Рішення № 137987193, 03.07.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/4219/25

Провадження № 2/496/744/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Буран В.М.,

за участю: секретаря Бойчук Р.Д.,

представника позивача Ушакевич М.П. в режимі вкз;

відповідач ОСОБА_1 в залі суду

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільний позов ТОВ «ФК «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат,-

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ «ФК «Профіт Капітал» звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 28595,36 грн. та судового збору 3028 грн., витрат на правничу допомогу 7 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 13.02.2019 р. між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладена угоду № С-303-006095-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, відповідно якої клієнт на момент укладання угоди отримав в доступ кредитну лінію, яка становить 5 000 грн.

ПАТ «Ідея Банк» свої зобов`язання за договором виконало надало відповідачу в кредит грошові кошти у розмірі 9689,45 грн., строком до 13.02.2024 р., однак відповідач взяті зобов`язання належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 19.12.2023р. утворилась заборгованість у розмірі 28595,36 грн.

19.12.2023 р. між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» укладений договір факторингу №19/12-2023р. за яким до останнього перейшло право грошової вимоги за договором №С-303-006260-18-980 від 06.09.2018 р.

22.12.2023р. між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт капітал» укладений договір факторингу 22/12-2023 р. за яким до останнього перейшло право грошової вимоги за договором № № С-303-006095-19-980 від 13.02.2019 р.

Ухвалою суду від 25.08.2025 р. відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін (а.с.63).

27.10.2025 року до суду надійшла заява від відповідача ОСОБА_1 про застосування строку давності, зазначає, що відповідно до ст. 256, 257 ЦК України строк позовної давності становить три роки, позивач пропустив цей строк. Просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні , позов не визнає повністю (а.с.68-69).

17.12.2025 р. на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, в якому він пояснює, що договір є укладеним з дня його підписання Сторонами та діє протягом строку кредитування, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Постановою КМУ від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин. Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». У той же час, Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на територіях України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 грудня 2022 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

В подальшому такий строк дії карантину на території України відповідно до постанов КМУ було неодноразово продовжено, та діяв до 01.06.2023 р.

Також відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого КМУ, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), який набув чинності 02.04.2020 р., строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ від 11.03.2020 за № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин, який послідовно продовжувався до 31.06.2023 року постановами КМУ:

від 11.03.2020 року № 211 з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 р.;

від 20.05.2020 № 392- з 22 травня 2020 року до 31 липня 2020 р.;

від 22.07.2020 № 641- з 1 серпня 2020 року до 19 грудня 2020 р.;

від 09.12.2020 № 1236 з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 р.

До того ж відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (дата набрання чинності цього пункту 17.03.2022 року) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Також, 24.02.2022 р. Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», було введено воєнних стан по всій території України, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 р. строком на 30 діб.

24.02.2022 р. Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», яким затверджено Указ Президента України № 64/2022.

В подальшому такий строк дії воєнного стану в Україні відповідно до Указів Президента України та Верховною Радою України (шляхом прийняття відповідних Законів України) було неодноразово продовжено, та діє по теперішній час.

Законом України від 15 березня 2022 р. № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Банк свої зобов`язання за Договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі відкривши поточний рахунок № НОМЕР_1 , що зазначено та надавши кредитні кошти в розмірі 10000,00 грн в межах кредитного ліміту визначеного в п.п. 2.2 Договору 1. Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконує. У зв`язку з неповерненням заборгованості за Договором кредиту та відповідно до Довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Договором № C-303-006095-19-980 від 13.02.2019 року станом на 19.12.2023 року становить 28595,36 грн. У зв`язку з викладеним просить відмовити у задоволенні відзиву ОСОБА_1 (а.с.79-82).

В судовому засідання представник позивача на позові наполягав, просив позов задовільнити повністю, строки звернення до суду вважав не пропущеними з огляду на аргументи викладені у відповіді на відзив.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в повному обсязі, з підстав наведених у відзиві та наданих в судовому засіданні.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 13.02.2019 р. було підписано заяву №С-303-006095-19-980 на приєднання до договору добровільного страхування життя (а.с.8).

13.02.2019 р. між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладена угоду №С-303-006095-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, відповідно якої клієнт на момент укладання угоди отримав в доступ кредитну лінію, яка становить 10000 грн. ОСОБА_1 підписано паспорт споживача кредиту, підписана письмова згода клієнта банку про надіслання йому листів та повідомлень (а.с.5-7).

За умов Договору кредитування: п. 2 Максимальний ліміт Кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000 грн. (Двісті тисяч гривень). П. 2.1. Ліміт Кредитної лінії, доступний Клієнту на момент укладання Угоди, становить 10000,00 грн. Враховуючи, що зобов`язання Банку щодо встановлення ліміту Кредитної лінії є для нього відкличними та без ризиковими, визначення суми Кредитної лінії, що може бути доступна Клієнту, протягом строку дії відновлювальної Кредитної лінії, здійснюється Банком в межах встановленого Угодою максимального ліміту. П. 2.3 процентна ставка за користування коштами Кредитної лінії становить 24,00%.

Згідно довідки-розрахунку, за договором №С-303-006095-19-980, заборгованість ОСОБА_1 склала 28595,36 грн. (а.с.20).

19.12.2023 р. між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» укладений договір факторингу №19/12-2023р. за яким до останнього перейшло право грошової вимоги за договором №С-303-006095-19-980 від 13.02.2019 р. (а.с.25-31).

22.12.2023р. між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт капітал» укладений договір факторингу 22/12-2023 р. за яким до останнього перейшло право грошової вимоги за договором №С-303-006095-19-980 від 13.02.2019 р. (а.с.37-41).

ПАТ «Ідея Банк» свої зобов`язання за договором виконало надало відповідачу в кредит грошові кошти у розмірі 9689,45 грн., строком до 13.02.2024 р., однак відповідач взяті зобов`язання належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 19.12.2023р. утворилась заборгованість у розмірі 28595,36 грн.

Сума заборгованості позивачем доведена, підтверджується наданими до позову доказами, а відповідачем не спростована.

05.05.2025 р. на адресу відповідача ОСОБА_1 була надіслана досудова вимога щодо дострокового погашення заборгованості (а.с.21).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 28595,36 грн., що підтверджується наданими позивачем доказами, то суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню

Щодо заяви відповідача в якій він просить застосувати строки позовної давності та відмовити у позові, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно умов Договору № С-303-006095-19-980, який укладений 13.02.2019 року, строк кредиту склав 60 місяців, а саме до 13.02.2024 року.

Отже, з 13.02.2024 р. необхідно відраховувати строк позовної давності.

Так, постановою КМУ від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 р. на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 р. Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 р. у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Разом з тим, 17 березня 2022 р. набрав чинності Закон України №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ «Прикінцеві і перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

14 травня 2025 р. Верховна Рада ухвалила законопроект № 11315 та прийняла рішення виключити п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого в період дії воєнного стану перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, з 02.04.2020 р. по 14.05.2025 р. строки позовної давності були призупиненні.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою 25.06.2025 р. за вих. № 25, тобто в період коли строки позовної давності були відновленні, та з цього моменту пройшло більше 1 місяця.

Строки, визначені статтями 257, 258 ЦПК України, не пропущено.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідач на користь позивача.

За змістом ч. ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Понесені ТОВ ФК «Профіт капітал» витрати на правову допомогу згідно з Договором № 02-24 від 01.07.2024 р., додаткової угоди № 1/1 до Договору № 02-24 від 01.07.2024 р., акту приймання передачі наданої правничої допомоги від 14.05.2025 р. платіжної інструкції № 1395 від 05.06.2025 р. складають 7000 грн. (а.с.46-55).

Дотримуючись принципу справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає, що заявлена сума витрат на правову допомогу є завищеною з огляду на складність та фактичний розгляд справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі №755/9215/15-ц).

Також Верховний Суд, здійснюючи розгляд справи №873/212/21, у якій досліджував питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що суд може зменшити розмір указаних витрат, коли відображена у відповідних доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспіввісною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу у даній справі у сумі 7000,00 грн. є не співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом та часом послуг у суді (розгляд даної справи здійснювався за відсутності представника позивача), не відповідають критерію розумності їхнього розміру, співмірності та справедливості. Суд дійшов висновку про зменшення розміру таких витрат від попередньо заявленої суми та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 гривень.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 підлягають також стягненню на користь позивача 3028 грн. сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.10, 12, 19, 81, 141, 263-265 ЦПК України, ст.509, 525, 526, 530, 536, 599, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» (ЄДРПОУ 39992082, адреса: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, рахунок: IBAN № НОМЕР_3 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» Код Банку 322001) суму заборгованості за Договором № С-303-006095-19-980 від 13.02.2019 року в розмірі 28595,36 грн., яка складається з:

- заборгованості за основним боргом 9689,45 грн.;

- заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками 18905,91 грн.;

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» (ЄДРПОУ 39992082) судовий збір у розмірі 3028,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

В інший частині позову - відмовити

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя Буран В.М.