Ухвала суду № 137984978, 06.07.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/9486/17

Провадження № 6/524/280/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року

Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі:

головуючого судді Ковальчук Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Воблікової І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», Автозаводський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» (далі ТОВ «Капіталресурс») звернулося до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування заяви зазначило, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука у цивільній справі № 524/9486/17 від 29 березня 2018 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено; на виконання рішення видано виконавчий лист № 524/9486/17 від 09 липня 2018 року про стягнення з відповідача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу за кредитним договором. 22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» було укладено Договір факторингу № 8-22-08/2025, за яким було відступлено права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором з відповідачем. Таким чином, кредитора по договору було змінено з АТ КБ «ПриватБанк» на ТОВ «Капіталресурс». На примусовому виконанні перебувало виконавче провадження № 57274793 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа. 16 вересня 2019 року державним виконавцем ВДВС вищевказане ВП було завершено, оригінал виконавчого листа направлено стягувачу. Станом на дату укладання договору факторингу оригінал виконавчого листа ТОВ «Капіталресурс» не передавався. У зв`язку з відсутністю оригіналу виконавчого листа на адресу АТ КБ «ПриватБанк» було скеровано запит з метою з`ясування його наявності. 31 березня 2026 року на адресу ТОВ «Капіталресурс» надійшла відповідь, відповідно до якої оригінал виконавчого листа втрачено.

У судове засідання учасники справи повідомлені належним чином не з`явились.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов таких висновків.

Суд встановив, що рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука від 29 березня 2018 року позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за договором про надання банківських послуг у вигляді відкриття кредитної лінії б/н від 30 серпня 2013 року станом на 21 листопада 2017 року на загальну суму 26037,05 грн, з них: заборгованість за кредитом 12722,26 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом 4817,31 грн; заборгованість за пенею та комісією 7997,48 грн та кошти у повернення сплаченого судового збору в сумі 1600 грн; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного рішення Автозаводським районним судом м. Кременчука направлено видано виконавчий лист, який пред`явлено на примусове виконання до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Постановою державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 16 вересня 2019 року виконавчий лист № 524/9486/17 повернуто стягувачу без виконання. Визначено, що виконавчий лист може бути пред`явлено до 16 вересня 2022 року.

22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс» укладено договір факторингу № 8-22-08/2025, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов`язаннями передбаченими кредитним договором перейшло до ТОВ «Капіталресурс», що підтверджується витягом з реєстру боргових зобов`язань № 4 до договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22 серпня 2025 року.

У матеріалах заяви наявна відповідь АТ КБ «Приватбанк» про те, що за результатами перевірки внутрішніх реєстрів обліку встановлено, що оригінали документів знаходилися на зберіганні в архівному приміщенні, яке було знищене 05 жовтня 2025 року під час ракетного обстрілу з боку рф. Передати зазначені документи неможливо внаслідок форс-мажорних обставин. За даним фактом правоохоронними органами відкрито кримінальне провадження.

Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

ЄСПЛ наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

Згідно з частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Конституційний Суд України в Рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 вказав, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.

Відповідно до статті 1 Закону України 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб), це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист є виконавчим документом (частини перша, третя статті 431 ЦПК України).

Згідно з підпунктом 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Дублікат це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34св21) зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. Водночас, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Схожі за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06, від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц, від 23 червня 2021 року у справі № 2-162/12, від 18 листопада 2020 року у справі № 263/4331/18.

Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

Крім того, однією з підстав видачі дубліката виконавчого документа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Отже, при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, чи не втратило судове рішення законної сили, чи не пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Видача дубліката виконавчого документа пов`язується з його втратою та можлива в межах строку пред`явлення виконавчого документа до виконання або за умови поновлення такого строку судом у разі його пропуску. У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частини перша статті 433 ЦПК України). Єдиною та необхідною підставою для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є наявність в особи поважних причин його пропуску. Встановлення судом факту пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання і непоновлення його судом є підставою для відмови у задоволенні заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа. Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Таким чином, під час вирішення питання щодо можливості видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення стягувача до суду з такою заявою обов`язковим та визначальним є питання з`ясування обставин, чи подана така заява заявником у строк, встановлений для пред`явлення виконавчого документа до виконання (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2024 року, провадження № 14-21цс24).

Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Так, обґрунтовуючи факт втрати виконавчих документів, заявник зазначає, що оригінал вищевказаного виконавчого листа на адресу стягувача не надходив, згідно зданими автоматизованої системи виконавчого провадження жодних відкритих виконавчих проваджень немає.

Верховний Суд у постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 263/4331/18 дійшов висновку, що сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та у органа державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частиною п`ятою зазначеної статті, встановлено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання (частини перша, друга, пункт 1 частини четвертої статті 12 Закону №1404-VIII).

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частина п`ята статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII).

У статті 37 вказаного Закону передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Таким чином, враховуючи факт повернення виконавчого листа стягувачу 16 вересня 2019 року на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закон України «Про виконавче провадження» та можливість пред`явлення такого виконавчого листа до виконання протягом 3 років, тобто до 16 вересня 2022 року, строк пред`явлення виконавчого документу на час звернення до суду сплинув. При цьому Перехідними положеннями цього Закону передбачено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ визначені Законом України «Про виконавче провадження» строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану, тому строк на пред`явлення вищевказаного виконавчого документа пропущеним не вважається в силу наведених норм закону.

Оскільки оригінал вищевказаного виконавчого листа втрачено, у зв`язку з чим стягувач позбавлений можливості повторно пред`явити його до виконання, рішення суду про стягнення заборгованості не виконано, а ТОВ «Капіталресурс» є правонаступником первісного стягувача АТ КБ «Приватбанк», суд вважає, що заява ТОВ «Капіталресурс» про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дубліката виконавчого листа підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 258-260, 353, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», Автозаводський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа.

Замінити стягувача Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» (ЄДРПОУ 43513923; адреса: 04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 28А) у виконавчому листі № 524/9486/17, виданому на виконання рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 29 березня 2018 року у справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Видати дублікат виконавчого листа у справі № 524/9486/17, виданого Автозаводським районним судом міста Кременчука про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за договором про надання банківських послуг у вигляді відкриття кредитної лінії б/н від 30 серпня 2013 року станом на 21 листопада 2017 року на загальну суму 26037,05 грн, з них: заборгованість за кредитом 12722,26 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом 4817,31 грн; заборгованість за пенею та комісією 7997,48 грн та кошти у повернення сплаченого судового збору в сумі 1600,00 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ковальчук Т. М.