Рішення № 137984622, 06.07.2026, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/1714/25

Провадження № 2/188/873/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року с-ще Петропавлівка

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Курочкіної О.М.

секретар судового засідання Сахно А.А.

справа №188/1714/25

позивачі:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2

відповідачі:

Лисичанська міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області;

приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округуПулавська Ольга Ігорівна

про визнання права приватної власності в зв`язку з втратою правовстановлюючого документу та в порядку спадкування

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог зазначено, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина позивача, ОСОБА_3 .

Від спільного шлюбу у ОСОБА_1 і померлої дружини є донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З 22.06.1981 року ОСОБА_1 з дружиною та донькою отримали ордер на квартиру та зареєстрували місце проживання в цій квартирі, у 1998 році ними було проведено приватизацію цієї квартири та отримано свідоцтво про право власності на житло N° 117 від 17.03.1998 в якому зазначено три власника у рівних долях, а саме:

ОСОБА_3 1/3 частка спільної сумісної власності, ОСОБА_1 1/3 частка спільної сумісної власності, ОСОБА_4 1/3 частка спільної сумісної власності.

Оригінал правовстановлюючого документа втрачено при евакуації з м.Лисичанська, Сєвєродонецького району Луганської області у квітні 2022 року.

При зверненні до приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Пулавської Ольги Ігорівни, для оформлення спадкування 1/3 частки спільної сумісної власності на квартиру за законом, за померлою дружиною ОСОБА_3 , від приватного нотаріуса Бирька Ю.В. отримав лист в якому зазначено, що необхідно звернутись до суду для визнання права власності на частку в праві власності на квартиру у порядку спадкування.

Триторіальна громада, в якій розташована квартира перебуває в тимчасовій окупації. Сіверськодонецька територіальна громада, м.Лисичанськ, включена до відповідного Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні

(блокуванні), що формується відповідно до Положення про інформаційну систему

формування переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2022 р. № 562, на території, визнаній в умовах воєнного стану тимчасово окупованою рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним в дію указом Президента України.

Крім того, ОСОБА_1 , подав запити до Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області щодо отримання довідки про належність вищезазначеної квартири та підтвердження факту проживання там мене, померлої дружини та доньки.

25.02.2025 року була отримана відповідь від Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, в якій зазначено, що інформація щодо об`єктів нерухомого майна по Лисичанській міській територіальній громаді зберігалась в архіві комунального підприємства Лисичанське БТІ на паперових носіях. Оскільки архівні документи БТІ на підконтрольну Україні територію вивезені не були, а територія Лисичанської міської територіальної громади на сьогоднішній

день є окупованою російською федерацією, то надати інформацію щодо зареєстрованих до 01.01.2013 року прав власності, що зберігаються в архівних справах, на сьогоднішній день не вбачається за можливе. Обов`язки по зберіганню реєстраційних справ щодо об`єктів нерухомого майна, права на які виникли та зареєстровані до 01 січня 2013 року були покладені Лисичанською міською радою на комунальне підприємство Лисичанське Бюро технічної інвентаризації. Такі справи оцифровані не були, зберігались у приміщенні КП Лисичанське БТІ у паперовій формі та до моменту окупації з міста евакуйовані не були.

Внаслідок неможливості отримання підтвердження від комунального підприємства Лисичанське Бюро технічної інвентаризації щодо проведення ними державної реєстрації права власності до 01 січня 2013 року, через те, що архіви зберігались у паперовій формі у

приміщенні, тому позивачі позбавлені права захистити своє право власності на квартиру та зареєструвати право власності в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та подальшій реєстрації у програмі Є-відновлення.

На підставі отриманої відповіді Лисичанської військової адміністрації та рішення про відмову приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Пулавської Ольги Ігорівни в проведенні дій, пов`язаних із спадкуванням позивачі не мають можливості отримати у спадщину за законом 1/3 спільну сумісну частку на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 50,9 м.кв., корисна площа 39,6 м.кв., житловою площею 25,5 м.кв., у зв`язку з чим вимушені звернутись до суду з цим

позовом.

Таким чином у позивачів відсутня можливість отримати відомості про раніше зареєстроване право власності на нерухоме майно.

Позивачі не можуть розпоряджатися своїм майном та не мають можливості отримати відповідну компенсацію за пошкодження свого нерухомого майна, що порушує їх право власності.

Позивачі, є внутрішньо переміщеними особами, зазначене рішення необхідне для захисту майнових прав та прийняття спадщини.

В судове засідання стороною позивачів надано заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Сторона відповідача про розгляд справи належним чином неодноразово повідомлена, від відповідача не надійшло відзиву, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи .

Вивчивши позов та матеріали справи суд приходить до висновку, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 17.03.1998 року номер 117 виданого Лисичанським виконкомом позивачам на праві спільної сумісної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У статті 328 ЦК України визначено презумпцію правомірності набуття власності. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 цього Кодексу набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, за яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України (аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2018року у справі № 920/615/16, від 05 вересня 2019року у справі № 907/310/18).

Стаття 392 ЦК України, в якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право.

Таким чином суд підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, відповідно до ст. 392 ЦК України, а рішення спрямоване на захист, існуючого, наявного, права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами.

Підтвердження права власності на зруйноване майно необхідно позивачу для отримання матеріального відшкодування від держави.

Указом Президента України . № 64/2022 від 24. лютого 20.22року, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки, і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан, який неодноразово був продовжений та станом на час розгляду справи триває.

Відповідно де Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022року № 309. (у редакції станом на час і розгляду справи), територію Лисичанської міської територіальної громади включено до території активних бойових дій та бойові дії на даній території не завершені, а саму територію віднесено до тимчасово окупованої РФ території України.

Відповідно до ст.349 ЦК право власності на майно припиняється в разі його знищення, але суд при задоволенні позову керується практикою ЄСПЛ та міжнародними нормами.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Вирішуючи питання щодо обсягу задоволення позовних вимог, суд бере до уваги, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 позивачам належить квартира на праві спільної сумісної власності , ОСОБА_3 , ака також мала право спільної сумісної\ власності померла, а тому суд визначає частки належного позивачам майна в розмірі 1/3 на кожного власника , рішення спрямоване на захист, існуючого, наявного, права, що виникло у позивачів з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами.

При вирішення питання про прийняття позивачами спадщини, суд керується практикою Верховного Суду. Оформлення спадщини це позасудова процедура, а суди можуть втручатися в неї, лише якщо неможливо оформити спадщину в позасудовому порядку чи наявний спір між спадкоємцями. Суд повинен з`ясувати коло спадкоємців, в тому числі й обов`язкових спадкоємців, наявність арештів на спадкове майно, боргових зобов`язань померлого та інше На підставі отриманої першої заяви нотаріус заводить спадкову справу, яка підлягає державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 р. висловив правову позицію, згідно з якою питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину (судова справа № 175/654/22, провадження № 61-11126св23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/116890947).

У постанові від 22 квітня 2024 року у справі № 346/2744/21 Об`єднана палата КЦС ВС зробила висновок, що законодавець передбачив можливість прийняття спадщини постійним проживанням разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини для будь-яких спадкоємців, в тому числі й обов`язкових спадкоємців. Тому обов`язковий спадкоємець може прийняти спадщину на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Право на обов`язкову частку внаслідок прийняття спадщини обов`язковим спадкоємцем трансформується в майнове право, яке підлягає спадкуванню. ЦК України як основний регулятор спадкових відносин не містить жодних обмежень чи заборон на спадкування такого права за відсутності його оформлення.

Для того аби можна було вважати доведеним, що спадкоємець вичерпав можливості для нотаріального оформлення спадщини отримання свідоцтва про право на спадщину, позивач повинен довести, що він з об`єктивних причин не має можливості виконати усі вимоги нотаріуса, викладені у письмовій довідці щодо переліку документів, необхідних для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину.

Позивачі не довели наявність перешкод для оформлення права на спадщину у нотаріальному порядку, оскільки клопотання про витребування матеріалів спадкової справи не заявлено, відсутня письмова довідка нотаріуса щодо переліку документів, необхідних для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину.

Право власності на спадкове майно може бути визнане лише за тими спадкоємцями, які в установлені законом строк та спосіб прийняли спадщину. Якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом.

З цього приводу Верховний Суд наголосив, що відкриття спадщини позначає момент виникнення прав у ймовірних спадкоємців на прийняття спадщини або на відмову в її прийнятті. Отже, власне відкриття спадщини не означає виникнення у спадкоємців права на спадщину, а означає лише виникнення права на прийняття чи відмову від неї. Ефективним способом захисту прав спадкоємця, який вважає себе таким, що прийняв спадщину, є вимога до інших спадкоємців про визнання права власності на спадкове майно (постанова Верховного Суду від 03 квітня 2024 р., судова справа № 689/572/23, провадження № 61-13552св23.

Враховуючи, що позивачем не надано суду відповідних доказів, не заявлено клопотання про витребування доказів, спадкової справи, не доведено факт наявності спадкової справи, суд вважає, вимога позивачів про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст..328,392 ЦК, ст.ст. 79-81, 258, 264-265 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_5 , ОСОБА_2 до Лисичанської міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права приватної власності на нерухоме майно задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , 1951 року народження, рнокпп НОМЕР_2 , право власності на 1/3 двохкімнатної квартири загальною площею 50,9 кв.м., житловою площею 38,5 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить мені на праві спільної сумісної власності згідно зі Свідоцтвом № 117 про право власності на житло від 17 березня 1998 року, виданого органом

приватизації Лисичанською ТЕЦ, згідно з розпорядженням (наказом) від 17 березня 1998 року № 4.

Визнати за ОСОБА_2 , 1978 року народження , рнокпп НОМЕР_3 , право власності на 1/3 двохкімнатної квартири загальною площею 50,9 кв.м., житловою площею 38,5 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить мені на праві спільної сумісної власності згідно зі Свідоцтвом № 117 про право власності на житло від 17 березня 1998 року, виданого органом приватизації Лисичанською ТЕЦ, згідно з розпорядженням (наказом) від 17 березня 1998 року № 4.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Курочкіна