Рішення № 137988010, 06.07.2026, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 06.07.2026

Справа № 501/5801/25

2/501/92/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі головуючого судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЕЙ-КОЛЛЕКТ»

до

відповідача: ОСОБА_1

предмет та підстави позову: про стягнення заборгованості

учасники справи не з`явились

ухвалив рішення про наступне та

ВСТАНОВИВ:

І. Виклад позиції позивача та відповідачів.

У грудні 2025 через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Коллект» (далі - ТОВ «Кей-Коллект») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором №974927 від 24.09.2021 у розмірі 17092,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 24.09.2021 між ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №974927, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 5 000 грн. з оплатою 2% річних за користування кредитом, а відповідач зобов`язався у встановлені кредитним договором строки повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

В подальшому, 25.01.2022 укладено договір № 25/01/2022/1, відповідно до якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75753123.

10.01.2023 укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №974927 від 24.09.2021.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором №974927 від 24.09.2021.

Загальний розмір заборгованості за кредитним договором №974927 від 24.09.2021 відповідно до розрахунку заборгованості становить 17092,32 грн., з яких:

- заборгованість за тілом кредиту 5000,00 грн.;

- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 12000,00 грн.;

- заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості - 0,00 грн.;

- заборгованість за пенею та/або штрафами - 0,00 грн.;

- заборгованість за комісіями - 0,00 грн.;

- інфляційні збитки - 80,00 грн.,

- нараховані 3% річних - 12,32 грн.

Відповідач 01.03.2026 надав до суду відзив на позов (а.с.91-99), просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження дотримання сторонами вимог ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» (не надано доказі ознайомлення відповідача з текстом договору та його згоди з умовами договору, тощо); відсутні докази отримання коштів відповідачем від первісного кредитора; позивачем не доведено факт виникнення заборгованості за договором; відсутні правові підстави нарахування процентів у розмірі 12000,00 грн. з 24.10.2021 по 25.01.2022; строк кредитування закінчився 24.10.2021; розмір витрат на правову допомогу є завищеним, тощо.

Представник позивача 04.03.2026 надав до суду відповідь на відзив (а.с.103-116), просить суд позовну заяву задовольнити.

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 22.12.2025 справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.85).

Ухвалою судді від 08.01.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.88-89).

Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

В матеріалах справи містяться докази, в яких сторони належним чином повідомлялись про судові засідання, їх повідомлення здійснювалось з дотриманням процесуального законодавства.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Сторони по справі до суду не з`явилися, що не перешкоджає продовженню розгляду справи без їх участі на підставі доказів наявних в матеріалах даної цивільної справи з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

Розгляд справи здійснювався судом в порядку спрощеного позовного провадження, явка сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін, освідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які не з`явились до судового засідання.

Крім того, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд звертає увагу, що провадження в цій справі відкрито ще 08.01.2026 (існує тривалий розгляд справи), тому з метою уникнення порушень вимог ст.6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна та яка гарантує кожному учаснику процесу право на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, суд дійшов до висновку про продовження розгляду справи без участі сторін на підставі доказів, наявних в матеріалах даної цивільної справи.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 24.09.2021 між ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №974927, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 5 000 грн. з оплатою 2% річних за користування кредитом, а відповідач зобов`язався у встановлені кредитним договором строки повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

В подальшому, 25.01.2022 укладено договір № 25/01/2022/1, відповідно до якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75753123.

10.01.2023 укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №974927 від 24.09.2021.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором №974927 від 24.09.2021.

Загальний розмір заборгованості за кредитним договором №974927 від 24.09.2021 відповідно до розрахунку заборгованості становить 17092,32 грн., з яких:

- заборгованість за тілом кредиту 5000,00 грн.;

- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 12000,00 грн.;

- заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості - 0,00 грн.;

- заборгованість за пенею та/або штрафами - 0,00 грн.;

- заборгованість за комісіями - 0,00 грн.;

- інфляційні збитки - 80,00 грн.,

- нараховані 3% річних - 12,32 грн.

ІV. Оцінка Суду.

За змістом ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до положень ст.ст.610, 611, 625 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошових зобов`язань.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що 24.09.2021 між ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №974927, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 5 000 грн. з оплатою % річних за користування кредитом, а відповідач зобов`язався у встановлені кредитним договором строки повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами зі сплатою відсотків у розмірі 1,99% за кожен день користування позикою.

Згідно з п.п.5.1, 5.2 цього договору, підписуючи зазначений договір, позичальник підтвердив та погодився з тим, що він ознайомився на сайті позивача з повною інформацією щодо позикодавця та його послуг, а також ознайомився та погодився з Правилами надання грошових коштів у позику (далі - Правила), вивчив їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін угоди та наслідки укладення цього договору, та підтвердив, що зазначені у Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації йому зрозумілі (а.с.54).

Крім того, у п. 6.2 Правил, проценти за користування позикою нараховуються на суму позики (її залишок), виходячи із строку фактичного користування позикою (а.с.10).

Відповідно до п.6.5 Правил у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальникові на таку неповернуту позику (або її частину) позивач має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожен день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаю з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частину) за понадстрокове користування позикою (а.с.57).

Згідно п.п.7.1, 7.5 Правил, яким визначено порядок продовження строку користування позикою, позичальник має право подовжити строк користування позикою. За подовження строку користування позикою, позичальник сплачує позикодавцю проценти на умовах, обраних позичальником для здійснення певного виду пролонгацій. Позичальник має право подовжити строк користування позикою необмежену кількість разів (а.с.57 зворот).

Доводи відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні докази перерахування кредитних коштів за вказаними договорами позичальнику, суд не приймає до уваги, оскільки згідно інформації Акціонерного товариства комерційний банк «УКРСИББАНК» від 24.04.2026 (а.с.154), яку надано на виконання ухвали суду від 26.03.2026:

- ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки № НОМЕР_1 було імітовано на ім`я ОСОБА_1 ;

- докази зарахування на картку № НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 5 000,00 грн., за період із 24.09.2021 по 29.09.2021 відображено у витягу з виписки по рахунку ОСОБА_1 , де відображено транзакція по зарахуванню коштів у сумі 5000,00 грн.;

- номеру телефон НОМЕР_2 був фінансовим номером за картковим рахунком маска картки № НОМЕР_1 у період з 24.09.2021 по 29.09.2021 та вказаний номер телефону знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

Згідно розрахунку, №974927 від 24.09.2021 відповідно до розрахунку заборгованості становить 17092,32 грн., з яких:

- заборгованість за тілом кредиту 5000,00 грн.;

- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 12000,00 грн.;

- заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості - 0,00 грн.;

- заборгованість за пенею та/або штрафами - 0,00 грн.;

- заборгованість за комісіями - 0,00 грн.;

- інфляційні збитки - 80,00 грн.,

- нараховані 3% річних - 12,32 грн.

У встановленому законом порядку розрахунок заборгованості позичальником спростовано не було. Крім того, станом на даний час заборгованість за кредитом позичальником не погашена.

Однак, суд приходить до висновку про необхідність зменшення розміру відсотків за користування кредитними коштами, з таких підстав.

Як вже зазначалось, розмір позики за кредитним договором становить становить 5 000,00 грн.

Згідно договору, базова процентна ставка (фіксована) - 2%, яка нараховується з другого дня користування позикою до дати повернення Позики.

Загальна заборгованість за відсотками становить 12000,00 грн.

Тобто, заборгованість за відсотками більш ніж в два рази перевищує заборгованість за основним боргом.

Разом з тим, згідно ч.ч.1-2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Таким чином, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відсотків річних за користування кредитними коштами, оскільки вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних за користування кредитними коштами.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2025 року у справі № 679/1103/23).

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення відсотків за користування кредитними коштами, та враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, апеляційний суд вважає за можливе зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір відсотків за користування кредитними коштами до розміру основного боргу та стягнути з відповідача на користь позивача відсотки у розмірі 5 000,00 грн.

Інше не відповідало б принципам справедливості, розумності і пропорційності.

Крім того, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних від простроченої суми за Договором №974927 від 24.09.2021 у розмірі 12,32 грн. та інфляційні збитки - 80,00 грн.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, згідно п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на території України було ведено воєнний стан строком на 30 днів. В подальшому, воєнний стан було неодноразово продовжено, та який діє на даний час.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в цій частині та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №974927 від 24.09.2021 заборгованість за тілом кредиту 5000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 5000,00 грн. Загальна сума заборгованості складає 10000,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених стороною по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, дослідивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні.

Зокрема, згідно платіжної інструкції №12 від 06.01.2025 (а.с.1) позивачем при подачі позову сплачено 2422,40 грн. судового збору, який підлягає стягненню з відповідача пропорційно долі задоволених вимог у розмірі 1417,24 грн. (10000,00 грн. / 17092,32 грн.) * 2422,40 грн.

Також, представник позивача просить відшкодувати позивачу понесені ним витрати на правничу допомогу в сумі 9 000,00 грн.

Судом встановлено, що для подання даної позовної заяви, позивач звернувся за правовою допомогою до АО «Лігал Ассістанс», з яким укладено відповідний договір про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024 (а.с.76-78).

Згідно копії витягу з акту №16 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025 (а.с.80) вартість послуг адвоката складає 9 000,00 грн.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягають судові витрати на правову допомогу у розмірі 2000 гривень.

З цих підстав, керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 44276926) заборгованості за Договором №974927 від 24.09.2021 у розмірі 10000,00 грн., судовий збір у розмірі 1417,24 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 2000 гривень.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Чорноморського міського

Суду Одеської області М.І.Петрюченко