Ухвала суду № 137989668, 06.07.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/660/25

Провадження № 1-кп/201/650/2025

УХВАЛА

06 липня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Соборного районного суду міста Дніпра кримінальне провадження № 22024040000001472 по обвинуваченню

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1, 3 ст. 436-2 КК України,

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор ОСОБА_6

обвинувачений ОСОБА_5

захисник ОСОБА_7

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Соборного районного суду міста Дніпра знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 обвинуваченого у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1, 3 ст. 436-2 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою в обґрунтування якого прокурор посилався на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину за який передбачено суворе покарання, що в сукупності з воєнним станом свідчить про високий ступінь ризику уникнення від суду. Також прокурор вважає, що існують ризики знищення, або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

ОСОБА_8 і ОСОБА_9 звернулись до суду з клопотанням про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді особистої поруки, в якому посилались на те, шо останній тривалий час перебуває під вартою і вони, як його батьки, здатні забезпечити його процесуальну поведінку, про їх обов`язки та наслідки їх невиконання вони обізнані.

Обвинувачений в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вважаючи, що наведені прокурором ризики є надуманими та не мають під собою реальних підстав. Зокрема, він заперечив можливість переховування, вказавши на наявність родини, дитини та міцних соціальних зв`язків. Ризик знищення доказів він назвав неможливим, оскільки досудове розслідування вже завершено, всі носії інформації вилучені, а доступ до хмарних сховищ без заблокованих сім-карт отримати неможливо. Ризик продовження злочинної діяльності взагалі ніяк не доведений. Просив змінити запобіжний захід на менш суворий у виді домашнього арешту із застосуванням засобів контролю за пересуванням.

Захисник обвинуваченого у судовому засідання підтримав позицію свого підзахисного, щодо необґрунтованості клопотання прокурора, просив відмовити у задоволенні такого клопотання та застосувати до його підзахисного менш суворий запобіжний захід.

Суд, заслухавши учасників, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України однією з підстав для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, однак так як кримінальне провадження перебуває на стадії судового провадження, підозра трансформувалась в обвинувачення, обґрунтованість якого на стадії судового розгляду не перевіряється, так як суд до видалення до нарадчої кімнати за результатами розгляду кримінального провадження, не має право давати оцінку доказам і приходити до будь-якого висновку щодо обґрунтованості висунутого обвинувачення.

Згідно ч 2 ст. 177 КПК України другою підставою для застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Суд дійшов переконання про наявність реального та обґрунтованого ризику переховування обвинуваченого від суду, оскільки останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено найбільш суворий вид покарання, що не передбачає можливості звільнення від його відбування з випробуванням. Усвідомлюючи невідворотність та суворість можливих правових наслідків у разі визнання його винуватим, обвинувачений об`єктивно має мотиви для уникнення судового розгляду та відповідальності.

Крім того, зазначений ризик суттєво підсилюється умовами воєнного стану, запровадженого на території України, які об`єктивно ускладнюють належний контроль за переміщенням осіб та створюють додаткові можливості для ухилення від правосуддя. З урахуванням характеру пред`явленого ОСОБА_5 обвинувачення, а також наявних обставин, ризик незаконного перетину тимчасово окупованих територій або лінії розмежування з метою уникнення кримінальної відповідальності є підвищеним.

Також, суд вважає доведеним наявність ризику знищення або спотворення доказової інформації, зокрема даних з акаунту месенджера «Telegram». Вказаний ризик обумовлений технічними особливостями функціонування зазначеного сервісу, відповідно до яких доступ до облікового запису прив`язується до абонентського номера телефону, що може бути відновлений оператором мобільного зв`язку на підставі заяви користувача. За таких обставин обвинувачений, маючи можливість повторно отримати контроль над відповідним номером, фактично здатен відновити доступ до свого акаунту. Враховуючи зміст пред`явленого обвинувачення, а також очевидну зацікавленість особи у уникненні кримінальної відповідальності, існує обґрунтована ймовірність того, що обвинувачений, отримавши доступ до акаунту, вчинить дії, спрямовані на знищення, зміну або приховування інформації, яка може мати доказове значення у кримінальному провадженні. Таким чином, зазначений ризик є реальним і конкретним.

Крім того, суд вважає наявним ризик продовження злочинної діяльності. Такий висновок випливає з характеру та спрямованості інкримінованих обвинуваченому дій, які носять системний характер та спрямовані проти обороноздатності України. З урахуванням умов воєнного стану, коли суспільна небезпека відповідних посягань є підвищеною, а наслідки їх вчинення особливо тяжкими, імовірність продовження протиправної поведінки є значною. Наявність стійкого інтересу до досягнення протиправного результату, а також відсутність факторів, які б об`єктивно стримували обвинуваченого від подальшого вчинення аналогічних діянь, свідчать про реальність і безпосередність зазначеного ризику, що підлягає врахуванню судом при обранні запобіжного заходу.

Таким чином судом встановлено наявність ризику визначеного п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому відносно обвинуваченого може бути застосовано запобіжний захід.

Доходячи до висновку про наявність ризику, суд звертає увагу, що ризик не є фактом, а є ймовірністю вчинення певних дій, а тому має бути доведено в судовому засіданні саме ймовірність того, що обвинувачений може їх вчинити і суд вважає, що така ймовірність є доволі високою.

Суд враховую, що з плином часу вірогідність ризиків може зменшуватись, однак обставини цього провадження не свідчать про таке зменшення, так як на сьогоднішній дінь досліджена переважна більшість доказів і судовий розгляд підходить до кінця, що навпаки збільшує вірогідність ризику уникнення суду. Ризики ж знищення доказів та продовження злочинної діяльності залишаються актуальними незважаючи на час, який сплив з моменту затримання обвинуваченого.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для подальшого застосування до обвинуваченого найсуворішого запобіжного заходу, суд у відповідності до вимог кримінального процесуального закону здійснює всебічну, повну та об`єктивну оцінку як даних про особу обвинуваченого, так і фактичних обставин кримінального провадження у їх сукупності та взаємозв`язку.

При цьому суд враховує вік та стан здоров`я обвинуваченого, відсутність у нього судимостей у минулому, наявність стійких соціальних зв`язків, що підтверджуються спільним проживанням із батьками та неповнолітньою дитиною, а також факт офіційного працевлаштування до моменту притягнення до кримінальної відповідальності.

Разом із тим, наведені обставини самі по собі не спростовують та не нівелюють встановлених судом ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з огляду на їх реальність, характер та ступінь інтенсивності. Оцінюючи наявність таких ризиків, суд також бере до уваги тяжкість інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, характер та обстановку його вчинення в умовах дії правового режиму воєнного стану, а також підвищений рівень суспільної небезпечності кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України у зазначений період.

Суд враховує, що в умовах триваючої збройної агресії РФ проти України та дії воєнного стану об`єктивно розширюються можливості для ухилення особи від органів досудового розслідування та суду, що, у свою чергу, додатково посилює ризики, передбачені кримінальним процесуальним законом.

Крім того, суд бере до уваги положення ч. 6 ст. 176 КПК України, відповідно до яких у кримінальних провадженнях зазначеної категорії застосування більш м`яких запобіжних заходів є істотно обмеженим, а забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого за конкретних обставин цього кримінального провадження може бути досягнуто виключно шляхом подальшого застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

У сукупності наведені обставини свідчать про обґрунтованість доводів сторони обвинувачення, підтверджують наявність передбачених законом підстав для подальшого застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою та зумовлюють необхідність задоволення відповідного клопотання прокурора.

Доводи сторони захисту судом перевірені та взяті до уваги, однак вони не спростовують встановлених судом ризиків та не дають достатніх підстав для висновку про можливість забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу. З урахуванням ступеня наявних ризиків, характеру інкримінованого кримінального правопорушення, підвищеної суспільної небезпечності відповідних діянь, а також умов триваючої збройної агресії РФ проти України, суд доходить висновку, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є єдиним необхідним, виправданим та пропорційним заходом забезпечення кримінального провадження.

Вирішуючи питання щодо можливості визначення розміру застави, суд виходить із положень ч. 3 ст. 183 КПК України, відповідно до яких при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, передбачених КПК України, за винятком випадків, визначених ч. 4 зазначеної статті.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Разом із тим, у виключних випадках, якщо суд дійде висновку, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, її розмір може перевищувати триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас положеннями ч. 4 ст. 183 КПК України визначено вичерпний перелік випадків, за яких суд має право не визначати розмір застави при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, до яких, зокрема, належить кримінальне провадження щодо злочину, передбаченого ст. 111 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 .

Разом із тим, враховуючи дані про особу обвинуваченого, обставини кримінального провадження у їх сукупності, а також необхідність дотримання принципу співмірності обмеження прав особи із завданнями кримінального провадження, суд вважає за можливе визначити у даному кримінальному провадженні альтернативний запобіжний захід у виді застави.

Суд також враховує практику Європейський суд з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися таким чином, щоб перспектива її втрати була достатнім стримуючим фактором для особи та забезпечувала її належну процесуальну поведінку. При визначенні розміру застави суд враховує характер інкримінованого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, його майновий стан, а також необхідність забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

З огляду на те, що ОСОБА_5 інкримінується вчинення особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану, а також ье, що визначена судом раніше застави визнана непомірною для обвинуваченого, суд вважає за необхідне зменшити розмір застави до 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 996 800 гривень.

На переконання суду, визначений розмір застави є співмірним обставинам кримінального провадження, відповідає ступеню встановлених ризиків, не є завідомо непомірним для обвинуваченого та є достатнім для забезпечення його належної процесуальної поведінки. Такий розмір застави забезпечує розумний баланс між необхідністю запобігання встановленим судом ризикам та правом обвинуваченого на належний захист від кримінального переслідування.

Крім того, у разі внесення застави та застосування до обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу, відповідно до вимог ч. 5 ст. 194 КПК України, суд вважає за необхідне покласти на нього такі процесуальні обов`язки: прибувати за кожною вимогою суду; не відлучатися за межі Дніпропетровської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця проживання.

Вирішуючи клопотання ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , суд вважає, що воно задоволенню не підлягає з огляду на обставини викладені вище, а також на приписи ч. 6 ст. 176 КПК України, яка забороняє визначати будь який інший запобіжний захід аніж тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178 199 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_8 і ОСОБА_9 про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді особистої поруки відмовити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 до 04 вересня 2026 року.

Встановити, що у разі внесення обвинуваченим ОСОБА_5 або іншою фізичною чи юридичною особою застави у розмірі 1 996 800 гривень, ОСОБА_5 підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави та звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 з-під варти зобов`язати його прибувати за кожною вимогою суду, не відлучатись з Дніпропетровської області без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що у разі порушення обов`язків, покладених на нього у цій ухвалі, застава може бути звернена в дохід держави.

В задоволенні клопотання ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу може бути оскаржена в п`ятиденний строк з дня її проголошення шляхом подання скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а обвинуваченим в п`ятиденний строк з дня отримання ухвали суду.

Повний текст ухвали буде оголошено 07 липня 2026 року о 11 годин 00 хвилин.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3