Рішення № 137984962, 06.07.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/1165/26

381/781/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року м. Фастів

Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Анапріюк С.П.,

з участю секретаря Куліковських А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,

установив:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області з цим позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2026, вказану справу розподілено судді Фастівського міськрайонного суду Київської області Анапріюк С.П.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 24 червня 2005 року. Від цього шлюбу сторони мають повнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спільне життя у сторін не склалося, Фастівський міськрайонний суд Київської рішенням від 19.11.2024 року розірвав шлюб між сторонами.

Фастівський міськрайонний суд Київської області судовим наказом від 29.07.2024 стягнув із відповідача на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду (19.07.2024 року) і до досягнення дитиною повноліття.

Позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 донька сторін ОСОБА_3 досягла повноліття.

На теперішній час донька навчається на 3 курсі ПЗВО «Київський міжнародний університет» - «Фаховий коледж Київського міжнародного університету» на денній формі навчання.

Позивач зазначає, що донька потребує постійної матеріальної допомоги, яку відповідач не надає.

Вказане стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 18 лютого 2026 року відкрив провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Учасникам справи надіслано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, якою відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачу ухвала судді від 18 лютого 2026 року надіслана на адресу зареєстрованого у встановленому законом порядку місцем його проживання та отримана адресатом, про що свідчать відомості рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Крім цього, суд з`ясував, що відповідач перебуває на військовій службі, у зв`язку із чим ухвалою від 22 квітня 2026 зобов`язав Міністерство оборони України здійснити дії для передачі відповідачу копію ухвали суду про відкриття провадження у цій справі та позовну заяву з додатками, надати суду докази вчинення цієї дії.

30.06.2026 до суду надійшов лист військової частини НОМЕР_1 № 609/8224 від 27.06.2026, згідно із яким солдат ОСОБА_2 11.12.2025 самовільно залишив військову частину, до місця служби не повернувся, його місцезнаходження невідоме, у зв`язку із чим неможливо виконати ухвалу суду про вручення йому ухвали суду.

Відповідач заяву із запереченнями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву до суду не подав.

Позивач до ухвалення судом рішення у цій справі не подала заяву про відмову від позову.

Згідно з п. 2 ч. 7, п. 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається належно повідомленим про розгляд справи судом.

Аналогічний висновок висловив Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18, у постановах від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19, 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17.

Суд створив учасникам справи належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також надав сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Також суд враховує практику Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Зважаючи на те, що суд вжив усі необхідні передбачені процесуальним законодавством заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, у встановлений судом строк відповідач не подав до суду заяву із запереченнями щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмовий відзив на позов, суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до правил частини п`ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ЦПК України.

Оскільки суд призначив справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, тому для її розгляду судове засідання не проводиться.

Дослідивши наявні у справі докази та з`ясувавши обставини справи, суд установив таке.

Позивач та відповідач перебували у шлюбі, зареєстрованому Відділом реєстрації актів цивільного стану Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області 24 червня 2005 року, актовий запис № 165. Вказана обставина підтверджується відомостями свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 (а.с. 11).

Від цього шлюбу сторони мають повнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчать відомості свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 10).

Фастівський міськрайонний суд Київської області рішенням від 19.11.2024 розірвав шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (а.с. 14-15).

Фастівський міськрайонний суду Київської області судовим наказом від 29.07.2024 стягнув з відповідача на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду (19.07.2024 року) і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 16).

Відповідно до довідки Київського міжнародного університету № 125 від 24.12.2025, ОСОБА_3 навчається на 3 курсі (спеціальність 073 «Менеджмент») ПЗВО «Київський міжнародний університет «Фаховий коледж Київського міжнародного університету» (денна форма навчання). Навчання здійснюється на контрактній основі. Стипендія не нараховується. Термін навчання з 01.09.2023 по 30.01.2027 (а.с. 9).

Відповідно до довідки про фактичне місце проживання, виданої головою Комітету самоорганізації населення Заріччя № 83 від 11.02.2026, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає у АДРЕСА_1 , разом з нею за цією адресою проживає її донька ОСОБА_3 , яка знаходиться на її утриманні (а.с. 8).

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ст. 12ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 198 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Згідно зі ст. 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно зі ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Згідно зі ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

4) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

5) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів та інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей державних чи приватних органів, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними і законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Висновки суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому та кожному доказу окремо, суд встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.

Суд встановив, що правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з захистом позивачкою прав своєї повнолітньої доньки, яка продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги для забезпечення належного рівня життя.

Це право позивач просить суд захистити у спосіб стягнення з батька (відповідача у справі) аліментів на утримання повнолітньої доньки до закінчення дитиною навчання, але не більше, ніж до досягнення 23 річного віку.

Вирішуючи спір у цій справі суд враховує таке.

Правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 Сімейного кодексу України, яка передбачає, зокрема обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу).

Суд бере до уваги, що стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчання, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Приписи Сімейного кодексу України регулюють ці правовідносини з урахуванням принципів рівності прав та обов`язків батьків.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 24 січня 2019 року у справі № 225/1447/16-ц та від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц.

Згідно зі ст. 199 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Отже, системний аналіз норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, свідчить, що під час розгляду справ за позовом про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, підлягають доказуванню та встановленню обставини, зокрема, потреба повнолітньої дитини в матеріальній допомозі у зв`язку із продовженням навчання та наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє батьків, незалежно від того, з ким із них проживає їхній син (дочка).

У цій справі суд на підставі наявних у матеріалах справи належних доказів встановив, що донька сторін у справі досягла віку, який перевищує 18, але є нижчим 23 років; продовжує навчання; має у зв`язку з цим потребу у матеріальній допомозі; батько має можливість надавати таку допомогу.

Вказану обставину позивач підтверджує відомостями паспорта громадянина України, яким документована донька, а також довідки про навчання, згідно з якою ОСОБА_3 навчається на 3 курсі (спеціальність 073 «Менеджмент») ПЗВО «Київський міжнародний університет «Фаховий коледж Київського міжнародного університету» (денна форма навчання). Навчання здійснюється на контрактній основі. Стипендія не нараховується. Термін навчання з 01.09.2023 по 30.01.2027.

Відповідач не заперечив ці обставини та спростував їх у передбаченому процесуальним законом порядку.

З огляду на наявні у матеріалах справи докази суд дійшов висновку про те, що позивач належними та достатніми доказами довів наявність у нього потреби отримувати матеріальну допомогу від батьків на своє утримання у зв`язку із продовженням навчання.

Відповідно до ч. 2 ст. 200 СК України, при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків.

Застосовуючи вказану норму матеріального права до спірних правовідносин, суд враховує повідомлену позивачем у позові інформацію з наданням відповідних доказів щодо того, що на теперішній час дитина перебуває на її утриманні.

Водночас, на виконання вимог ст. 182, 199 СК України суд перевірив наявність у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу своїй повнолітній доньці та взяв до уваги, що відповідач не подав до суду докази, на підставі яких суд мав би можливість надати оцінку матеріальному становищу відповідача.

Також відповідач не звертався до суду із клопотанням щодо сприяння судом у наданні таких доказів.

При цьому суд враховує, що відповідач є особою працездатного віку, не повідомив суду про свою непрацездатність чи неможливість надання матеріальної допомоги своїй повнолітній доньці в силу наявності об`єктивних причин та не надав суду доказів на підтвердження цього.

Суд наголошує, що, відповідно до приписів цивільного процесуального законодавства України та висновків Верховного Суду, категорію стандарту доказування слід розуміти так, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, за своєю природою змагальність судочинства заснована на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства ? суду та сторін (позивача та відповідача).

Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду.

Він нівелює можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.

На відповідача покладено обов`язок спростувати заявлені у позові вимоги.

Отже, цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей.

Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, суд бере до уваги доведені позивачем обставини про наявність у дитини потреби отримувати матеріальну допомогу від батьків у зв`язку із продовженням навчання.

При визначенні розміру аліментів як матеріальної допомоги з боку батька, якої потребує повнолітня донька сторін у справі на період навчання, суд враховує фактичні обставини справи в контексті приписів ст. 182 Сімейного кодексу України та бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище відповідача, встановлений законом розмір прожиткового мінімуму для відповідної демографічної групи населення станом на день ухвалення судом рішення.

Також суд враховує зазначені у позовній заяві та доведені обставини щодо потреби дитини у матеріальній допомозі з боку батька; розмір витрат, пов`язаних з навчанням; а також неможливість повнолітньої доньки відповідача самостійно забезпечувати себе на належному матеріальному рівні під час навчання; наявність у відповідача як працездатної особи можливості надавати таку допомогу.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визначення розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на період навчання доньки у розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення донькою 23 річного віку, що, на переконання суду, сприятиме захисту прав та інтересів дитини сторін у справі на забезпечення належного та необхідного рівня життя, не порушує права чи інтереси відповідача та інших осіб, не суперечить закону.

Отже, позов підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання щодо дати початку стягнення аліментів, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно із ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у цій справі у межах суми платежу за один місяць.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 , п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 1 ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За звернення до суду з цим позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

З урахуванням результату вирішення цієї справи з відповідача підлягає стягненню у дохід держави судовий збір у розмірі 1331,20 гривень.

Керуючись ст. 259, 263- 265 ЦПК України, суд

вирішив:

Задовольнити повністю позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 12 лютого 2026 року (дати звернення до суду) до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення ОСОБА_3 23 річного віку.

Допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів у цій справі в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складене 06.07.2026.

Суддя Сніжана АНАПРІЮК