Рішення № 137990049, 29.06.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/11197/25

Провадження № 2/185/1384/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 червня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О. за участю секретаря судового засідання Гоцій А.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Василенко Т.В., представника відповідача адвоката Бровко О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав

В С Т А Н О В И В

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що відповідач будучі батьком їх неповнолітньої дитини, не виконує свої батьківськи обов`язки, тому вона змушена звернутися до суду з позовом.

Відповідач звернувся до суду з відзивом на позов у якому просив суд у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовити у повному обсязі. Судові витрати покласти на Позивача. Обґрунтовуючи свої заперечення на позов зазначив, що аргументи Позивача не спростовують відсутності підстав для застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав. Позивач намагається використати факт фінансової заборгованості та фізичної відсутності батька в країні, як безумовну підставу для позбавлення батьківських прав. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується виключно за винної поведінки. Відповідач демонструє інтерес до дитини (участь у судах, сплата частини боргу через адвоката, перекази через бабусі). Тимчасові фінансові труднощі та проживання за кордоном не є достатніми підставами для розриву правового зв`язку батька з сином. Також, Позивач не враховує на діючий наразі Воєнний стан в Україні, запроваджений через повномасштабну агресію рф з 24 лютого 2022 року, а також у січні 2026 року в Україні через складну ситуацію в енергетиці, спричинену ударами та погодою, було запроваджено режим надзвичайної ситуації (НС) в енергетиці, що також унеможливлює Відповідача перебувати на території України, а формальний виїзд наразі зі США позбавить Відповідача завершити робочу візу в США.

В судовому засіданні позивач та її представник, кожен окремо, позов підтримали, посилаючись на обставини викладені в ньому.

Представник відповідача позов не визнав, обґрунтовуючи заперечення обставинами викладеними у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено наступне.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторони по справі є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Сім`я розпалася, шлюбні відносини не підтримуються. Рішенням суду від 18.09.2023 року шлюб було розірвано.

Дитина проживає разом з позивачем в Україні у м. Києві. Відповідач виїхав з України і проживає у Сполучених Штатах Америки. В Україну повертатися не планує. З відзиву на позов встановлено відношення відповідача щодо повернення в Україну, відповідач зазначає, що діючий наразі Воєнний стан в Україні, запроваджений через повномасштабну агресію рф з 24 лютого 2022 року, а також у січні 2026 року в Україні через складну ситуацію в енергетиці, спричинену ударами та погодою, було запроваджено режим надзвичайної ситуації (НС) в енергетиці, що унеможливлює відповідача перебувати на території України, а формальний виїзд наразі зі США позбавить відповідача завершити робочу візу в США.

Суд вважає, що сама по собі військова агресія рф проти України не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності батька за невиконання ним своїх батьківських обов`язків. Поведінка особи, яка свідомо змінює країну проживання, не бере участі у вихованні дитини, свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов`язків у розумінні ст.164 СК України, і може бути підставою для позбавлення батьківських прав.

Крім того, відповідач своєчасно не сплачує аліменти на утримання дитини, які було стягнуто з нього рішенням суду 30.06.2023 року. Фактично, заборгованість по аліментам відповідач став частково слачувати після звернення позивача до суду з даним позовом.

Згідно Висновку органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з тим, що він ухиляється від виховання та утримання дитини. Обґрунтовуючи даний Висновок Орган опіки та піклування зазначає наступне. На час розгляду зазначеного питання Комісією встановлено, що батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син ОСОБА_3 . Відносини між батьками дитини були припинені в жовтні 2022 року, а шлюб розірвано у вересні 2023 року. Після розлучення батьків дитина залишилась проживати з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , яка з того часу самостійно займається її вихованням та утриманням. Батько дитини, ОСОБА_2 , вихованням та утриманням сина не займається, не цікавиться його життям та здоров`ям, інтересами, не бере участі у фізичному, духовному та моральному розвитку дитини, не виявляє бажання спілкуватися з сином, матеріально не допомагає, заборгованість зі сплати аліментів становить 77 133,83 грн. ОСОБА_2 жодного разу не звертався до органу опіки та піклування чи до суду про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини. Це засвідчує, що батько самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 165 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. Згідно п.2 ч.1 ст. 164 Сімейного Кодексу України мати, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона(він) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею загальної середньої освіти.

Статтею 150 Сімейного кодексу України передбачено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, де батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної, загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

У відповідності до п.16 Постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, розцінюються судом як ухилення від виховання батьком дитини. Тому, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.140 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені нею витрати на судовий збір в сумі 1211.20 гривень.

Зважаючи на викладене та керуючись ст. 76, 81, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 ) батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) витрати на судовий збір в сумі 1211.20 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається Дніпровському апеляційному суду.

Повний текст рішення складено 06 липня 2026 року.

Суддя: В. О. Головін