Рішення № 137985051, 06.07.2026, Кам'янський районний суд Черкаської області

06.07.2026

Справа № 696/680/26

Провадження № 2/696/534/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року м. Кам`янка

Кам`янський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді Білопольської Н.А.,

за участі секретаря судового засідання Волощенко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кам`янка в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 39 390,00 грн боргу за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 21 грудня 2025 року укладено договір про надання кредиту № 50702-12/2025 в електронному вигляді, у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію».

Товариство належним чином виконало свої договірні зобов`язання, перерахувавши 21 грудня 2025 року на вказаний позичальником рахунок кошти кредиту в сумі 15 000,00 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості сума боргу перед кредитором ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» становить 39 390,00 грн, з яких сума заборгованості за основною сумою боргу - 15 000,00 грн, сума заборгованості за відсотками - 15 390,00 грн, сума заборгованості за комісією - 1 500,00 грн, сума заборгованості за штрафними санкціями - 7 500,00 грн.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати по справі.

Ухвалою судді Кам`янського районного суду Черкаської області від 20 травня 2026 року постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача Кононенко Є.О. у пред`явленому позові позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив розгляд справи проводити без участі сторони позивача, не заперечуючи проти заочного розгляду справи та ухвалення судом заочного рішення за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, - шляхом направлення судової повістки на адресу його зареєстрованого місця проживання та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відповідач в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подав до суду відзив на позовну заяву, у зв`язку з чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За згодою сторони позивача суд проводить заочний розгляд справи в порядку, передбаченому гл. 11 розділу III ЦПК України, та ухвалює заочне рішення.

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання договірних зобов`язань.

21 грудня 2025 року ОСОБА_1 заповнив заявку-анкету клієнта на отримання фінансового кредиту, у якій зазначив свої персональні відомості (а.с. 28).

Водночас 21 грудня 2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 50702-12/2025 та додаток № 1 до договору про надання кредиту № 50702-12/2025 шляхом використання останнім електронного підпису одноразовим ідентифікатором Y299, на умовах зворотності, строковості та платності, відповідно до якого товариство надало кредитні кошти у сумі 15 000 грн, строк договору - 120 днів, кінцева дата погашення кредиту - 19 квітня 2026 року; процентна ставка - 0,90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користуванням кредитом, денна процентна стака складає 0,98% та застосовується у межах строку кредитування; комісія за видачу кредиту - 1 500,00 грн, що складає 10% від суми кредиту; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 2 572,74%; орієнтовна загальна вартість кредиту - 32 700,00 грн (а.с. 13 (на звороті) - 21).

Як вбачається із квитанції про зарахування № 956311079 від 21 грудня 2025 року, на картку отримувача № НОМЕР_1 зараховано кошти в сумі 15 000,00 грн (а.с. 29).

Окрім того, ОСОБА_1 21 грудня 2025 року підписав паспорт споживчого кредиту - інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором W719 (а.с. 30-31).

ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі 15 000,00 грн, видача коштів за кредитним договором здійснювалася за допомогою системи іРаy.ua на номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 956311079, що підтверджується довідкою ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» № 3426_260424144223 від 24 квітня 2026 року (а.с. 31 (на звороті)).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 50702-12/2025 від 21 грудня 2025 року станом на 22 квітня 2025 року у відповідача виникла заборгованість в розмірі 39 390,00 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 15 000,00 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 15 390,00 грн, заборгованості за комісією 1 500,00 грн, заборгованості за штрафами 7 500,00 грн (а.с. 11-12).

Цей правочин вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, і укладення договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

Як передбачено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Водночас у відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Так, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Виходячи із вищенаведеного, суд дійшов висновку про те, що позивач виконав всі умови договору належним чином, а відповідач ухиляється від виконання взятих на себе за договором зобов`язань, що є порушенням норм чинного законодавства України та умов вказаного договору.

Водночас відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України щодо обов`язку доказування і подання доказів, не надав суду жодних належних і допустимих доказів на спростування розрахунку заборгованості за кредитним договором, зокрема, з призми розміру сплачених ним коштів у рахунок погашення як тіла кредиту, так і відсотків, комісії, що вплинуло б на розмір заборгованості.

Суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача кредитної заборгованості в частині основного боргу (за тілом кредиту) в сумі 15 000,00 грн, заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 15 390,00 грн, заборгованості за простроченою комісією в сумі 1 500,00 грн, а всього 31 890,00 грн, підлягають задоволенню. Щодо позовної вимоги про стягнення штрафних санкцій в сумі 7 500,00 грн, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Водночас ч. 1 ст. 550 ЦК України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок щодо аналізу п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України викладений у постанові Верховного Суду від 12 червня 2024 року в справі № 910/10901/23, який у відповідності до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд враховує при застосуванні відповідних норм права.

Згідно з правовим висновком, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23, дія п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований на час розгляду судом цієї справи.

За таких обставин нарахування позивачем штрафу в сумі 7 500,00 грн є безпідставним та неправомірним, відтак позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення з відповідача витрат в сумі 6 000,00 грн за надання професійної правничої допомоги, суд зазначає наступне.

За правилами ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, наведеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження адвокатських повноважень та понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано такі документи: договір про надання правової допомоги № 44022416 від 02 січня 2026 року; додаткову угоду № 50702-12/2025 від 24 квітня 2026 року до договору про надання правової допомоги № 44022416 від 02 січня 2026 року; акт надання послуг № 50702-12/2025 на підтвердження акту надання правової допомоги від 24 квітня 2026 року; детальний опис робіт (наданих послуг) від 01 квітня 2026 року; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 11628/10 від 29 липня 2024 року (а.с. 9 (на звороті), 13, 21 (на звороті) - 24, 32 (на звороті).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

У постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу ч. 3 ст.141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що, попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у рішенні «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні «Лавентс проти Латвії» (заява № 58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, зокрема предметом позову, його ціною, та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд з огляду на розумну необхідність та реальність судових витрат для даної справи дійшов висновку про зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 2 662,40 грн.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути частину сплаченого позивачем судового збору при зверненні до суду, пропорційно до суми задоволених судом вимог, - 2 155,46 грн (31 890,00 х 2 662,40 / 39 380,00).

На підставі ст.ст. 526, 626, 627, 629, 634, 1054ЦК України, п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», керуючись 10, 12, 13, 89, 137, 141, 263-265, 279, 280-282, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» 31 890 (тридцять одну тисячу вісімсот дев`яносто) грн 00 коп заборгованості за договором про надання кредиту № 50702-12/2025 від 21 грудня 2025 року, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп, за відсотками - 15 390 (п`ятнадцять тисяч триста дев`яносто) грн 00 коп, за комісією - 1 500 (одна тисяча п`ятсот) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 155 (дві тисячі сто п`ятдесят п`ять) грн 46 (сорок шість) коп.

В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», місцезнаходження: вул. Фізкультури, буд. 30В, м. Київ, 03150; ЄДРПОУ: 44022416; IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ОЩАДБАНК».

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_3 виданий 02 червня 2016 року Кам`янським РС УДМС України в Черкаській області; РНОКПП: НОМЕР_4 .

Суддя Н.А. Білопольська