Рішення № 137988032, 06.07.2026, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 06.07.2026

Справа № 501/2473/18

2/501/725/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Пушкарського Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Карпової Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Рогового Олексія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Борисова Ніна Вадимівна, ОСОБА_4 , приватний нотаріус Чорноморського міського нотаріального округу Одеського району Одеської області Котик Наталія Володимирівна, Служба у справах дітей Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, про визнання недійсними правочинів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в якому просив:

- визнати недійсним договір іпотеки від 29.11.2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Чорноморського (Іллічівського) міського нотаріального округу Одеської області Котик Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 7341, укладений між іпотекодержателем ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», та іподекодавцем ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним договір купівлі продажу від 21.09.2017 року укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Борисовою Ніною Вадимівною за реєстровим № 1553;

- скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Борисової Ніни Вадимівни № 37202346 від 21.09.2017 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовує тим, що він разом із дружиною ОСОБА_4 , сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 23.04.2008 року проживав в квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї.

Крім того, згідно довідки про реєстрацію місця проживання № 10-1330 від 28.09.2017 року його син був зареєстрований в зазначеній квартирі з 30.10.2007 року по 18.05.2016 року.

Дана квартира належала ОСОБА_4 на праві власності за заповітом, складеним 21.07.1995 року, за реєстром №1-6342 державним нотаріусом Іллічівської державної нотаріальної контори Слаєвою Р.К.

Після розлучення із ОСОБА_4 , з 17.11.2014 року він приймав участь в АТО та є учасником бойових дій.

Зазначає, що у серпні 2018 році йому стало відомо про те, що 29.11.2007 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»( далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_2 , який є рідним братом ОСОБА_4 , був укладений договір про іпотечний кредит № ODTIGI0000001905, предметом якого стала квартира АДРЕСА_1 .

На зазначену квартиру за рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 25.08.2010 року, яке набрало чинності 13.10.2010 року, в рахунок погашення заборгованості у розмірі 352931,53 грн. за кредитним договором №ODTIGI0000001905 від 09.11.2007 було звернуто стягнення на предмет іпотеки двокімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначає, що відповідач АКБ «ПриватБанк», без згоди органу опіки та піклування, 21.04.2017 року продав квартиру АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , який на підставі договору купівлі продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Борисовою Н.В. за реєстровим № 1553 набув права власності на спірну квартиру.

Посилаючись на положення ст. ст. 12, 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства» вважає, що укладанням іпотечного договору від 29.11.2007 року та договору купівлі-продажу квартири від 21.09.2017 року суттєво були порушені права його малолітнього сина ОСОБА_1 , а тому просить суд визнати недійсними договір іпотеки та договір купівлі - продажу спірної квартири.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Куніца В.М. про час і місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку, у судове засідання не з`явилися. Надіслали до суду заяву в якій просили суд позов задовольнити повністю.

Відповідач АТ КБ «ПриватБанк» та його представник ЯковлєваАнгеловська О.А. про час і місце розгляду справи повідомлена в установленому законом порядку. У відзиві на позов, вимоги ОСОБА_1 не визнали та просили у задоволенні позову відмовити у повному обсязі (т.1 а.с.91-97, т.3 а.с.76).

Відповідач ОСОБА_2 про час і місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку. Правом на подання відзиву на позов не скористався.

Відповідач ОСОБА_3 про час і місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку. Правом на подання відзиву на позов не скористався.

Третя особа приватний нотаріус Чорноморського міського нотаріального округу Котик Н.В. про час та місце розгляду справи повідомлена в установленому законом порядку. Надіслала до суду заяву в якій просила розгляд справи проводити за її відсутності (т.1 а.с.69, 83).

Третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Борисова Н.В. про час та місце розгляду справи повідомлена в установленому законом порядку.

Третя особа Служба у справах дітей Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області про час та місце розгляду справи повідомлена в установленому законом порядку. Надіслала до суду письмові пояснення в яких просить суд позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити у повному обсязі (т.1 а.с.208-209).

Третя особа ОСОБА_4 про час та місце розгляду справи повідомлена в установленому законом порядку. Письмових заяв до суду не надіслала (т.2 а.с.62).

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Положеннями ч. 1 ст. 13, ч. 2 ст. 264 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч. 1, 7 ст. 80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили є преюдиційними та не підлягають доказуванню (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

Згідно з принципом juranovitcuria («суд знає закони»), неправильна юридична кваліфікація спірних правовідносин учасниками справи не звільняє суд від обов`язку застосовувати належні норми права.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) зазначає, що суди зобов`язані обґрунтовувати свої рішення, проте це не означає необхідності відповідати на кожен аргумент сторін. Обсяг цього обов`язку залежить від характеру справи та національних правових традицій (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, рішення від 18.07.2006).

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та правових позицій ЄСПЛ (Бендерський проти України, № 22750/02, § 42), судові рішення мають достатньо висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються. Ефективність судового захисту передбачає реальний розгляд аргументів сторін.

Фактично спір у даній справі пов`язаний із захистом житлових прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з укладенням договору іпотеки за реєстровим № 7341 від 29.11.2007 року без дозволу органу опіки та піклування.

Проте, у позовній заяві ОСОБА_5 прямо не зазначив про звернення до суду в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 , але дана обставина не впливає на встановлення судом фактичних обставин справи та не є окремою підставою для відмови у позові.

Із змісту заповіту складеного та посвідченого державним нотаріусом Іллічівської міської нотаріальної контори Слаєвою Р.К вбачається, що спадкодавець ОСОБА_6 , 21.07.1995 року заповідала належну їй квартиру АДРЕСА_1 третій особі ОСОБА_4 (т.3 а.с.57).

Згідно повідомлення державного нотаріуса Чорноморської державної нотаріальної контори Одеської області спадкова справа після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 не заводилась (т.3 а.с.10).

Також, за повідомленням Одеського державного нотаріального архіву спадкової справи після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 не виявлено (т.3 а.с.90).

Разом з тим, перевіряючи доводи позивача щодо належності спірної квартири ОСОБА_4 в порядку спадкування, судом встановлено, що 29.11.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № ODTIGI0000001905, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у сумі 328250,00 грн. для придбання квартири за адресою: АДРЕСА_2 , відповідач зобов`язався, у встановлені кредитним договором строки, повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитним коштами (т.1 а.с.31-37).

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , в той же день, 29.11.2007 року укладений договір іпотеки № ODTIGI0000001905 нерухомого майна, а саме: 2-кімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Згідно пункту 2.4.2 Іпотечного договору, іпотекодавець має право без дозволу Іпотекодержателя не відчужувати та не обтяжувати будь-яким чином Предмет іпотеки (оренда, лізинг, тощо).

Також іпотечним договором визначено, що квартира АДРЕСА_1 , на час укладання договору належала ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності (т.1 а.с.35-42).

В подальшому, рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 25.08.2010 року, яке набрало чинності 13.10.2010 року, в рахунок погашення заборгованості у розмірі 352931,53 грн. за кредитним договором № ODTIGI0000001905 від 09.11.2007 року було звернуто стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с.28).

Крім цього, рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 24.11.2015 року, у цивільній справі № 501/383/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 17.03.2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.09.2017 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» було задоволено шляхом виселення ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 .

В мотивувальній частині рішення Іллічівського міського суду Одеської області встановлено, що спірна квартира згідно довідки КП «Бюро технічної інвентаризації» належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та була придбана за грошові кошти отримані від ПАТ КБ «ПриватБанк».

ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , син ОСОБА_1 не являються наймачами або членами сім`ї наймача спірної квартири, а також в зазначеній квартирі не проживали та вселились в спірну квартиру АДРЕСА_1 без дозволу відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк».

Також рішенням Апеляційного суду Одеської області від 07.07.2016 року по цивільній справі 501/4269/15-ц залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.04.2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», ОСОБА_2 , про визнання договору іпотеки недійсним, - відмовлено.

Згідно мотивувальної частини рішення Апеляційного суду Одеської області від 07.07.2016 на момент укладення договору іпотеки законодавством отримання дозволу для передачі в іпотеку житла особами, які не є батьками, чи особами, які не замінюють батьків, не передбачалося.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач також посилається на порушення житлових прав неповнолітнього ОСОБА_1 та на підтвердження своїх доводів надав довідку ЖЕД № 4 від 24.05.2008 року і довідку про реєстрацію місця проживання № 10-1330 від 28.09.2017 року.

Так, з довідки ЖЕД № 4 від 24.05.2008 року вбачається, що з 23.04.2008 року у квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання № 10-1330 від 28.09.2017 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований у зазначеній квартирі з 30.10.2007 року по 18.05.2016 року (т.1 а.с.18-19).

Крім того, позивач зазначає, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_4 з 17.11.2014 року брав участь в антитерористичній операції та має статус учасника бойових дій, у зв`язку з чим про обставини, які, на його думку, свідчать про порушення прав його сина, дізнався лише у 2018 році (т.1 а.с.8-16).

Щодо позовних вимог ОСОБА_5 про визнання недійсним договору іпотеки від 29.11.2007 року, то суд зазначає наступне.

Частиною першою ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини друга, третя статті 215 ЦК України).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Відповідно до частин другої та третьої статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей.

Статтею 177 СК України та статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов`язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.

За змістом частини шостої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) і суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оспорюваним.

Положення статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб, безпритульних дітей», якого вимагає попередньої згоди органів опіки та піклування для здійснення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право користування яким мають діти.

Статті 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства» поширюються на відносини дітей та батьків або осіб, які замінюють батьків.

Із матеріалів справи вбачається, що на час розгляду справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва про народження, виданим відділом РАЦС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області 30.10.2007 року (т.1 а.с.17).

Іпотекодавець ОСОБА_2 не є батьком, а також не є особою, яка замінює неповнолітньому ОСОБА_1 батьків, а також в зазначеній квартирі не проживали та вселились в спірну квартиру АДРЕСА_1 без дозволу відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» (т.а.с.27-30).

Отже, на момент укладення договору іпотеки законодавством отримання дозволу для передачі в іпотеку житла особами, які не є батьками, чи особами, які не замінюють батьків, не передбачалося.

Вищевказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 7 жовтня 2015 року по справі № 6-1900 цс 15 за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування норм матеріального права.

Суд звертає увагу позивача та його представника на те, що сама по собі відсутність згоди органу опіки та піклування не дає підстав для висновку про порушення прав неповнолітньої особи, адже укладення договору іпотеки не призвело до звуження обсягу, зменшення чи обмеження права ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користування житлом, тим більше, що після укладення договору іпотеки він разом зі своєю матір`ю ОСОБА_4 та батьком (позивачем) ОСОБА_5 був виселений зі спірної квартири за рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 25.05.2016 року як такий, що не є наймачем або членом сім`ї наймача спірної квартири.

За таких обставин підстави для визнання недійсним договору іпотеки від 29.11.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Чорноморського (Іллічівського) міського нотаріального округу Одеської області Котик Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 7341, укладеного між іпотекодержателем ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та іпотекодавцем ОСОБА_2 відсутні, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_5 та його представника є такими, що не ґрунтується на вимогах закону та матеріалах справи, заперечення ж відповідача АТ КБ «ПриватБанк» такими, що заслуговують на увагу та підтверджуються матеріалами справи.

Посилання позивача на необхідність захисту житлових прав неповнолітнього сина ОСОБА_1 суд вважає необґрунтованими.

Як убачається зі змісту позовної заяви, доводи про порушення прав дитини позивач пов`язує з твердженням про належність спірної квартири на праві власності ОСОБА_4 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 та, відповідно, з наявністю у дитини права користування житлом як члена сім`ї власника.

Встановлено, що належних та допустимих доказів прийняття ОСОБА_4 спадщини після смерті ОСОБА_6 та набуття нею права власності на спірну квартиру матеріали справи не містять.

Так, згідно з повідомленнями Чорноморської державної нотаріальної контори Одеської області та Одеського державного нотаріального архіву спадкова справа після смерті ОСОБА_6 не заводилася (т.3 а.с.10, 57, 90).

За таких обставин доводи позивача про належність спірної квартири ОСОБА_4 на праві спадкування ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними і допустимими доказами.

Крім того, рішенням Апеляційного суду Одеської області від 07 липня 2016 року у справі № 501/4269/15-ц, залишеним без змін судом касаційної інстанції, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 , поданого в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 , про визнання недійсним цього ж договору іпотеки. При цьому судом встановлено, що на момент укладення договору іпотеки законодавством не передбачався обов`язок отримання дозволу органу опіки та піклування для передачі в іпотеку житла особою, яка не є батьком чи особою, що замінює батьків дитини.

Посилання позивача на довідку ЖЕД № 4 від 24.05.2008 року та довідку про реєстрацію місця проживання № 10-1330 від 28.09.2017 року як на підтвердження порушення прав неповнолітнього ОСОБА_1 суд відхиляє, оскільки наведені в них відомості не спростовують обставин, встановлених судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Так, рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 24.11.2015 року у справі № 501/383/15-ц, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, встановлено, що спірна квартира належала ОСОБА_2 на праві приватної власності та була придбана за кредитні кошти ПАТ КБ «ПриватБанк», а ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 були виселені зі спірної квартири.

За таких обставин сам факт реєстрації місця проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі не підтверджує наявності у нього прав щодо спірного майна та не спростовує встановлених судовими рішеннями обставин.

Щодо позовних вимог ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі продажу від 21.09.2017 року укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 та скасування запису про державну реєстрацію права власності на квартиру, то суд зазначає таке.

Позивач обґрунтовує позов у цій частині тим, що після звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням Іллічівського міського суду Одеської області ПАТ КБ «ПриватБанк» 21.09.2017 року відчужив квартиру АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Борисовою Н.В.

На думку позивача, відчуження спірної квартири відбулося без згоди органу опіки та піклування та призвело до порушення житлових прав його неповнолітнього сина ОСОБА_1 , у зв`язку з чим він просить визнати зазначений договір купівлі-продажу недійсним та скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру.

Між тим, вказана позовна вимога ОСОБА_5 є похідною від вимоги про визнання недійсним договору іпотеки 29.11.2007 року, за реєстровим № 7341, у задоволенні якою судом відмовлено за безпідставністю.

Як зазначалось вище, частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення. Подібні за змістом висновки, викладено у постановах Верховного Суду від 05 квітня 2018 року у справі № 910/9256/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 924/374/17.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Встановлено, що ОСОБА_2 належним чином не виконував свої зобов`язання за кредитним договором та рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 25.08.2010 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ODTIGI0000001905 від 09.11.2007 року було звернуто стягнення на предмет іпотеки двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с.28).

В подальшому 21.09.2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» продав спірну квартиру ОСОБА_3 .

Із матеріалів справи також встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на момент укладання договору іпотечного договору, а потім й договору купівлі-продажу між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 , не мав прав користування спірною квартирою не був членом сім`ї власника спірної квартири ОСОБА_2 .

Таким чином, доводи позивача, який фактично діє в інтересах сина ОСОБА_1 , щодо виникнення у останнього права користування спірною квартирою як члена сім`ї ОСОБА_4 ґрунтуються на припущеннях, оскільки належними та допустимими доказами не підтверджено набуття ОСОБА_4 права власності на квартиру в порядку спадкування.

Також, позивачем не доведено, яким чином визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 21.09.2017 року може призвести до відновлення чи захисту прав та інтересів ОСОБА_5 або ОСОБА_1 .

До того ж, саме по собі визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 , не призведе до виникнення чи відновлення у ОСОБА_1 будь-яких прав щодо спірної квартири.

Також суд зазначає, що скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на спірну квартиру не призведе до виникнення чи поновлення будь-яких прав ОСОБА_1 щодо спірного майна та не є належним способом захисту у спірних правовідносинах.

Суд також враховує, що відповідно до статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» та статті 176 СК України обов`язок щодо забезпечення дитини належними житловими умовами покладається насамперед на її батьків.

При цьому підставою для визнання недійсним правочину щодо майна, право на яке має дитина, є не сам факт відсутності дозволу органу опіки та піклування, а встановлення порушення майнових чи житлових прав дитини внаслідок укладення такого правочину.

Під час розгляду справи не встановлено порушення прав чи законних інтересів неповнолітнього ОСОБА_1 , а також наявності у нього чи ОСОБА_4 будь-яких прав на спірну квартиру, які могли б бути порушені укладенням оспорюваного договору купівлі-продажу.

За таких обставин підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.09.2017 року та скасування державної реєстрації права власності на спірну квартиру відсутні, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_5 у цій частині позову не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи, а заперечення ж відповідача АТ КБ «ПриватБанк» є такими, що заслуговують на увагу.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 діючого в інтересах дитини ОСОБА_1 є необґрунтованими та недоведеними у встановлений ЦПК України, а тому у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Борисова Ніна Вадимівна, ОСОБА_4 , приватний нотаріус Чорноморського міського нотаріального округу Одеського району Одеської області Котик Наталія Володимирівна, Служба у справах дітей Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, про визнання недійсними правочинів, - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя