/218/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Пахолюка А.М.

при секретарі Корнійчук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 24.03.2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладений Договір про надання споживчого кредиту № 685866, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти в сумі 2000 грн., а відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором.

ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання перед відповідачем виконало в повному обсязі, а саме надало останній грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними договором, однак відповідач в свою чергу, не виконала умови кредитного договору.

01.02.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 01022024, у відповідності до якого, ТОВ «Селфі Кредит» відступив ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права грошової вимоги за кредитним договором № 685866 від 24.03.2023 року.

Зазначає, що станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 14583,99 грн., яка складається з заборгованості за кредитом 1999,99 грн. та заборгованості за процентами 12584 грн.

На підставі наведеного, просить суд, стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість в розмірі 14583,99 грн. та понесені судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 09 грудня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача до судового засідання подав суду заяву про слухання справи у його відсутності, просить суд позов задовольнити. Не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач до початку судового засідання подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає частково, а саме в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту. Заперечує щодо стягнення заборгованості за відсотками на підставі п.15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки її чоловік є військовослужбовцем.

Суд вважає за можливе слухати справу у відсутності сторін по наявним матеріалам справи.

Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526, 527, 530, 611, 651, 1048, 1050, 1054 ЦК України.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Судом встановлено, що 24.03.2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладений Договір про надання споживчого кредиту № 685866, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти в сумі 2000 грн., строком на 420 днів (тобтодо 17.05.2024 року), зі стандартною процентною ставкою 2,2 % день. Даний договір був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «Х956».

Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Вказаний вище договір був укладений в електронній формі та від імені його сторін був підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що між сторонами по даній справі в установленому законом порядку був укладений договір про надання кредиту в електронній формі, на підставі якого між ними виникли відповідні договірні правовідносини.

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, шляхом перевірки товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/ІТС товариства.

Відповідно до п. 1.2. договору, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Селфі Кредит» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, що підтверджується довідкою про перерахування коштів від ТОВ «Пейтек» від 20.10.2025 року.

Отже, судом встановлено, що кредитодавець свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав грошові кошти у розмірі встановленому договором.

01.02.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 01022024, у відповідності до якого, ТОВ «Селфі Кредит» відступив ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права грошової вимоги за кредитним договором № 685866 від 24.03.2023 року.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників № 01022024 від 01.02.2024 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 14583,99 грн., яка складається з заборгованості за кредитом 1999,99 грн. та заборгованості за процентами 12584 грн.

14.11.2025 року, позивачем на адресу відповідача була надіслана досудова вимога, в якій відповідачу повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором № 23347253 та запропоновано здійснити погашення заборгованості в сумі 14583,99 грн.

У порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, та у зв`язку із цим, станом на 27.11.2025 р. у останньої утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 14583,99 грн., яка складається з заборгованості за кредитом 1999,99 грн. та заборгованості за процентами 12584 грн.

Судом встановлено, що відповідачем не заперечується факт укладення між нею та ТОВ «Селфі Кредит» кредитного договору № 685866 від 24.03.2023 року та відповідач визнає позовні вимоги щодо стягнення суми тіла кредиту в розмірі 1999,99 грн.

Таким чином, в силу вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України, дана обставина не підлягає доказуванню в даному випадку.

Щодо посилання відповідача на те, що на неї як члена сім`ї військовослужбовця поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме: щодо звільнення від нарахування процентів за користування кредитом на весь час призову чоловіка, суд зазначає наступне.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У ст. ст. 1, 2 даного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей за якими - військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно із п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

З моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303/2014 в Україні настав особливий період, скасування особливого періоду буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на сході України; на момент подання позову в Україні діяв особливий період.

Статтею 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.

В листі Міністерства оборони України від 09 жовтня 2020 року № 321/6192, наведено перелік документів, що підтверджують статус військовослужбовця, серед яких є довідка форми № 5. Будь який інший документ, який підтверджував би проходження служби в особливий період у Збройних Силах України, не передбачений нормативними документами.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 03.07.2015 року уклала шлюб з ОСОБА_2 , який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції у Волинській області, актовий запис № 836 (а.с. 28).

Як вбачається з довідки форми №5 від 09.01.2026 за № 298, старший лейтенант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на військовій службі по мобілізації у ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 27).

Згідно відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 за № 6279 від 17.06.2026 року, ОСОБА_2 29.08.2025 року був призваний на військову службу по мобілізації згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 та відправлений в розпорядження команди № НОМЕР_1 (а.с. 66-67).

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 , є членом сім`ї військовослужбовця на яку поширюється дія п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 685866 від 24.03.2023 року відсотки за користування кредитними коштами, які позивач просить стягнути з відповідача, нараховувались з 24.03.2023 року по 01.02.2024 року включно і становлять 14583,99 грн.

Разом з тим, документи, надані суду відповідачем, не свідчать про те, що її чоловік перебував на військовій службі за мобілізацією в ІНФОРМАЦІЯ_5 в період укладення кредитного договору та в період, за який нараховано відповідні відсотки, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_2 був зарахований для подальшого проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_4 - 29.08.2025 року. Тобто, надані відповідачем докази не свідчать про наявність у неї пільг по сплаті процентів за період, який вони нараховані.

Таким чином, наведені норми Закону, які діють щодо відповідача як члена сім`ї військовослужбовця на підставі п. 15 ст. 14 ЗУ ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в даній справі до застосування не підлягають.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Непогашення відповідачем заборгованості перед банком за кредитним договором свідчить про порушення ним його умов, а також вимог ст. 525 ЦК України, які встановлюють неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов`язань.

Стаття 1050 ЦК України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

На момент звернення позивача в суд та розгляду справи по суті, відповідач, в порушення вимог ст. 1054 Цивільного кодексу України, грошові кошти за кредитним договором не повернув.

Отже, ОСОБА_1 істотно порушила умови кредитного договору, ст. 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України не повернула суму простроченого кредиту, в зв`язку з чим утворилась заборгованість, а тому позов слід задовольнити.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути в користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 685866 від 24.03.2023 року в розмірі 14583,99 грн., яка складається з заборгованості за кредитом 1999,99 грн. та заборгованості за процентами - 12584 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн., позивачем було надано копію договору про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, акт наданих послуг № 659 від 08.10.2025 року, детальний опис наданих послуг до акту № 659 від 08.10.2025 року, копію ордеру.

Разом з тим, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

А тому, враховуючи фактичний обсяг наданої правничої допомоги, з врахуванням вимог розумності і справедливості, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 3500 грн., які слід стягнути з відповідачів на користь позивача.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 2422,40 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 533, 625, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 Цивільного кодексу України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 685866 від 24.03.2023 року в розмірі 14583 (чотирнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят три) грн. 99 коп., яка складається з заборгованості за кредитом 1999,99 грн. та заборгованості за процентами - 12584 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 3 500 (три тисячі п`ятсот) грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» понесені витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28;

Відповідач ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Дата складення повного тексту рішення 30 червня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області Пахолюк А.М.