Рішення № 137990145, 06.07.2026, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 210/6226/25

2/214/1821/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 липня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Фролової Н.М., за участю секретаря судового засідання Сліпенької Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» в інтересах якого діє адвокат Ткаченко Юлія Олегівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» звернулося до Металургійного районного суду міста Кривого Рогу з позовом до ОСОБА_1 в якому просить суд: стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №8674825 від 19.03.2025 року в загальному розмірі 20185,00 грн., судовий збір в сумі 2 422,4 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 4500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.03.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у кредит № 8674825 за умовами якого кредитодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5000,00 грн. строк позики 360 днів, зі сплатою процентів у розмірі 0,95 % які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17.25 % від суми наданого кредиту (у грошовому виразі складає 862,50 грн.). У разі порушення позичальником/відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 250,00 грн. за кожен день понадстрокового користування.

Договір підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 317853), що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу (ІНФОРМАЦІЯ_2), у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Позивач вказує, що відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення основних сум боргу за договором позики та заборгованості за процентами не виконав. Враховуючи умови договору кредиту №8674825 від 19/03/2025 року здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості, які складають 0,00 грн., заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 20185,00 грн., зокрема: 5000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 4322,50 грн. сума заборгованості за відсотками; 862,50 грн. сума заборгованості за комісією; 10000,00 грн. сума заборгованості за пенею /неустойкою.

26.06.2025 року між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали Договір факторингу №26/06/25 від 26.06.2025 року за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №8674825 від 19.03.2025 року.

Ухвалою Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 25.09.2025 року цивільну справу передано за підсудністю до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.11.2025 року цивільну справу прийнято та відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином. Подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про розгляд справи. Подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, просив врахувати, що він є військовослужбовцем ЗСУ з 26.05.2025 року, та має право на звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за кредитними зобов`язаннями, просив застосувати ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

На підставі ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, в разі неявки всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 19.03.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії (Надійний) № 8674825 за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5000,00 грн. строк кредитування/строк договору 360 днів зі сплатою процентів у розмірі 0,95 % в день (ставка/фіксована). Комісія за надання кредиту17.25 % від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 862,50 грн.)

Договір підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 317853, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2, у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

26.06.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром маркет» уклали Договір факторингу № 26/06/25 від 26.06.2025 за умовами якого останній набув правом грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором №8674825 від 19.03.2025.

Відповідно до реєстру прав вимог від 22.05.2025 року №22/08/25-01 ТОВ «Фінпром маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 20185,00 грн., з яких: 5000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 4322,50 грн. сума заборгованості за відсотками; 862,50 грн. сума заборгованості за комісією; 10000,00 грн. сума заборгованості за пенею /неустойкою.

Відповідно до довідки №КНО-07.8.5/3195БТ від 02.03.2026 року наданої АТ «ПУМБ» на ухвалу суду про витребування доказів, встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку була випущена банківська платіжна картка № НОМЕР_1 до рахунку НОМЕР_2 на яку 19.03.2025 року було зараховано 5000,00 грн. (кореспондент ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» Транзитний рахунок Партнера за розрах С2С.

Відповідач користувався наданими банком кредитними коштами, однак порушив умови вказаного договору і має прострочену заборгованість. Так, згідно з розрахунком заборгованості за договором №8674825 від 19.03.2025 має заборгованість у загальному розмірі 20185,00 грн, з яких: 5000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 4322,50 грн. сума заборгованості за відсотками; 862,50 грн. сума заборгованості за комісією; 10000,00 грн. сума заборгованості за пенею /неустойкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отримання відповідачем позики у сумі 5000,00 грн., в ході розгляду справи відповідачем не оспорювалося.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даними договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд бере до уваги, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання та згідно матеріалів справи має заборгованість перед ТОВ «Фінпром Маркет», яке є правонаступником позикодавця, у розмірі 5000,00 грн., що складається з тіла кредиту.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих процентів, заборгованості за комісією за кредитним договором суд зазначає наступне.

Згідно довідки №307 року солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період з 26.05.2025 року.

Так, відповідно до ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Згідно з ч.12 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовець строкової військової служби, військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, особа офіцерського складу, яка проходить кадрову військову службу, особа офіцерського складу, яка проходить військову службу за призовом, військовослужбовець, призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, якого засуджено до тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, та члени його сім`ї права на пільги не втрачають.

Відповідно до ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, під час дії воєнного стану відсотки за користуванням кредитом не нараховуються.

Зазначена норма права пов`язує звільнення позичальника від обов`язку сплати відсотків за кредитом виключно з моментом набуття ним статусу військовослужбовця (днем призову або зарахування до списків особового складу військової частини).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач набув статус військовослужбовця з 26.05.2025 року, натомість відповідно до наданого розрахунку заборгованості позивачем нарахування відсотків охоплює проміжок часу з 19.03.2025 року до 25.05.2025 року. Таким чином, у зазначений період (з 19.03.2025 по 25.05.2025) відповідач не перебував на військовій службі, не мав статусу військовослужбовця, а відтак дія пільг, передбачених ч.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на цей період не поширюється.

З огляду на викладене, оскільки заборгованість за відсотками, комісією, виникла в період, коли відповідач був цивільною особою, та нарахована банком відповідно до умов укладеного договору, вимоги позивача про стягнення комісії у сумі 862,50 грн. (нарахована 19.03.2025), відсотків у сумі 3230,00 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення нарахованих відсотків у сумі 1092,50 грн. за період з 26.05.2025 року (період з якого відповідач набув статусу військовослужбовця) слід відмовити відповідно до ч.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» .

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені/неустойки у сумі 10000,00 грн. суд зазначає наступне.

24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та діє до сьогодні.

Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», доповнено п. 18, у якому вказано, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів.

Так, у постанові від 12.02.2025 року у справі №758/5318/23 зроблено висновок, що «у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Одночасно, Законом України № 2120-IX від 15.03.2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-IX) внесені аналогічні зміни в Закон України «Про споживче кредитування», зокрема, розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 6-1 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

У подальшому Законом України від 22.11.2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 3498-IX) вказаний пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» виключено, а пункт 6 цього розділу викладено в новій редакції: «У разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

При цьому, аналогічні зміни в розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України Законом № 3498-IX не вносились.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин є чинними положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, в редакції Закону № 2120-IX.

У Рішенні Конституційного Суду України від 13.03.2012 року у справі № 5-рп/2012 вказано: «Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 03.10.1997 року № 4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».

Відтак, хоч Закон № 3498-IX від 22.11.2023 року прийнятий пізніше, ніж Закон № 2120-IX від 15.03.2022 року, проте статтею 4 ЦК України встановлено, що інші закони України приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, а на суб`єкта законодавчої ініціативи, що подає до Верховної Ради проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов`язок одночасно подати до Верховної Ради проект закону про внесення змін до ЦК України, які мають розглядатися одночасно.

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення статті 4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України, застосування колізійного принципу lexposteriorderogatpriori (лат. «пізніший закон скасовує попередній») у цій ситуації неможливе.

Отже, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України.

Разом з тим, при існуванні складної змістової колізії, застосуванню підлягають норми того нормативно-правового акта, який повно та точно врегульовує конкретні правовідносини, містить чіткі та зрозумілі положення, які забезпечують передбачуваність законодавства та відповідають законним очікуванням суб`єктів правовідносин.

У практиці Європейського суду з прав людини знайшов своє застосування принцип правової визначеності. Цей Суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steelandothers v. theUnitedKingdom) та ін.).

Суд неодноразово вказував, що він виходить із таких вимог до національних нормативно-правових актів, щоб вони вважалися законом для цілей Конвенції: 1) нормативно-правовий акт повинен бути доступним: громадянинові як орієнтир правової поведінки і її наслідків, достатнім за тих правових норм, що застосовуються у конкретній справі; 2) норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з необхідною точністю (справа «Санді Таймз проти Сполученого Королівства» TheSundayTimes v. TheUnitedKingdom № 1 заява 6538/74 пункт 46). У справі «Кантоні проти Франції» (Cantoni v. France) Суд зазначив, що закон має відповідати якісним вимогам: бути доступним і передбачуваним.

Аналіз нормативно-правових актів дає підстави стверджувати, що саме норми ЦК України (чинні на момент виникнення спірних правовідносин) найбільш повно та точно врегульовували цивільні правовідносини щодо стягнення неустойки під час дії воєнного стану.

Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 22.06.2021 року у справі № 334/3161/17.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яка регулює звільнення позичальників від відповідальності за прострочення виконання грошових зобов`язань (зокрема, сплати пені) під час дії воєнного стану в Україні, і яка превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача нараховану заборгованість за пенею/неустойкою у розмірі 10000,00 грн. не підлягає задоволенню.

Крім того, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет», судовий збір у розмірі 1091,19 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2027,06 грн., пропорційно задоволеної частини задоволених вимог (45,05%).

Керуючись ст.ст. 81, 141, 223, 265, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (ЄДРПОУ 43311346, адреса: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33) заборгованість за договором кредитної лінії (Надійний) № 8674825 від 19.03.2025 року, в сумі 9092,50 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 5000,00 грн., комісії у сумі 862,50 грн. (нарахована 19.03.2025), відсотків у сумі 3230,00 грн., судовий збір в розмірі 1091,19 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2027,06 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено 06.07.2026 р.

Суддя