Ухвала суду № 137990091, 07.07.2026, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/811/26

2/0187/593/26

У Х В А Л А

07 липня 2026 року смт Петриківка

Суддя Петриківського районного суду Дніпропетровської області Караул О.А., за участі секретаря судового засідання Джунь І.Ю., представника позивача адвоката Гунько О.Є., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Кам`янської міської ради, про визначення місця проживання дитини,-

В С Т А Н О В И В:

29.04.2026 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області через свого представника ОСОБА_3 звернулась позивач ОСОБА_2 із позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Кам`янської міської ради, про визначення місця проживання дитини.

У позові зазначено, що 11.10.2019 року, між позивачем, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідачем, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було укладено шлюб, який зареєстрований Дніпровським районним у місті Кам`янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про що зроблено відповідний актовий запис №505. Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 02.03.2026 року шлюб між сторонами було розірвано. У сторін є спільна дитина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Малолітній ОСОБА_4 постійно проживає та виховується Матір`ю, за адресою: АДРЕСА_1 . З мстою захисту прав дитини, офіційного закріплення ії місця проживання та вирішення спірних питань, які можуть виникнути після розірвання шлюбу (зокрема, щодо виїзду дитини за кордон), позивач звертається до суду з позовом про визначення місця проживання дитини з нею.

За наведеного позивач просить суд визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із матір`ю, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В підготовчому судовому засіданні представник позивача адвокат Гунько О.Є.позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

В підготовчому судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнав у повному обсязі, оскільки проти визначення місця проживання дитини разом з позивачем не заперечує. Також повідомив, що спору між ним та позивачем з питань місця проживання дитини з матір`ю не було раніше та на теперішній час.

Представник третьої особи: Служби у справах дітей Кам`янської міської ради Пелипас Г. надала до суду заяву, відповідно до якої просить розглянути справу за відсутності представника, рішення прийняти з урахуванням висновку від 12.06.2026 №8вих-20/517.

Судом встановлено наступне.

Положеннями ст. 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Так, згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів: Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18, провадження № 61-2018св19; Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19, провадження № 61-1807св20; Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20, провадження № 61-9658св20 зазначено, що закриття провадження у справі через відсутність предмета спору можливе лише за умови, якщо предмет спору відсутній під час пред`явлення позову.

Так, частинами п`ятою, шостою статті 19 СК України визначено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

На виконання вимог суду надано висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради Дніпропетровської області від 12.06.2026 року№8вих-20/517 за яким визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із матір`ю, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є недоцільним. До вказаного висновку орган опіки та піклування прийшов на підставі встановленої відсутності спору між батьками із вказаного питання.

Крім того, суд звертає увагу на обґрунтування позовних вимог в позовній заяві, з яких спору про визначення місця проживання дитини між сторонами не вбачається також. Більше того, позивач як на підставу вирішення даного питання в судовому порядку, посилається на свої побоювання про те, що за відсутності судового рішення про визначення місця проживання дитини відповідач буде систематично вчиняти їй перешкоди щодо проживання з дитиною, що в цілому вказує на відсутність предмета спору між сторонами на час подання позову.

Згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Органи державної влади і місцевого самоврядування, надаючи висновок, діють паралельно із судом - захищаючи права та інтереси дитини і тим самим допомагають суду здійснювати захист відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України).

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з частиною другою статті 159 СК України під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Стаття 160 СК України закріплює право батьків на визначення місця проживання дитини, що може бути реалізовано за згодою батьків. В свою чергу статтею 161 СК врегульовує особливості вирішення спору між матір`ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини, що відбувається у випадку якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина. Такий спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (постанова Верховного Суду від 20 січня 2026 року у справі № 137/1845/24).

Закон не обмежує батьків дитини у визначенні способів виконання ними обов`язку утримувати дитину та надає можливість врегулювати це питання за їх спільною домовленістю (частина перша статті 181 СК України).

Вказаний підхід закріплений і в інших нормах СК України, відповідно до яких: за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (частина друга статті 181 СК України); батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом (частина перша статті 189 СК України).

Отже, свобода розсуду батьків у цьому питанні не є необмеженою та підпорядковується припису частини першої статті 9 СК України за змістом якого подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

Звертаючись за захистом своїх прав, позивач заявила вимогу про визначення місця проживання дитини з нею, однак суд вже звертав увагу на те, що стаття 160 СК закріплює право батьків на визначення місця проживання дитини, що може бути реалізовано за згодою батьків. В свою чергу статтею 161 СК врегульовує особливості вирішення спору між матір`ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини, що відбувається у випадку якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина. Такий спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Як вбачається з матеріалів справи, малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає разом із матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що сторонами не заперечується.

При цьому, ані під час розгляду справи в суді, ані під час з`ясування доцільності вирішення питання органами опіки та піклування батько відповідач по справі ОСОБА_1 не заперечував щодо визначення місця проживання дитини разом з матір`ю позивачем по справі.

Відповідно до ч.2 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого судового засідання суд може постановити ухвалу про закриття провадження у справі.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду встановлення відсутності предмету спору на час подання позовної заяви так і після відкриття провадження у справі, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Керуючись п.2, ч. 2 ст 200, п.2 ч. 1ст. 255 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Кам`янської міської ради, про визначення місця проживання дитини - закрити у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи якому ухвала суду не була вручена в день її складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду згідно ст. 354 ЦПК України.

Повний текст ухвали складений 07.07.2026.

Суддя О.А.Караул