Ухвала суду № 137988481, 07.07.2026, Ширяївський районний суд Одеської області

Ширяївський районний суд Одеської області

07.07.2026 Справа №: 518/328/26 Провадження № 2/518/384/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2026 року селище Ширяєве

Ширяївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Алексєєвої О.В.,

секретаря Надир І.Л.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в с-щі Ширяєве цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Росинка» про стягнення заборгованості з орендної плати,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Осьмініна С.Д. звернулася до Ширяївського районного суду Одеської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Росинка» про стягнення заборгованості з орендної плати.

Ухвалою суду від 09.03.2026 року відкрито провадження по справі та ухвалено розгляд справи проводити в загальному позовному провадженні.

В підготовче судове засідання 07.07.2026 р. сторони не з`явилися. Представник позивача надав заяву про розгляд справи за його та позивача відсутності, просив призначити справу до судового розгляду.

Після відкриття провадження та під час вивчення матеріалів справи судом встановлено, що дана справа не підсудна Ширяївському районному суду Одеської області з наступних підстав.

Статтею 30 ЦПК України встановлена виключна підсудність, зокрема в частині 1 цієї статті зазначено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 42 постанови від 01 березня 2013 року № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" роз`яснив, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Як наголошено у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №638/1988/17, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

У постанові від 09 вересня 2020 року у справі №910/6644/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата ВС визначила, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" у ч. 3 ст. 30 ЦПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередній об`єкт спірних правовідносин.

Позиція Великої Палати ВС ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що, враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових.

Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди земельних ділянок, розташованих на території Кам`янської сільської ради Роздільнянського району Одеської області. Позовні вимоги стосуються стягнення заборгованості з орендної плати за користування зазначеними земельними ділянками, а відтак спір виник із приводу нерухомого майна. За таких обставин до нього підлягають застосуванню правила виключної підсудності, встановлені частиною першою статті 30 ЦПК України, у зв`язку з чим справа підлягає розгляду Роздільнянським районним судом Одеської області.

Враховуючи, що під час підготовчого провадження судом встановлено порушення правил виключної територіальної підсудності, а відповідно до частини першої статті 378 ЦПК України таке порушення є безумовною підставою для скасування судового рішення, суд приходить до висновку, що справа підлягає передачі за територіальною підсудністю до Роздільнянського районного суду Одеської області.

У відповідності до ч.1 п.1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 31, 32, 258, 260 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Росинка» про стягнення заборгованості з орендної плати передати за підсудністю до Роздільнянського районного суду Одеської області, який знаходиться за адресою: вулиця Європейська, 37, м. Роздільна, Одеська область, 67400.

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою підсудністю з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 15 днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: О.В. Алексєєва