Рішення № 137986447, 18.06.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/14/26

Провадження № 2/487/1099/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

18 червня 2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Сухаревич З.М., за участю секретаря судового засідання Марченко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2026 року до Заводського районного суду міста Миколаєва надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі також позивач) до ОСОБА_1 (далі також відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 37 967,82 грн за кредитним договором № 2113865848108 від 18.05.2021 укладеним між відповідачем та ТОВ «Служба миттєвого кредитування».

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ТОВ «Служба миттєвого кредитування» отримало право вимоги за вказаним договором та з цього часу відповідач не здійснив жодного платежу. У зв`язку з цим, позивач звертається до суду.

Ухвалою суду від 07 січня 2026 року відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у позовній заяві просив про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання повторно не прибув, причину неявки не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, відзив не подав.

У відповідності до положень ст. 280-281 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення по справі на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 18 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових послуг № 2113865848108 «Стандартний» (далі Договір № 2113865848108) в електронній формі, шляхом ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, заповнення та підписання Заяви-Анкети (для отримання кредиту), підписання договору.

Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 3300,00 грн строком на 365 днів з правом повернення достроково (відповідно до заяви-анкети), орієнтовним строком повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту, сплатою процентів за користування кредитом: а) 2,00 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в).

Підписання відповідачем договору та отримання кредитних коштів підтверджується інформацією щодо порядку (процедури), хронологія дій щодо укладення електронного договору; відповіддю ТОВ ФУ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 04.11.2025.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Служба миттєвого кредитування» ОСОБА_1 має заборгованість за договором № 2113865848108 станом на 30.11.2021 у сумі 22 275,00 грн: заборгованість за основним боргом 3300,00 грн, заборгованість за відсотками 20 955,00 грн.

01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу №1-12, за яким ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з договору № 2113865848108 від 18.05.2021 у сумі 22 275,00 грн, що підтверджується вказаним договором, платіжним дорученням № 307600018 від 03.12.2021, актом приймання-передачі реєстру боржників, витягом з реєстру боржників.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеному ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», ним нараховано 42 522,48 грн відсотків. Загальна заборгованість складає 64 797,48 грн, з яких: 3 300,00 грн сума заборгованості за основним зобов`язанням, 61 497,48 сума заборгованості за нарахованими процентами.

10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за яким ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з договору № 2113865848108 від 18.05.2021 у сумі 64 797,48 грн, з яких: 3 300,00 грн сума заборгованості за основним зобов`язанням, 61 497,48 сума заборгованості за нарахованими процентами, що підтверджується вказаним договором, актом приймання-передачі реєстру боржників, витягом з реєстру боржників.

Водночас, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у сумі 37 967,82 грн, з яких: 3300,00 грн сума заборгованості за основним зобов`язанням, 34 667,82 грн сума заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.

Згідно з статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до статей 205, 207 ЦК України, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про електронну комерцію" (тут і далі у редакції на час підписання договору), електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Відповідно до частин 3, 4, 12, 13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції, а саме, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Тлумачення ч.1 ст. 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу чи міни (ч.3 ст.656 ЦК України); дарування (ч.2 ст.718 ЦК України); факторингу (гл.73 ЦК України).

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що договір № 2113865848108 від 18.05.2021 укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням істотних умов, порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», підписаний відповідачем у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» - одноразовим ідентифікатором.

Товариство свої зобов`язання виконало, а саме перерахувало кредит на картку відповідача, що підтверджується повідомленням ТОВ ФУ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ».

Відповідач зобов`язання за вказаним договором на виконав, внаслідок чого виникла заборгованість.

Також в матеріалах справи містяться докази відступлення прав вимог за вказаним договором до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

Після відступлення права вимоги позивачу, відповідач також не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.

Таким чином ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» в загальній сумі, яка заявлена ним до стягнення 37 967,82 грн, з яких: 3300,00 грн сума заборгованості за основним зобов`язанням, 34 667,82 грн сума заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Отже позов належить задовольнити.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено, то судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України - витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представником позивача надані належні докази на підтвердження понесення відповідачем витрат на правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ст.141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Верховний Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Отже, при визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З огляду на наведене, враховуючи складність справи (справа є малозначною, предмет спору у цій справі не є складним та не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг і складність складених процесуальних документів є незначними), витрачений адвокатом час, обсяг наданих послуг, ціну позову, суд вважає, що заявлений до відшкодування розмір судових витрат не відповідає критерію їх пропорційності та розумності та є завищеним, а тому задовольняє ці витрати частково, вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 5 000,00 витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 2113865848108 «Стандартний» від 18.05.2021 у сумі 37 967,82 грн, з яких: 3300,00 грн сума заборгованості за основним зобов`язанням, 34 667,82 грн сума заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, апеляційної скарги, якщо їх не буде подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», ЄДРПОУ: 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 18 червня 2026 року.

Суддя: З.М. Сухаревич