Ухвала суду № 137987865, 06.07.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 06.07.2026

Справа № 334/6308/26

Провадження № 1-кп/334/641/26

УХВАЛА

про призначення судового розгляду

та продовження строку тримання під вартою

6 липня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62025170040006697, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 квітня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 за частиною п`ятою статті 407 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника адвоката ОСОБА_5 ,

встановив:

до суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному проваджені за обвинуваченням ОСОБА_3 за частиною п`ятою статті 407 КК України.

Під час підготовчого судового засідання підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України не встановлено.

Прокурор заявила клопотання про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні суддею одноособово за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, проти якого не заперечували інші учасники судового провадження і яке підлягає задоволенню.

Відповідно до положень пункту 5 частини третьої статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти, зокрема рішення про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта.

Заслухавши думки учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає за можливе призначити судовий розгляд кримінального провадження у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.

Прокурором заявлене клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави.

Клопотання обґрунтовує тим, що ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, які були встановлені під час досудового розслідування не зменшились, а саме обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення. ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, який відповідно до ст. 12 цього Кодексу є тяжким злочинами, за який передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, а тому, усвідомлюючи невідворотність покарання, без належного контролю його поведінки може переховуватися від суду з метою уникнення покарання. ОСОБА_3 ознайомлений з матеріалами кримінального провадження, отримав копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання, в яких містяться протоколи допитів свідків, потерпілих, та інші документи з матеріалів кримінального провадження, де зазначено анкетні та контактні дані таких осіб, а тому останньому відомі адреси проживання та контакти потерпілих і свідків, а відтак обвинувачений ОСОБА_7 , з метою уникнення кримінальної відповідальності матиме можливість впливати на останніх шляхом вмовлянь та/або погроз для зміни (відмови) від показів. ОСОБА_3 фактично зареєстрований та проживає на території іншої області, на даний час є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, зобов`язаний проходити військову службу, в тому числі в зоні активних бойових дій, в зв`язку з чим не зможе вчасно прибувати на виклик суду, разом з цим, розуміючи невідворотність покарання обвинувачений ОСОБА_3 не будучи ізольованим матиме можливість переховуватись від суду з метою уникнення покарання, повторно залишити розташування військової частини та вчинити інший злочин пов`язаний з військовою службою. При цьому запобігти вищевказаним ризикам шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу неможливо, оскільки врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності його поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинене кримінальне правопорушення підвищує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_3 може перешкоджати виконанню завдання кримінального провадження в контексті ст. 2 КПК України.

Захисник адвокат ОСОБА_5 проти клопотання заперечувала. Вважає, що ризики прокурором не доведені. Обвинувачений не має намірів переховуватись від суду. Він проживає у м. Запоріжжі, а тому буде з`являтись за викликом до суду. Під час досудового розслідування він не переховувався від слідства, працював у м. Запоріжжі. Свідки йому не відомі, а тому він не може впливати на них. Просила застосувати до обвинуваченого особисте зобов`язання.

Обвинувачений ОСОБА_3 проти задоволення клопотання заперечував. Пояснив, що він не переховувався від слідства та у той час працював. По виклику слідчого з`являвся до органу досудового розслідування. Просив застосувати до нього домашній арешт.

Заслухавши клопотання прокурора, думки інших учасників судового провадження, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини третьої статті 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Згідно з частиною другою статті 131 КПК України одними із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу., що передбачено частиною першою статті 183 КПК України.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу, що передбачено частиною першою статті 183 КПК України.

Положеннями частин третьої та п`ятої статті 199 КПК України визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: (1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; (2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Відповідно до положень статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Згідно зі статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

При вирішенні питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

У клопотанні прокурора необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою обґрунтовується тим, що не зменшились ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду міста Суми від 19.05.2026 у провадженні № 1-кс/592/3049/26 (справа № 592/6766/26) до підозрюваного ОСОБА_3 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 07.07.2026. Підставами продовження строку тримання під вартою стала наявність ризиків, передбачених пунктами 1 та 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, може продовжити вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється.

В контексті практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення у справі «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справі «Бекчиєв проти Молдови»).

Крім цього, у рішенні у справі «Ноймайстер проти Австрії» викладена позиція відповідно до якої позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.

Таким чином, запобіжний захід не може бути виправданий очікуваним покаранням у виді позбавлення волі.

Проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків повторного вчинення злочинів або переховування від слідства та суду».

Суд встановив, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченому частиною п`ятою статті 407 КК України, який відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність ризику переховування від суду, особливо це стосується початкових етапів притягнення особи до кримінальної відповідальності. Також суд враховує, що обвинувачений не має постійних джерел доходів та стійких соціальних зв`язків.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, враховуючи тяжкість покарання, відсутність джерел доходів, залишення місця проходження служби, що свідчить про переховування від командування військової частини, дійшов висновку, що існує певна ймовірність того, що ОСОБА_3 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій, що свідчить про те, що ризик, передбачений пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України не зменшився.

Прокурором доведено, що з`явився ризик, передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України. Не дивлячись на те, що під час досудового розслідування допитані свідки у даному кримінальному провадженні, вказані особи мають бути допитані під час судового провадження. Обвинуваченому відоме місця проходження військової служби свідками та можуть бути відомі їх місця проживання та їх засоби зв`язку, а отже він має можливість незаконного впливати на вказаних осіб з метою спонукання їх до відмови від дачі показань або для дачі показань, вигідних йому.

Підозрюваний ОСОБА_3 є раніше не судимою особою. Обвинувачується у вчиненні триваючого злочину, який є закінченим з моменту його затримання 18.05.2026. Отже підозрюваний не може продовжити злочин, у вчиненні якого підозрюється. Таким чином ризик, передбачений пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України, припинив своє існування.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, є обґрунтовані підстави для продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під вартою.

Відповідно до пункту 79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

На думку суду конкретним суспільним інтересом, який превалює над принципом поваги до свободи особистості є забезпечення конституційних засад спрямованих на захист держави під час воєнного стану.

Відповідно до частини третьої статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «c» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання.

Зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою (див. справи «Яблонський проти Польщі» (Jablonski v. Poland), № 33492/96 п. 80, від 21 грудня 2000 року, «І.А. проти Франції» (I.A. v. France), № 28213/95, п. 102, Reports of Judgments and Decisions 1998-VII, «Єлоєв проти України», № 17283/02, п. 60, від 6 листопада 2008 року).

Суд вважає, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені статтею 176 КПК України не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із частини п`ятої статті 194 КПК України, зокрема, його належну поведінку.

За таких обставин клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою необхідно задовольнити.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 182, частини третьої статті 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, визначає заставу у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки на даний час у справі триває судовий розгляд, який, зважаючи на категорію і складність справи, потребує значного проміжку часу для його закінчення, суд вважає за необхідне продовжити строк запобіжного заходу обвинуваченому на 60 діб.

Керуючись статтями 31, 183, 196, 314-316, 372, 376 КПК України, суд

постановив:

призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні одноособово суддею у відкритому судовому засіданні в залі Дніпровського районного суду міста Запоріжжя о 14.30 годині 16 липня 2026 року.

Визначити склад осіб, які будуть брати участь у судовому розгляді: прокурор, обвинувачений, захисник.

Клопотання прокурора ОСОБА_4 про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою задовольнити.

Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів до 4 вересня 2026 року.

Заставу визначити в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб - у сумі 66 560 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Дніпровського районного суду міста Запоріжжя (отримувач платежу - ТУ ДСАУ в Запорізькій області, код ЄДРПОУ - 26316700, розрахунковий рахунок - UA928201720355289002015001205, банк отримувача - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО - 820172, призначення платежу: Застава за ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 1-кп/334/641/26 (справа № 334/6308/26), Дніпровський районний суд міста Запоріжжя).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_3 прибувати за кожною вимогою до суду та покласти на нього наступні обов`язки: не відлучатися із м. Запоріжжя без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні.

Термін дії покладених судом обов`язків, у разі внесення застави, визначити до 4 вересня 2026 року.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Дніпровського районного суду міста Запоріжжя коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово суддю Дніпровського районного суду міста Запоріжжя. У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Термін дії ухвали в частині продовження строку тримання під вартою закінчується 4 вересня 2026 року.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Копію ухвали негайно направити учасникам судового провадження.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена протягом п`яти днів безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Повна ухвала складена 7 липня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1