Ухвала суду № 137989836, 06.07.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/706/22

Провадження № 4-с/202/4/2026

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року місто Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі головуючого-судді Марченко Н.Ю. за участю секретаря судового засідання Мартинюк С.В., представника стягувача Коробкова С.М., представника боржника Індюкової Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадима Вікторовича про закінчення виконавчого провадження (заінтересована особа - боржник ОСОБА_1 ),

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» в особі свого представника Коробкова С.М. звернулося зі скаргою на рішення приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадима Вікторовича про закінчення виконавчого провадження.

В своїй скарзі банк зазначає, що 24 лютого 2023 року Дніпровським апеляційним судом було скасовано рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 04 липня 2022 року про відмову у задоволенні позову у справі № 202/706/22 та ухвалено нове, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» три проценти річних у розмірі 1273 (одна тисяча двісті сімдесят три) долари США 91 цент, що еквівалентно 34 765 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 6202,50 грн.

На виконання цього рішення 10.04.2023 Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська був виданий виконавчий лист.

18 квітня 2023 року банк звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо В.В. з заявою про відкриття виконавчого провадження.

Того ж дня, 18 квітня 2023 року, виконавцем було відкрито виконавче провадження № 71603181.

08 липня 2025 року виконавцем винесено постанову про закінчення цього виконавчого провадження з підстав виконання рішення в повному обсязі.

Зазначену постанову банк не отримував. 19 листопада 2025 року представник банку в автоматизованій системі виконавчих проваджень ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, в тому числі вищевказаною постановою.

АТ КБ «ПриватБанк» вважає, що постанова приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження є незаконною та такою, що порушує права банку.

Звертає увагу, що відповідно до частин 3 та 5 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», якою врегульовано особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень під час обчислення боргу в іноземній валюті, у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця. Витрати у зв`язку з валютообмінними фінансовими операціями та інші витрати, пов`язані з перерахуванням коштів, покладаються на боржника.

Згідно з виконавчим листом з ОСОБА_1 підлягала стягненню заборгованість в іноземній валюті в розмірі 1273,91 доларів США.

Водночас згідно з випискою по рахунку № НОМЕР_1 після відкриття виконавчого провадження № 71603181 для погашення заборгованості за кредитним договором надійшло 838,22 доларів США.

Отже, рішення суду в повному обсязі не виконано.

За цих підстав АТ КБ «ПриватБанк» просить визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо В.В. від 08.07.2025 про закінчення виконавчого провадження № 71603181 та направити виконавчий лист виконавцю для подальшого стягнення боргу з боржника.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 28 листопада 2025 року скаргу АТ КБ «ПриватБанк» прийнято до розгляду.

На скаргу представником боржника адвокатом Індюковою Т.В. був поданий відзив, в якому проти скарги заперечують, посилаючись на те, що згідно зі статтею 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. У частині п`ятій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» також зазначено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Скаргу на постанову про закінчення виконавчого провадження від 08.07.2025 було подано банком до суду 27.11.2025.

Доказів ознайомлення 19.11.2025 року представником банку з матеріалами виконавчого провадження № 71603181, зокрема постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, не надано.

Звертали увагу, що АТ КБ "ПриватБанк" має доступ до Автоматизованої системи виконавчого провадження та має бути зацікавленим в підтриманні актуальної інформації щодо стану виконавчих проваджень, в яких має статус стягувача.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, посилаючись на те, що скарга на рішення приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження подана банком з пропуском установленого строку і банк не звернувся з клопотанням про поновлення такого строку, вважали, що скарга має бути залишена без розгляду.

Крім того, звертали увагу, що у судовому рішенні та виконавчому документі зазначено про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» трьох процентів річних у розмірі 1273 (одна тисяча двісті сімдесят три) долари США 91 центу, що еквівалентно 34 765 (тридцять чотири тисячі сімсот шістдесят п`ять) грн.

Згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження від 18.04.2023 загальна сума, що підлягала стягненню, склала 45 764,25 грн.

Відповідно до платіжної інструкції № 71603181 від 04.05.2023 приватним виконавцем було виставлено рахунок на стягнення з ОСОБА_1 коштів у розмірі 45 764,25 грн.

Стягувачем жодного разу не було подано будь-яких заяв чи скарг на дії виконавця щодо неналежного визначення та зарахування коштів.

Отже, на їх думку, рішення суду виконано в повному обсязі, а скарга АТ КБ "ПриватБанк" є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

В свою чергу, представником АТ КБ «ПриватБанк» Коробковим С.М. на відзив подана відповідь, в якій, заперечуючи проти аргументів боржника, посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 373/2054/16-ц, згідно з якою якщо у виконавчому документі зазначено суму у валюті, виконавець зобов`язаний стягнути її саме у валюті або перерахувати в гривню за курсом НБУ на день фактичного платежу. Перерахування стягувачу суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14).

Наголошував на тому, що виконавець не переконався у повному погашенні валютного боргу, а виконання зобов`язання в меншому обсязі, ніж визначено судом, ураховуючи різницю курсу валют, не може бути підставою для закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону.

Щодо строку оскарження постанови виконавця, то представником банку зазначено, що законодавство покладає на виконавця обов`язок повідомити про закінчення виконавчого провадження. Оскільки доказів вручення банку постанови немає, то такий строк підлягає поновленню.

На підставі вищевикладеного, просив скаргу задовольнити в повному обсязі.

Також представником АТ КБ «ПриватБанк» через систему «Електронний суд» 16.01.2016 року було подано клопотання про поновлення строку на подання скарги.

Ухвалою суду від 21 січня 2026 року витребувано у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо В.В. копію матеріалів виконавчого провадження № 71603181.

У судовому засіданні представник стягувача Коробков С.М. скаргу підтримав.

Представник боржника адвокат Індюкова Т.В. у судовому засіданні проти скарги заперечувала.

Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо В.В. у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд скарги без його участі.

Суд, з`ясувавши всі обставини та перевіривши їх доказами, доходить до висновку, що скарга є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне:

Судом установлено, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 лютого 2023 року у справі № 202/706/22 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» три проценти річних у розмірі 1273 (одна тисяча двісті сімдесят три) долари США 91 цент, що було еквівалентно 34 765 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 6202,50 грн.

На виконання цього судового рішення 10 квітня 2023 року Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська був виданий виконавчий лист.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо В.В. від 18 квітня 2023 року було відкрите виконавче провадження № 71603181.

08 липня 2025 року приватним виконавцем Нордіо В.В. винесена постанова про закінчення цього виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», а саме зазначено, що на депозитний рахунок приватного виконавця надійшли кошти в сумі, достатній для повного погашення заборгованості за виконавчим документом, сплати основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження. Отже, рішення згідно з виконавчим документом фактично виконано в повному обсязі.

Не погодившись із цією постановою, 27.11.2025 АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду зі скаргою на рішення приватного виконавця.

При розгляді скарги суд керується тим, що згідно зі статтею 447 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.

Статтею 447-1 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до частини 1 статті 448 ЦПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно зі статтею 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду:

а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи;

б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою.

У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.

Відповідно до статті 122 ЦПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Згідно зі статтею 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 143/950/19, від 28 грудня 2020 року у справі № 501/3532/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 2-1441/10 сформульовані висновки про те, що системний аналіз вказаних процесуальних норм разом з положеннями пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Документи виконавчого провадження надсилаються органам та особам, які мають електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в електронній формі.

За письмовим зверненням таких осіб документи виконавчого провадження їм додатково надсилаються за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі.

За умови авансування стягувачем у порядку, передбаченому цим Законом, витрат виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися його учасникам рекомендованими листами.

У разі якщо у виконавчому документі зазначено адреси електронної пошти стягувача та/або боржника, документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та/або боржнику також електронною поштою.

На підставі письмової заяви учасника виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам каналами факсимільного зв`язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв`язку.

Документи виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного зв`язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв`язку, вважаються врученими, за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами.

Виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам, іншим учасникам виконавчого провадження, також адміністрації підприємства, установи, організації, фізичній особі - підприємцю під розписку.

Отже, сама по собі наявність у стягувача доступу до Автоматизованої системи виконавчого провадження не звільняє виконавця від обов`язку належного надсилання документів учасникам виконавчого провадження.

Слід також відзначити, що обов`язок стягувача бути обізнаним про стан виконавчого провадження означає, що він з певною періодичністю має цікавитися станом виконання, але не свідчить про те, що він має постійно контролювати таке виконання.

Суд звертає увагу, що в даному випадку оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження винесена приватним виконавцем 08 липня 2025 року.

Матеріали виконавчого провадження, копії яких були витребувані судом, не містять доказів направлення виконавцем та вручення стягувачу - АТ КБ «ПриватБанк» копії постанови про закінчення виконавчого провадження.

Доказів фактичного вручення стягувачу постанови про закінчення виконавчого провадження протягом всього часу розгляду скарги виконавцем не надано.

При цьому згідно з матеріалами скарги представник банку ознайомився з постановою про закінчення виконавчого провадження в Автоматизованій системі виконавчого провадження 19.11.2025 року.

Відтак, суд вважає, що за відсутності доказів направлення виконавцем та отримання стягувачем копії постанови про закінчення виконавчого провадження, строк на оскарження такої постанови має обчислюватися з моменту фактичного ознаи?омлення представника банку з таким документом.

Отже, оскільки представник банку фактично ознайомився з постановою приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження 19.11.2025, а скарга подана до суд 27.11.2025, то визначений статтею 449 ЦПК України строк для подання скарги не пропущений.

При розгляді скарги по суті суд ураховує, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини першої статті 129 Конституції України).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц, у статті 53 Закону № 606-XIV закріплено особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті.

У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.

Зокрема Верховний Суд у постанові від 12 червня 2025 року у справі № 910/25711/13 досліджував питання щодо виконання судового рішення про стягнення коштів в іноземній валюті, зробивши такі висновки:

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до вимог статті 192 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У частині третій статті 533 ЦК України закріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Правовий режим іноземної валюти на території України хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, проте не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.

Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини третьої зазначеної статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.

Витрати у зв`язку з валютообмінними фінансовими операціями та інші витрати, пов`язані з перерахуванням коштів, покладаються на боржника.

Така позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, в тому числі і його Великої Палати, неодноразово викладених у відповідних постановах від 01 листопада 2017 року (справа № 6-1063цс17), від 15 березня 2018 року (справа № 638/1841/14-ц), від 04 липня 2018 року (справа № 761/12665/14-ц), від 16 січня 2019 року (справа № 464/3790/16-ц).

Платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі (частина перша статті 49 Закону України «Про платіжні послуги»).

Отже, у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні.

Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням (п. 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц).

В будь-якому разі згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16, якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що в разі наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.

Суд звертає увагу, що згідно з постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 лютого 2023 року у справі № 202/706/22 та виданим на її підставі виконавчим документом з ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» три проценти річних у розмірі 1273 (одна тисяча двісті сімдесят три) долари США 91 цент та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6202,50 грн.

Згідно з наявними в матеріалах скарги копіями платіжних інструкцій на виконання рішення суду з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» було стягнуто та перераховано грошові кошти в рахунок трьох процентів річних у розмірі 34 765 грн та судових витрат у розмірі 6202,50 грн.

Таким чином, перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ на час ухвалення рішення не може вважатися належним виконанням рішення в частині стягнення трьох процентів річних.

Твердження боржника та його представника про те, що згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження від 18.04.2023 з нього підлягала стягненню сума в загальному розмірі 45 764,25 грн, сплата якої підтверджується платіжною інструкцією, суд вважає безпідставними, оскільки судовим рішенням з ОСОБА_1 на користь банку стягнуто грошову суму саме в іноземній валюті в розмірі 1273 долари США 91 цент. Само ж по собі зазначення судом на час ухвалення рішення грошового еквівалента присудженої суми в національній валюті гривні не звільняє від обов`язку перерахування стягувачу іноземної валюти, визначеної судовим рішенням.

Приймаючи до уваги, що судове рішення не було виконано в повному обсязі згідно з виконавчим документом, суд вважає, що законних підстав для закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавця не було.

Відповідно до частини 2 статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 910/7310/20, постанову про закінчення виконавчого провадження, яка ухвалена без урахування вимог закону, можна оскаржити в судовому порядку, а відновлення відповідних прав скаржника може бути ефективно здійснене у разі задоволення скарги та скасування такої постанови.

Враховуючи, що суму іноземної валюти, визначену та присуджену судовим рішенням, стягувачу не перераховано та відповідно рішення суду згідно з виконавчим документом залишається невиконаним у повному обсязі, постанову приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 08 липня 2025 року слід скасувати, що є підставою для відновлення виконавчого провадження.

Щодо вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про направлення виконавчого листа для подальшого стягнення боргу, то суд вважає, що в цій частині скарга не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі визнання судом постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа стягувачу незаконною чи скасування постанови у встановленому законом порядку виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня після одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Отже, у зв`язку зі скасуванням судом постанови про закінчення виконавчого провадження виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця, яка, в свою чергу, є підставою для повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання у порядку, визначеному вищевказаним законом.

Керуючись ст. 450-451 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадима Вікторовича (боржник ОСОБА_1 ) про закінчення виконавчого провадження задовольнити частково.

Скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадима Вікторовича від 08 липня 2025 року про закінчення виконавчого провадження № 71603181 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» трьох процентів річних у розмірі 1273 (одна тисяча двісті сімдесят три) долари США 91 цент та витрат по сплаті судового збору в розмірі 6202,50 грн.

Решту вимог залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду у п`ятнадцятиденний строк з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її оголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складений 06 липня 2026 року.

Суддя Наталія Марченко