Рішення № 137984804, 06.07.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/13563/25

Провадження № 2/357/739/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Сомок О. А. ,

при секретарі - Козубенко Я. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Біла Церква Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2025 року позивач ТОВ «Лінеура Україна» звернулося через підсистему «Електронний суд» до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на ступні обставини.

26 березня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі - договір), відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачу грошові кошти в національній валюті гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені (п.1.2 Договору).

Договір укладено за допомогою інформаційно-комунікаційної системи (ІКС) товариства, що міститься на офіційному вебсайті ТОВ «Лінеура Україна» за посиланням: www.credit7.ua, у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію». Порядок укладення договорів ТОВ «Лінеура Україна» визначено в затверджених Правилах надання коштів у позику, втому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», які оприлюднені на сайті та є невід`ємною частиною договору.

Договір містить усі істотні умови кредитного договору, що визначені Законами України «Про споживче кредитування» та «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг»: предмет договору, сума кредиту 25000,00 грн. (п.1.2), строк кредиту 360 днів з періодичністю платежів кожні 30 днів (п.1.3), мета отримання кредиту споживчі (особисті) потреби (п.1.8), тип процентної ставки - фіксована, визначені орієнтовна реальна ставка та загальна вартість кредиту (п.1.5, п.1.6). Пунктом 1.4 Договору погодження процентні ставки за користування кредитом у розмірі 0,95% в день за стандартною процентною ставкою від суми кредиту.

ТОВ «Лінеура Україна» виконало взяті на себе зобов`язання за договором № 5412689 та через платіжного провайдера ТОВ «Універсальні платіжні рішення» здійснило перерахування грошових коштів на картку відповідача в сумі 25000,00 грн, що підтверджується листом від 14-07-2025 за вих. №250714174142 наданого ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

Станом на дату подачі цього позову зобов`язання відповідача за договором залишаються невиконаними, чим порушуються права ТОВ «Лінеура Україна».

Станом на 19 серпня 2025 року заборгованість відповідача перед товариством за договором не погашена та станом на день подання позовної заяви 89515,00 грн, з яких: за тілом кредиту 30000,00 грн; за процентами 41515,00 грн; комісія за надання кредиту 3000,00 грн, штраф 15000,00 грн.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

16 жовтня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження по справі, постановлено провести її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

15 січня 2026 року ухвалою суду витребувано у АТ «КБ «ПриватБанк» інформацію: а саме: чи мав або має ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відкритий картковий рахунок в АТ «КБ «ПриватБанк» станом на 26 березня 2025 року; чи видавалась банківська платіжна/кредитна картка/ електронна картка АТ «КБ «ПриватБанк» особі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) маска картки НОМЕР_2 ; чи надходили грошові кошти в розмірі 25000,00 грн на картковий рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відкритого в АТ «КБ «ПриватБанк» маска картки НОМЕР_2 , 26 березня 2025 року; надати виписку про рух коштів по картковому рахунку ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відкритого в АТ «КБ «ПриватБанк» за маскою картки НОМЕР_2 , відкритого в АТ «КБ «ПриватБанк» за період з 26 березня 2025 року та наступні три дні від вказаної дати; чи зазначено або зазначалось в анкетних даних Клієнта АТ «КБ «ПриватБанк» фінансовий (мобільний) номер телефону НОМЕР_3 клієнта ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

18 лютого 2026 року на адресу суду від АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали суду отримано витребувані докази.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомленим належним чином. Направив до суду заяву в якій просив справу розглядати у його відсутність, позовні вимоги визнав частково, а саме - в частині тіла кредиту. В решті позовних вимог просив відмовити, оскільки він є військовослужбовцем і звільняється від сплати відсотків і штрафних санкцій на час військової служби.

Оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, згідно із ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, встановив таке.

26 березня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого ТОВ «ЛінеураУкраїна» надало відповідачу грошові кошти в національній валюті гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені (п.1.2 Договору).

Договір укладено за допомогою інформаційно-комунікаційної системи (ІКС) товариства, що міститься на офіційному вебсайті ТОВ «Лінеура Україна» за посиланням: www.credit7.ua, у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію». Порядок укладення договорів ТОВ «Лінеура Україна» визначено в затверджених Правилах надання коштів у позику, втому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», які оприлюднені на сайті та є невід`ємною частиною договору.

Договір містить усі істотні умови кредитного договору, що визначені Законами України «Про споживче кредитування» та «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг»: предмет договору, сума кредиту 25000,00 грн (п.1.2), строк кредиту 360 днів з періодичністю платежів кожні 30 днів (п.1.3), мета отримання кредиту споживчі (особисті) потреби (п.1.8), тип процентної ставки - фіксована, визначені орієнтовна реальна ставка та загальна вартість кредиту (п.1.5, п.1.6). Пунктом 1.4 Договору погодження процентні ставки за користування кредитом у розмірі 0,95% в день за стандартною процентною ставкою від суми кредиту.

Відповідно до п.1.2.1. Договору за взаємною згодою Сторін сума кредиту може бути збільшена, про що Сторонами укладається додатковий договір/угода. При цьому Сторони погодили, що збільшення суми кредиту можливе в першому розрахунковому періоді, вказаному в Графіку платежів, але до дати здійснення Клієнтом першого платежу за Договором відповідно до Графіку платежів (п.1.3 цього Договору).

Пунктом 1.4.Договору встановлено комісію за надання кредиту у сумі 2 500,00 гривень.

Відповідно до п. 2.1. договору кредит надається ТОВ «Лінеура Україна» у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 або іншої платіжної картки клієнта реквізити якої надані клієнтом ТОВ «Лінеура Україна» з метою отримання кредиту.

Пунктом 2.4 Договору визначено, що кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно з п.2.1 Договору.

ТОВ «Лінеура Україна» виконало взяті на себе зобов`язання за договором № 5412689 та через платіжного провайдера ТОВ «Універсальні платіжні рішення» здійснило перерахування грошових коштів на картку відповідача в сумі 25000,00 грн, що підтверджується листом від 14-07-2025 за вих. №250714174142 наданого ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк» за період з 26.03.2025 по 29.03.2025.

Згідно з п. 3.1, 3.3 договору нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації/ автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

На виконання вимог ч 4. ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», з метою позасудового врегулювання спору, позивачем направлено вимогу (повідомлення) за якою відповідач повинен був здійснити повне дострокове повернення кредиту та виконання всіх зобов`язань за договором протягом 30 календарних днів, з дня одержання від позивача повідомлення.

Станом на дату подачі цього позову зобов`язання відповідача за договором залишаються невиконаними, чим порушуються права ТОВ «Лінеура Україна».

Станом на 19 серпня 2025 року заборгованість відповідача перед товариством за договором не погашена та станом на день подання позовної заяви становить 89515,00 грн, з яких: за тілом кредиту 30000,00 грн; за процентами 41515,00 грн; комісія за надання кредиту 3000,00 грн; штраф 15000,00 грн.

З наданої відповідачем ОСОБА_1 копії військового квитка серія НОМЕР_4 вбачається, що він з 07.06.2022 проходить військову службу. Згідно довідки форми 5 виданої військовою частиною НОМЕР_5 01.05.2025, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації.

Матеріали справи не містять доказів погашення заборгованості відповідачем.

Мотиви, з яких виходить суд та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини та висновки суду

Згідно з положеннями статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.ст.525,526,530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч. 1, 2ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1ст. 626 ЦК України).

Згідно з ст.6, ч.1 ст.627та ч.1 ст.628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч.1, ч. 2ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагається. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України або ГК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205,207 ЦК України).

Згідно ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Поданою заявою відповідача про визнання позову в частині стягнення суми кредиту останній підтвердив факт укладання кредитного договору позики з ТОВ «Лінеура Україна», отримання кредитних коштів та наявності заборгованості за тілом кредиту.

Оскільки, відповідачем порушене зобов`язання з повернення кредитних коштів, фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позикодавцеві повернуті не були, що визнається відповідачем, тому суд вважає, що внаслідок неналежного виконання зобов`язань за укладеним договором, у відповідача виник обов`язок перед позивачем, щодо повернення отриманих коштів за кредитним договором №5412689 від 26.03.2025, що складається із заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 25000,00 грн. Саме зазначений розмір кредиту був обумовлений сторонами кредитного договору та перерахований на картку відповідача. Матеріали справи не містять доказів укладення додаткових угод на збільшення суми кредиту, як це визначено п.1.2.1 кредитного договору та доказів підтвердження перерахування відповідачу додаткових кредитних коштів у сумі 5000,00 грн. тому в цій частині вимога позивача є необгрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у сумі 41515,00 грн, за комісією у сумі 3000,00 грн та штрафу у сумі 15000,00 грн, враховуючи заперечення відповідача з посиланням на вимоги Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд дійшов до таких висновків.

За змістом ч. 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

На підтвердження обставин поширення положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, ОСОБА_1 надав суду копію військового квитка серії НОМЕР_4 від 17.12.2024 року, довідку військової частини Міністерства оборони України від 01.05.2025 року про перебування на військовій службі у ЗСУ і проходження служби у військовій частині НОМЕР_5 та копію посвідчення учасника бойових дій.

Таким чином на відповідача поширюються пільги передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме: не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом у період дії кредитних зобов`язань по договору №5412689 від 26.03.2025.

За наявності позову банку про стягнення боргу за кредитним договором суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).

Аналогічний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі № 642/548/21.

Отже вимога позивача про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за відсотками по договору №5412689 від 26.03.2025 у сумі 41515,00 грн та штрафу у сумі 15000,00 грн не підлягає задоволенню.

Поряд з тим, вимогу про стягнення з відповідача комісії суд вважає частково обґрунтованою у сумі 2500,00 грн, враховуючи що відповідач в повній мірі ознайомився з умовами кредитного договору під час його підписання, та зобов`язався їх виконувати. Комісія встановлена в п.1.4 Договору у розмірі 2500,00 грн, сплачується в порядку зазначеному в графіку платежів, та в розумінні п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не є штрафними санкціями чи пенею за невиконання зобов`язань.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Лінеура Україна» підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором №5412689 від 26 березня 2025 року у сумі 27500,00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 25000,00 грн та заборгованості за комісією у сумі 2500,00 грн.

В решті позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач поніс судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2422,40 гривень, а тому суд у відповідності ст. 141 ЦПК України стягує його з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, позов задоволено на 30,72% то судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача становить 744,16 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.3, 12, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» заборгованість за договором №5412689 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 26 березня 2025 року в розмірі 27500,00 гривень (двадцять сім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок).

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» судовий збір у розмірі 744,16 гривень (сімсот сорок чотири гривні 16 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна», місцезнаходження: вулиця Дніпровська набережна, будинок 25, приміщення 318, місто Київ, 02081, ЄДРПОУ 42753492.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя О. А. Сомок